Шпаргалка по "Охране труда"

 

Для унеможливлення впливу контактного  ультразвуку роботи з коливними  рідинними середовищами (завантаження, вивантаження) необхідно проводити  при вимкненому джерелі ультразвуку  або використовувати для цього  спеціальні інструменти, що мають ручки  з еластичним покриттям, наприклад, гумовим. Як засоби індивідуального захисту використовують протишумові навушники (дія через повітря) та двошарові рукавички із зовнішнім гумовим шаром (контактна дія).

80. Що таке іонізуюче  випромінювання? Охарактеризуйте джерела  та основні властивості іонізуючого  випромінювання.

Іонізуючі випромінювання —  це таке випромінювання, взаємодія  якого

із середовищем призводить до утворення електричних зарядів  різних знаків

(іонів). Воно має високу  енергію та властивість руйнувати  біологічні об’єкти.

Основні види іонізуючого  випромінювання:

1) Корпускулярне випромінювання  — потік частинок, що утворюються  при

ядерних перетвореннях (a- і b-частинки, протони, нейтрони):

а) Альфа (a)-випромінювання — це потік позитивно заряджених частинок

(ядер гелію), які рухаються  зі швидкістю до 20 000 км/с. Вони  затриму-

ються аркушем паперу, практично  не здатні проникати через шкіряний пок-

рив. Томуa-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не по-

траплять всередину організму  через відкриту рану або через  кишково-

шлунковий тракт разом  із їжею. Довжина пробігу a-частинки у повітрі —

до 11 см, в біологічних  тканинах — до 40 мкм;

б) Бетта (b)-випромінювання—це потік електронів чи позитронів, що

рухаються зі швидкістю близької до швидкості світла (до 250 000 км/с).

Довжина пробігу b-частинки у повітрі — до 10 м, у живій тканині — до

3 см;

2) Фотонне випромінювання  — потік електромагнітних коливань  високих і

надзвичайно високих енергій, що рухаються зі швидкістю світла (у вакуумі

близько 300 000 км/с) (гамма, рентгенівські  та ультрафіолетові промені):

а) Гамма (g)-випромінювання виникають при збудженні ядер атомів або еле-

ментарних частинок. Джерелом g-випромінювання є ядерні вибухи, розпад

ядер радіоактивних речовин, вони утворюються також при проходженні

швидких заряджених частинок крізь речовину. Це випромінювання може

іонізувати різні речовини, а також характеризується великою  проникаю-

чою здатністю — тисячі метрів у повітрі. g-випромінювання використо-

вують в гамма-дефектоскопії  та автоматиці, в медицині для стерилізації

приміщень і апаратури, для  передпосівного опромінювання насіння,

знищення комах-шкідників, опромінювання харчових продуктів, щоб

подовжити строки зберігання;

б) Рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану  енергії

електронів, що знаходяться  на внутрішніх оболонках атомів. Воно є сукуп-

ністю гальмівного та характеристичного  випромінювання.

Джерела іонізуючих випромінювань:

1) природні (космічні промені,  радіоактивні речовини природного  походжен-

ня у воді, земній корі та повітрі);

2) штучні (ядерні вибухи, атомні електростанції та дослідницькі  ядерні реак-

тори, прискорювачі заряджених часток, радіоактивні відходи, рентгенівські

апарати, прилади засобів  зв’язку високої напруги, штучні ізотопи).

Способи опромінення людини:

1. зовнішній — радіоактивні  речовини знаходяться поза організмом  людини;

2. внутрішній — радіоактивні  речовини знаходяться у повітрі,  яким дихає

людина, або у їжі чи воді, і потрапляють всередину  організму через органи

дихання, шкіру та кишково-шлунковий  тракт.

Основні характеристики іонізуючого випромінювання:

1) іонізуюча спроможність  випромінювання визначається питомою  іоніза-

цією, тобто числом пар  іонів, що утворюються в одиниці  об’єму, одиниці

маси середовища або одиниці  довжини шляху (найбільша у a-випроміню-

вання, у b — в 100 разів менша, а у g — в 1000 раз менша ніж уa);

2) проникаюча спроможність  випромінювання визначається довжиною

пробігу у середовищі, тобто  шляхом, пройденим часткою в речовині до її

повної зупинки (найбільша  — у g-випромінювання, найменша — уa).

Дози іонізуючого випромінювання (міра дії):

1. експозиційна доза характеризує  іонізуючу спроможність випромінювання

у повітрі. Одиницею вимірювання  експозиційної дози є кулон на 1 кг (Кл/кг).

Позасистемна одиниця  рентген (Р) (1 Р=2,58•10-4 Кл/кг, 1 мкР=10-6 Р.

1 мР=10-3 Р);

2. поглинута доза характеризує  енергію іонізуючого випромінювання, що

поглинається одиницею маси опромінюваної речовини. Вимірюється  в

греях (1 Гр=1 Дж/кг) або в  позасистемних одиницях радах (1 Гр=100 рад);

3. еквівалентна доза визначає  біологічний вплив різних видів  іонізуючого

випромінювання на організм людини та служить для оцінки радіаційної  не-

безпеки цих видів випромінювань. У системі СІ одиницею вимірювання  ек-

вівалентної дози є зіверт (Зв) (1 Зв=1 Дж/кг, 1 Зв»100 Р, 1 Зв=1 Гр),

позасистемною одиницею є  бер (1 Зв=100 бер).

Величина дози, яку отримує  людина, залежить від виду випромінювання, енергії його частинок, щільності  потоку та тривалості дії.

Поглинута та експозиційна дози випромінювання, що належать до одиниці  часу, визначають потужність доз (рівень радіації).

Рівень радіації характеризує ступінь забруднення місцевості та вказує, яку дозу може одержати людина, перебуваючи на забрудненій території, за певний проміжок часу. Одиницею вимірювання  рівня радіації є рентген, рад  та бер за одну годину.

 

81. Які  ви знаєте  дози, що характеризують  іонізуюче випромінювання?

Ступінь біологічного впливу іонізуючих променів залежить від поглинання живою тканиною енергії від іонізації  молекул, що виникає при цьому.

Розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози іонізуючого  випромінювання.

Експозиційна  доза характеризує іонізуючу здатність випромінювання в повітрі. За одиницю дози в системі СІ прийнято Кл/кг (кулон/кг) - це така доза випромінювання, при якій в 1 кг сухого повітря виникають іони, які несуть заряд в І купон електрики кожного знаку. Для характеристики цієї дози використовують позасистемну одиницю - рентген (Р).

Рентген - це така доза гама-випромінювання, під впливом якої в 1 см3 повітря виникає 2,08 млрд. пар іонів.

Поглинута доза характеризує енергію іонізуючої речовини, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища. Величина дози, що одержана людиною, залежить від виду випромінювання енергії його часток, щільності потоку та тривалості впливу випромінювання. Одиниця випромінювання поглинутої дози-грей (Гр) у системі СІ; позасистемна одиниця - рад.

Еквівалентна  доза визначає біологічний вплив різних іонізуючих випромінювань на організм людини і є мірою для оцінки небезпеки шкоди здоров’ю людини. Еквівалентна доза в системі СІ вимірюється в зівертах (Зв), а в позасистемній - у берах (бер).

Нормування іонізуючих випромінювань  регламентується нормами радіаційної  безпеки (НРБУ-97) та Основними санітарними  правилами роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого  випромінювання (ОСП 72/87).

82.

Іонізуюче випромінювання — це будь-яке  випромінювання, яке прямо абоопосередковано  викликає іонізацію навколишнього  середовища (утворенняпозитивно та негативно  заряджених іонів)Основними особливостями  впливу іонізуючого випромінювання на організм людини вважають:

1.Високу ефективність  поглинутої енергії – навіть  невелика кількість поглинутої  енергії іонізуючого випромінювання  може викликати суттєві біологічні  зміни в організмі людини.

2.Наявність прихованого  (інкубаційного) періоду проявлення  впливу іонізуючого випромінювання. Цей період, який ще часто називають періодом уявного благополуччя, тим менший, чим вища доза опромінення.

3.Вплив малих доз іонізуючого  випромінювання може накопичуватись (кумулятивний ефект).

4.Іонізуюче випромінювання  впливає не лише безпосередньо  на саму людину, а й на його  майбутнє потомство (генетичний  ефект).

Різні органи організму людини мають різну чутливість до іонізуючого випромінювання.Ступінь впливу іонізуючого випромінювання залежить від індивідуальних особливостей організму людини.Наслідки опромінення істотно залежать від його дози та частоти. Одноразова дія іонізуючого випромінювання великої дози викликає більші зміни в організмі людини, ніж його фракціонована дія.Залежно від еквівалентної дози опромінення та індивідуальних особливостей людини зміни в його організмі можуть бути незворотного та невиліковного характеру.Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини може бути зовнішнім, внутрішнім (коли радіоактивна речовина потрапила в організм людини при вдиханні чи з їжею) та комбінованим. Ступінь радіаційного ураження залежить від виду випромінювання, тривалості та дози опромінення, фізико-хімічних властивостей радіоактивної речовини та індивідуальних особливостей організму людини.Іонізуюче випромінювання проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам та тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних з'єднань, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові тощо. Радіаційні ураження можуть бути загальними та місцевими (променеві опіки шкіри, слизових оболонок і т. п.).Тривалий вплив іонізуючого випромінювання в дозах, що перевищують гранично допустимі, може викликати променеву хворобу, яка характеризується, зазвичай, такими ознаками: порушення сну, погіршення апетиту, сухість шкіри (перша стадія); розлади органів травлення, порушення обміну речовин, зміни в серцево-судинній системі, руйнування кровоносних судин (друга стадія); крововиливи в судинах мозку та серцевому м'язі, випадання волосся, катаракта, порушення діяльності статевих органів, генетичні порушення (третя стадія)

 

83. Як здійснюється  нормування іонізованого випромінювання?

 

Допустимі дози іонізуючого  випромінювання регламентуються Нормами  радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з цим нормативним документом визначені наступні категорії опромінюваних  осіб:

- категорія А - особи, що постійно чи тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;

- категорія Б - обмежена частина населення (особи, що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню);

- категорія В - населення області, країни.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено  три групи критичних органів (тканин) організму, опромінення яких спричинює  найбільшу шкоду здоров'ю людини:

І - усе тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;

II - щитоподібна залоза, м'язи, жирова тканина, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока;

III - кісткова тканина, шкіра, кисті, передпліччя, литки, стопи. Залежно від групи критичних органів для осіб категорії А встановлено гранично допустиму дозу (ГДД) за рік, а для осіб категорії Б - границю дози (ГД) за рік (табл. 2.18)

Для населення (категорії  В) доза опромінення не регламентується, оскільки передбачається, що воно відбувається переважно за рахунок природного фону та рентгенодіагностики, дози яких незначні й не можуть спричинити в  організмі відчутних несприятливих  змін.

 

84. Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів: використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхомпереходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа;  скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;  віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання; екранування джерела іонізуючого випромінюванн. відділенням робочого місця від джерел випромінювання; використанням дистанційного керування; застосуванням приладів сигналізації і контролю; використанням засобів індивідуального захисту.  Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання .З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани. З метою захисту від рентгенівського та гамма-випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам)  . Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій. Дієвим захисним засобом є використання дистанційного керування, маніпуляторів, роботизованих комплексів.В залежності від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини захисні фартухи, гумові рукавиці, щитки, засоби захисту органів дихання , комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи .Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.