Правовое регулирования право комунаьної собсвтенності

До об'єктів  виключного права комунальної власності, зокрема, можуть бутивіднесені:

• землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди,шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари,кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та органів місцевогосамоврядування;
• землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;
• річки, водойми та їх береги;
• кладовища;
• пам'ятки історії та архітектури;
• природні ландшафти та заповідники;
• інші об'єкти, перелік яких встановлює територіальна громада або відповідна рада.

Об’єкти виключного права комунальної власності не можуть бути відчужені вбудь-який спосіб, а їх перелік встановлюється статутом територіальної громади.

Територіальні громади можуть мати спільну власність — об’єкти, що задовольняють спільні потреби територіальних громад, об’єкти права комунальної власності,а також кошти місцевих бюджетів, які за рішенням двох або кількох територіальнихгромад, відповідних органів місцевого самоврядування об'єднуються на договірнихзасадах для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій.

Територіальна громада безпосередньо або через органи місцевого самоврядування володіє, користується і розпоряджається належним їй на основі права комунальної власності рухомим і нерухомим майном, коштами та іншими об'єктами з метоюзабезпечення надання необхідних громадських послуг. Так, відповідно до закону, територіальна громада — власник комунального майна, може здійснювати з об’єктами комунальної власності будь-які господарські операції, передавати їх у постійнеабо тимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вно-сити як частку до статутного фонду підприємств та акціонерних товариств, прода-вати, купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах тадоговорах умови використання та фінансування об'єктів комунальної власності, щоприватизуються або передаються в користування та оренду тощо.

З метою забезпечення умов для надання громадських послуг на належному рівні органи місцевого самоврядування можуть: продавати, купувати, резервувати земельні ділянки, здавати їх в оренду, використовувати в якості застави, передавати їх як внески до статутних фондів (капіталів) акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово-кредитних установ та інших підприємств і організацій.

У встановленому  законом порядкувиконавчі органи місцевого  самоврядування створюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, установи та заклади, визначають цілі їх діяльності та організаційні форми, затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ Вони регулюють ціни та тарифи на продукцію та послуги створених підприємств, взаємовідносини цих підприємств із відповідним бюджетом, встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання належного підприємствам майна, веденням фінансово-господарської діяльності, призначають та звільняють керівників таких підприємств, заслуховують звіти про їх діяльність, делегують своїх представників до спостережних рад господарських товариств, частка капіталу яких належить органам місцевого самоврядування.

Управління  об’єктами права комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування або інші уповноважені ними юридичні та фізичні особи.

Управління  об’єктами права спільної власності територіальних громад здійснюють за рішенням районних, обласних рад районні, обласні державні адміністрації.

Для управління об’єктами права спільної власності сільськими, селищними,міськими радами можуть бути створені відповідні органи управління.

Відповідно  до статті 13 Конституції України  право комунальної власності територіальної захищається законом на рівних умовах з правами власності іншихсуб'єктів. Об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені в територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого неюоргану, за винятком випадків, передбачених законом.

Матеріальні та фінансові ресурси, які перебувають у комунальній власності, єнадбанням територіальної громади.

Правовий режим  майна комунальної власності визначається законодавством України.

Комунальна  власність на рівних правах із державною, приватною та іншими формами власності визначається і захищається законом. Суб’єктом права комунальної власності є територіальна громада, а від її імені — представницький орган місцевого самоврядування, який володіє, корис-тується і розпоряджається комунальним майном на основі законодавства Українита статуту поселення.

Представницькі  органи місцевого самоврядування можуть самостійно визначати перелік об’єктів, майна, яке входить до складу комунальної власності. При цьомуїхні рішення може бути оскаржено в судовому порядку. Порядок вилучення об'єктівта майна в комунальну власність здійснюється на основі викупу. Органи місцевогосамоврядування мають переважне право на викуп майна в комунальну власність.

Управління  майном комунальної власності здійснюють виконавчі органи місцевого самоврядування, а також інші уповноважені юридичні та фізичні особи. Виконавчі органи місцевого самоврядування, відповідно до закону, можуть здійснюватиз об’єктами комунальної власності всі майнові операції, передавати їх у постійне аботимчасове користування фізичним та юридичним особам, здавати в оренду, вноситияк частку до статутних фондів підприємств (господарських товариств), продавати і купувати, використовувати як заставу, приватизувати, визначати в угодах та договорах умови використання і фінансування об'єктів комунальної власності, що приватизуються та передаються в користування й оренду.

Органи місцевого  самоврядування можуть продавати, купувати і резервуватиземельні ділянки, здавати їх в оренду, використовувати  як заставу, передавати їх яквнески до статутних фондів (капіталів) акціонерних товариств, товариств із обмеженою відповідальністю, кооперативів, фінансово-кредитних установ та інших підприємств і організацій.

Виконавчі органи місцевого самоврядування утворюють, реорганізують таліквідують комунальні підприємства, організації та установи відповідно до законодавства, а також визначають мету, порядок діяльності та організаційні форми,затверджують статути створюваних ними підприємств, організацій та установ. Вони регулюють ціни й тарифи на відповідну продукцію та послуги створених нимипідприємств, їхні взаємовідносини з бюджетом місцевого самоврядування, встановлюють порядок використання прибутку, контролю за ефективністю використання їхнього майна та ведення фінансово-господарської діяльності, призначають ізвільняють керівників таких підприємств, заслуховують звіти про їхню діяльність.

Особливості правового  режиму майна, що передається виконавчим органоммісцевого самоврядування в  управління юридичним і фізичним особам, визначаються представницьким органом місцевого самоврядування на підставі закону проправовий режим коштів і майна комунальної власності. Володіння майном і фінансовими ресурсами комунальної власності може здійснюватися на правах власності,на правах господарського відання, на правах оперативного управління. Створені органами місцевого самоврядування комунальні підприємства, фірми, фонди й асоціації, акціонерні товариства наділяються правом господарського відання майном, якезакріплюється за цими суб'єктами господарювання.

Володіння комунальним  майном на підставі права господарського відання передбачає певні обмеження. Суб’єкт господарювання, котрий володіє комунальниммайном на основі права господарського відання, не має права продавати, здавати воренду, використовувати його як заставу, передавати таке майно як внесок до статутного капіталу господарських акціонерних товариств чи приймати інші акти щодорозпорядження закріпленим за ним майном без згоди власника в особі територіальної громади чи ради (представницького органу). Суб'єкти, які володіють комунальним майном на підставі права господарського відання, відповідають за своїми зобов'язаннями коштами та майном, що є в їхньому володінні.

Володіння комунальним  майном на основі права оперативного управлінняналежить організаціям та установам (заклади охорони здоров’я, освіти, культури,соціального захисту та ін.), які утримуються за рахунок коштів бюджету органівмісцевого самоврядування. Установи та організації, які здійснюють володіння комунальним майном на підставі права оперативного управління, не можуть розпоряджатися закріпленим за ними майном і мають право на здійснення господарської діяльності в межах, визначених законодавством і статутами, а також право самостійнорозпоряджатися доходами від такої діяльності і майном, придбаним за рахунок цихдоходів.

Комунальна установа чи організація відповідає за своїми зобов'язаннямикоштами, що є в її розпорядженні. Коли немає або недостатньо таких коштів, за їїзобов'язаннями відповідає власник (орган місцевого самоврядування).

Правом оперативного управління наділяється міський, сільський та селищнийголова, який є розпорядником коштів місцевого бюджету, позабюджетних, цільовихта валютних фондів.

Визначено правовий режим коштів та майна, що перебуває  в спільній власності органів місцевого самоврядування.

Територіальні громади різних поселень можуть приймати рішення про створення спільних комунальних підприємств та організацій, про об'єднання коштів дляреалізації спільних соціально-економічних програм. Порядок використання коштіві майна, що перебуває у спільній власності органів місцевого самоврядування, визначається відповідними договорами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Територіальна громада як суб'єкт права комунальної власності

 

Сьогодні конституційна  та адміністративна реформи, що проводяться в Україні, на територіальному рівні передбачають розширення повноважень місцевого самоврядування, зміцнення територіальних громад і покращення

добробуту громадян.

Ефективність  місцевого самоврядування вимірюється наявністю у громади достатнього місцевого бюджету, а також ефективн працюючої комунальної власності. Майно комунальної власності громада може використовувати для підтримання життєдіяльності міста, селища чи села.

Отже, можна  сказати,що основою існування територіальної громади є наявність певної комунальної власності.

Тому розгляд  територіальної громади як суб’єкта права комунальної власності має як загальнонауковий, так і практичний інтерес у світлі вирішення нагальних проблем місцевого самоврядування.

В Україні громади  отримали право мати свою власність на початку             90-х років. Ця форма власності одержала назву комунальної, яка в сучасних умовах становить економічну основу органів місцевого самоврядування.

Тобто комунальна власність в українському законодавстві розглядається як власність територіальної громади, управління якою здійснюється органами місцевого самоврядування. До комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб’єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів.

Чим більшою  власністю володіє міська чи селищна громада, тим більше вона має можливостей розпоряджатися різними її структурними елементами на свою користь. Ще в Європейській хартії місцевого самоврядування закріплювалось, що інститут місцевого самоврядування є однією із головних підвалин будь-якого демократичного режиму, вони існують лише на основі права в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх овноважень. Обсяг цих фінансових ресурсів

повинен відповідати  функціям, передбаченим Конституцією або законом [1].

Отже, територіальна громада, будучи суб’єктом, що здійснює володіння, користування, розпоряджання власністю відповідної території (муніципальної, комунальної) має можливість самостійно та через органи місцевого самоврядування розпоряджатися матеріально-фінансовими ресурсами. Органи місцевого самоврядування мають право на матеріально-фінансові ресурси, які повинні бути співрозмірні їх повноваженням, в тому числі бути достатніми для забезпечення державних соціальних стандартів для населення [2, с.85–89].

Так, ст.13 Конституції України проголосила принципи рівності всіх суб’єктів права власності перед законом, зобов’язальний ха-тобто власності, яка належить територіальним спільнотам (комунам, общинам, громадам) та

органам місцевого  самоврядування.

Сам термін «комунальна  власність» можна вживати в двох різних розуміннях: юридичному та економічному.

В юридичному сенсі він означає речове право, право громади на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами). В економічному – вживається як позначення сукупності відносин, пов’язаних певним май- новим комплексом і певним суб’єктом господарської діяльності.

У деяких наукових працях поняття «комунальної власності» обмежується визнанням її лише як «власність адміністративно-територіальних одиниць відповідно до законодавства» [5, с.37].

В інших –  комунальна власність визнається «матеріальною основою

місцевого господарства», іноді змішується з самим поняттям «місцеве господарство» [6,с.44–45]. Це призводить до того, що комунальна власність визначається за допомогою простого переліку підприємств, організацій, які традиційно належать до об’єктів місцевого господарства. Тобто, більшість визначень комунальної власності тієї чи іншою мірою обмежується розглядом або об’єкта права комунальної власності, або його суб’єкта, який