Організація адміністративного судочинства

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ I. Адміністративне  судочинство в Україні: загальні положення………4

Розділ II. Організація  адміністративного судочинства

     2.1 Підвідомчість та підсудність адміністративних справ, строки в адміністративному процесі…………………………………………………………….8

     2.2 Склад суду, учасники адміністративного процесу,  організація судового засідання……………………………………………………………………………….14

     2.3 Докази в  адміністративному процесі…………………………………………17

     2.4 Судове рішення  в адміністративному процесі………………………………20

Висновки……………………………………………………………………………...25

Задача………………………………………………………………………………….27

Список використаних джерел……………………………………………………...28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

На даний час Україна знаходиться на етапі впровадження у практику нормативно регламентованих положень у сфері адміністративного судочинства. Конституція надає всі можливості для створення дійсно демократичної та незалежної судової системи, яка, в свою чергу забезпечує захист прав людини на державному рівні, тобто реалізує головні принципи будь-якої правової держави.

Сьогодні проблеми становлення і розвитку адміністративно-процесуального права, адміністративного процесу, адміністративного судочинства як складової адміністративного процесу є предметом активних дискусій, особливо сьогодні, коли на порядку денному стоїть питання щодо створення адміністративних судів. У зв’язку з цим необхідно  вирішити ряд організаційних питань з приводу розгляду спорів між органами публічної влади і громадянами.

Питанням адміністративного судочинства значну увагу приділяли такі вчені як Н.Саліщева, В.Сорокін, Б.Лазарєв, Ю.Козлов, Ю.Старилов. Нові тенденції відображені у працях В.Авер'янова, А.Селіванова, В.Стефанюка, Ю.Педько, І. Бородіна, О.  Кузьменка, Перепелюк В.Г., Тищенко М.М. та ін.

Метою роботи є ґрунтовне дослідження та детальний аналіз перелічених нижче завдань. Отже, завданнями контрольної роботи є:

- дати загальну характеристику інституту адміністративного судочинства;

- детально розглянути порядок та умови організації адміністративного судочинства;

- дати характеристику складу суду та учасників судочинства;

- описати організацію судового засідання в адміністративній справі;

- охарактеризувати поняття і види доказів в адміністративній справі.

Об’єктом роботи виступає теоретично-правовий аспект адміністративного судочинства.

 Предметом роботи є адміністративно-правові відносини, які виникають у зв’язку із провадженням адміністративних справ.

 

 

Розділ I. Адміністративне  судочинство в Україні: загальні положення

Переломним етапом у становленні  адміністративного судочинства  в Україні стало прийняття 6 липня 2005 року Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС). Згідно ст. 5 КАС, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст. 55 Конституції України проголошує право особи на судовий захист прав і свобод, в тому числі право на оскарження до суду незаконних дій і рішень органів державної влади і місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб; право на розгляд своєї справи в тому суді і тим суддею, до підсудності яких дана справа віднесена за законом; право на одержання кваліфікованої юридичної допомоги (ст. 59 Конституції), в тому числі право користуватись послугами адвоката з моменту затримання, арешту або пред'явлення обвинувачення. До цієї групи гарантій також належать право на оскарження в суді незаконного арешту, право не свідчити проти себе і своїх близьких (ст. 63 Конституції України), право вважатися невинуватим, поки протилежне не буде доведено і встановлено вироком суду, що вступив в законну силу (так звана презумпція невинуватості, вказана у ст. 62 Конституції України), право на відшкодування державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадових осіб, право звертатись в міждержавні органи по захисту прав і свобод людини, якщо вичерпані усі внутрішньодержавні засоби правового захисту.

А тепер звернемось безпосередньо до загальних положень власне адміністративного порядку вирішення - адміністративного судочинства.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними  судами, юрисдикція яких поширюється  на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Ці суди на даний час знаходяться на етапі формування, але разом з тим нормативна база їх діяльності вже існує (Кодекс адміністративного судочинства).

З'ясуванню сутності адміністративного  процесу значною мірою сприяє аналіз його принципів, вихідних, засадничих ідей, згідно з якими здійснюється адміністративно-процесуальна діяльність. Згідно ст. 7 КАС, принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковість судових рішень.

Принцип верховенства права (ст. 8 КАС). Відповідно до цього принципу людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно принципу законності (ст. 9 КАС) органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип рівності усіх учасників адміністративного  процесу перед законом і судом (ст. 10 КАС). Усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Розгляд і вирішення справ в  адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 КАС).

Принцип диспозитивності (ч. 3 ст. 11 КАС). Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог, крім якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Особа, яка звернулася за судовим  захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених законом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної  дієздатності.

Офіційне з’ясування всіх обставин у справі (ч. 4 ст. 11 КАС). Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип гласності (ч.ч. 1-2 ст. 12 КАС). Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

Принцип відкритості (ч. ч. 3-9 ст. 12 КАС). Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, встановлених законом. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна  частина рішення.

Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання  на всій території України. Невиконання  судових рішень тягне за собою  відповідальність, встановлену законом.

Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою. Особи, які беруть участь у справі та не володіють  або недостатньо володіють державною  мовою, мають право користуватися  рідною мовою або мовою, якою вони володіють, а також послугами  перекладача в порядку, встановленому  цим Кодексом.

Для надання правової допомоги при  вирішенні справ у судах в  Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями  в галузі права. Порядок і умови  надання правової допомоги, права та обов’язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються законом.

Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що і громадяни  та юридичні особи України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Організація адміністративного  судочинства

2.1 Підвідомчість та підсудність  адміністративних справ, строки  в адміністративному процесі

Розглядаючи питання підсудності, насамперед необхідно визначити  коло справ, які підлягають і які  не підлягають розгляду і вирішенню  в адміністративних судах, тобто  визначити підвідомчість цих  судів. Отже, компетенція адміністративних судів поширюється на ( ст.17 КАС):

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

- спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

- спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;

- спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів  не поширюється на публічно-правові  справи:

- що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

- що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

- про накладення адміністративних стягнень;

- щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Тепер щодо підсудності. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчий їм адміністративних справ. Отже, згідно чинного КАС, підсудність поділяється на такі види:

- предметну;

- територіальну;

- інстанційну;

- підсудність за зв’язком справ.

Слід сказати, що на сьогодні адміністративні  суди ще перебувають на етапі формування і їхні функції виконують суди загальної юрисдикції. Але все-таки нижченаведені дані щодо підсудності  справ адміністративним судам є актуальними, оскільки структурна побудова системи адміністративних судів і судів загальної юрисдикції аналогічна: суд першої інстанції (місцевий), апеляційний (окружний), спеціалізований (вищий адміністративний суд), Верховний Суд.

Розглянемо кожен із видів підсудності  детальніше.

Предметна підсудність  адміністративних справ (ст. 18 КАС). Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам та усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам  підсудні адміністративні справи, у  яких однією зі сторін є орган державної  влади, інший державний орган, орган  влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ  з приводу їхніх рішень, дій  чи бездіяльності у справах про  адміністративні проступки.

Справи щодо оскарження дій або  бездіяльності посадових чи службових  осіб місцевих органів виконавчої влади  розглядаються і вирішуються  місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.