Поняття міжнародного злочину

Таким чином, ми встановили, що понятійний апарат у науці міжнародного кримінального права розроблено недостатньо. Це стосується і самого поняття «міжнародний злочин», і відмежування його від інших міжнародних правопорушень, та визначення конкретних складів міжнародних злочинів та інших питань. До кінця невирішеним залишається питання правосуб'єктності фізичних осіб, які вчинили міжнародний злочин. Навколо цього питання в науковому середовищі активно ведуться дискусії.

Тим не менш, аналіз різних правових джерел та наукових праць дозволяє дотримуватися точки зору, що міжнародний злочин являє собою найбільш небезпечний міжнародно-правовий делікт, де як об'єкт посягання виступають мир і безпека людства. В якості суб'єктів міжнародного злочину можуть виступати держави, окремі органи держави, організації та фізичні особи. При цьому фізичні особи виступають як посадові особи держави-правопорушника, особи, що виступають від імені цієї держави і конкретно здійснюють ці злочини. У сучасному міжнародному праві визнається принцип індивідуальної відповідальності за злочини проти миру, воєнні злочини проти людства.

До найтяжчою міжнародно-правовим діянням відносяться міжнародні злочини, які посягають на основи існування держав і народів, підривають принципи міжнародного права, загрожують міжнародному миру і безпеці. Об'єктом міжнародного злочину можуть бути загальний мир та міжнародна безпека, право народів і націй на самовизначення, закони і звичаї війни.

2. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ

2.1. Міжнародно-правова відповідальність держави за

міжнародні злочини

Відповідальність - один з найдавніших інститутів міжнародного права. Історія міжнародних відносин свідчить про його постійне практичному застосуванні й удосконалення. Деякі норми загального характеру, що регулюють питання відповідальності, закріплені в міжнародних договорах, а також підтверджені в резолюціях ООН та інших міжнародних організацій.

Міжнародно-правова відповідальність - це юридичний обов'язок ліквідувати наслідки шкоди, заподіяної суб'єктом - правопорушником іншому суб'єкту міжнародного права в результаті вчиненого правопорушення.

Зазвичай під виглядом відповідальності розуміється загальний вміст наслідків міжнародного правопорушення, їх юридичну природу. Форми відповідальності, як пише Ю. В. Петровський, - це способи здійснення відповідальності в межах даного виду. [26]

Критерії встановлення видів і форм відповідальності держав - характер і обсяг шкоди, що завдається протиправною поведінкою держави.

Статті 39, 41 і 42 Статуту ООН встановлюють процедури реалізації відповідальності за скоєння міжнародних злочинів проти міжнародного миру та безпеки.

З 1972 року діє Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами. Учасники Конвенції зобов'язалися відшкодовувати збиток, завдана космічним об'єктом на поверхні Землі, повітряному судну в польоті і космічного об'єкту іншого суб'єкта міжнародного права.

У міжнародному праві велике місце займають питання відповідальності фізичних осіб, які виступають від імені держави і вчиняють дії, які кваліфікуються як військові злочини і злочини проти людяності.

Генеральна Асамблея ООН встановлює, що агресивна війна є злочином проти миру, а агресія тягне за собою міжнародну відповідальність. Агресія завдає важкий матеріальний збиток і підвищений шкоди міжнародному правопорядку. Це повинно враховуватися при визначенні державі-правопорушнику відповідних видів і форм відповідальності за його злочинну поведінку.

Держава несе відповідальність за діяльність своїх органів і посадових осіб навіть у випадку, коли останні перевищили свої повноваження, встановлені національним правом, чи порушили інструкції, що стосуються їх діяльності.

Поведінка окремої особи або групи осіб розглядається як діяння держави, якщо встановлено, що ця особа або група осіб фактично діяли від імені цієї держави чи здійснювали прерогативи державної влади у разі відсутності відповідних можливостей для офіційної влади і за обставин, які виправдовували здійснення таких прерогатив.

Існує два види міжнародно-правової відповідальності: матеріальна і політична. Матеріальна відповідальність виражається в обов'язку відшкодувати матеріальний збиток, що може реалізовуватися у формі реституції або репарації.

Реституція - це відшкодування державою-правопорушником матеріального збитку в натурі.

Широке застосування отримали в міжнародній практиці і репарації, тобто відшкодування заподіяної матеріальної шкоди цінностями, товарами, послугами. [27]

Також слід згадати таку форму відповідальності, як політична відповідальність, яка може виражатися у відповідних насильницьких діях, здійснюваних постраждалим суб'єктом, які іменуються репресалії [28].

Репресалії повинні бути пропорційними тим діям, якими вони викликані. Від індивідуальних репресалій слід також відрізняти колективні санкції, які, згідно зі Статутом ООН, можуть робитися тільки на підставі рішень Ради Безпеки щодо держав, дії яких представляють собою загрозу миру або порушення миру. Такі санкції можуть виражатися у повному або частковому призупинення економічних відносин, функціонування комунікацій, в розрив дипломатичних відносин, а також у застосуванні збройної сили.

Санкції, що виражалися в обмеженні суверенітету, були застосовані після другої світової війни щодо Німеччини та Японії (окупаційний режим, обмеження права мати збройні сили). У 1993 році Рада безпеки ООН постановив заснувати Міжнародний трибунал для суду над особами, які вчинили військові злочини на території колишньої Югославії [29].

Здійснення групами держав колективних санкцій без дозволу Ради Безпеки є протиправним. Проте держави мають право у разі агресії на індивідуальну та колективну самооборону, яка до поняття санкції не відноситься.

Діяння держави може бути кваліфіковане як міжнародно-протиправне лише на підставі міжнародного права. У разі вчинення міжнародного злочину претензії до правопорушника можуть бути пред'явлені будь-якою державою або групою держав. Претензія може бути виражена в заяві офіційного органу або особи в дипломатичному зверненні, в іншому письмовому зверненні урядових органів потерпілого суб'єкта. Важлива доведеність вини правопорушника, інакше при недостатньо обгрунтованих претензії виникають міжнародні суперечки.

Іноді виділяється і третій вид міжнародно-правової відповідальності - моральної. Однак різниця між політичною та моральною відповідальністю недоцільно, тому що політична відповідальність виникає з факту правопорушення у будь-якому випадку, навіть якщо вона не реалізується у вигляді формальної претензії.

2.2. Міжнародні організації та індивіди як

суб'єкти міжнародної кримінальної відповідальності

Крім держав, відповідальність несуть і міжнародні організації. Їх відповідальність виникає з порушення ними міжнародних зобов'язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права. Відповідальність міжнародних організацій встановлюється також і в конвенціях про відповідальність за ядерну шкоду у тих випадках, коли міжнародні організації виступають в якості операторів ядерних установок або операторів ядерних суден.