Організація адміністративного судочинства

- номер адміністративної справи;

- рік, місяць, число і місце вчинення процесуальної дії;

- час початку процесуальної дії;

- відомості про прибуття осіб, які беруть участь у справі, експертів, спеціалістів, перекладачів, свідків;

- відомості про роз’яснення особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам їхніх процесуальних прав та обов’язків;

- опис ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз’яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів;

- відомості про докази, які додаються до справи, а якщо докази не додаються до справи - номер, дату та зміст письмових доказів, опис інших доказів;

- час закінчення процесуальної дії;

- інші відомості.

 

2.3 Докази в адміністративному  процесі

Доказами в адміністративному  судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення  осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Обставини, які за законом повинні  бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Докази суду надають особи, які  беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові  докази або витребувати додаткові  докази за клопотанням осіб, які  беруть участь у справі, або з  власної ініціативи.

Докази мають бути одержані законним шляхом (бути допустимими) та повинні  містити інформацію щодо предмету доказування (бути належними),

Обов’язок доказування покладається на сторони справи, тобто кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім наступних випадків (ст. 72 КАС):

- Обставини, встановлені судовим  рішенням в адміністративній, цивільній  або господарській справі, що  набрало законної сили, не доказуються  при розгляді інших справ, у  яких беруть участь ті самі  особи або особа, щодо якої  встановлено ці обставини.

- Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

- Обставини, які визнаються сторонами,  можуть не доказуватися перед  судом, якщо проти цього не  заперечують сторони і в суду  не виникає сумніву щодо достовірності  цих обставин та добровільності  їх визнання.

- Вирок суду в кримінальній  справі або постанова суду  у справі про адміністративний  проступок, які набрали законної  сили, є обов’язковими для адміністративного  суду, що розглядає справу про  правові наслідки дій чи бездіяльності  особи, щодо якої ухвалений  вирок або постанова суду, лише  в питаннях, чи мало місце діяння  та чи вчинене воно цією  особою.

Особи, що беруть участь у справі (заінтересовані особи), які обґрунтовано вважають, що надання потрібних доказів  стане згодом неможливим або ускладненим, мають право просити суд забезпечити  ці докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом письмових або речових доказів, у тому числі за місцем їх знаходження(ст. 73 КАС)..

Забезпечення доказів здійснюється за загальними правилами вчинення відповідних  процесуальних дій.

Доказами у справі є (класифікація доказів):

1. Пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі. Сторони, треті особи або їхні представники, які дають пояснення про відомі їм обставини, що мають значення для справи, можуть бути за їхньою згодою допитані як свідки.

2. Показаннями свідка є повідомлення  про відомі йому обставини,  які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела  своєї обізнаності щодо певної  обставини. Якщо показання свідка  ґрунтуються на повідомленнях  інших осіб, то ці особи повинні  бути також допитані.

3. Письмовими доказами є документи  (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які  інші письмові записи, що містять  в собі відомості про обставини,  які мають значення для справи.

4. Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

5. Експертиза може бути призначена  для з’ясування обставин, що мають  значення для справи і потребують  спеціальних знань у галузі  науки, мистецтва, техніки, ремесла  тощо. Особи, які беруть участь  у справі, мають право подати  суду питання, на які потрібна  відповідь експерта. Кількість і  зміст питань, за якими має  бути проведена експертиза, визначаються  судом. Суд повинен вмотивувати  відхилення питань осіб, які беруть  участь у справі. Висновок експерта  для суду не є обов’язковим, однак незгода суду з ним  повинна бути вмотивована в  постанові або ухвалі.

Докази токож можна класифікувати  на первинні - ті, які одержані безпосередньо  від джерела, і вторинні (похідні) - які походять від первинних доказів.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

 

2.4 Судові рішення в  адміністративному процесі

Насамперед, виділимо види судових  рішень:

- судове рішення, яким суд  вирішує спір по суті, викладається  у формі постанови;

- судове рішення, яким суд  зупиняє чи закриває провадження  у справі, залишає позовну заяву  без розгляду або приймає рішення  щодо інших процесуальних дій,  клопотань, викладається у формі  ухвали.

Згідно вимог ст. 159 КАС, судове рішення  повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом  відповідно до норм матеріального права  при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно  і всебічно з’ясованих обставин в  адміністративній справі, підтверджених  тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд приймає постанову іменем України  негайно після закінчення судового розгляду.

Постанова приймається, складається  і підписується в нарадчій кімнаті  складом суду, який розглянув справу.

У виняткових випадках залежно від  складності справи складення постанови  у повному обсязі може бути відкладено на строк не більше ніж п’ять  днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна  частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, і приєднуються до справи.

Окремим документом викладаються ухвали з питань:

- залишення позовної заяви без руху;

- повернення позовної заяви;

- відкриття провадження в адміністративній справі;

- об’єднання та роз’єднання справ;

- забезпечення доказів;

- визначення розміру судових витрат;

- продовження та поновлення процесуальних строків;

- передачі адміністративної справи до іншого адміністративного суду;

- забезпечення адміністративного позову;

- призначення експертизи;

- виправлення описок і очевидних арифметичних помилок;

- відмови в ухваленні додаткового судового рішення;

- роз’яснення постанови;

- зупинення провадження у справі;

- закриття провадження у справі;

- залишення позовної заяви без розгляду;

- інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом.

Окремим документом можуть викладатися  також ухвали з інших питань, які  вирішуються під час судового розгляду. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошуються негайно  після їх постановлення. Виправлення  в судовому рішенні мають бути застережені складом суду, який його ухвалив.

Під час прийняття постанови  суд вирішує (ст. 161 КАС).:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

- чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні;

- як розподілити між сторонами судові витрати;

- чи є підстави допустити негайне виконання постанови;

- чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

При вирішенні справи по суті суд  може задовольнити адміністративний позов  повністю або частково чи відмовити  в його задоволенні повністю або  частково.

У разі задоволення адміністративного  позову суд може прийняти постанову  про:

- визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

- зобов’язання відповідача вчинити певні дії;

- зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

- стягнення з відповідача коштів;

- тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

- примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

- примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

- визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка  б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і  громадянина, інших суб’єктів у  сфері публічно-правових відносин від  порушень з боку суб’єктів владних  повноважень.

Суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням  особи, яка бере участь у справі, якщо з’ясовані судом обставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог.

Постанова щодо частини позовних вимог  може бути оскаржена у загальному порядку.

В ухвалі, яку суд постановляє  без виходу до нарадчої кімнати, оголошуються висновок суду та мотиви, з яких суд  дійшов такого висновку.

Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити  окрему ухвалу і направити її відповідним  суб’єктам владних повноважень  для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню  закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження  окремої ухвали.

У разі необхідності суд може постановити  окрему ухвалу про наявність підстав  для розгляду питання щодо притягнення  до відповідальності осіб, рішення, дії  чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Окрема ухвала може бути оскаржена  особами, інтересів яких вона стосується (ч. 3 ст. 166 КАС)..

Судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у  судовому засіданні роз’яснює зміст  рішення, порядок і строк його оскарження.

 Особи, які беруть участь  у справі, можуть отримати в  суді копію постанови чи ухвали  суду.

Копія судового рішення не пізніше  наступного дня після ухвалення  надсилається особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в  судовому засіданні. Якщо копія рішення  надіслана представникові, то вважається, що вона надіслана й особі, яку  вона представляє.

У разі проголошення в судовому засіданні  тільки вступної та резолютивної частин постанови суд повідомляє час  виготовлення постанови суду в повному  обсязі.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у  випадках, якщо:

- щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

- суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

- судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового  судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання  судового рішення.

Суд розглядає заяву про роз’яснення  судового рішення протягом десяти днів із повідомленням заявника (особи, яка  бере участь у справі, державного виконавця, які звернулися із заявою про роз’яснення  судового рішення) та осіб, які беруть участь у справі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки 

Отже, розглянувши тему «Загальна характеристика та організація адміністративного судочинства» ми можемо зробити такі тези - висновки:

Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі, гласність і відкритість адміністративного процесу, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, обов’язковість судових рішень;