Цивільне та сімейне право

 

Тема. «Цивільне право як наука і як навчальна дисципліна»

Студентам необхідно  чітко розуміти, що є предметом  цивільного права як дисципліни і предметом цивільного права як науки. Предметом науки цивільного права є норми цивільного права, їх зміст та сутність, проблеми застосування, а об'єктом є цивільно-правові явища в їх розмаїтті. Предмет науки цивільного права є ширшим від предмета цивільного права. Наукою цивільного права вивчаються: поняття цивільного права та його місце у правовій системі, закономірності розвитку цивільно-правових норм, їх зміст, формулюються загальні принципи з метою створення цілісної системи для ефективного застосування при регулюванні суспільних відносин, що неможливо без вивчення особливостей самих суспільних відносин.

До предмета дослідження  входить вивчення історії вітчизняного цивільного права. Наука цивільного права дає порівняльний аналіз цивільно-правового розвитку в зарубіжних країнах, вивчення зарубіжного законодавства та досвіду і знань зарубіжної цивільно-правової доктрини.

Наука цивільного права - це систематизовані знання про  цивільно-правові явища, їх властивості  і закономірності розвитку, способи і шляхи досягнення ефективності цивільно-правового регулювання суспільних відносин, розробки нових знань на підставі вивчення та співвідношення історичного розвитку, а також аналізу досягнень вітчизняної та зарубіжної цивілістики.

Методами дослідження  науки цивільного права є:

1. Соціологічний метод. 

2. Порівняльний метод. 

3. Метод комплексного  аналізу. 

4. Системний метод.

Студенти повинні вміти  розкрити сутність вказаних методів  дослідження.

Навчальна дисципліна "Цивільне право" - це впорядковані та систематизовані  дані щодо основних цивільно-правових постулатів і категорій.

Завданнями цивільного права як навчальної дисципліни є  викладення чинного цивільного законодавства  та існуючої практики на науковому  фундаменті та відповідних теоретичних  концепціях. Система навчального  курсу цивільного права не збігається із системою ЦК України і має різни варіанти.

 

Тема. «Поняття та особливості цивільного правовідношення. Здійснення цивільних  прав та виконання цивільних обов'язків»

Норми цивільного права  регулюють суспільні відносини  за участю громадян і різних організацій. Суспільні відносини, будучи врегульовані нормами цивільного права, стають цивільно-правовими. Студенти повинні знати особливості цивільно-правових відносин та їх елементи.

Особливості цивільно-правових відносин:

а) це майнові відносини і особисті немайнові, врегульовані нормами цивільного права;

б) їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

в) для цивільно-правових відносин характерна ініціатива сторін;

г) суб'єктивні права  та обов'язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Елементами цивільно-правових відносин є:

• Суб'єкти ; 
• об'єкти;
•  суб'єктивне цивільне право; 
• суб'єктивний цивільний обов'язок.

При характеристиці суб'єктивного  цивільного права необхідно звернути увагу на правомочності, з яких воно складається.

Суб'єктивне  цивільне право - це міра дозволеної поведінки суб'єкта цивільного правовідношення та юридичні можливості, що надані йому нормами права, і які називаються ще правомочностями. Суб'єктивне цивільне право складається з 3 правомочностей:

1) право на власні дії (суб'єкт має право здійснювати самостійно фактичні та юридичні дії);

2) право вимагати від зобов'язаного суб'єкта виконання ним певних дій;

3) право на захист  у випадках порушення суб'єктивного права.

Суб'єктивний цивільний обов'язок - це міра належної поведінки суб'єкта. Суб'єкт має право виконувати певні дії, прийняті ним добровільно чи покладені на нього законом, або ж утримуватися від них.

Існує два види обов'язку: активний і пасивний. Активний - боржник повинен виконати певні юридичні або фактичні дії. Пасивний - утримуватися від активних дій для виконання свого обов'язку. У більшості цивільно-правових відносин кожний з суб'єктів має права і несе обов'язки і тільки у деяких випадках є чисто уповноважені і чисто зобов'язані особи. Наприклад у договорі дарування.

Цивільно - правові відносини  поділяються на види за різними критеріями.

1. За характером виникнення:

а) регулятивні - через які здійснюється регулювання майнових і особистих немайнових відносин;

б) охоронні - які виникають із правопорушень, тобто порушень правових норм, суб'єктивних прав чи заподіяння шкоди потерпілим (це, наприклад, відносини, які виникають з факту витребування власником майна з чужого незаконного володіння, або при заподіянні шкоди).

2. За колом зобов'язаних осіб і ступенем їх конкретизації:

а) абсолютні - в них визначено лише одну сторону, яка має право, тобто уповноважену сторону. Абсолютність суб'єктивного права - в його охороні від усіх і кожного і в його здійсненні на підставі власної діяльності уповноваженої особи (відносини власності, авторське право);

б) загальнорегулятивні - відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В них на боці уповноваженої і зобов'язаної особи - кожен і всі (цивільно-правові відносини, пов'язані із здійсненням права на здоров'я, вони виникають

по між всіма особами, які потрапляють у сферу дії  цивільно-правових норм про охорону  здоров'я);

 в) відносні - в них конкретно визначені обидві сторони:

уповноважена і зобов'язана (договір підряду, найму тощо).

3. За характером поведінки зобов'язаної сторони:

а) активні - в яких боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію (передати майно, виконати роботу тощо);

б) пасивні - в яких зобов'язана сторона повинна утримуватися від порушення суб'єктивного права кредитора (авторські, право власності).

4. За об'єктом правовідносин:

а) речові - об'єктом є  майно, речі тощо;

б) зобов'язальні - об'єктом  є дії (договір підряду тощо).

Важливе значення має  питання здійснення цивільних прав та виконання обов'язків. Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд. Здійснення цивільних прав складається з цивільних прав та обов'язків.

Суб'єктивним цивільним правом особи  є можливість:

• поводитися певним чином;
• вимагати певної поведінки від інших осіб;
• отримати захист порушеного права за допомогою суду, державних органів.

Здійснення суб'єктивного  цивільного права може відбуватися шляхом вчинення фізичних або юридичних дій. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства:

- особа повинна утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб, завдати шкоди навколишньому  середовищу;

- дотримуватися моральних  засад суспільства;

- не допускати дії,  що вчинюються з наміром завдати шкоди іншої особі, а також зловживати правом в інших формах;

- не зловживати монопольним  становищем і не вчиняти дій  щодо обмеження конкуренції.

При здійсненні своїх  прав особа повинна дотримуватися  певних принципів:

- принципу законності, тобто дотримання ділової етики;

• моральних принципів суспільства;
• принципу солідарності і ділового співробітництва;

- принципу використання  цивільних прав і обов'язків  відповідно до їх призначення.

Суб'єктивному цивільному обов'язку відповідає і юридичний обов'язок. Цивільний обов'язок - це адресована зобов'язаній особі вимога певної поведінки, що відповідає умовам договору. Виконання його підпорядковано певним принципам. Обов'язок повинен виконуватися:

• у певних межах, встановленій договором або актом цивільного законодавства;
• виконання обов'язку повинно бути реальним;
• він повинен бути виконаний належним чином (тобто дотримані всі умови зобов'язання);

- виконаний в належному місці і в строк, вказаний в договорі або нормативному акті.

Обов'язок може бути активного і пасивного типу. Активний обов'язок полягає у вимозі до зобов'язаної особи вчинити певну дію. Невиконання цей дії тягне застосування санкцій, передбачених договором або законом. Пасивний - заборона здійснювати певні дії.

Виконання обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені законом, договором або актом цивільного законодавства. Способи заохочення - наприклад, надбавка до платежу за дострокове виконання зобов'язання, мерами відповідальності є штраф, відшкодування збитків, застава тощо. Звільнення особи від відповідальності може бути у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

 

Тема. «Захист цивільних прав, відповідальність у цивільному праві»

Студенти повинні уважно вивчити питання захисту цивільних прав у разі їх порушення, вміти назвати та охарактеризувати кожен із способів. Захист цивільних прав може відбуватися :

• у судовому порядку;
• шляхом самозахисту;
• шляхом звернення до Президента України, до органів АР Крим, до органів місцевого самоврядування;
• захист прав нотаріусами.

Необхідно звернути увагу  на захист цивільних прав у судовому порядку. Стаття 16 ЦК України встановлює способи їх захисту, це;

- визнання права - необхідність цього способу захисту виникає у тих випадках, коли існування у певної особи права викликає сумнів, не підтверджується даними (документами) встановленої форми, оспорюється суб'єктивне право. Цей спосіб захисту може бути реалізований лише в юрисдикцій ном у порядку, вимога позивача звернена до суду, який на підставі наданих доказів офіційно встановлює наявність або відсутність у нього спірного права;

- визнання правочину недійсним - спосіб захисту, який застосовується у випадку укладення заперечуваного правочину, застосовується у випадках та порядку, передбаченому параграфом 2 гл.16 ЦК;

• припинення дій, які порушують право, - застосовується у випадках щодо триваючого цивільного правопорушення, наприклад для забезпечення заборони проводити певні дії (використовувати товарний знак);
• відновлення становища, яке існувало до порушення права, - має місце у випадках, коли припинення порушення суб'єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а необхідно поновити порушене право у повному обсязі (застосувати реституцію;
• примусове виконання обов'язку особи в натурі - полягає у тому, що кредитор зобов'язує боржника реально виконати обов'язки, взяті ним на себе у силу договору;
• зміна або припинення правовідношення - особа може  припинити дію договору (розірвати його достроково) у  випадку, коли зрозуміло, що договір не буде виконаний належним чином і в передбачені терміни (при купівлі-продажу неякісних товарів);
• визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади АР Крим чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб;
• відшкодування збитків - збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати (упущена вигода);

- відшкодування моральної шкоди - сплата потерпілому грошової компенсації за фізичні та моральні страждання, які той переніс внаслідок скоєного правопорушення.

Самозахист  цивільних прав: способи захисту повинні відповідати змісту порушеного права, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Формами захисту є:

- необхідна оборона;

- завдання шкоди у  стані у стані крайньої необхідності;

- притримання майна  кредитором. 

Особа здійснює право захисту на свій розсуд.

Захист цивільних  прав та інтересів Президентом України, органами державної влади АР Крим або органами місцевого самоврядування. Захист здійснюється в адміністративному порядку шляхом оскарження дій актів державних органів у вищий орган виконавчої влади. Разом з тим звернення до адміністративної інстанції не позбавляє особу звернутися за захистом своїх прав до суду.

Захист прав нотаріусами - нова форма захисту, нотаріус здійснює захист шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.