Визначення розміру компенсації моральної (немайнової) шкоди

 

2.4. Проблема оцінки обсягу моральної шкоди та визначення розміру її компенсації

Одним з найбільш проблематичним моментом у доктрині цивільного права та судовій практиці є питання оцінки обсягу моральної шкоди та встановлення розміру її компенсації. Як свідчить практика, в окремих випадках деякі суди, задовольняючи такі позови і присуджуючи позивачам суми компенсації, недостатньо з'ясовують, в чому саме полягали моральні страждання, і належним чином не мотивують свої рішення в частині визначення обсягу моральної шкоди і присудженого розміру компенсації [30].

У теорії та в судовій практиці відсутні єдині, загальновизнані способи та критерії оцінки обсягу моральної шкоди, нерідко дискутується і сам принцип повного її відшкодування. Усе це перешкоджає виробленню єдиної практики судів щодо визначення розміру компенсації за заподіяну моральну (немайнову) шкоду.

Фундаментальним принципом, з якого повинен виходити суд, визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, має бути, на нашу думку, принцип повного відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Такий висновок випливає із загальних засад цивільного та цивільно-процесуального права про повне відшкодування шкоди на підставі всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин по кожній справі.

Наявність моральної (немайнової) шкоди в кожному конкретному випадку встановлюється судом, якщо було доведено факт душевних та фізичних страждань потерпілого, реальність яких не викликає сумніву. і право на відшкодування такої дійсної шкоди не може залежати від того, яким саме правопорушенням вона завдана. Зобов'язання по відшкодуванню моральної шкоди, як уже зазначалось, виникає при наявності загальних підстав (умов) відповідальності за заподіяння шкоди. Тому повинне діяти загальне правило: будь яка реальна (дійсна) шкода відшкодовується у повному обсязі.

Таким чином, проблема встановлення розміру компенсації моральної шкоди зводиться в основному до визначення обсягу такої шкоди, завданої конкретній особі. Розмір відшкодування повинен відповідати обсягу спричиненої моральної шкоди, за винятком випадків, встановлених законодавством, які передбачають можливість його зменшення (наприклад, наявність вини самого потерпілого), про що буде сказано нижче. Така думка відповідає позиції Пленуму Верховного Суду України, який роз'яснив, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, що, на нашу думку, є не що інше як характер і обсяг моральної шкоди.

Отже, для визначення розміру компенсації, яка підлягає виплаті, необхідно передусім встановити дійсний обсяг заподіяної потерпілому моральної шкоди, яка відшкодовується. Оскільки визначення розміру компенсації та обсягу заподіяної моральної шкоди є пролемним, тому що чк вже зазначалося вище не існує чітких критерій та чіткого регулювання цього питання, тому сасе в цьому випадку необхідно знову спиратись на попередні висновки суддів щодо такого роду справ[31].

 

ВИСНОВОК

 

Проблема відшкодування моральної шкоди існує з давніх-давен в усіх країнах світу. Вона вирішувалась по-різному: шляхом повного заперечення існування моральної шкоди; шляхом часткового відшкодування збитків в окремих випадках визначених законодавством; шляхом повного відшкодування нанесеної шкоди в усіх випадках.

Наша держава визнала існування інституту відшкодування моральної шкоди та закріпила її на законодавчому рівні, і це в свою чергу вимагає постійного дослідження, нормативного узгодження, аналізу проблеми відшкодування моральної шкоди, так як історія розвитку норми про компенсацію моральної шкоди знаходиться в залежності від змісту людських інтересів.

  Інститут компенсації моральної шкоди повинен неминуче удосконалюватися водночас з розвитком людської особистості, а компенсація цього виду шкоди повинна застосовуватися в усіх сферах відносин та охоплювати захист усіх істотних прав людини та законні інтереси юридичних осіб.

В зв’язку з цим доцільною є необхідність внесення змін до законодавства України з метою удосконалення механізму відшкодування моральної шкоди таким чином, щоб:

- механізм не був "вразливим”, тобто не можна допустити, щоб  інститут відшкодування моральної  шкоди використовувався як засіб, за допомогою якого у випадку  будь–якого порушення спокою  фізичної або юридичної особи  можна буде вимагати визначеного  морального відшкодування і, таким  чином легалізувати зайняття  своєрідним бізнесом;

- механізм не повинен  створювати труднощів при його  застосуванні у судовій практиці  та неоднозначного тлумачення  норм закону з питань компенсації  моральної шкоди;

- механізм відшкодування  шкоди не повинен ущемлювати  права фізичних осіб та юридичних, що зазнали моральної шкоди.

Практика показує, що на етапі звернення потерпілого до суду виникає ряд перешкод не об'єктивного, а суб'єктивного характеру. До найбільш істотних перешкод суб'єктивного характеру відносяться:

- низька інформованість  і правова грамотність самого  позивача;

- відсутність достатнього  професійного досвіду в юриста  чи юридичної фірми, що представляють  інтереси позивача;

- відсутність судової  практики з відшкодування моральної  шкоди в конкретному суді й  у конкретного судді.

Правова безграмотність стає причиною прийняття ряду важливих рішень, що потім негативно впливають на перебіг справи.

Крім цього, проблемою є нечіткість чи відсутність правової позиції позивача на етапі ухвалення рішення про досудовому врегулюванні суперечки про відшкодування моральної шкоди. Відсутність правової позиції згодом призводять до додаткових витрат часу і коштів. Наявність чіткої правової позиції дозволяє сформувати необхідну доказову базу, провести всі необхідні експертизи, залучити потрібних фахівців. Для формулювання правової позиції необхідно чітко визначити всі правові можливості захисту своєї позиції, сформулювати аргументи і зібрати докази.

Кожна конкретна справа вимагає об’єктивної оцінки судом всіх обставин, оскільки судовий контроль являє собою одну з істотних гарантій захисту конституційних прав громадян, тим більше у випадках, коли фактичні обставини справи свідчать про наявність цивільно-правового спору. Мета позивача (його представника) – надати суду матеріал для такої оцінки, тобто доказову базу. Наявність достатньої доказової бази виступатиме запорукою визначення судом справедливого розміру компенсації моральної шкоди.

Формування доказової бази для потерпілого становить труднощі, що дозволяє припустити вирішення справи не на його користь, адже потерпілому не слід сподіватися, що суд удасться переконати в нанесенні моральної шкоди без надання доказів. У зв’язку з цим в роботі було присвячено матеріал стосовно збирання доказів та можливих документів, що можуть послугувати в якості доказової бази, та зацікавити осіб, що зазнали моральної шкоди.

Аналізуючи розглядувану проблему, необхідно звернути увагу на правову неосвіченість громадян України щодо реалізації свого права на відшкодування моральної шкоди Так, при порушенні будь-яких прав громадяни рідко використовують своє право на відшкодування моральної шкоди, оскільки не знають, яким законом чи нормативно-правовим актом воно врегульовано, та наперед не впевнені у його реалізації.

З огляду на те, що у законодавстві України поступово вдосконалюється інститут відшкодування моральної шкоди, необхідно прийняти нормативно-правові акти, які встановлюватимуть зазначений спосіб захисту прав людини. Потрібно також довести до громадськості, що свої права слід відстоювати. Коли права людини дійсно стануть пріоритетом у нашому суспільстві, тоді Україну зможемо з впевненістю називати незалежною і демократичною державою.

Розглянувши і проаналізувавши принципові положення питання "моральна шкода та умови її відшкодування”, можна зробити наступні висновки.

По – перше, даний правовий інститут має важливе значення для захисту, передусім, таких прав і свобод, які мають особистий немайновий характер.

По – друге, можна виділити, наступні умови відшкодування моральної шкоди:

- наявність моральної  шкоди;

- наявність вини;

- протиправність поведінки;

- причинно - наслідковий  зв’язок.

По – третє, одне з наболілих питань компенсації моральної шкоди – це питанняпро розмір компенсації. До тих пір, поки суд не визначить розмір компенсації, цього розміру не існує, оскільки законодавець не встановив якого – небудь грошового еквіваленту страждань, залишивши вирішення цього питання про розмір компенсації на розсуд суду. Законодавець вказав деякі якісні критерії, які суд зобов’язаний враховувати при визначенні розміру компенсації: характер і степень фізичних страждань; степень вини того, хто заподіяв шкоду, коли вина є підставою відповідальності за спричинення шкоди; фактичні обставини, за яких нанесена моральна шкода; індивідуальні особливості птерпілого; вимоги розумності і справедливості.

Безумовно, ці критерії могли б допомогти суду визначити розмір компенсації, якби був встановлений деякий її середній рівень, свого роду "відправна точка”, дотримуючись якої суд міг би визначити кінцевй розмір компенсації у конкретній справі. Пропонується з метою стабільності визначення розміру моральної їй шкоди видавати по різним категоріям справ судову практику України, де необхідно висвітлювати характерні приклади завищеного, відповідного або заниженого розміру моральної шкоди.

Моральна шкода — це інститут цивільного права, який має міжгалузевий характер і властивий іншим галузям права: трудовому, кримінально-процесуальному, адміністративному, господарському. А тому достатньо важко дати універсальне визначення поняття моральної шкоди, без урахування її міжгалузевого характеру. Отже, встановлення чіткої термінології є дуже важливим для правильного розмежування окремих видів шкоди та їх наступного відшкодування, що полегшить роботу суддів.

Слід зауважити що проблеми, що пов’язані з відшкодування моральної шкоди торкаються і інших держав. Справи про відшкодування моральної шкоди в тій чи іншій країні вирішуються виходячи з приналежності держави до однієї з правових систем (романо – германська, англо – саксонська). Виходячи з цього узагальненого поділу існують і спільні проблеми, що повинно сприяти вивченню практики зарубіжних держав, відокремленню недоліків та позитивних рис у судовій практиці з розглядуваного питання, здійсненню запозичення певних схем відшкодування моральної шкоди максимально адаптувавши їх до діючої української законодавчої бази. Тобто, намагатися вчитися не лише на своїх поимлках, але і на помилках інших, при цьому узагальнюючи судову практику.

Якщо в Україні законодавцем будуть покладені відповідні обов'язки на винну особу, в тому числі і на державу, при вирішенні питання компенсації моральної шкоди, спричиненої порушенням прав особи, які притаманні їй від народження та встановлені законом, то це буде ще одним підтвердженням демократичності держави і гуманізма ії судової системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1.Конституція України. - К., 1996. 

2.Цивільний кодекс України. – К.: 2010.

3.http://studrada.com.ua/content/11

4.Кодекс законів про працю України (від 10.12.1971, із змінами та доповненнями).

5.Закон України „Про захист прав споживачів” (від 12.05.1991, в редакції 2005 року із змінами та доповненнями).

6.Закон України „Про інформацію” (від 02.10.1992 р. із змінами та доповненнями)

7.Закон України „Про телебачення і радіомовлення” (від 21.12.1993 р. із змінами та доповненнями).

8.Закон України „Про авторське право і суміжні права” (від 23.12.1993 р. Із змінами та доповненнями) (стаття 52).

9.Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в України” (остання редакція 2004 р).

10. “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (остання редакція від 1.01.2011 р.).

11.“Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання попереднього слідства, прокуратури і суду” (остання редакція від 11.07.2009 р.).

12. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (остання редакція 25.05.2001р.).

13.Агафонов С. «Особливості відшкодування моральної шкоди за законодавством//Закон і бізнес -2007р №14 с 14-15.

14.Відшкодування моральної шкоди працівникові//Юридичний вісник України -2006 р №1 с 17.

16.С.О.Лаврінський. Правове регулювання моральної шкоди в Україні//Юридичний вісник - 2003 р. №3, с.126.

17. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. - Х.: Юдіссей, 2001. - 281с. 

18.Відшкодування матеріальної та моральної шкоди//Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004 №6.

19.О.Барабаш, С.Сиротенко. Щодо протиправності дій при заподіянні моральної шкоди // Право України. - 2000. - № 9. - С.43.

20. Бакірова І. Застосування судами законодавства України відшкодування моральної шкоди:проблемні питання//Право України. - 2006-№5, с.89-92.