Авторське право

       Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора. Деякі винятки з цього правила встановлені законом (право слідування, майновий найм чи комерційний прокат, спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України).

 

       11. Автор  (чи  інша  особа,  яка  має  авторське  право) може  
передати свої майнові права   будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи,  яка  має  авторське  право)  оформляється авторським договором. Передача  права  на  використання  твору іншим особам може здійснюватися  на  основі  авторського  договору   про  передачу виключного  права  на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору.

          За авторським договором про передачу виключного  права  на використання   твору  автор  (чи  інша  особа,  яка  має  виключне авторське право)  передає  право  використовувати   твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі,  якій ці права передаються,  і надає цій особі  право  дозволяти  або  забороняти подібне використання твору  іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.

          За авторським договором про передачу невиключного права на  
використання твору автор (чи інша особа,  яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у  
встановлених межах. При цьому за особою,  яка передає  невиключне право,  зберігається  право  на  використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Права на використання твору,  що передаються за авторським договором, вважаються невиключними, якщо у договорі не передбачено передачі виключних прав на використання твору. Право на передачу будь-яким особам  невиключних прав  на використання  творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського  права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

        Автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне  право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким  одним  або  всіма  відомими   способами  на   підставі авторського договору. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому чітко визначені.  Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що передається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Під способом використання твору розуміють конкретні права, що передаються за авторським договором, тобто умова щодо обсягу прав, які передаються, складає сутність договору.

          Частиною другою статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Умову договору щодо зобов’язання фактично використовувати твір може бути включено до договору в разі, якщо сторони визнають її істотною, і тільки у цьому випадку колишній правовласник може вимагати від користувача фактичного використання твору.

         Договори   про   передачу прав  на  використання  творів укладаються у письмовій  формі. В  усній  формі  може  укладатися договір  про використання  (опублікування)  твору  в  періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Згідно з частиною другою статті 1107 Цивільного кодексу договір про розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності на твір укладається в письмовій формі. У разі недодержання письмової форми такий договір є нікчемним.

         За загальним правилом автор має право на плату за використання його твору. Винагорода визначається авторським договором у формі фіксованого платежу (паушального платіж) або відрахувань у вигляді відсотків за кожний проданий примірник чи від касової виручки за кожне використання твору (роялті) або з комбінованих платежів. При  цьому  ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72.

 

       

          Джерела за темою:

 

          Нормативно-правові документи:

 

          1. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Паризький Акт від 24 липня 1971 року з под. змінами.

          2.  Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року.

          3.  Договір ВОІВ  про авторське право від 20 грудня 1996 року.

          4. Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС) від 15 квітня 1994 року.

          5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року №  435-IV з под. змінами.

          6.  Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» з под. змінами.

          7. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1756 «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір».

          8. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року № 72 «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав».

 

          Судова практика:

 

          1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року  № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».

          2.  Господарське судочинство в Україні: Суд. практика. Захист прав інтелектуальної власності / Упоряд.: В.С.Москаленко (кер.) та ін.; Відп. Ред.. Д.М.Притика. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 904 с.

          3. Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / Відп. ред.. В.С. Москаленко. – К.: Праксіс, 2007. – 408 с.

          4. Захист прав інтелектуальної власності в господарському судочинстві / Вищ. Госп. Суд України; за заг. ред.. В.С. Москаленка. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 384 с.

 

           Наукова, довідкова і навчальна література:

 

          1. Афанас'єва К.О. Авторське право: Практ. посіб. – К.: Аттіка, 2006. – 224 с.

          2. Більченко Є., Чурпіта Г. Плагіат у контексті міждисциплінарного підходу: діалог юридичної та культурологічної парадигм. // Інтелектуальна власність, 2005, № 4, С. 28- 31.

           3.Богуславский М.М. Вопросы авторского права в международных отношениях. – М.: Наука, 1973. – 336 с.

          4. Ваянова О. Поняття про сутність комп’ютерних програм як об’єкта авторського права. // Підприємництво, господарство і право, 2004, № 7, С. 20-23. 

          5. Ваянова О. Авторська-правова природа інтерв’ю. // Підприємництво, господарство і право, 2004, № 8, С. 108-109. 

          6. Ващинець І. Деякі проблеми реалізації права слідування за чинним законодавством України. // Право України, 2005, № 3, С. 76-79.

           7.  Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

           8. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. – Наук.-практ. Вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О.Д.Святоцького. – Т. 2: Авторське право і суміжні права / С.О.Довгий, В.С.Дроб'язко, В.О.Жаровта ін.. / За ред. Г.І.Миронюка, В.С.Дроб'язка. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – 460 с.

           9. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред.. О.Д.Святоцького. – У 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Д.Святоцького, В.С. Дроб'язка. – Уклад.: В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко –К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000. – 356 с.

           10.  Крайнев П.П., Ковальова Н.М., Мельников М.В. Судові експертизи у сфері інтелектуальної власності / За ред. П.П.Крайнева. – Вінниця: ПП «Поліграфічний центр «Фенікс» ДІВП ВАТ «Інфракон» - «Інфракон-І», 2008. -376 с.

           11. Мельников М.  Система захисту авторського права і суміжних прав. // Інтелектуальний капітал. – 2003. - № 4. – С. 12-13.

           12. Мельников М. Форма і зміст твору в авторському праві. // Право України. – 2004. - № 12. – С. 64-67.

            13. Мельников М.   Визначення оригінальності в авторському праві. // Інтелектуальний капітал. – 2005. - № 6. – С. 27-32.

            14. Мельников М. Зміст особистих немайнових прав в авторському праві. // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. - № 2. – С. 35-39.

           15. Мельников М.  Визначення поняття «твір» з позиції авторського права. // Теорія і практика інтелектуальної власності. – 2006. - № 6. – С. 9-12.

           16. Основи інтелектуальної власності. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – 578 с.

          17. Пастухов О.М. Авторське право в Інтернеті. – К.: Школа, 2004. – 144 с.

          18. Право інтелектуальної власності: Академ. курс: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред.. О.А.Підопригори, О.Д.Святоцького. – 2-ге вид., переробл. та допов. -  К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 672 с.

           19. Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За заг. ред. М.В.Паладія, Н.М.Мироненко, В.О.Жарова. – К.: Парламентське вид-во, 2006. – 432 с.

           20. Прахов Б.Г. Интеллектуальная собственность: Слов.- справ. – К.: Вища шк., 1999, - 256 с.

           21. Терещенко О. Проблеми захисту службових творів (креслень та технічної документації). // Право України, 2003, № 9, С. 104-107.

            22.   Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий аспект. – Харків, 2002. – 368 с.

            23. Штефан М.И. Ответственность за нарушение авторских и смежных прав. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 9. – С.32-35.

         24. Штефан Е. Droit d'auteur вместо copyright'a. // Юридическая практика № 52, 28 декабря 2004 года, с.13.

          25. Штефан О. Авторське право та сучасні комп’ютерні технології. // Право України, 2005, № 2, С. 99-102.

¹ Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 146.

² Більченко Є.,Чурпіта Г. Плагіат у контексті міждисциплінарного підходу: діалог юридичної та культурологічної парадигм. // Інтелектуальна власність. – 2005. - № 4. – С. 30 

³  Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 29 травня 2005 року № 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності» ». // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / Відп. ред.. В.С. Москаленко. – К.: Праксіс, 2007. – С. 57-58.

⁴ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав. // Закон і Бізнес. – 10-16 липня 2010 року. - № 28.

⁵  Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 року № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності» ». // Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Захист прав інтелектуальної власності / Відп. ред.. В.С. Москаленко. – К.: Праксіс, 2007. – С. 35.

⁶  Валяєва О. Авторсько-правова природа інтерв’ю. // Підприємництво, господарство і право. – 2004. - № 8. – С. 109.