Авторське право

        До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами аудіовізуальних творів.

        Об’єктами авторського права, що охороняється законом, також є складені твори, тобто твори що об’єднують низку самостійних творів і як такі становлять упорядковану сукупність окремих творів. Такими творами можуть бути збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії, антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини. Оригінальність складеного твору полягає в творчому компонуванні самостійних творів. Упорядник набуває авторське право на збірник, але не має прав на твори, що входять до складу збірника, крім випадків, коли він є автором одного або деяких з них. Для включення до збірника самостійних творів необхідною умовою є згода їх авторів на це. Винятком з цього правила є використання в газетах, журналах та інших періодичних виданнях творів авторів, які перебувають у трудових (службових) відносинах з видавцем, який володіє майновими правами на службовий твір автора.

         Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено договором щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності з упорядником збірника.

         Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

         Виключні права на використання енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать видавцям, проте автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено договором.

         Компіляції  даних  (бази даних), які об'єднують раніше створені твори, що охороняються авторським правом, є різновидом складеного твору, а тому володілець бази має авторські права упорядника збірника творів. У випадках, коли компіляції  даних  є сукупністю творів, які не охороняються авторським правом, такі твори вільно включаються до компіляційного твору. Якщо ж  бази даних становлять композицію власної документарної бази володільця, то на такі композиції у повній мірі поширюється авторське право володільця бази даних без жодних винятків.

       Відповідно до статті 4 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності (1996) про авторське право  комп’ютерні програми охороняються як літературні твори в розумінні статті 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Згідно зі статтею 18 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та частиною четвертою статті 433 Цивільного кодексу комп’ютерні програми охороняються як літературні твори. Отже, в Україні авторсько-правова охорона комп’ютерних програм є на даний час законодавчо встановленою формою охорони. Така охорона застосовується до комп’ютерних програм незалежно від способу або форми їх вираження. Проте не виключено, що в майбутньому буде реалізовано патентну форму охорони комп’ютерних програм, оскільки патентна форма охорони поширюється не на форму вираження ідеї (символьний код програми, в якому викладено твір), а на функції, алгоритм, і методологію вирішення завдань, що дозволяє більш оптимально захищати інтереси творців цих програм.

         4. Суб'єкти авторського права поділяються на первинних та похідних.   Первинним  суб'єктом  авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена  звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Автором визначається не лише творець оригінального твору, а й творці похідних творів.

         До похідних суб’єктів авторського права відносяться особи, які набули авторських прав відповідно до договору чи закону: спадкоємці та інші правонаступники авторів, роботодавці як суб’єкти майнових прав на службові твори своїх найманих робітників, замовники як суб’єкти майнових прав на замовлений у авторів твір, організації колективного управління майновими правами авторів.

         Авторське  право  на  твір, створений у   співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин,  кожна  з  яких  може  мати ще й самостійне значення. Проте в доктрині авторського права та законодавстві виділяють форми роздільного і нероздільного співавторства.

         При нероздільному співавторстві  частини твору, створеного співавторами, не мають самостійного значення  і не можуть бути відокремлені  від єдиного за своїм змістом  твору, наприклад, коли автори  спільно формулювали усі складові  твору. Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів або спадкоємців будь-якого співавтора не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

        У випадках роздільного співавторства частина твору, створеного окремо одним з співавторів,  визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожен  із  співавторів  зберігає своє  авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення. Якщо твір, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено договором між співавторами.

          Розрізнення роздільного і нероздільного співавторства дозволяє на справедливій основі максимально точно і найбільш ефективно охороняти індивідуальні інтереси співавторів.

          До категорії співавторства відноситься  також авторське право на   інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа,  яка дала інтерв'ю,  та особа,  яка його взяла  (інтерв’юєр). Опублікування запису інтерв'ю допускається  лише  за  згодою особи, яка дала інтерв'ю. Відповідно до журналістської практики зазначене співавторство закріплюється підписом інтерв’юєра та візою особи, яка дала інтерв’ю. За формою можливі індивідуальні та колективні інтерв’ю (прямі лінії, що організуються редакціями ЗМІ). Фахівцями висловлюються суперечливі думки щодо можливості віднесення  прес-конференцій до кола колективних інтерв’ю.⁶

          Відносини   між   співавторами   можуть   бути   визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

          Особи, які надали автору лише технічну допомогу (друк, коректування тощо), не можуть визнаватися співавторами твору.

          5. Авторське право за своєю сутністю поєднує можливості для автора з одного боку реалізувати свій  потенціал творця інтелектуального продукту і отримати визнання суспільством його творчого доробку, а з іншого – отримати економічну вигоду і задовольнити свій матеріальний інтерес шляхом комерціалізації інтелектуального продукту. Тому змістом авторського права є сукупність прав, наданих  автору твору для здійснення цих можливостей, які традиційно поділяються на особисті немайнові та майнові права  на твір.

        6. Особисті немайнові права на твір закріплюють зв'язок особистості автора з його твором, а тому зазначена категорія прав може належати виключно первинним суб’єктам авторського права. Статтями 423 та 438 ЦК, статтею 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено досить широке коло особистих немайнових правам авторів. До цього кола відносяться:

        1) право  на авторство, тобто право вимагати визнання  людини автором твору;

       2) право на недоторканність твору, тобто право вимагати   збереження   цілісності   твору   і  протидіяти будь-якому перекрученню,  спотворенню  чи  іншій  зміні  твору або будь-якому іншому  посяганню  на  твір,  що може зашкодити честі і репутації автора;

        3) право на авторське  ім'я, тобто право автора вимагати зазначення свого імені у зв'язку з  використанням твору, якщо це практично можливо;

        4) право на авторську анонімність, тобто право зазначати  і  вимагати  зазначення псевдоніма замість  справжнього  імені  автора  на  творі  і  його примірниках або забороняти   зазначення   імені  автора у  зв'язку з використанням твору.

        Крім цього кола особистих немайнових прав, якими володіють автори усіх видів творів, для авторів творів образотворчого мистецтва передбачено право доступу до свого твору навіть після його передачі у власність інший особі.  Автор має  право  вимагати  доступу  до  цього  твору   з   метою   його використання  для відтворення (виготовлення примірників,  слайдів, карток,  переробок тощо) за умови,  що це не порушує законні права та  інтереси  власника твору образотворчого мистецтва.  Власник не може відмовити автору в доступі до твору  без  достатніх  підстав. При  цьому  від  власника  твору  не можна вимагати доставки твору авторові.

        Особисті немайнові права не можуть  відчужуватись (передаватись) без жодних винятків. Особисті немайнові права автора не залежать від майнових прав. Бернською конвенцію про охорону літературних і художніх творів встановлено, що незалежно  від  майнових  прав  автора  і  навіть   після відступлення  цих  прав  він  має  право  вимагати  визнання свого авторства  на   твір   і   протидіяти   будь-якому   перекрученню, спотворенню чи іншій   зміні цього твору,  а також будь-якому іншому посяганню на твір,  здатному завдати  шкоди честі або репутації автора [ Стаття 6bis(1)}].

       Особисті немайнові права автора охороняються безстроково. Відповідно до припису статті 268 ЦК на вимоги про захист особистих немайнових прав авторів не поширюється позовна давність. У разі смерті автора  недоторканність  твору  охороняється  особою,   уповноваженою  на  це  автором.  За  відсутності  такого уповноваження  недоторканність  твору  охороняється  похідними суб’єктами авторського права - спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

         7. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом. Майнові права автора можуть бути об'єктом цивільного обороту і  передані  (відчужені)  іншій особі згідно  з положеннями чинного законодавства,  після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. ЦК передбачено невичерпний перелік майнових прав на твір (стаття 440).

         Майнові права на твір поділяються на виключні і невиключні. У чинному законодавстві України про авторське право знайшло негативне відображення суперечка науковців щодо визначення кола виключних і невиключних майнових прав авторів. Так,  Законом України «Про авторське право та суміжні права» до кола виключних віднесено не лише право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами, але й право на використання твору, тоді як ЦК визначено як виключні лише право дозволяти використання твору та право перешкоджати  неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання. Оскільки ЦК є основним актом цивільного законодавства України і його було ухвалено вже після зазначеного Закону, слід у випадках викладеної колізії керуватись приписами ЦК.

    Невиключне право на використання  твору  автором (чи  іншою  
особою,  яка  має  авторське  право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

         Виключне право це основне майнове право автора  на видачу лише цим суб’єктом авторського права дозволу чи заборони на використання твору іншим особам будь-яким способом та в межах строку, встановленого законом. Виключне право автора (чи іншої особи,  яка має  авторське  
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає  
йому право дозволяти або забороняти опублікування (випуск у світ); відтворення творів будь-яким способом та у будь-якій формі; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке   повторне   оприлюднення   творів,  якщо  воно здійснюється  іншою  організацією,  ніж  та,  що  здійснила  перше оприлюднення; переклади творів; переробки,  адаптації,  аранжування та інші подібні  зміни творів; включення   творів   як  складових  частин  до  збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу,  відчуження іншим  способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального  відома  публіки  таким чином,  що  її  представники  можуть  здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу,   відчуження   іншим   способом  оригіналу  або примірників  аудіовізуальних  творів,  комп'ютерних програм,  баз даних,  музичних   творів  у  нотній  формі,  а  також  творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або  у  формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.