Шпаргалка по "Охране труда"

73. Вплив шуму на організм  людини

 

Шкідливий та небезпечний  вплив шуму на організм людини встановлено  тепер з повною достовірністю. Ступінь  такого впливу, переважно, залежить від  рівня та характеру шуму, форми  та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини. Численні дослідження  підтвердили той факт, що шум належить до загальнофізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму  людини. Так, за даними медиків дія  шуму може спричинити нервові, серцево-судинні  захворювання, виразкову хворобу, порушення  обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо.

 

Із загальної кількості  захворювань, що перераховані вище, останнім часом значно зросла частка тих, які  спричинені саме шумовим впливом. У  зв'язку з цим слід звернути увагу  на той факт, що протягом багатовікової  еволюції людина так і не набула здатності адаптуватись до дії шуму, як і не було створено природного захисту  для високочутливого та досконалого  органу слуху людини від дії інтенсивного шуму.

 

Найбільш повно вивчено  вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників "шумних" професій може виникнути професійне захворювання - туговухість, основним симптомом якого  є поступова втрата слуху, перш за все, в ділянці високих частот, з наступним поширенням на більш  низькі частоти.

 

Крім безпосереднього  впливу на орган слуху, шум впливає  на різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні  процеси вищої нервової діяльності. Цей так званий неспецифічний  вплив шуму може виникнути навіть раніше, ніж зміни в самому органі слуху. Характерними є скарги на підвищену  втомлюваність, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам'яті, погану розумову діяльність і т. ін.

 

Отже, шкідливі та небезпечні наслідки дії шуму виявляються тим  більше, чим вищий рівень сили звуку  та триваліша його дія.

 

 

74. Як здійснюється  нормування шуму?

Гігієнічна регламентація  шумів ґрунтується на критерії збереження здоров'я та працездатності людини. Гранично допустимі рівні шуму на виробництві мають забезпечувати  функціонування фізіологічних систем організму в межах адаптаційних можливостей на весь час трудової діяльності. Чинні на цей час гігієнічні нормативи, які регламентують допустимі  рівні шуму, інфразвуку та ультразвуку, побудовані на єдиному енергетичному  принципі і практично включають  увесь частотний діапазон акустичних коливань, що впливають на людину.

Нормування шуму здійснюється згідно з ГОСТом 12.1.003-83* ССБТ. При  нормуванні використовуються два методи:

1) нормування за граничним  спектром шуму;

2) нормування рівня звуку  у ОБА.

 

За першим методом нормування шуму визначається у діапазоні від 22,5 до 11520 Гц. Це пов'язане з тим, що звуки з частотами нижче 22,5 Гц та вище 11520 Гц спроможні чути менше 1% людей. Шум на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення яких наведені у ГОСТІ 12.1.003.83*. Сукупність допустимих рівнів звукового  тиску має назву "граничний  спектр" (ГС). Граничні спектри - це спрощені криві однакової гучності. Характеристикою, а одночасно й індексом граничного спектра є рівень звукового тиску  в октавній смузі 1000 Гц. Частота 1000 Гц в акустиці є стандартною частотою порівняння.

Нормування рівня звуку  застосовується для орієнтовної  оцінки шуму на робочому місці. У цьому  разі допускається за характеристику стійкого шуму на робочому місці приймати рівень звуку в дБА, що вимірюється  за шкалою "А" шумоміра, частотна характеристика якої імітує криву чутності вуха людини.Як нормативний рівень шуму на постійних робочих місцях та на території підприємств запроваджено гранично допустимий рівень звуку 80 дБА, який забезпечує відсутність ризику втрати слуху і практично не впливає  на працездатність та стан здоров'я. Гранично допустимий рівень звуку для житлових кімнат квартир у нічний час згідно з СН № 3077-84 становить 30 дБА. Для зменшення  шуму в житлових будинках у державних  санітарних нормах на інженерне обладнання та електропобутову техніку запроваджуються  вимоги з обмеження шумності.

Критерієм гігієнічної оцінки нестійкого шуму є еквівалентний (щодо енергії) рівень звуку широкосмугового, стійкого та неімпульсного шуму, який чинить на людину такий же вплив, як і нестійкий шум. Цей рівень вимірюється  спеціальними інтегрувальними шумомірами.

 

75. Наведіть приклади допустимих рівнів шуму.

Нормування шуму для робочих  місць регламентується санітарними  нормами та державним стандартом. Для постійних шумів нормування ведеться по граничному спектрі шуму.

В Україні І в міжнародній  організації зі стандартизації застосовуєтьс  принцип нормування шуму на основі граничних спектрів (граничні допустимих рівнів звукового тиску) в октавних смугах частот.

Граничні величини шуму на робочих місцях регламентуються  ГОСЇ 12.1.003-86. В ньому закладено  принцип встановлення певни параметрів шуму, виходячи з класифікації приміщень  за їх використання для трудової діяльності різних видів.

Шум вважається допустимим, якщо вимірювані рівні звукового  тиску у всіх октавних смугах частот нормованого діапазону (63—8000 Ft будуть нижчі, ніж значення, котрі визначаються граничним спектром. 

76. Заходи та засоби захисту  від шуму.

Заходи та засоби захисту  від шуму поділяються на колективні та індивідуальні (ЗІЗ), при цьому  останні застосовуються лише у випадках, коли заходами та засобами колективного захисту знизити рівні шуму на робочих місцях до допустимих значень  неможливо. До них належать: навушники, протишумові вкладки “Беруши”, шумозаглушувальні шоломи.

До заходів  колективного захисту відносяться:

- зменшення шуму в джерелі  його виникнення;

- зменшення шуму на  шляху його поширення;

- організаційно-технічні  заходи;

- лікувально-профілактичні  заходи.

Зменшення шуму у джерелі  його виникнення - найбільш радикальний  засіб боротьби з шумом. Рівень шумів  механічного походження істотно  залежить від ступеня зносу обладнання та точності монтажу його окремих  вузлів і деталей. Зменшення таких  шумів можна досягнути шляхом:

- удосконалення кінематичних  схем;

- балансування тіл обертання;

- підвищення точності  виготовлення деталей та якості  складання вузлів;

- заміни ударних процесів  безударними.

Зменшення шумів аеродинамічного  походження можна досягнути шляхом:

- покращення аеродинамічних  характеристик джерел виникнення  цих шумів: відцентрових та  вісьових вентиляторів, пневмотранспрту,  компресорних агрегатів тощо;

- звукоізоляції джерел  виникнення цих шумів;

- використання глушників.

Зменшення шумів електромагнітного  походження, властивих для устаткування з електроприводом, можливе шляхом:

-      удосконалення  електричних частин устаткування;

-      розміщення  електродвигунів у звукоізолюючих  кожухах;

-      точного  балансування ротора;

-      підвищення  жорсткості корпуса електродвигуна, вала ротора, підшипників;

-      слідкування  за наявністю змащувального матеріалу.

Засоби та заходи колективного захисту, що зменшують шум на шляху його поширення, поділяються на архітектурно-планувальні  та акустичні.Архітектурно-планувальні передбачаються при проектуванні, реконструкції та експлуатації підприємств. Вони дозволяють зменшити вплив виробничих шумів на працівників нешумних виробництв та мешканців житлових масивів, що розташовані поруч з підприємством і полягають у:

- раціональному розміщенні  будівель та споруд на території  підприємства;

- раціональному розміщенні  робочих місць;

- раціональному розміщенні  технологічного устаткування;

- раціональному акустичному  розміщенні зон і режимів руху  транспортних засобів та потоків;

- створенні шумозахисних  зон.

До найбільш поширених акустичних засобів відносяться:

- засоби звукоізоляції;

- засоби звукопоглинання;

Звукоізоляція полягає у  встановленні звукоізоляційних перешкод на шляху поширення шуму: перегородок, кожухів, екранів, призначених для  відбивання шуму. Принцип звукоізоляції  базується на тому, що більша частина  звукової енергії, яка потрапляє  на перешкоду, відбивається, і лише незначна її частина проникає через  неї. Вона захищає працівника від  безпосереднього впливу прямого  звуку, однак не знижує шуму в приміщенні. Для звукоізоляції окремих шумних дільниць чи устаткування застосовуються легкі багатошарові звукоізоляційні  перегородки з повітряними прошарками. Для звукоізоляції найбільш шумних вузлів та агрегатів (ланцюгові передачі, двигуни, компресори, вентилятори) використовуються звукоізоляційні кожухи, які встановлюються у безпосередній близькості від  джерела шуму. У випадку неможливості ізолювання шумного устаткування чи вузлів захист працівника від шуму здійснюється шляхом встановлення звукоізолювальної  кабіни з пультом керування та оглядовими вікнами.

 

 

77. Що таке інфразвук?  Охарактеризуйте  його вплив  на людину.

 

Інфразвук утворюється при  роботі компресорів, турбін, дизельних  двигунів, промислових вентиляторів та інших великогабаритних машин, а  також при турбулентних процесах, що виникають під час руху великих  газових або рідинних потоків (аеродинамічне  походження). При роботі компресорів  потужним джерелом інфразвуку є система забору повітря. Багато природних явищ таких як землетруси, виверження вулканів, морські хвилі, шторми та цунамі – генерують також інфразвукові хвилі.

Інфразвук за фізичними властивостями  має однакову природу зі звуком. Він мало поглинається повітрям, а  відтак може поширюватися на великі відстані.

 Параметрами інфразвуку  є інфразвуковий тиск, інтенсивність  та частота коливань до 20 Гц.

Тривалі низькочастотні коливання  призводять до зниження працездатності, нервово-вегетативних розладів, порушення  сну та психіки. Під час роботи реактивних двигунів виникає струс  грудної клітки і черевної порожнини, розвиваються часті запаморочення  та нудота, з’являються відчуття безпричинного  страху, підвищується артеріальний тиск, виникають випадки непритомності.

 Межа тривалості людини  при короткочасній дії інфразвукового  тиску становить до 150дБ, а понад 150дБ є дуже небезпечною. Частоти інфразвукових коливань в межах від 2 до 15 Гц викликають в організмі резонансні явища. Частота 8 Гц може збігатися з альфа-ритмом, біоритмів мозку людини.

 Інфразвук є професійний  шкідливий чинник. Може впливати  на весь організм і чинити  специфічну дію на органи слуху  бо сприймається не тільки  органом слуху, а й поверхнею  тіла людини.

 

78. Ультразвук — це механічні пружні коливання і хвилі, які відрізняються від звуку вищою частотою коливань (понад 20 кГц) і не сприймаються вухом людини. Ультразвукові коливання, як і звукові, поширюються у вигляді змінних стиснень і розріджень і характеризуються довжиною хвилі, частотою і швидкістю поширення. Частотна характеристика і довжина хвилі визначають особливості поширення коливань у навколишньому середовищі (повітряному, рідинному і твердому) — від 1,12-Ю4 до 1,0-109 Гц. Що вища частота ультразвукових коливань, то більше вони поглинаються середовищем і менше заглиблюються у тканини людини. Поглинання ультразвуку супроводжується нагріванням середовища. Швидкість поширення ультразвуку залежить від властивостей середовища — його щільності, пружності, в'язкості та температури. Так, у воді, особливо при підвищенні її температури, ультразвукові коливання поширюються швидше, ніж у повітрі. При поширенні ультразвукових коливань у повітрі їх, як і звуки, характеризують в одиницях звукового тиску — децибелах.Ультразвуковий діапазон частот поділяють на низькочастотні коливання (1,12 • 104 — 1,0 • 105 Гц), які поширюються через повітря і контактно, і високочастотні (1,0 • 105—1,0- 109 Гц), які поширюються тільки контактно.  Ультразвук застосовують у різних галузях — металургії, машино- і приладобудуванні, радіотехнічній, хімічній і легкій промисловості, медицині тощо. Внаслідок поширення застосування ультразвуку збільшується кількість працюючих, які перебувають під його впливом. Основними елементами ультразвукового устаткування є генератор і джерело ультразвукових коливань — акустичний перетворювач, вмонтований у ванну, верстат, машину тощо. Ультразвукові коливання до 120-130 дБ можуть виникати як супутні фактори при експлуатації технологічного і вентиляційного устаткування. Режим генерації ультразвуку може бути безперервним та імпульсним.

79.  Ультразвук

 

Ультразвук широко використовується в багатьох галузях промисловості  для інтенсифікації процесів хімічного  травлення, нанесення металевого покриття, очищення, змивання та знежирення деталей  і виробів, дефектоскопії (оцінка якості зварних швів, структури сплаву) та ін.

 

Ультразвук, так само як і  інфразвук, орган слуху людини не сприймає, однак він може спричиняти біль голови, загальну втому, розлади  серцево-судинної та нервової систем.

 

Робота ультразвукових установок  на більш високих частотах, для  яких допустимі рівні звукового  тиску, є вищими, а також застосування засобів звукоізоляції (звукоізоляційні  кожухи, захисні екрани, звукоізольовані  кабіни, розміщення ультразвукового  устаткування в окремому звукоізольованому  приміщенні) забезпечують захист від  ультразвуку, який передається через  повітря.