Специфіка участі захисника в особливих порядках кримінального провадження

В судових дебатах захиснику варто  дотримуватись і максимально  зауважувати щодо принципу презумпції невинуватості - обвинувачений вважається невинуватим доти, поки суд в обвинувальному вироку не визнає його винним. І. А. Ребане вказував, що поки всі сумніви не усунені, слід визнавати, що вчинення підсудним інкримінованого йому злочину не доведено [22, с. 5]А.М..

Згідно  ч.7 ст. 355 КПК України після закінчення промов учасники судових дебатів мають право обмінятися репліками. Право останньої репліки належить обвинуваченому або його захиснику. По суті, захисник наділений стрижневою можливістю резюмувати наведені аргументи, висловлені позиції на захист обвинуваченого, забезпечивши лінійний перехід до останнього слова обвинуваченого, після якого суд видалиться до нарадчої кімнати для ухвалення вироку іменем України.

Розділ  3.

Специфіка участі захисника в особливих  порядках кримінального провадження

Суттєвою  новелою, яку привніс КПК України, що набрав чинності 19 листопада 2012 року стала поява особливих порядків кримінального провадження, правовому регулюванню яких присвячено Розділ VII Кодексу.

Главою 30 КПК України визначені особливі порядки провадження в суді першої інстанції – спрощене провадження щодо кримінальних проступків та провадження в суді присяжних.

Зважаючи  на істотну новизну, відсутність  сформованої та проаналізованої  правозастосовної практики, проблеми доктринального бачення та відсутність  змістовних роз’яснень з приводу  вважаємо за правильне розглянути специфіку  участі захисника в таких порядках кримінального провадження як провадження  в суді присяжних та провадження  на підставі угод.

Провадження в суді присяжних

Кримінальне провадження в суді першої інстанції  щодо злочинів, за вчинення яких передбачено  довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого може здійснюватися судом присяжних - два професійних судді та три присяжних (ч. З ст. 31 КПК).

На  час написання роботи відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень з моменту набрання чинності КПК України судом присяжних в України ухвалено один вирок – обвинувальний (справа №1-кп/409/19/13, Білокуракинський районний суд Луганської області). Відтак висновки та міркування викладені з цього питання сформовані на основі нелінійного аналізу.

О. П. Кучинська справедливо зазначає, що відродження в Україні суду присяжних і змагального процесу дають адвокатам необмежені можливості для здійснення захисту підсудного, але в цих нових умовах перед захисником постають і нові завдання, пов’язані з розробкою різноманітних прийомів для спростування доводів обвинувачення [15, с. 15-16].А.М.

Досвід  Російської Федерації втішає – запровадження  суду присяжних зумовило зростання  кількості виправдовувальних вироків – майже до 20% від загальної кількості.

Особливості участі адвоката-захисника в суді присяжних, зумовлені тим, що саме в  такій формі здійснення правосуддя найбільш повно реалізовуватимуться  такі правові принципи як змагальність, гласність, демократизм, рівність учасників  процесу та інші. Провадження в суді присяжних потребуватиме від захисника високої професійної майстерності, що виражається не тільки в наявності у нього ґрунтовних юридичних знань, а й знань в галузі психології, риторики, вміння переконливо впливати на аудиторію.

Запроваджена  в Україні модель суду присяжних, на нашу думку, кардинально не змінить  напрями реалізації процесуальних  прав захисника. Захисник залишається  наділеним визначеним колом процесуальних  прав та обов’язків. Проте, на нашу думку, суд присяжних може зумовити більш  суттєві обмеження реалізації цих  прав. Насамперед, під серйозний  сумнів ставиться зваженість та обґрунтованість  рішень щодо задоволення чи незадоволення  клопотань, заяв захисника в судовому розгляді – це пояснюється суб’єктивним, некритичним ставленням присяжних.

Вважаємо  за доцільне резюмувати наступне. Здійснення провадження в суді першої інстанції  судом присяжних не впливає на процесуальні права та обов'язки захисника, при цьому можна припустити, що реальна їх реалізація може мати іншу динаміку в порівнянні з розглядом  справи професійним суддею – під  впливом суб’єктивної оцінки обставин справи, суб’єктивного та некритичного ставлення присяжних до обвинуваченого вирішення процесуальних питань, пов’язаних з реалізацією прав сторони  захисту може або значно розширитись  – клопотання захисника задовольнятимуться частіше, реальним стане можливість закриття кримінального провадження  з визначених КПК підстав; або значно звузитись – негативне, викривальне ставлення до обвинуваченого, захисника може зумовити порушення принципу безсторонньості суду, що знайде свій вияв в відмові в задоволенні клопотань, заяв, відповідів захисника, неповному з'ясуванні обставин справи та прийняття по суті неправосудного рішення.

Провадження на підставі угод

Відповідно  до ст. 468 КПК у кримінальному провадженні можуть бути укладені такі види угод:

1) угода про примирення між потерпілим  та підозрюваним чи обвинуваченим;

2) угода між прокурором та підозрюваним  чи обвинуваченим про визнання  винуватості.

Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного  або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися  самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником  або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Таким чином, в першому випадку роль захисника полягає в реалізації можливості і реального бажання  підозрюваного або обвинуваченого вирішити питання, пов’язані із примиренням  у зв'язку із вчиненням кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Захисник фактично представляє інтереси підзахисного і скеровує свої дії на досягнення домовленості з потерпілим щодо зобов’язань, які мають вчинитися на користь потерпілого та пов’язані із відшкодуванням шкоди.

Угода про визнання винуватості між  прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим  може бути укладена у провадженні  щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода  завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про  визнання винуватості у кримінальному  провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Відтак, в цьому випадку роль захисника виявляється в забезпеченні консультування, роз’яснення відповідних наслідків підзахисному в разі укладання угоди. Завдання захисника полягає в з'ясуванні обставин вчинення правопорушення, винуватості підзахисного та вирішенні шляхів найоптимальнішого розвязку кримінального провадження. Одним із ключових завдань захисника вважаємо необхідність роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) обмеження права оскарження вироку.

Вважаємо, що запровадження кримінального  провадження на підставі угод є явищем грамотним, проте недостатньо врегульованим – в КПК відсутні чіткі положення про реалізацію участі захисника в такому провадженні, а отже захист підозрюваного (обвинуваченого) фактично набирає тіньовий характер, що може суперечити як інтересам підозрюваного (обвинуваченого), так і правосуддя в цілому.

ВИСНОВКИ

Право особи на захист у кримінальному  судочинстві є одним із найважливіших  інститутів, що забезпечує додержання прав і свобод людини, характеризує демократизм правової системи, стан формування в Україні правової держави.

Фактично  захистом в кримінальному провадженні  є використання не заборонених законом способів, засобів та методів, спрямованих на запобігання та відвернення невизнання, обмеження чи порушення прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого або загрози такого невизнання, обмеження чи порушення.

Новий КПК України суттєво звузив коло осіб, які можуть бути захисником. Відповідно до ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Таким чином, уніфіковано норми Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кримінального процесуального кодексу України – захист є видом адвокатської діяльності, покладається саме на адвокатів.

Відповідно  до ст. 48 КПК захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв’язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв’язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника. Крім того, захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених КПК.

Участь  адвоката в суді першої інстанції  розкривається через механізм реалізації комплексу процесуальних прав та обов’язків, яким він наділений  як сторона захисту.

У ст. 22 КПК зафіксовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відтак, захисник уповноважений не лише на проведення захисту; його активна участь в процесі доказування визначає його як сторону, яка на рівні з  обвинуваченням формує власну доказову базу, досліджує обставини справи, висловлює у належному процесуальному порядку власну правову позицію, міркування щодо обставин, які мають  значення щодо предмету доказування.

У судовому розгляді найповніше розкривається  роль адвоката. На нього покладене  завдання проактивної участі в судовому слідстві, на етапі судових дебатів захисник акумулює досліджувані матеріали і в своїй промові відображає напрацювання лінії захисту, наділений можливістю спростовувати обвинувачення в повному обсязі і просити суд виправдати підсудного або заперечувати окремі пункти обвинувачення; дати пояснення діянню підсудного, доказуючи його меншу суспільну небезпеку, якщо доведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим стала очевидною в судовому розгляді; пропонувати кваліфікувати кримінальне правопорушення інакше; заявити про обставини, які пом’якшують відповідальність обвинуваченого або які виключать злочинність діяння; висловитися щодо цивільного позову.

Новелою КПК України є запровадження особливих порядків кримінального провадження. Проте, на нашу думку, існуюче правове регулювання не дає змоги зрозуміти реальну роль захисника у такому провадженні, не розкриває особливостей його участі. Крім того, відсутність усталеної правозастосовної практики не дає можливості виробити доктринальні бачення щодо участі захисника в таких порядках провадження як провадження в суді присяжних та провадження за угодами.

За  результатами дослідження вважаємо, що прийняття нового КПК істотно поліпшило та розширило можливості здійснення захисту в суді першої інстанції захисником, проте численна кількість моментів, які не окреслені в Кодексі не дає змоги використовувати його повноцінно, а головне створює реальну загрозу вважати можливим виникнення порушень або зловживань нормами, які регулюють кримінальний процес, що негативно відобразиться на реалізації права на захист підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України 1996, №30 від 23.07.96, ст. 141.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI // Офіційний Вісник України. – 2012. – №37 від 25.05.2012, с. 1370.
3. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI // Офіційний Вісник України 2012, 62 від 23.08.2012, с. 2509.
4. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02.06.2011 № 3460-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №51 від 23.12.2011, с.577.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.90 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2001, №1.
6. Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України: Інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 [Електронний ресурс] / Законодавство України – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1446740-12.
7. Андрусів В. Г. Участь адвоката-захисника в суді першої інстанції у кримінальному процесі України [Текст] : дис. канд. юрид. наук : 12.00.09 / Андрусів Валерій Григорович ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2010. - 233 с.
8. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.
9. Варфоломеева Т. В. Защита в уголовном судопроизводстве / Т. В. Варфоломеева. – К.: 1998. – 204 с.
10. Веклич В. Форми й методи реалізації функції держави щодо забезпечення, захисту прав та свобод людини і громадянина // Журнал Верховної Ради України «Віче». – 2011. – №4.
11. Гловацький І. Ю. Діяльність адвоката-захисника у кримінальному процесі. [навч. посібник] / І. Ю. Гловацький. – К. : Атіка, 2003. – 352 c.
12. Кисенишский И. С. Деятельность адвоката по уголовным делам:  [в кн.: Адвокатура в СССР] /. И. С. Кисенишский. – М., 1971, С. 69–70.
13. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 1 : 768 с.
14. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 2.
15. Кучинська О. П. Особливості участі адвокатів у суді присяжних / О. П. Кучинська // Адвокат.– 2000.– №3.– С. 14–17.
16. Мартынчик Е. Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции / Е. Г. Мартынчик. – Кишинёв: „Штиинца”, 1975. – 220 c.
17. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України: [підручник] / М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, В. П. Шибіко. – [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К. : Либідь, 1999. – 536 c.
18. Михеєнко М. М. Кримінально-процесуальне право: Навч. посібник [для студ. юрид. вузів та факультетів] / М. М. Михеєнко, В. В. Молдован, В. П. Шибіко. – К. : Вентурі, 1997. – 352 с.
19. Михеєнко М. М. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України, № 4-5, 1995) / М. М. Михеєнко, В. П. Шибіко, А. Я. Дубинський. – К. : Юрінком, 1995. – 640 с.
20. Попелюшко В. О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / В. О. Попелюшко. – К., 2009. – 38 с.
21. Рагинский М. Ю. Воспитательная роль советского суда (по уголовным делам) / М. Ю. Рагинский. – М. : Госюриздат, 1959. – 152 с.
22. Ребане И. А. Толкование сомнений в пользу обвиняемого в адвокатской деятельности. Проблемы права на защиту / И. А. Ребане. – Таллин, 1988. – С. 5–8.
23. Ривлин А. Л. Участие адвоката по уголовному делу в суде первой инстанции / А.Л. Ривлин; под ред. проф. М. Строговича. – М.: 1944.– 30 с.
24. Саркисянц Г. П. Защитник в уголовном процессе / Г. П. Саркисянц. – Ташкент, 1971. – 248 с.
25. Саркисянц Г. П. Участие защитника в суде первой инстанции в советском уголовном процессе / Г. П. Саркисянц. – Ташкент. :„Наука”, 1965. – 157 c.
26. Святоцький О. Д. Адвокатура України: [навч. посіб. для студентів юрид. вищих навч. закладів і фак.] / О. Д. Святоцький, М. М. Михеєнко. – К. : Ін Юре, 1997. – 224 с.
27. Селиванов Н. А. Вещественные доказательства / Н. А. Селиванов. – М, 1971. – 199 с.
28. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / М. С. Строгович. – М. : 1958. – 439 с.
29. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса, [т. 2] / М. С. Строгович. – М. : Наука, 1970. – 470 с.
30. Строгович М. С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности / М. С. Строгович. – М. : Наука, 1984.– 143 с.
31. Строгович М. С. Уголовно-процессуальная форма и обеспечение прав обвиняемого. – Актуальные проблемы укрепления социалистической законности и правопорядка / М. С. Строгович. – Куйбышев, – 1982. – С.90–98.
32. Тертишник В. М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / В. М. Тертишник. – Київ : А.С.К., 2002. – 1056 с.
33. Українські судді практично забули про виправдувальні вироки. [Електронний ресурс] / TCH.ua – Режим доступу: http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-suddi-praktichno-zabuli-pro-vipravduvalni-viroki-285251.html. – Назва з екрана.
34. Элькинд П. С. Право обвиняемого на защиту в советском уголовном процессе: [в кн.: Вопросы защиты по уголовным делам] / П. С. Элькинд. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1967. – С. 35–40.
35. Юридический энциклопедический словарь / [гл. ред. А. Я. Сухарев]; Редкол.: М. М. Богуславский и др. – 2-е изд., доп. – М. : Сов. энциклопедия, 1987. – 528 с.