Поняття міжнародного злочину

Міжнародні організації несуть відповідальність за недотримання статутних та інших обов'язків своїми органами та міжнародними посадовими особами, за заподіяння шкоди своїми діями державам, іншим міжнародним організаціям та фізичним особам. Міжнародні організації можуть бути і суб'єктами міжнародних претензій.

Міжнародна організація може нести відповідальність і з міжнародного приватного права, а також по внутрішньому праву держав.

Відповідальність фізичних осіб за міжнародні злочину найчастіше настає за умови, що їх злочинні діяння пов'язані із злочинною діяльністю держави. Держави, винні у вчиненні злочину, несуть міжнародну відповідальність, а офіційні особи - кримінальну.

Таким чином, характерною рисою міжнародної кримінальної відповідальності фізичних осіб є її зв'язок з міжнародним злочином держави. Без останнього немає і першого.

У радянській міжнародно-правовій літературі заперечувалося якість міжнародної правосуб'єктності фізичних осіб. Аргументи, наприклад, були такі: фізична особа не є суб'єктом міжнародного права, індивід може мати лише правами і обов'язками, безпосередньо випливають з міжнародного права. Отже, він не може виступати суб'єктом міжнародного права. [30]

В останні роки фахівці в більшості своїй дотримуються точки зору, що фізичні особи є суб'єктами міжнародно-правової відповідальності. [31]

Після закінчення другої світової війни для суду над головними військовими злочинцями були створені два міжнародних військових трибуналу: в Нюрнберзі і Токіо. Рішенням Ради Безпеки в 1993 році було передбачено створення Міжнародного трибуналу для засудження осіб, винних у скоєнні злочинів на території колишньої Югославії після 25 червня 1991 року. У 1998 році був прийнятий і відкритий для підписання Статут Міжнародного Кримінального Суду.

На підставі наявних міжнародно-правових актів та аналізу літературних джерел, можна зробити наступні висновки:

1. Проблема міжнародної відповідальності є ключовою в сучасних умовах. Причиною цього є збільшення збройних конфліктів, етнічних чисток та інших військових злочинів.

2. У міжнародному праві існують дві різні категорії суб'єктів права, що відрізняються один від одного в залежності від їх ролі і місця у створенні принципів і норм міжнародного права, і об'єднані тим, що як ті, так і інші мають права й несуть обов'язки, що випливають з норм міжнародного права. Фізичні та юридичні особи і неурядові освіти виступають в якості суб'єктів міжнародного права другого рівня як його дестінатори [32], тобто як освіти та особи, які мають правами і обов'язками з міжнародного права, які беруть участь у створенні його норм, в забезпеченні побічно їх дотримання.

3. Система припинення порушень у даний час є змішаною, в основному припинення порушень передбачає законодавство держав, а міжнародне право лише забезпечує правову основу для їх припинення.

4. Кримінальні санкції на міжнародному рівні не визначено, тому визначення покарання є справою держав.

5. Загальною метою створення нових інститутів міжнародної відповідальності є боротьба з міжнародними злочинцями і застосування покарання за скоєння міжнародних правопорушень.

 

ВИСНОВОК

 

Підводячи підсумок вищевикладеного, зазначимо, аналіз різних правових джерел та наукових праць дозволив встановити, що міжнародний злочин являє собою найбільш небезпечне міжнародне правопорушення, де як об'єкт посягання виступають мир і безпека людства. В якості суб'єктів міжнародного злочину можуть виступати держави, окремі органи держави, організації та фізичні особи. При цьому фізичні особи виступають як посадові особи держави-правопорушника, особи, що виступають від імені цієї держави і конкретно здійснюють ці злочини. У сучасному міжнародному праві визнається принцип індивідуальної відповідальності за злочини проти миру, воєнні злочини проти людства.

Основні склади міжнародних злочинів визначені статутами міжнародних військових трибуналів, заснованих після Другої світової війни.

У науці міжнародного права питання поняття «міжнародного права», суб'єктів міжнародно-правової відповідальності залишаються дискусійними. Таким чином, можна зробити висновок, що процес формування в науці інституту міжнародного злочину ще не закінчений. Реалії сучасного життя вносять часом істотні корективи в трактування розглянутих в даній роботі понять. Тому досить чітко встановити, наприклад, склади конкретних міжнародних злочинів вкрай важко. Недостатньо розробленими залишаються також багато питань міжнародно-правової відповідальності за міжнародні злочини, зокрема питання про відповідальність фізичних осіб.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Конституція Російської Федерації 1993 р. - СПб.: Літера, 1998.

2. Новий Кримінальний Кодекс РФ 1996 г.-м., 1997.

3. Бірюков П.Н. Міжнародне право, Уч. посібник, М., МАУП, 2000.

4. Блищенко І.П., Солнцева М.М. Світова політика і міжнародне право.-М., 1991.

5. Василенко В.А. Відповідальність держави за міжнародні правопорушення .- Київ, 1976.

6. Волчков А.Ф. Нюрнберзький вирок / / Сов.государство і право. 1976. № 10.

7. Галенська Л.М. Основні напрямки співпраці держав у боротьбі зі злочинністю (правові проблеми) .- Л., 1970.

8. Карпець І.І. Злочини міжнародного характера.-М., 1979.

9. Кудрявцев В.Н. Об'єктивна сторона злочину. - М., 1960.

 

10. Курис П.М. . Міжнародні правопорушення і відповідальність держав. - Вільнюс, 1973.

11. Лейст О.Е. Поняття відповідальності у праві / / Вісник МГУ. Серія II. Право № 1. 1994.

12. Лукашук І.І. Міжнародне право. Особлива частина: Підручник.-М.: Ізд.БЕК, 1998.

13. Міжнародне кримінальне право. Навчальний посібник / За заг. ред. В.Н.Кудрявцева.2-е ізд.перераб. і доп.-М.: Наука, 1999.

14. Відповідальність за військові злочини і злочини проти людства. Збірник статей.М., 1969.

15. Петровський Ю.В. Міжнародно-правова ответственность.-Л., 1968.

16. Петровський Ю.В. Про політичну відповідальність держав / / Радянський щорічник міжнародного права.-М., 1972.

17. Полторак О.І., Савінський Л.І. Збройні конфлікти і міжнародний право.-М., 1976.

18. Права людини. Збірник міжнародних договорів / / ООН.Нью-Йорк, 1978.Х1У.2

19. Решетов Ю.А. Боротьба з міжнародними злочинами проти миру і безопасності.-М., 1983.

20. Російське кримінальне право. Загальна частина: Підручник.-М.: Вид. «Спарк», 1997.

21. Рибаков Ю.М. Озброєна агресія - найтяжчий міжнародне преступленіе.-М., 1980.

22. Трайнін А.Н. Захист миру і кримінальний закон.-М., 1969.

23. Трайнін А.Н. Захист миру і боротьба зі злочинами проти человечества.М, 1956.

24. Тункин Г.І. Теорія міжнародного права.М., 1970.

25. Шуршалов В.М. Міжнародні правоотношенія.-М., 1971.

 

ДОДАТОК 1

 

Класифікація міжнародних правопорушень

 

Міжнародні правопорушення

 

Міжнародні злочини - особливо небезпечні делікти скоюються державою, організаціями, посадовими та фізичними особами, мають особливу суспільну небезпеку для міжнародного правопорядку

 

Злочини міжнародного Ñ Ð°Ñ€Ð°ÐºÑ‚ÐµÑ€Ñƒ - здійснюються індивідами не в якості Ð¿Ð¾ÑÐ°Ð´Ð¾Ð²Ð¸Ñ Ð¾ÑÑ–Ð± держави, а як Ð¿Ñ€Ð¸Ð²Ð°Ñ‚Ð½Ð¸Ñ Ð¾ÑÑ–Ð±, це злочини, з якими держави ведуть спільну боротьбу

 

Звичайний делікт - порушення державою Ð´Ð¾Ð³Ð¾Ð²Ñ–Ñ€Ð½Ð¸Ñ Ð·Ð¾Ð±Ð¾Ð²'язань перед іншими державами

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

 

КЛАСИФІКАЦІЯ форм співучасті МІЖНАРОДНОМУ

 

КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

 

Форми співучасті

 

Просте   співучасть

 

Злочинна організація

 

Співучасть з розподілом ролей

 

 

 

 

 

[1] Лукашук І.І. Міжнародне право. Особлива частина. Підручник.-М.: БЕК, 1998, с.239.

[2] Російське кримінальне право. Загальна частина: Підручник.-М.: Вид. «Спарк», 1997, с.84.

[3] Міжнародне кримінальне право. Навчальний посібник / За общ.ред.В.Н.Кудрявцева.2-е вид. перераб.і доп.-М.: Наука, 1999, с.50.

[4] Решетов Ю.А. Боротьба з міжнародними злочинами проти миру і безопасності.-М., 1983, с.63.

[5] Карпець І.І. Злочини міжнародного характера.-М., 1979, с.31-54.

[6] Міжнародне кримінальне право. Учеб.пос. / За заг. Ред. В.Н.Кудрявцева.-М.: Наука, 1999, с.10-11.

[7] Міжнародне кримінальне право. Навчальний посібник / За общ.ред.В.Н.Кудрявцева.2-е ізд.перераб.і доп .-