1) широку участь
громадськості в управлінні справами
держави і суспільства;
2) підвищення активності
політичних партій і громадських
організацій, інших громадських
об’єднань;
3) зміцнення правової
основи державного і суспільного
життя;
4) утвердження
прав і свобод людини;
5) свободу інформації
та постійне врахування громадської
думки;
6) вдосконалення
системи, порядку формування і
діяльності державних органів
і органів місцевого самоврядування.
Законність є
невід’ємним елементом демократії.
Демократія не може бути над
законом чи поза законом, а
тільки в межах закону.
2.2 Гарантії законності
Питання про
гарантії – складна і самостійна
проблема в рамках єдиної теорії
законності. Це той її елемент,
який переводить ідею законності
з галузі наукових досліджень
у практичну сферу діяльності
людини, суспільства і держави. Незважаючи
на свою значимість, вимоги законності
не втілюються в життя автоматично,
стихійно. Щоб правові приписи
не залишились на папері (і
тим більше не порушувались), необхідні
відповідні умови і визначений
комплекс організаційних, ідеологічних,
політичних, юридичних заходів, які
забезпечують реалізацію, тобто
гарантії законності.
Гарантії законності
– це об’єктивні умови і
суб’єктивні фактори, а також
спеціальні засоби і заходи, за
допомогою яких забезпечується
режим законності.
Серед названих
гарантій потрібно чітко розрізняти
загальні умови і спеціальні
засоби та заходи.
Загальні умови
– суто об’єктивні (економічні,
політичні та ін.) умови суспільного
життя, в яких здійснюється правове
регулювання. Ці умови створюють макросередовище
реалізації права, його функціонування,
зумовлюючи при цьому і спеціальні засоби
щодо зміцнення законності.
Розглянемо загальні
умови, які виступають гарантами
законності.
Економічні умови.
Це стан розвитку суспільства,
організація системи господарювання
та ін. Умовами, що забезпечують
законність, тут виступають такі
фактори, як ступінь організованості
в економічній сфері, ритмічна
і злагоджена робота господарського
організму, постійне зростання продуктивності
праці, стабільна грошова система
та ін. Подібні фактори безпосереднім
чином впливають на рівень
законності. Так, в умовах нестабільності
економіки, спаду виробництва, розриву
господарських зв’язків, росту цін,
нестримної інфляції зростає
соціальна напруга в суспільстві,
що, як відомо, призводить до анархії,
дезорганізації, зростання кількості
злочинів, причому не тільки господарських.
Політичні умови.
Основною політичною умовою стабільної
законності є сильна державна
влада. Сила державної влади визначається
не величиною армії, не потужністю
репресованого апарату. Сильна державна
влада – це стійка, легітимна
влада, яка користується підтримкою
суспільства, спроможна забезпечити
реалізацію приписів, які вона
приймає. Сильна держава гарантує
стабільний розвиток суспільства,
безпеку людей, ефективну боротьбу
зі злочинністю, корупцією та
іншими антисоціальними явищами.
В умовах дезорганізації
державно-владних структур, боротьби
за владу, неспроможність держави
забезпечити реалізацію рішень,
що приймаються, низького рівня
виконавчої дисципліни, розквіту
бюрократизму, корупції законність
не тільки не підвищується, а
й знижується, причому до небезпечної
межі. Важливою умовою до зміцнення
держави, забезпечення законності
й правопорядку є демократія.
Демократична держава – не
слабка аморфна влада. Це система
сильної і в той же час
цілком відповідальної перед
народом влади, яка заснована
на демократичних принципах формування
і функціонування (розподіл влад, парламентаризм,
гласність, верховенство Конституції
та ін.)
Ідеологічні умови.
Стан законності багато в чому
визначається рівнем політичної,
правової і загальної культури
населення. Законність передбачає
такий рівень правової культури,
коли повага до права, закону
стає особистим переконанням
людини, причому не тільки рядового
громадянина, а в першу чергу
державного службовця, законодавця.
Необхідний рівень
культури забезпечується організацією
правової пропаганди, чіткою системою
виховання у громадян високих
моральних якостей, відповідальності,
патріотизму, відчуття права й
законності.
В умовах руйнації
системи виховання ідеологічний
вакуум заповнюється сторонніми
суспільству поглядами, що негативно
впливають на стан дисципліни,
організованості, законності (поширення
порнографії, насильства, жорстокості,
культ сили та ін.), сприяють
зростанню правопорушень, злочинності,
ставлять під загрозу режим
законності.
Соціальні умови.
Законослухняність громадян, їх
повага до закону, реалізації
його приписів багато в чому
залежить від становища, яке склалося
в соціальній сфері. Падіння життєвого
рівня населення, зростання безробіття,
вартості життя, соціальних послуг
безпосереднім чином відбивається
на рівні законності, провокує
громадян на пошук шляхів незаконного
збагачення, обхід законів, породжує
національні й соціальні конфлікти
та ін. Міцна законність можлива
тільки в умовах соціальної
стабільності, впевненості громадян
у непорушності своїх соціальних
прав і свобод.
Правові умови.
Стан законності як політико-правового
явища обумовлений станом самого
права, системою законодавства. Чинне
законодавство повинно бути достатньо
повним, стабільним, забезпечуватись
високим рівнем юридичної техніки,
необхідними механізмами реалізації
й охорони. Важливе значення для
реалізації права і рівня законності
мають правові засоби, методи, способи
і типи правового регулювання,
що використовуються законодавцем,
принципи, на яких будується законодавство
країни. Законодавство, яке відстає від
динамічного розвитку суспільних відносин,
ускладнює боротьбу зі злочинністю.
Гарантіями законності
є також відповідні суб’єктивні
фактори. Серед них слід відзначити
стан правової науки, повноту
і розвиток у ній прогресивних
гуманних ідей, положень, науково-теоретичних
конструкцій. Безпосередній вплив
на рівень законності мають
пануючі в науці науково-теоретичні
концепції, доктрини. Наприклад, ігнорування
таких «буржуазних» (так їх назвали
за часів соціалізму) теорій, як
ідея правової держави, розподіл
влади, парламентаризм та ін. Насправді
науково-теоретична розробка ідей
правової держави, впровадження
основних її положень у законодавчу
і правозастосовчу практику дозволило
зміцнити законність у діяльності
державних органів, органів місцевого
самоврядування, посадових осіб
тощо.
Рівень законності
визначається й ефективною діяльністю
політичних сил, правильно вибраними
пріоритетами при прийнятті політичних
рішень, готовністю і вмінням
відповідних органів вести боротьбу
за зміцнення законності.
Спеціальні засоби
забезпечення законності – це
юридичні й організаційні засоби,
призначені виключно для забезпечення
законності. Серед них можна виділити
юридичні й організаційні гарантії
(засоби).
Юридичні гарантії
– це обумовлена особливостями
економічного і суспільного ладу
система умов і засобів, яка
закріплена в діючому законодавстві
і безпосередньо спрямована на
забезпечення законності, безперешкодне
здійснення, захист прав і свобод.
Серед юридичних
гарантій розрізняють наступні:
1. Засоби виявлення (розкриття)
правопорушення. Ці гарантії пов’язані
з роботою компетентних державних
органів, яка спрямована на виявлення
правопорушень із метою припинення
і ліквідації їх наслідків. Деякі
гарантії пов’язані з діяльністю
громадян. Наприклад, оскарження незаконних
дій посадових осіб у суді.
2. Засоби попередження
правопорушень. Це закріплені в
праві засоби, що дозволяють запобігти
можливим правопорушенням. Наприклад,
ст. 36 КЗпП України передбачає
підстави припинення трудового
договору з ініціативи власника
або уповноваженого органу (ст. 40,
41 КЗпП) тільки за попередньою
згодою профспілкового органу.
Ця згода
має єдину мету – попередити
можливе порушення адміністрацією
трудових прав громадян, не допустити
незаконного звільнення. Попереджувальну
роль відіграють і такі засоби,
як огляд багажу, митний огляд
та ін.
3. Засоби припинення правопорушень.
До них відносяться засоби, що
спрямовані на припинення, недопущення
правопорушень, порушення прав, свобод
громадян і організацій. Це –
затримання, арешт, обшук, підписка
про невиїзд, інші заходи (призупинення,
скасування незаконних актів
тощо).
4. Заходи щодо захисту
і відновлення порушених прав,
ліквідація наслідків правопорушень.
Такими є примусове стягнення
коштів на утримання дитини (аліментів),
віндикація (примусове вилучення
майна з чужого незаконного
володіння) та ін.
5. Юридична відповідальність.
Під нею ми розуміємо покарання
особи, яка винна в скоєнні
правопорушення. Цей засіб є важливим
і необхідним для зміцнення
законності, причому його ефективність
визначається не жорстокістю, а
невідворотністю.
6. Серед юридичних гарантій
особлива роль належить процесуальним
гарантіям, тому що процес є
формою життя матеріального права.
Формально закріплені права можуть
отримати реальне життя лише
маючи процесуальне забезпечення.
7. Важливою гарантією
законності є правосуддя –
діяльність судів, яка здійснюється
шляхом розгляду і вирішення
цивільних і кримінальних справ
із метою всебічного зміцнення
законності.
2.3 Функції законності
Законність
як соціально-правове явище має
певне функціональне навантаження.
Функції законності
– це основні напрямки її
впливу на суспільні відносини,
що виражають її сутність та
соціальне призначення і здійснюються
через дії (поведінку, діяльність) їх
суб’єктів.
Першою з функцій
є регулятивна, зміст якої полягає
в орієнтації всіх учасників
суспільних відносин на здійснення
правомірних юридично значущих
дій (поведінки, діяльності) в окремих
сферах суспільного і державного
життя. На відміну від регулятивної
функції права, що полягає у
визначенні напрямків його впливу
на поведінку суб’єктів суспільних
відносин, регулятивна функція законності
полягає у визначенні конкретного
обсягу та змісту їх дій
у сфері як прийняття, так і
реалізації права. Особливість регулятивної
функції законності виявляється
в тому, що її здійснення не
виключає необхідності дій суб’єктів
права і поза межами реалізації
конкретних норм права. Це стає
помітним у процесі правореалізації
при подоланні прогалин у праві,
коли індивідуально-правове рішення
може прийматися органами держави
на підставі духу та принципів
законодавства. У такому випадку
пряма дія принципу законності
замінює відносну норму права.
Важливе місце
в системі функцій законності
посідає функція забезпечення
верховенства закону. Всі правові
форми діяльності держави –
правозакріплення, правозастосування,
правоохоронна, проведення контрольно-наглядової
діяльності та інші, - спрямовані
на її здійснення. У процесі
здійснення законотворчості повинен
бути забезпечений правовий характер
законів і відповідність їм
усієї системи підзаконних правових
актів. У процесі правозастосування
ця функція має здійснюватися
шляхом видання правомірних індивідуально-правових
актів. При розбіжності між законом
і Конституцією або між законом і підзаконним
нормативно-правовим актом законність
вимагає застосовувати норму Конституції
і закону.
Законності властива
функція правової соціалізації
людини, поступового формування
у громадян високого рівня
правової культури, правосвідомості.
Процес правової соціалізації, надзвичайно
широкий за змістом і різноманітний
за формами, відбувається завдяки
різним впливам на свідомість
людей: виховній ролі права, участі
населення в законотворчій роботі,
здійсненню правосуддя тощо. Йдеться
про формування соціально-правової
особистості громадянина, свідомості
якого притаманна певна сукупність
рис, що мають забезпечити правомірну
поведінку в будь-яких життєвих
ситуаціях. Це такі риси, як законослухняність,
що спирається не на страх
перед покаранням за невиконання
закону, а на усвідомлення його
справедливості і правомірності;
віра в судовий захист своїх
свобод, прав і т. ін. Повага до
закону повинна стати елементом
генетичної пам’яті й передаватися
від покоління до покоління. Для
цього слід навчити населення
ідентифікувати себе із своїми
правами, свободами, обов’язками, позбавитися
почуття залежності від влади,
яка «все може».
Законності властива
функція гуманізації суспільних
відносин. Вона випливає з тісного
зв’язку між вимогами права
і моралі при провідній ролі
останньої. Діючи відповідно до
принципів законності, держава, її
органи, посадові особи повинні
сприяти формуванню в людей
демократичного за своїм змістом
світогляду, ядром якого є віра
людей свої права та свободи,
в їх захист з боку держави.
Таким чином, виробляється позитивне
ставлення до влади, а реалізація
законів, які вона видає, набуває
природного характеру. Вимагаючи
відповідної поведінки в межах
закону, режим законності сприяє
виникненню в людей почуття
поваги один до одного, додержання
етичних і моральних норм при
вступі їх у будь-які контакти
при спільній діяльності. Повага
до закону формує у громадян
почуття непримиренності до свавілля,
беззаконня, насильства, хоч би під
якими гаслами вони проголошувалися.