Створення фермерського господарства

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Умови і порядок створення фермерського господарства....................................................................................................................................................5

1.1. Створення фермерського господарства…………………………………………………...………..5

1.2. Надання (передача) земельних ділянок для ведення фермерського господарства..................................................................................................................................................................10

1.3. Державна реєстрація фермерського господарства..................................................................20

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ФЕРМЕРСЬКОГО

ГОСПОДАРСТВА………………………………………………………………………………………………..22

2.1. Земельні правовідносини у фермерському господарстві…………………………......….22

2.2. Майнові правовідносини у фермерському господарстві...................................................27

2.3. Державна підтримка розвитку фермерського господарства в Україні...............................................................................................................................................................................28

ВИСНОВКИ.................................................................................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….........................................37

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У економічній структурі сучасного сільськогосподарського виробництва важливе місце займає діяльність громадян України, які протягом останніх десяти років одержували земельні ділянки для ведення особистих підсобних господарств і займались вирощуванням сільськогосподарської продукції не лише для задоволення власних потреб у продуктах харчування, а й з метою реалізації продукції рослинництва і тваринництва на ринку.

Суб’єктами аграрного права визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність на землі, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків) у сфері виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції, аграрного сервісу, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Учасниками відносин у сфері аграрного господарювання є аграрні підприємства, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені організаційно-господарською компетенцією.

Суб’єктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями, зокрема за юридичним статусом, за формою власності, спеціальною правоздатністю та функціями, суб’єктним складом, способом утворення та формування статутного фонду, організаційно-правовою формою, кількістю працівників та обсягом валового доходу.

За юридичним статусом всі суб’єкти аграрного господарювання поділяються на юридичних і фізичних осіб. Серед останніх вирізняються фізичні особи, які ведуть особисте селянське господарство для задоволення особистих потреб у сільськогосподарській продукції, надлишки якої реалізуються на ринках.

Проведені Вказані вище обставини й обумовили вибір теми курсової роботи.

Об`єктом дослідження є особисті фермерські господарства як самостійний вид діяльності громадян з виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Предмет дослідження складають суспільні відносини, що виникають у процесі ведення особистих фермерських господарств громадян в Україні.

Метою курсової роботи є проведення науково-теоретичного аналізу правового становища особистих фермерських господарств в Україні.

Для досягнення мети курсової роботи були поставлені наступні завдання:

– визначити поняття особистого фермерського господарства;

– детально описати порядок створення особистого фермерського господарства;

– описати як провадиться діяльність особистого фермерського господарства;

– описати порядок одержання у власність земельні ділянки для фермерського господарства.

Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, загальні висновки, список використаної літератури. Загальний обсяг курсової роботи складає 38 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. Умови і порядок створення фермерського господарства

1.1. Створення фермерського господарства

 

При прийнятті рішення займатись виробництвом сільськогосподарської продукції кожен постає перед вибором форми ведення діяльності. Для цього можна створити будь-які загальні, передбачені цивільним та господарським законодавством, господарюючі суб’єкти.

Так, особа, яка бажає займатись виробництвом товарної сільськогосподарської продукції, може зареєструватись фізичною особою-підприємцем, заснувати самостійно чи разом з іншими особами приватне підприємство, акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю чи будь-який інший вид господарських товариств.

Однак чинне законодавство передбачає і спеціальні, спрямовані лише для сільськогосподарських виробників, форми ведення господарської діяльності. До таких, зокрема, належать сільськогосподарські виробничі кооперативи та фермерські господарства.

Створення фермерського господарства дозволяє скористатись рядом переваг, передбачених законодавством для цього виду діяльності.

Важко не погодитись із твердженням, що основним і найважливішим засобом виробництва для аграрного бізнесу є земля, і без використання цього ресурсу не можливо навіть почати виробництво сільськогосподарської продукції. Законодавство про фермерське господарство передбачає певні інструменти, спрямовані на спрощення початку виробництва товарної аграрної продукції у формі ведення фермерського господарства. Насамперед, йдеться про передбачену законодавством можливість отримання особою, яка бажає створити фермерське господарство, безоплатно у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства.

Так, ст. 121 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства розміром земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської рад, де знаходиться фермерське господарство, або відповідно середнього по таких підприємствах на території села, селища, міста чи середнього по району, якщо на території села, селища чи міста відсутні сільськогосподарські підприємства [4].

Громадяни можуть отримувати у власність або в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства і більшого розміру на підставі цивільно-правових угод.

Однак ст. 7 чинного Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що для отримання у власність або в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства, громадянин додає до відповідної заяви також рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарств щодо наявності у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації [5].

Висновок вказаної комісії є необхідною умовою не тільки для отримання у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а й для державної реєстрації фермерського господарства.

Таким чином, для створення фермерського господарства законодавством встановлено додаткові умови, порівняно з іншими формами ведення сільськогосподарської діяльності, – отримання висновку комісії про наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації [13, с. 98].

Важливим при цьому є той факт, що законодавство чітко не визначає, який саме досвід громадянина у сільському господарстві є достатнім для надання йому можливості створення фермерського господарства, і яка саме сільськогосподарська кваліфікація є достатньою для цього.

Тобто критерії для висновків комісії є нечіткими, а це створює підґрунтя для зловживань і корупційних дій.

Як зазначено у п. 2.1 «Методичних рекомендацій щодо проведення експертизи проектів нормативно-правових актів на наявність корупціогенних норм», затверджених наказом Міністерства юстиції України №1380/5 від 23 червня 2010 року, корупціогенним фактором є неналежне визначення у проекті нормативно-правового акта функцій, прав, обов'язків і відповідальності органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наслідком чого може бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.

Підтвердженням фактів зловживань з боку комісій з питань створення фермерських господарств може слугувати і велика кількість судових спорів між особами, що виявили бажання створити фермерське господарство та комісіями з питань створення фермерських господарств.

В окремих спорах комісії навіть розширюють перелік умов, необхідних для створення громадянином фермерського господарства.

Для прикладу можна навести постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 6 травня 2010 року справи №2-а-1482/10/027. Відповідно до неї районна професійна комісія з питань створення фермерських господарств відмовила у наданні позитивного висновку щодо створення фермерського господарства особі у зв’язку з відсутністю підтверджуючих документів на сільськогосподарську техніку для обробітку землі.

Скасовуючи це рішення, суд зазначив, що необхідною умовою для державної реєстрації фермерського господарства і надання (передачі) громадянину у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної і комунальної власності є наявність у громадянина достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації. Своєю чергою, відсутність підтверджуючих документів на сільськогосподарську техніку у позивача не є критерієм для професійного відбору з питань створення фермерських господарств, а відтак, не може слугувати підставою відмови районної професійної комісії у наданні позитивного висновку особі та позбавлення її права на створення фермерського господарства.

Таким чином, незаконні рішення комісії з питань створення фермерських господарств та нечіткість критеріїв, за якими вона приймає свої рішення, можуть стати перепоною для реалізації права на створення фермерського господарства. Внаслідок цього громадянин може бути позбавленим можливості брати участь у конкурсі на отримання земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Навіть після скасування незаконного рішення комісії у суді, йому може бути складно поновити свої права, оскільки земельна ділянка вже може бути надана іншій особі, у якої були всі необхідні документи для створення фермерського господарства та отримання земельної ділянки.

Однак у цьому напряму появились позитивні кроки з боку держави. 1 березня 2011 року Постановою Верховної Ради України прийнято за основу проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань створення та діяльності фермерських господарств (реєстраційний номер 7512), поданий Кабінетом Міністрів України. Тобто цей законопроект прийнятий у першому читанні. Він передбачає внесення змін до ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 5, 7 Закону України «Про фермерське господарство» та виключення ст. 6 цього Закону [4].

Вказаними змінами передбачається, що для створення фермерського господарства тепер не вимагатиметься надання висновків комісій з питань створення фермерських господарств. Для отримання у власність або оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства громадянин, після прийняття законопроекту, подаватиме замість рішення комісії з питань створення фермерських господарств документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі.

Перелік цих документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, буде визначатися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері аграрної політики (наразі Міністерство аграрної політики та продовольства України).

Вказані зміни дозволять усунути додаткові необґрунтовані бар’єри для створення фермерського господарства, зокрема, ті, які створюються незаконними рішеннями чи бездіяльністю комісій.

Звичайно, надзвичайно важливим після схвалення законопроекту буде зміст переліку документів, які підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, котрий зобов’язане затвердити МінАПК. Необхідно, щоб цей перелік був чітким, зрозумілим, не дозволяючи двоякого тлумачення.

Зокрема, у частині документів, які підтверджують освіту, в переліку мали б бути зазначені дипломи про спеціальну середню, базову вищу та вищу освіту за чітким переліком аграрних спеціальностей або видані існуючими навчальними закладами аграрного спрямування. Цей перелік має передбачати також документи про освіту, видані за кордоном. Важливо, щоб він не обмежувався вузьким колом окремих аграрних вузів або не передбачав вузьке коло спеціальностей чи освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Серед документів, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві, мали б бути передбачені трудові книжки, довідки з місця праці, документи про підприємницьку діяльність у сфері агровиробництва, документи, що підтверджують ведення особистого селянського господарства, зокрема, про реєстрацію такого господарства в місцевих радах. Особливо важливим є чітке визначення строку роботи в сільському господарстві, який є достатнім для створення фермерського господарства, аби він не був занадто довгим.