Цивільно-процесуальні правовідносини

     На відміну від попередньої редакції ст. 27 ЦПК, чинна передбачає, що особам, які беруть участь у справі, необхідно подати наявні докази до суду, можливість тільки повідомити про них суд (що часто обумовлювало затягування розгляду справи) тепер законом не передбачена. Також у зв'язку з тим, що відповідними змінами до ЦПК запроваджено правило про необов'язковість проведення попереднього судового засідання, у ст. 27 ЦПК уточнено, що у разі якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до початку розгляду справи по суті (див. ст. 131 ЦПК).

    Законодавцем для підтримання належних умов проведення судом цивільного процесу та врегулювання процесуальних правил поведінки в ч. З ст. 27 ЦПК зазначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Користуватись процесуальними правами перелічені особи повинні обережно та не забувати, що реалізація їх повинна мати якусь процесуальну мету.

    Щодо неухильного виконання процесуальних обов'язків, можна зазначити, що на осіб, які беруть участь у справі, покладено достатньо обов'язків, які вони повинні виконувати в цивільному процесі. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у цивільній справі повідомляти суд про зміну місця проживання, перебування, роботи, служби, місцезнаходження. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. До того ж. особи, які беруть участь у справі і не можуть з поважних причин з'явитися до суду, зобов'язані завчасно повідомити про це суд.

     Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані (і не тільки вони, але й інші особи, присутні в залі судового засідання) встати, коли до залу судового засідання входить чи виходить з нього головуючий суддя у справі, це є знаком поваги не тільки до судді, але й до правосуддя в цілому. До того ж, зазначені особи в цивільному процесі дають пояснення, відповідають на питання та задають питання тільки стоячи і лише після надання їм слова головуючим у судовому засіданні. Рішення суду в цивільній справі особи, які присутні в залі, заслуховують стоячи. Відступ від цих правил допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні. Законодавець визначив, що звертатися до суду учасникам цивільного процесу потрібно зі словами "Ваша честь" (ст. 161 ЦПК). Особи, які беруть участь у розгляді цивільної справи, не мають права без дозволу головуючого у справі виходити або входити до судового залу, спілкуватись під час судового розгляду, ставити питання, виступати зі своїми міркуваннями щодо тієї чи іншої процесуальної дії тощо.

     Учасники цивільного процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані додержуватися в судовому засіданні порядку і безперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого в судовому засіданні. Так, документи та інші матеріали передаються головуючому в судовому засіданні через судового розпорядника.

3.Процесуальна співучасть.

Цивільний позов до суду загальної юрисдикції може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 32)

   Не завжди в цивільному процесі у вигляді цивільного позивача або цивільного відповідача бере участь одна особа. Це обумовлено складністю та необмеженістю суб'єктного складу матеріальних правовідносин.

 Участь на стороні позивача або відповідача чи обох сторін в цивільному процесі декількох осіб прийнято називати процесуальною співучастю.

Враховуючи це, можливо провести відповідний поділ процесуальної співучасті на види.

   Наприклад, якщо на стороні позивача у цивільній справі бере участь більше однієї особи, а зі сторони відповідача у справі тільки одна особа, то ця співучасть буде іменуватися як активна. Коли на стороні відповідача в цивільному процесі виступають 2 чи більше осіб, і на стороні позивача одна особа, то в цьому разі ми бачимо пасивну співучасть. Якщо є декілька осіб в цивільному процесі на стороні як позивача, так і відповідача, буде змішана співучасть.

    Також розрізняють обов'язкову співучасть, яка виникає за спільності матеріальних прав та обов'язків кількох осіб, в тому разі, коли права та обов'язки сторін у цивільній справі не можна визначити без встановлення прав і обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Наприклад, власники спільного майна стають співпозивачами, пред'явивши цивільний позов на усунення порушень їх прав. У тому разі, якщо шкода спричинена декількома особами, вони разом займають місце відповідачів перед потерпілими у цивільному процесі.

    Інший вид співучасті - факультативна співучасть - виникає за обставин процесуального характеру, а саме в силу доцільності одночасного розгляду кількох цивільних справ з метою економії коштів та часу на їх розгляд.

    Основне призначення факультативної співучасті - це усунення можливості прийняття протилежних за змістом судових рішень в цивільних справах.

    Крім того, за факультативної співучасті взагалі у цивільній справі скорочуються судові витрати, оскільки скорочується кількість судових засідань при розгляді цивільного позову, адже декілька судових цивільних процесів замінює тільки один.

    Законодавцем дається перелік випадків допущення процесуальної співучасті за участі у цивільній справі кількох цивільних позивачів і (або) цивільних відповідачів: якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів, права та обов'язки кількох позивачів або відповідачів виникли з однієї підстави , предметом спору є однорідні права та обов'язки.

    У співучасників є право на доручення одному із співучасників вести цивільну справу від їх імені. Але законодавець наголошує, що у нього повинна бути повна цивільна процесуальна дієздатність.

    Може статись, що із декількох співучасників у цивільному процесі у одного є юридична освіта та відповідна юридична практика участі у судах загальної юрисдикції у вигляді представника в цивільних справах, а саме при розгляді цивільних позовів різних категорій. Це може бути підставою для відповідного звернення до такого співучасника іншими співучасниками на предмет делегування йому своїх повноважень для самостійного ведення цивільної справи, вибору доцільних процесуальних засобів, які допоможуть у досягненні основної мети в справі.

    Цією метою, безумовно, є ухвалення остаточного рішення у цивільній справі на користь всіх процесуальних співучасників, які виступають на одній стороні, як на користь того співучасника, який за належним дорученням інших своїх "колег" у справі веде її, так і тих співучасників, хто йому довірив захищати свої інтереси у цивільній справі.

     Необхідно зазначити, що вищенаведена модель ведення цивільної справи є зручною не тільки для співучасників у справі, але й для суду, оскільки ведення справи однією особою значно скорочує процесуальний час її розгляду, заощаджує кошти на виклик осіб, які беруть участь у розгляді цивільного позову до суду , тощо.

4.Неналежна сторона і  порядок її заміни. 5.Процесуальне правонаступництво.

   Коли цивільний позов надходить до суду, не завжди можна одразу встановити, чи є позивач або відповідач належними в цій цивільній справі.

    При розгляді цивільної справи у випадку, коли судом першої інстанції буде встановлено, що позов поданий не до тієї особи, яка мусить відповідати за цивільними вимогами, суд має право за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем.

   Під поняттям належний відповідач розуміється особа, яка повинна відповідати за цивільним позовом. В свою чергу, неналежними сторонами будуть ті особи, які не є суб'єктами права вимоги чи несення відповідного обов'язку.

    Законодавцем покладений на суд обов'язок щодо перевірки сторін на їх процесуальну легітимність та визначення, чим підтверджується їх належність. Наприклад, у ст. 119 ЦПК передбачено, що позивач повинен у позовній цивільній заяві зазначити: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, зміст позовних вимог і викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, тощо.

    Насамперед повинен виявити пильність для встановлення належного відповідача цивільний позивач. У випадку, якщо у цивільній справі буде винесено судове рішення щодо неналежного відповідача, якщо допустити, що він в ході процесу не був виявлений, то позивач у такій справі не отримає очікуваного правового результату, витратить багато свого часу, а також коштів.

    Відповідно до ст. 33 ЦПК суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

    Формулювання ч. 1 цієї статті дозволяє зробити наступні висновки: по-перше, для залучення належного відповідача замість неналежного необхідно клопотанням позивача; по-друге, суд при, відповідній заміні не припиняє розгляд справи; по-третє, суд не має права відмовити у задоволенні відповідного клопотання; по-четверте, суд може залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

    Правило про залучення належного відповідача цілком розраховане лише на ініціативу позивача. Якщо він не буде згодний з заміною, суд не має права залучати іншого відповідача ані замість неналежного відповідача, ані як співвідповідача. Якщо відповідач дійсно неналежний, що буде доведено в ході розгляду справи, суд відмовляє у задоволенні позову.

    Саме позивач як ніхто повинен бути заінтересований у точному виборі свого опонента та намагатись довести, що зазначений ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.

    Якщо в цивільному процесі відбулася заміна відповідача, або до цивільної справи залучений співвідповідач, справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку. Законодавець подбав про належні сторони шляхом надання їм можливості самостійно набувати права та нести процесуальні обов'язки в цивільному процесі з самого його початку, а не відповідати за попередні процесуальні дії неналежних сторін.

  Процесуальне правонаступництво — це заміна однієї із сторін процесу іншою особою — правонаступником.   Відповідно до ст. 37 ЦПК. у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

    Обставинами, за яких відбувається процесуальне правонаступництво, є: 1) смерть фізичної особи; 2) припинення юридичної особи; 3) заміна кредитора чи боржника у зобов'язанні; 4) інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.

   Процесуальне правонаступництво можливе на всіх стадіях цивільного процесу.

 У цивільному праві розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво (тобто перехід всіх правомочностей до іншої особи) має місце у тих випадках, коли перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої відбувається у порядку реорганізації, а між фізичними особами — у порядку спадкування. Сингулярне правонаступництво передбачає, що сторона своє право уступає у конкретному матеріальному правовідношенні. У процесуальних правовідносинах має місце, як правило, сингулярне правонаступництво, оскільки передаються або права, або обов'язки.

   Не слід плутати процесуальне правонаступництво та заміну неналежного відповідача, оскільки процесуальні дії, виконані останнім, не мають наслідків для належного відповідача.

    Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язковими для особи, яку він замінив.

   На відміну від цивільного матеріального правонаступництва, яке поділяється на універсальне (загальне) та сингулярне (часткове), у цивільному процесуальному праві сингулярного правонаступництва немає, оскільки правонаступник набуває всіх цивільних процесуальних прав та обов'язків попередника без будь-яких винятків.

     У випадку процесуального правонаступництва, на відміну від заміни неналежної сторони, суд повинен зупинити провадження до вступу або притягнення до справи правонаступника (ст. 201 ЦПК).

     Для настання процесуального правонаступництва правонаступник (особа, яка бажає вступити у процес) має довести судові своє право на зайняття процесуального становища суб'єкта, якого він заміняє. Доказом можуть бути рішення суду, статут, свідоцтво про право на спадщину, Інші документи, які підтверджують перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах, що є предметом судового розгляду.

     Правонаступник набуває весь обсяг процесуальних прав та обов'язків, які мав його попередник. Також для нього є обов'язковими усі дії, які вчинені у цивільному процесі до його вступу (зміна предмета або підстави позову, відмова від частини позовних вимог тощо) (ст. 37 ЦПК). Тобто до процесуальних правонаступників переходять усі нездійснені й нереалізовані права попередника на момент вступу до справи і, виходячи з дії принципу диспозитивності, вони можуть вільно ними розпоряджатися. Зміст норм про процесуальне правонаступництво повністю поширюється на третіх осіб.

     Цивільне процесуальне правонаступництво по суті є заміною однієї сторони на іншу, подібно до заміни неналежної сторони, однак має ряд відмінностей від останньої. Процесуальне правонаступництво може застосовуватися при заміні позивача, відповідача, а також третіх осіб, а заміна неналежної сторони - тільки щодо відповідача. При заміні неналежної сторони її дії не спричиняють жодних правових наслідків для належної. За умови процесуального правонаступництва усі процесуальні дії правопопередника є обов'язковими для правонаступника. При заміні процес може починатися заново, а при правонаступництві - продовжується. Процесуальне правонаступництво можливе на всіх стадіях процесу, заміна неналежної сторони - тільки у суді першої інстанції, до ухвалення рішення суду у справі.