Шпаргалка по "Охране труда"

 

Під вібрацією розуміють  механічні коливання твердого тіла. Найпростішим видом таких коливань є гармонійні коливання, за яких відбувається почергове наростання та спадання в  часі (за синусоїдальним законом) значень  рухомої точки чи механічної системи.

 

Вібрації виникають зазвичай при роботі машин та механізмів, які мають неврівноважені й незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні  верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори, механізований інструмент та ін. При роботі даного устаткування вібрація відіграє негативну роль. У той же час вібрацію застосовують і для інтенсифікації виробничих процесів, наприклад, при ущільненні бетонних сумішей, роздрібнюванні та сортуванні інертних матеріалів, розвантажуванні  та сортуванні сипких матеріалів.

 

За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та місцеву (локальну) вібрацію. Загальна вібрація передається на тіло людини, яка сидить або стоїть, переважно, через опорні поверхні - сидіння, підлогу. Локальна вібрація передається через руки працюючих при контакті з ручним механізованим інструментом, органами керування машинами та обладнанням, деталями, які обробляються і т. ін. Можлива також одночасна дія загальної та локальної вібрації. Наприклад, при роботі на дорожньо-будівельних машинах на руки передається локальна вібрація від органів керування, а на все тіло - від машини через сидіння.

 

Залежно від джерела виникнення загальна вібрація поділяється на: транспортну, яка діє на операторів (водіїв) транспортних засобів (автомобілі, трактори); транспортно-технологічну, яка діє на операторів машини з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовлених поверхнях виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок (екскаватори, промислові та будівельні крани, автонавантажувачі, авто - та електрокари); технологічну, яка діє на операторів стаціонарних машин або передається на робочі місця, що не мають джерел вібрації (метало - і дерево-оброблювальні верстати, ковальсько-пресувальне устаткування, насосні станції, бурові вишки).

 

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяються  на: постійні, для яких величина віброприскорення чи віброшвидкості змінюється менше, ніж у два рази (менше 6 дБ) за робочу зміну; непостійні, для яких вище-перераховані параметри вібрації змінюються не менше, ніж у два рази (б дБ і більше) за робочу зміну.

 

Під час дії вібрації на організм людини спостерігаються зміни  в діяльності серцевої та нервової систем, спазм судин, зміни у суглобах, що призводить до обмеження їх рухомості. Якщо спостерігається нетривала  дія вібрації, то працівник передчасно втомлюється, при цьому продуктивність його пращ знижується. Тривала дія  вібрації може спричинити професійне захворювання - вібраційну хворобу. Під  час розвитку цієї хвороби з'являється  оніміння, відчуття повзання мурашок, біль у суглобах тощо.

68. Як здійснюється  нормування вібрації?

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При  гігієнічному нормуванні регламентуються  відповідні умови щодо захисту від  вібрації людини, а при технічному - щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т. ін. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження  чи передчасного виходу з ладу.

Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу, напрямку дії. Гігієнічна оцінка вібрації, що діє на людину у  виробничих умовах, здійснюється за допомогою  таких методів:

- частотного (спектрального)  аналізу її параметрів;

- інтегральної оцінки  за спектром частот параметрів, що нормуються;

- дози вібрації.

При частотному (спектральному) аналізі параметрами, що нормуються, є середні квадратичні значення (квадратний корінь із середнього арифметичного  квадрата значення в певному інтервалі  часу) віброшвидкості и та віброприскорення а, або їх логарифмічні рівні у  дБ у діапазоні октавних смут із середньо-геометричними частотами:

- 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,6; 63,0 Гц (для  загальної вібрації);

- 8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц (для локальної вібрації).

Гігієнічні норми вібрації, що діє на людину у виробничих умовах, встановлені для тривалості 480 хв (8 год). При дії вібрації, яка перевищує  гранично допустимий рівень, сумарний час її дії протягом робочої зміни  повинен бути меншим.

Заходи та засоби захисту  від вібрації за організаційною ознакою  поділяються на колективні та індивідуальні .Колективні заходи та засоби віброзахисту можна розподілити за такими напрямами:

- зниження вібрації в  джерелі її виникнення;

- зменшення параметрів  вібрації на шляху її поширення  від джерела;

- організаційно-технічні  заходи;

- лікувально-профілактичні  заходи.

Зменшення вібрації в джерелі  її виникнення досягається шляхом застосування таких кінематичних та технологічних  схем, які усувають чи мінімально знижують дію динамічних сил. Так, вібрація послаблюється  при заміні кулачкових та кривошипних  механізмів на механізми, що обертаються  з рівномірною швидкістю, механічних приводів - на гідравлічні та ін. Зменшення  вібрації досягається також статичним  та динамічним зрівноважуванням механізмів та об'єктів, що обертаються. Слід зазначити, що дія динамічних сил може посилитись унаслідок спрацювання окремих  механізмів, появи зазорів та люфтів, поганого зчеплення деталей, що призводить до посилення вібрації. При проектуванні устаткування важливо передбачити  недопущення резонансних режимів  його роботи. Це досягається раціональним вибором маси та жорсткості коливальної  системи або частоти змушувальної сили.

 

Контакту працівника з  віброоб'єктом, а відтак і шкідливої  дії вібрації можна уникнути шляхом використання дистанційного керування, автоматичного контролю та сигналізації, а також застосування захисного  огородження. Якщо цього досягти  неможливо, то необхідно при контакті працівника з віброоб'єктом домогтися  зменшення параметрів вібрації на шляху  її поширення від джерела змушувальної сили. Цього можна досягти за допомогою  вібропоглинання, віброгасіння та віброізоляції.

Вібропоглинання (вібродемпфірування) полягає в штучному збільшенні втрат  у коливальній системі; при цьому  енергія вібрації перетворюється на теплову. На практиці для цього найчастіше використовують конструктивні матеріали  з великим внутрішнім тертям (пластмаси, сплави марганцю та міді, магнієві сплави і т. ін.) або наносять на поверхні, що вібрують, шар пружно-в'язких матеріалів, які збільшують внутрішнє тертя  в коливній системі (покриття поверхонь, що вібрують, гумою та пружно-в'язкими мастиками на основі полімерів, мащення  вузлів та з'єднань).

 

69. Дайте  характеристику заходам і засобам  захисту від вібрації.

Заходи захисту  від вібрації поділяються на колективні та індивідуальні. Засоби індивідуального віброзахисту - це спеціальне взуття на вібропоглинаючій платформі, віброзахисні рукавиці, наколінники, нагрудники, пояси, спеціальні костюми.

Колективні методи захисту спрямовані на зниження параметрів вібрації джерелом збудження і на шляхах її поширення.

Колективні  методи передбачають такі заходи:

• послаблення енергії вібрації в джерелі її виникнення;
• послаблення параметрів вібрації на шляху її розповсюдження від джерела збудження;
• організаційно-технічні;
• санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні.

Організаційно-технічні заходи передбачають:

• заміну операцій, що вимагають використання вібромашин дистанційним або автоматичним управлінням;
• своєчасні планово-попереджувальні ремонти;
• контроль за вібраційними параметрами ручних машин не рідше ніж 1раз на 6 місяців;
• змащування та зрівноваження деталей машин, що рухаються.

Основним технічним заходом  є створення нових конструкцій  машин, вібрація яких не виходить за безпечні межі, а зусилля не перевищує 15-20кг.

Чинне місце в системі  захисту працюючих займає:вібропоглинання;вібродемпфування;віброізоляція;віброгасіння.

Вібропоглинання та вібродемпфування вібруючих конструкцій здійснюється за рахунок збільшення втрат енергії в коливальних системах. В якості вібродемпфування використовують матеріали, що мають велике внутрішнє тертя (магнітні сплави, пластмаси, мастики, пінопласти, гума, пластикати і ін.).

Віброізоляція – це єдиний засіб зменшення вібрації, що передається на руки від ручного механізованого інструмента. Для цього в коливальну систему вводиться пружний елемент, коефіцієнт пористості якого зменшується, коли збільшується сила натиску.

Віброгасіння( за принципом дії - ударне та динамічне) досягають шляхом збільшення маси агрегату чи підвищення його жорсткості.

Важливим  профілактичним заходом є правильна організація режиму праці осіб вібронебезпечних професій. Сумарний час контакту з вібруючим обладнанням має не перевищувати 2/3 тривалості робочого дня, а тривалість безперервної дії вібрації не повинна перевищувати 15-20хв.

70. Шум — коливання частинок  навколишнього середовища, що сприймається  органами слуху людини як небажані сигнали. З точки зору акустики: шум — нестійкі або випадкові акустичні коливання, що характеризуються випадковою зміною амплітуди і частотиШум – це хаотичне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності. У виробничих умовах він негативно впливає на працівників: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність і підвищується ймовірність нещасних випадків. .За походженням шуми бувають

 аеродинамічного походження  — шум, що виникає у газах;

 гідродинамічного походження  — шум, що виникає у рідинах;

   електромагнітного походження — шум, що виникає внаслідок коливань елементів електромеханічних пристроїв під впливом магнітних змінних сил;

    механічного походження — шум, що виникає внаслідок вібрацій поверхонь машин та обладнання, а також ударів у з'єднаннях деталей, збірних одиниць або конструкцій у цілому.

За частотною характеристикою  шуми звукового діапазону частот поділяються на:

  низькочастотний (<400 Гц);  средньочастотний (400—1000 Гц)  високочастотний (>1000 Гц).

В деяких галузях техніки, зокрема в електроніці та акустиці існує абстрактне поняття кольору  шуму, що приписує шумовому сигналу  певний колір виходячи з його статистичних властивостей. Однією з таких властивостей, за допомогою якої можна розрізняти види шуму, може бути спектральна густина (розподіл потужності за частотами). Прийнято розрізняти такі різновиди шумів  за кольорами: білий шум, рожевий  шум, червоний (коричневий) шум та сірий  шум. Іноді виділяють й інші різновиди.

 

71. Охарактеризуйте   фізичні характеристики шуму.

 

Звук характеризується звуковим тиском Р та iнтенсивнiстю звука I.

 Звуковий тиск Р, Па - це змiнна складова атмосферного тиску, який виникає при проходженнi звукової хвилi.

 Інтенсивнiсть звука I, Вт/м2 - це густина звукової енергiї, переносима хвилею в одиницю часу, вiднесена до одиницi площi поверхнi, перпендикулярної до напрямку розповсюдження хвилi.

 Орган слуху здатний  сприймати iнтенсивнiсть звука  у діапазоні 10-12 ... 102 Вт/м2 та - звуковий тиск у дiапазонi 2-10… 102Па при частоті звука 1кГц.

 Порiг чутливості - мiнiмальне значення акустичного тиску (чи сили звука), якi здатна чути людина.

 Порiг больового  вiдчуття - максимальнi параметри (межi вiдчуття болю).

 Інтенсивнiсть слухового  вiдчуття, що викликається звуковою  хвилею, називаються гучнiстю звука.  Рiвень гучності ноpмальної звукової  мови - 30-40дБ, шумiв та звуків заглушуючих  розмовну мову - 65-70дБ.

Hеблагопpиємна дiя шуму  залежить також вiд частотного  дiапазону звука. Для частотної  характеристики шуму звуковий  дiапазон розбивають на смуги  з певним спiввiдношенням верхньої  гpаничної частоти fв до нижньої  fн.

 Октавна  смуга - це смуга частот, у якої веpхня гpанична частота fв дорівнює подвоєнної нижнiй частотi fн.

Внаслiдок непреривного впливу на слух людей iнтенсивного шуму на виробництві може виникнути професійна глухота або різка втрата слуху - туговухість. Шум руйнує нервову  систему, послаблює увагу, пам'яті.

 

72.

Шумом називається звук, що порушує тишу, постійно заважаєслуховому сприйняттю і може призводити до порушення  здоров'я. Рекомендовані такі діапазони  шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку 30—40дБ, для  розумової роботи  45—55дБ, для  робітників цехів, гаражів, магазинів 56—70дБ, в банках . За санітарними  нормами шум класифікується так:•  за характером спектра — широкосмуговий з безперервним спектром більш як одна октава і тональний, у спектрі  якого спостерігаються значні дискретні  тони;  за характеристикою часу —  постійний, рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється щонайбільше на 5 дБ, і непостійний, рівень звуку якого за робочий  день такої самої тривалості змінюється більш як на 5 дБ. Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на:• коливний;• переривчастий; • імпульсний. За санітарними нормами 80 дБ — допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємства.  Нормування шуму для робочих місць регламентується санітарними нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектру шуму. Підвищений  рівень шумів особливо притаманні галузей промисловості, де здійснюється обробка металу, але шум є звичним явищем для харчової, текстильної, деревообробної... Загальноприйнято, що щоденне середнє шумів менш 80 дБ технічно не створює небезпеки для здоров'я людей. Рівні шумів більш 90 дБ шкідливі. Люди, підвладні впливу шумів не більше від 85 до 90 дБ, повинні перебуває під наглядом фахівців, бо за довгострокової роботі у такі умови найбільш чутливих до шумів людей розвивається погіршення слуху. Важливим є час впливу шуму.Навіть такі рівні шумів, як 130-140 дБ можуть бути безпечні, якщо час їхнього впливу становить кілька мілісекунд, і де вони повторюються. Можна навести для прикладу стрілянину з вогнепальної зброї.