Шпаргалка по "Охране труда"

За  величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються  на легкі (Іа, Іб), середньої важкості (ІІа, ІІб) та важкі (III)

До категорії  Іа належать роботи, які виконуються сидячи та не потребують фізичного напруження (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва та ін.).

До категорії  Іб належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (низка професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри та ін.).

До категорії  ІІа належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження (низка професій у прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах та ін.).

До категорії  ІІб належать роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням (низка професій на підприємствах машинобудування, металургії та ін.).

До категорії III належать роботи, які пов'язані з постійними переміщеннями, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, і потребують великих фізичних зусиль (низка професій з виконанням ручних операцій на металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних підприємствах).

Розумова  діяльність людини . Визначається, в основному, участю в трудовому процесі центральної нервової системи та органів чуття. При розумовій роботі уповільнюється частота серцевих скорочень, підвищується кров'яний тиск, послаблюються обмінні процеси, зменшується кровопостачання кінцівок та черевної порожнини, водночас збільшується кровопостачання мозку (у 8-10 разів порівняно зі станом спокою). Розумова діяльність дуже тісно пов'язана з роботою органів чуття, в першу чергу органів зору та слуху. Порівняно з фізичною діяльністю при окремих видах розумової діяльності (робота конструкторів, операторів ЕОМ, учнів та вчителів тощо) напруженість органів чуття зростає в 5-10 разів. Це зумовлює більш жорсткі вимоги щодо рівнів шуму, вібрації, освітленості саме при розумовій діяльності.

 

40. Під фізичною працею розуміють  виконання людиною енергетичнихфункцій  у виробничій системі. Ця праця  вимагає значної м'язової актив-ності.  За характером роботи м'язів фізична робота поділяється на динамі-чну і статичну. Динамічна робота здійснюється при переміщенні тіла лю-дини, її рук, ніг, пальців у просторі, статична - при утриманні вантажу,при виконанні роботи стоячи або сидячи.Особливістю статичної роботи є її виражена втомлювальна дія, щозумовлена довготривалим скороченням і напруженням м' язів, безперерв-ним збудженням нервових центрів, в той час як динамічна робота харак-теризується ритмічним скорочення м' язів, що сприяє повноцінному їхкровопостачанню і газообміну, почерговим збудженням і гальмуваннянервових центрів, що регулюють діяльність м'язів, що, у свою чергу, при-зводить до меншої втомленості.инамічну фізичну роботу, за якої задіяні більше 2/3 м'язів людини,прийнято називати загальною, при участі в роботі від 2/3 до 1/3 м'язів(тулуба або рук чи ніг) - регіональною, при участі в роботі менше 1/3 м'я-зів (наприклад, набір тексту на комп'ютері) - локальною.Фізичні навантаження стимулюють роботу серцево-судинної та диха-льної систем. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною зага-льних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на легкі (до 150Акал/година), середньої важкості (від 151 до 250 Акал/година) та важкі(понад 250 Акал/година). В свою чергу легка робота поділяється на І-а - 90-120 Акал/година і І-б - 121 - 150 Акал/година, а робота середньої важкості -на ІІ-а - 151 - 200 Акал/година та ІІ-б - 200-250 Акал/година(ДСН 3.3.6.042-99). Категорії робіт Характеристика робіт:

Легка — І Роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов’язані з ходінням, але не вимагають фізичних зусиль

Середньої важко-сті — П-а Роботи, які постійно виконуються ходячи, а також викону-ються сидячи або стоячи, але не вимагають переміщення вантажів

Середньої важко-сті — П-б Роботи, які пов’язані з ходінням і  переміщенням вантажів до 10 кг

Важка — III Роботи, які пов’язані з систематичним напруженням,постійним переміщенням і перенесенням (понад 10 кг)вантажів

Механізовані форми фізичної праці виконуються людиною-оператором, їх здійснення забезпечується поєднанням фізичних і розумо-вих функцій.

 

41. Дайте характеристику  розумовій діяльності людини.

До розумової праці  належать управління, творчість, викладання, науки, навчання. Ця праця об’єднує роботи, пов’язані з прийомом та переробкою інформації, які потребують переважного напруження уваги, сенсорного апарату, пам’яті, а також активації  процесів мислення, емоційної сфери.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової праці ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них. Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги - в середньому у 5 - 10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму - втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

 Люди, що займаються  розумовим видом діяльності, навіть  у стані перевтоми здатні довгий  час виконувати свої обов’язки  без особливого зниження рівня  працездатності і продуктивності.

 В основному, люди  розумової діяльності не в  змозі вимкнути механізм переробки  інформації на ніч; вони працюють  не лише 8–12 годин на добу, а  майже постійно, з короткими переключеннями.

 

42.. Втома (стомлення) - закономірний процес тимчасового зниження працездатності, що виникає внаслідок тривалої, інтенсивної роботи. Стомлення і втома є об'єктивними явищами, а стомленість - суб'єктивним. Стомленість - суб'єктивне психічне явище, яке супроводжується відчуттям слабкості та небажанням працювати. Досить часто втома розвивається внаслідок відсутності звички до систематичної праці. Щоб подолати втому необхідно відпочивати, в іншому разі розвивається перевтома. Перевтома - порушення нормального фізіологічного функціонування організму, що може свідчити пропевне захворювання. Це проміжний між здоров'ям та хворобою стан організму, що потребує негайного педагогічного та медичного втручання. Біол. значення втоми полягає в тому, що вона призводить до виникнення гальмування у нервових клітинах, забезпечуючи таким чином захист всього організму, насамперед центральної нервової системи, від перенапруження і руйнування. Проблему втоми розв'язують у три етапи: виявляють її причини та механізми розвитку; діагностують втому та оцінюють працездатність; розробляють методи профілактики втоми. Для запобігання зниженню працездатності  використовують такі способи профілактики втоми: - оптимізація умов роботи  шляхом забезпечення сприятливого мікроклімату, освітленості, раціональних робочих поз, чергування діяльності та відпочинку; - переважне використання першої сигнальної системи, а також методу перемикання аналізаторів, особливо на початку вивчення нової теми; - проведення фізкультурних - урахування вікових можливостей люднй при визначенні ступеня складності роботи ; - скорочення тривалості  роботи - формування позитивної мотивації та сприятливого емоційного клімату в класі.

43. Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих чинників.

 

Оцінка умов праці здійснюється на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості  та небезпечності факторів виробничого  середовища, важкості та напруженості трудового процесу". Виходячи з  принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи:

 

1 клас - оптимальні умови  праці - такі умови, за яких  зберігається не лише здоров'я  працюючих, а й створюються  передумови для підтримування  високого рівня працездатності.

 

2 клас - допустимі умови  праці - характеризуються такими  рівнями чинників виробничого  середовища і трудового процесу,  які не перевищують встановлених  гігієнічних нормативів, а можливі  зміни функціонального стану організму відновлюються впродовж регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

 

3 клас - шкідливі умови  праці - характеризуються наявністю  шкідливих виробничих чинників, що перевищують гігієнічні нормативи  і здатні чинити несприятливий  вплив на організм працюючого  та (або) його потомство; за  ступенем перевищення гігієнічних  нормативів та вираженості змін  в організмі працюючих поділяються  на чотири ступені.

 

4 клас - небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються  такими рівнями шкідливих чинників  виробничого середовища, вплив яких  протягом робочої зміни (або  ж її частини) створює загрозу  для життя, високий ризик виникнення  важких форм гострих професійних  уражень.

 

Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації  умов праці залежно від фактично визначених рівнів чинників виробничого  середовища і трудового процесу  в порівнянні з гігієнічними нормативами. До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату; вміст шкідливих речовин у  повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості та ін. Вищеназвані чинники розглянуто в наступних розділах підручника.

 

44. Як проводиться  атестація робочих місць за  умовами праці?

Атестація робочих місць  за умовами праці (надалі — атестація) проводиться на підприємствах і  організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний  процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних  виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація проводиться згідно відповідного порядку та методичних рекомендацій щодо проведення атестації  робочих місць за умовами праці, затверджуваними Міністерством  праці та соціальної політики і МОЗ. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені  колективним договором, але не рідше  одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника  підприємства, організації. Позачергово  атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру  праці з ініціативи власника або  уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або  його виборного органу,органів Державної  експертизи умов праці з участю установ  санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я. До проведення атестації  можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації, технічні інспекції праці  профспілок, інспекції Держгірпромнагляду.

Атестація робочих  місць передбачає:

— установлення факторів і  причин виникнення несприятливих умов праці;

— санітарно-гігієнічне дослідження  факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу  на робочому місці;

— комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру  праці

на відповідальність їхніх  характеристик стандартам безпеки  праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

— установлення ступеня  шкідливості й небезпечності  праці та її характеру за гігієнічною  класифікацією;

— обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці;

— визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих  умовах;

— складання переліку робочих  місць, виробництв, професій та посад  з пільговим пенсійним забезпеченням  працівників;

— аналіз реалізації технічних  і організаційних заходів, спрямованих  на оптимізацію рівня гігієни, характеру  і безпеки праці.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з МОЗ.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим  пенсійним забезпеченням працівників  після погодження з профспілковим  комітетом затверджується наказом  по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються  до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації  використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок  підприємств та організацій, обгрунтуванні  пропозицій про внесення змін і доповнень  до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці  та оздоровлення працюючих.

Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право  на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизиумов праці.

 

45. Наведіть  небезпечні та шкідливі психофізіологічні  чинники.

До небезпечних  та шкідливих психофізіологічних виробничих чинників належать фізичні (статичні, динамічні та гіподинамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове, зорове, емоційне).

 

Праця економістів, фінансистів, а також інших працівників невиробничої сфери характеризується тривалою багатогодинною (8 год і більше) працею в одноманітному напруженому положенні, малою руховою активністю при значних локальних динамічних навантаженнях.

 

Робоче положення "сидячи" супроводжується статичним навантаженням значної кількості м'язів ніг, плечей, шиї та рук, що дуже втомлює. М'язи перебувають довгий час у скороченому стані і не розслабляються, що погіршує кровообіг.

 

Внаслідок динамічного  навантаження на кістково-м'язовий апарат кистей рук виникають больові відчуття різної сили в суглобах та м'язах кистей рук; оніміння та уповільнена рухливість пальців; судоми м'язів кисті; ниючий біль в ділянці зап'ястя.

 

У результаті виникають локальні м'язові перенапруження, хронічні розтягнення м'язів травматичного характеру, що можуть викликати професійні захворювання: дисоціативні моторні розлади, захворювання периферійної нервової та кістково-м'язової систем.

 

Крім того, робота "сидячи" призводить до зниження м'язової активності - гіподинамії.

 

Трудова діяльність працівників невиробничої сфери належить до категорії робіт, які пов'язані з використанням великих обсягів інформації, із застосуванням комп'ютеризованих робочих місць, із частим прийняттям відповідальних рішень в умовах дефіциту часу, безпосереднім контактом із людьми різних типів темпераменту тощо. Це зумовлює високий рівень нервово-психічного перевантаження, знижує функціональну активність центральної нервової системи, призводить до розладів в її діяльності, розвитку втоми, перевтоми, стресу.