Визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди

 

 

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 50 с., 31 джерело.

Мета даної роботи – розкрити у світлі нового цивільного законодавства України правові засади права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розкрити такі важливі питання як поняття моральної шкоди, особливості відшкодування моральної шкоди, підстави відповідальності, розмір шкоди та порядок відшкодування моральної шкоди. 

Об'єктом дослідження курсової роботи виступає:

- зміст та поняття моральної (немайнової) шкоди, завданої фізичним і юридичним особам;

-  підстави відповідальності за її вчинення - наявність моральної (немайнової) шкоди, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина;

-  критерії оцінки обсягу моральної (немайнової) шкоди і визначення розміру її відшкодування.

Предметом дослідження даної роботи є чинне законодавство і судова практика України, які передбачають відшкодування моральної шкоди.

Теоретична і методологічна база. Теоретичною основою курсової роботи стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативно-правові акти, коментарі до діючого законодавства України, статі в юридичній пресі.

Актуальність дослідження. Позов про відшкодування моральної шкоди набуває все більшої популярності, що свідчить про зростання правосвідомості, правової культури громадян – а це є ще одним кроком до правової держави.

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ, МОРАЛЬНА (НЕМАЙНОВА ШКОДА), ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ, ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ.

Зміст

 

 

ВСТУП…………………………………………………………………………......3

Розділ 1. Історія, розвиток, поняття, зміст та особливості інституту моральної (немайнової) шкоди. ……………………………………………………………...6

1.1. Проблема компенсації моральної (немайнової) шкоди в теорії цивільного права (історія питання)……………………………………………6

1.2. Поняття, зміст та особливості інституту моральної (немайнової) шкоди……………………………………………………………………………..11

1.3. Немайнова шкода, завдана юридичній особі……………………….19

1.4. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди…………………………………………………………………22

Розділ 2. Визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди……………………………………………………………………………..25

2.1. Форми та розмір майнової компенсації моральної шкоди………...25

2.2. Способи та критерії оцінки обсягу моральної шкоди (з екскурсом в цивільне право інших стран)……………………………………………………28

2.3. Визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди……………………………………………………………………………..38

2.4. Проблема оцінки обсягу моральної шкоди та визначення розміру її компенсації……………………………………………………………………….41

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...43

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...48

 

 

 

 

ВСТУП

 

Конституція України закріплює засади державної політики, спрямованої насамперед на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя(ст. 3 Конституції України)[1]. Вона заклала базу для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, у якій людина. її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. У Конституції втілена надзвичайно цінна ідея, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

Створення ефективної системи захисту прав і свобод людини – основне завдання будь – якої демократичної держави. Саме в цьому напрямку наша держава намагається будувати дієвий правовий механізм, що дозволить кожному громадянину, який потребує захисту своїх прав, інтересів та свобод, реалізувати своє конституційне право на захист.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини спрямовані норми Конституції України про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди як наслідок порушених прав фізичних і юридичних осіб.

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасного українського права. Вже багато років в науці дискутується проблема відшкодування моральної шкоди. Дослідженням вищезазначеної проблеми займались такі вчені як Грищук О., Паліюк В.П., Забара І.М., Луспеник Д.Д., В.Лапіцький, С. Рабінович, Л. Корчемна, Д.В. Боброва, М.І. Гошовський, С.Є. Демський, О.В. Дзера та інші, що свідчить про її важливість та актуальність.

У законодавстві передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню, - шкоду матеріальну і шкоду моральну. Стаття 16 чинного Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 р.), в якій ідеться про захист цивільних прав та інтересів судом, передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого/особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту якого є, поряд з іншими, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди [2]. 

Слід зазначити, що, на відміну від відшкодування матеріальної шкоди, відшкодування моральної шкоди є порівняно новим інститутом, адже цивільне право колишньої тоталітарної держави такого способу захисту прав та інтересів громадян не передбачало.

Поява права на відшкодування моральної шкоди відбулася вперше в Українському законодавстві у 1993 році, шляхом внесення змін до Цивільного кодексу УРСР, а саме ст.. 6 та 7 ЦК УРСР крім інших способів захисту цивільних прав, визначали право на компенсацію моральної шкоди внаслідок поширення відомостей, що не відповідають дійсності і завдають шкоди їх інтересам, честі, гідності або діловій репутації, вправі поряд із спростуванням таких відомостей вимагати відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

Із прийняттям Конституції України у 1996 році було визначено підстави відшкодування моральної шкоди (ч.3 ст.32, ч.3,4 ст.56). Конституція України визнає відшкодування моральної шкоди як достатньо дієвий спосіб відшкодування завданої шкоди будь-якій особі [1].

Наступним джерелом, яке визначає право особи на компенсацію нематеріальної шкоди, а також визначає, в чому саме полягає моральна шкода, звичайно, є Цивільний кодекс України (ст. 23) [2]. Зміни у законодавстві, зокрема прийняття нового Цивільного кодексу України, позитивно вплинули на механізм відшкодування моральної шкоди. Але, нажаль, як показує судова практика ще залишилось чимало невирішених питань, що викликані перш за все неузгодженістю в законодавстві. Тобто існують прогалини та колізії в законодавстві щодо питання відшкодування моральної шкоди, що іноді неоднозначно вирішуються у судовому порядку, і як наслідок потерпіла особа залишається ущемленою у своїх правах. Це змушує багатьох науковців, практикуючих правознаців, посадовців вступати у дискусії з приводу найбільш спірних питань: визначення розміру моральної шкоди; порядку відшкодування моральної шкоди; встановлення складових елементів правопорушення (шкода, протиправність, причинно – наслідковий зв’язок, вина), що завдає моральної шкоди особі (фізичній або юридичній).

Тому тема даної курсової роботи має на даний час як теоретичний, так і практичний інтерес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Історія, розвиток, поняття, зміст та особливості інституту моральної (немайнової) шкоди

1.1. Проблема компенсації моральної (немайнової) шкоди в теорії цивільного права (історія питання)

Категорія моральної шкоди з'явилась у вітчизняному законодавстві порівняно недавно. Це пояснюється тим, що протягом тривалого часу нашою доктриною цивільного права заперечувалась можливість та необхідність компенсації моральної шкоди. Проти юридичного визнання моральної шкоди як правового факту, що породжує відносини відповідальності між потерпілим і заподіювачем шкоди, висувались два основні аргументи. Перший зводився до того, що немайнова шкода не підлягає грошовій оцінці і не може бути відшкодована шляхом присудження потерпілому якої-небудь грошової суми. Другий аргумент полягає в тому, що гідність радянської людини чи страждання грошима не вимірюються, а відшкодування моральної шкоди є чужим соціалістичній правосвідомості та праву, оскільки принижує людську гідність. В радянській цивільно-правовій літературі зазвичай підкреслюється, що моральна шкода не тільки не відшкодовується за радянським законодавством, а й не повинна відшкодовуватись, бо таке відшкодування характерне для права буржуазного суспільства, в якому все, в тому числі духовні і моральні цінності, оцінюються грошима.

Така позиція базувалась не тільки на ідеологічних догмах, але й мала певне теоретичне підґрунтя. У теорії цивільного права досі дискусійним є питання про можливість визначення обсягу моральної (немайнової шкоди) шкоди у певній (матеріальній) формі, яка б дозволяла об'єктивно оцінити цей обсяг з метою встановлення відповідного розміру компенсації.

Досить часто обстоюється думка про те, що моральна шкода не може бути оцінена і компенсована у грошовій або іншій матеріальній формі, оскільки за своєю природою така шкода належить до нематеріальної (духовної) сфери людського життя. Зокрема, видатний російський правознавець початку ХХ століття Г.Ф. Шершеневич зазначав: "Треба настільки зневажати людину як особистість, щоб переконувати її, що гроші здатні задовольнити всі моральні страждання. Переведення моральної шкоди в гроші - результат буржуазного духу, який вимірює все грошима і вважає все продажним." Такий погляд протягом довгого часу панував в радянській цивілістичній літературі. Щоправда, ще в 20-ті - 30-ті роки деякі радянські цивілісти висловлювались на користь норми про відшкодування (але в обмежених випадках) не лише майнової, а й моральної шкоди.

 Починаючи з 60-х років  проблему моральної шкоди піднімає  М. С. Малеїн, який в своїх працях  вказав на недостатню переконливість  аргументації противників компенсації  немайнової шкоди, зазначивши, що  відшкодування такої шкоди не  є чужим соціалістичному праву, але моральну шкоду (яка виявляється  в заподіянні потерпілому моральних  або фізичних страждань), на його  думку, слід відшкодовувати лише  в деяких випадках. Малеїн Н.С. стверджував, що "у випадках виникнення  моральної шкоди мова повинна  йти не про вимірювання її  грошима (що, звичайно, неможливо) і, як  наслідок, не про її відшкодування, а про "згладжування", тобто  зняття певною мірою ступеня  переживань, страждань потерпілого, про допомогу йому відновити  своє моральне становище, забезпечити  йому можливість встановити контакт  з оточуючими, який був втрачений  внаслідок, наприклад, тяжкого каліцтва, з урахуванням конкретних обставин справи у кожному випадку"[3].

Згодом підхід до проблеми моральної шкоди почав поступово змінюватись. В кінці 80-х років все більше і більше науковців почали схилятись до думки про необхідність відшкодування немайнової шкоди. Зрештою, моральна шкода відшкодовувалася в багатьох зарубіжних країнах, і навіть деяких соціалістичних. Цікавим є той факт, що СРСР пред'являв позови про відшкодування моральної шкоди в тих випадках, коли, наприклад, ушкодження здоров'я чи заподіяння смерті радянському громадянину відбулось в капіталістичній державі і справа розглядалась судом за законодавством місця вчинення правопорушення ("принцип" приносився в жертву в ім'я отримання валюти).

Звісно, ніхто не стане заперечувати, що у грошовій або іншій матеріальній формі не можна точно визначити обсяг втрат немайнового характеру, таких, як фізичні або душевні страждання, втрата або зниження репутації, престижу, приниження честі, гідності, втрата нормальних життєвих зв'язків. Ніхто не буде стверджувати, що грошима або іншим майном можна у повній мірі відшкодувати, відновити такі втрати, адже, скажімо, наслідки перенесеного душевного або фізичного болю не можна безслідно викинути з свідомості людини, примусити її забути про них. Якщо майнова шкода у вигляді збитків традиційно визначається в цивілістиці як така, що виникає в майновій сфері потерпілого, немайнова шкода виникає в іншій площині - сфері людської психіки, що й визначає суттєві особливості цього виду шкоди. Проте це не означає, що моральна шкода не повинна і не може бути відшкодована, адже іноді посягання на деякі особисті блага є набагато відчутніші для особи, ніж зменшення її майна.

Подібної думки ще на початку ХХ ст. дотримався видатний юрист С.А. Беляцкін, який в одній із своїх праць зазначав: "Нічого дивного в тому немає, що людина, в якої через чужу провину відібрано життєві радощі, задоволення, душевні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Цілком справедливо. що законодавець, забезпечуючи відшкодування такому потерпілому за рахунок правопорушника, зосереджує свою увагу на потерпілому і повністю ігнорує, наскільки це вигідно для правопорушника." Тому можна сміливо стверджувати, що компенсація моральної шкоди може мати не тільки немайнову (скажімо - публічне вибачення, публікація спростування відомостей, що не відповідають дійсності), а цілком матеріальну форму - гроші або інші види майна. Однак, таке відшкодування повинно проводитися у тій же площині, де і виникла моральна (немайнова) шкода, тобто у сфері людської психіки.

Забігаючи наперед, зазначимо, що моральна шкода, яка знаходить свій вираз, як правило, у зменшенні особистих благ, зводиться до моральних (психічних) страждань людини, оскільки майнового виразу такі блага не мають[3].

Вперше в радянському законодавстві поняття "моральна шкода" знайшло юридичне закріплення в Законі СРСР "Про пресу та інші засоби масової інформації" від 12 червня 1990 року. Стаття 39 цього Закону вказала, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину внаслідок поширення засобом масової інформації невідповідаючих дійсності відомостей, що порочать честь і гідність громадянина, або які завдали йому іншої немайнової шкоди, відшкодовується за рішенням суду засобом масової інформації, а також винними посадовими особами і громадянами.