Проблема сучасного праворозуміння

Отже,  в  суспільстві,  розділеному  на  класи  з   їх   суперечливими

інтересами, не існує єдиної міри свободи, єдиного  права.  Кожний  клас  має

власне право, яке не тільки відрізняється від  права  інших  класів,  але  й

антагоністичне  по відношенню до нього.  Колізія  прав  вирішується  тим,  що економічно пануючий клас – власник засобів виробництва – бере  в  свої  руки державну  владу  і  проводить  своє  право  у  формі  законів,  надає   йому всезагального характеру і вимагає обов’язкового виконання  встановлених  ним законів від всіх членів суспільства під страхом державного примусу. Ідея  багатоаспектного,  багатостороннього  підходу  до  права  зараз, мабуть, найбільш точно відображає спільні зусилля вчених по  його  вивченню. Яких би поглядів на право вони не притримувались, всі проти однобічності.  Іжиття це підтвердило, показавши, що розгляд правових проблем,  наприклад,  з позицій конкретної соціології, з інформаційної сторони чи  в  психологічному аспекті  дозволяє  підійти  до  розкриття  нових   рис   права,   збагачуючи відповідно його поняття. Саме шляхом розкриття нових відносин,  сторін,  рис і відбувається процес поглиблення поняття права.

        Не одна якась сторона права – нормативна, його генезис чи право в  дії – дає поняття права. Кожна з них – лише  абстрактне  його  бачення.  Поняття

права складається  як  сума,  синтез  знань  всіх  правових  дисциплін,  які

вивчають  право у всіх його реальних проявах,  сторонах,  рисах,  відносинах,

перспективах.

 

 

Розділ 3. Проблема єдиного розуміння права

Багатоманіття  трактувань  сутності  і  природи  права   в   юридичній

літературі  нерідко розглядається як досить позитивне явище, що свідчить  про досить високий рівень розвитку правової науки, і, насамперед, теорії  права. Ніби-то  завдяки  різним  трактуванням  сутності  права  і  його  соціальної природи відкриваються різні сторони права, що  сприяє  його  поглибленому  і всебічному пізнанню. Але є автори, які вважають, що ситуація  з  багатоманіттям  трактувань сутності і соціальної  природи  права  заслуговує  скоріше  негативних,  ніж позитивних оцінок. Той факт, що вчені не можуть вирішити дану проблему,  яка є ядром, основою теорії  права,  свідчить  про  недостатньо  високий  рівень розвитку  даної  науки,   яка   змушена   поки   що   задовольнятись   рядом оригінальних, але досить суперечливих і недостатньо аргументованих  гіпотез.

Те, що в  одній теорії приймається за право, подається як право,  переконливо спростовується іншою теорією. І навпаки.  Між  тим  справжня  наука  повинна мати єдину теоретичну основу.

А які  ж  причини  багатоманіття  підходів  до  розуміння  сутності  і

соціальної  природи  права?  Чому   не   існує   єдиного   його   розуміння?

Багатоманіття поглядів вчених-юристів на цю  проблему  обумовлюється  такими причинами:

1) складністю  права, багатоманіттям його проявів  у суспільстві;

2)  впливом   на  процеси  пізнання  сутності   права   правової

ідеології і класової боротьби;

3) різними  вихідними філософськими і методологічними  основами;

Право, а  точніше правове регулювання  представляє собою досить складний і багатоманітний соціальний інститут,  що  діє  в  економічній,  політичній, освітній і інших основних сферах  суспільства.  Одночасно  правові  явища  і процеси присутні і у взаємовідносинах людей, їх правосвідомості,  конкретних діях і вчинках. Складною  і  суперечливою  постає  зв’язок  права  з  іншими соціальними нормами.

Питання про сутність права ускладнюється  й тим, що вона не  може  бути виявлена індуктивним шляхом, в процесі виділення деяких  ознак,  притаманних всім чи  більшій  частині  правових  явищ.  Такий  шлях  у  кращому  випадку дозволяє виявити деякі дійсно важливі властивості права, але він не  здатний довести, що ці властивості притаманні праву, складають його сутність і  все, що не володіє цими властивостями, не являється правом. Між  тим  саме  таким способом юристи поки що намагаються розкрити сутність права. Одним  з  факторів,  з  яким  пов’язується  багатоманіття  теорій  про сутність права, є філософські і методологічні позиції їх авторів. Кожний вчений володіє світоглядом, тобто певною сукупністю  знань  про

те, як влаштований  світ, із яких основних компонентів  він складається,  яким

чином ці компоненти взаємодіють між  собою,  що  лежить  в  основі  розвитку світу і чи може людина пізнати оточуючий її світ. Всі ці проблеми  складають предмет  філософії,  але  обов’язково  використовуються  юристами.  В  своїх дослідженнях сутності і соціальної природи права юристи  змушені  звертатися до загальних світоглядних положень філософії всякий  раз,  коли  намагаються показати, розкрити зв’язок права з іншими соціальними явищами.

Але, оскільки філософія далека від єдиного  розуміння  своїх  проблем,

представляє собою достатньо яскраву палітру  різних  шкіл  і  теорій,  то  і

світоглядні позиції вчених-юристів  виявляються  досить  різними.  Кожний  в своїх правових дослідженнях спирається на філософську теорію, яка,  на  його думку, правильно  розкриває  проблеми  світобудови  і  дає  надійні  способи наукового   пізнання.   Своєрідність    кожного    філософського    бачення, застосованого  в  правознавстві,  неминуче  позначається  і   на   розумінні сутності і соціальної природи права.

В  основі  багатоманіття  концепцій  розуміння  права   лежить   також

онтологічна причина. Напротязі всієї історії  поняття  права  розвивалося.  І

який стан розвитку права в кожний окремий  період – такі  і  його  визначення

давалися  різними вченими.

Велике  значення у визначенні  поняття  права  мають  також  політичні,

ідеологічні причини. Але сучасний рівень методології наукового пізнання, розвинутість права в  сучасному  суспільстві,  накопичена  правознавством  система  теоретичних знань свідчить про те,  що  теорія  права  вже  стоїть  на  порозі  дійсного усвідомлення сутності права і  подолання  невизначеності  у  цьому  питанні. Деякі  вчені  вважають,  що  ця  задача  буде   розв’язана   вже   наступним поколінням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Проблема  праворозуміння заключається в тому,  що  досі  не  виробилося єдине поняття права. Право ніколи не мало єдиного визначення. Різні мислителі  висловлювали самі різноманітні думки, відповідаючи на питання “що таке право?” Вчення  мислителів  мали  вплив  на   формування   сучасних   правових концепцій.  В  залежності  від  того,  що  розглядається  в  якості  джерела правоутворення, - держава чи природа людини, розрізняють природно-правову  і позитивістську теорії права, а від того,  що  береться  за  основу  права  – норма, правосвідомість чи  правовідносини  –  сформувались  нормативістська, психологічна і соціологічна теорії права.

На основі уявлень про  право  сформувалися  сучасні  правові  системи:

англо-саксонська, романо-германська, мусульманська, соціалістична  та ін.

Багатоманіття підходів до  розуміння  права  обумовлюється  складністю права,  різними  вихідними   філософськими   і   методологічними   основами, онтологічними, політичними, ідеологічними, релігійними причинами.

Поняття права буде розвиватися, тому що людина на кожному етапі  свого індивідуального і суспільного розвитку відкриває в праві нові  якості,  нові аспекти його співвідношення  з  іншими  явищами  і  сферами  життєдіяльності соціуму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1. Козлихин И.Ю. Правопонимание Ф.А.Хайека // Правоведение, 1992,

№5

2. Кудрявцев   В.П.,  Васильев  А.М.  Право:  развитие  общего  понятия

//Советское  государство и право.-1985, №7, с.3-13

3. Котюк  В.О. Теорія права: курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак.

вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 208с.

4. Возьний  В.  Правова  концепція  С.Дністрянського  //Право  України,

1999, №6

5. Петрова  Л.В. О естественном и позитивном  праве (Критические 

Заметки по поводу учебника С.С.Алексеева) //Государство и право,

1995, №2, с.32-41

6. Гегель  Философия права, М., Мысль, 1990

7. Корнев  А.В. К вопросу о  правопонимании  в  дореволюционной  

России //Государство и право, 1998, №5, с.93-98

8. История  политических и правовых учений. Учебник для вузов. Под 

общ. ред. В.С.Нерсесянца. - М.: Издательская группа НОРМА-

ИНФРА·М, 1998.-736с.

9. Теория  государства  и  права.  Учебник   для  юридических  вузов   и

факультетов. Под. ред. В.М.Корельского и В.П.Перевалова – 

М.:Издательская группа НОРМА-ИНФРА·М, 1999.-570с.

10.  Евлампиев   И.И.  Философские  и   правовые   взгляды  

 И.А.Ильина //Правоведение, 1992, №3, с.81-93

11.  Ильин   И.А.  Общее  учение  о   праве  и  государстве  (фрагменты)

//Правоведение, 1992, №3, с.93-99

12.  Графский  В.Г.  Общая  теория  права   П.А.Сорокина:  на  пути   к

интегральному (синтезированному) правосознанию //Государство и

право,  2000, №1, с.111-120

13. Общая  теория права. Учебник для юридических

вузов/ДмитриевЮ.А. и др.; Ред. Пиголкин А.С., М.: Изд-во МГТУ

им.Н.Э.Баумана, 1997. – 384с.

14. Сырых  В.М. Теория государства и права.  Учебник для  вузов.  –   М.:

“Былина”, 1998

15.  Величко   А.М.  Развитие  идеи  естественного   права   в   трудах

Б.Н.Чичерина //Правоведение, 1994, №3, с.72-77

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[1] История  политических и правовых учений.  Учебник  для  вузов.  Под   общ.

ред. В.С.Нерсесянца. - М.: 1998’ с.237

[2] Гегель  Г. Философия права, М., Мысль, 1990, с.247

[3] Гегель  Г. Философия права, М., Мысль, 1990, с.68

[4] Гегель  Г. Философия права, М., Мысль, 1990, с.253

[5] Козлихин  И.Ю. Правопонимание Ф.А.Хайека // Правоведение, 1992, №5

[6]  Корнев  А.В.  К  вопросу  о  правопонимании  в  дореволюционной  России

//Государство  и право, 1998, №5, с.93

[7] Величко  А.М. Развитие идеи естественного   права  в  трудах  Б.Н.Чичерина

//Правоведение, 1994, №3

[8]  Корнев  А.В.  К  вопросу  о  правопонимании  в  дореволюционной  России

//Государство  и право, 1998, №5, с.95

[9]  Ильин   И.А.  Общее   учение   о   праве   и   государстве   (фрагменты)

//Правоведение, 1992, №3, с.97

[10]   Евлампиев   И.И.   Философские   и   правовые   взгляды    И.А.Ильина

//Правоведение, 1992, №3, с.85

[11] Графский  В.Г. Общая теория права П.А.Сорокина: на пути к  интегральному

(синтезированному) правосознанию //Государство и  право, 2000, №1, с.115

[12] Возьний  В. Правова концепція С.Дністрянського  //Право  України,  1999,

№6

[13] История  политических и правовых учений. Учебник  для  вузов.  Под   общ.

ред. В.С.Нерсесянца. - М.: 1998, с.662

[14] Сырых  В.М. Теория  государства  и   права.  Учебник  для  вузов.  –  М.:

“Былина”, 1998

[15] Общая  теория права. Учебник для   юридических  вузов  /Дмитриев  Ю.А.  и

др.; Ред. Пиголкин А.С., М.: Изд-во МГТУ им.Н.Э.Баумана, 1997

[16]  Кудрявцев   В.П.,  Васильев  А.М.  Право:   развитие   общего   понятия

//Советское  государство и право.-1985, №7, с.7