Історія виникненн арбітражної угоди,її природа, форма і порядок підписання

Дане положення має особливе значення для міжнародного комерційного арбітражу, тому що питання про застосовче право до арбітражної угоди - це, власне, питання про його функціонування.

Сторони не тільки можуть, їм навіть рекомендується визначити право, що має застосовуватися третейським судом до спору за участю цих сторін, а також право, яке буде регулювати права й обов’язки сторін, що випливають з укладеної ними угоди. Це може виявитися важливим ще і тому, що правові системи держав містять деякі галузі права, де виникають суперечки, що не можуть бути передані на розгляд третейського суду. Наприклад, трудові спори, справи з питань банкрутства. Підходи до вирішення таких питань неоднакові в різних державах і залежать від того, який інтерес становить та або інша галузь права для національно-правових інтересів держави.

Матеріальне право, покликане регулювати договір, укладений між сторонами, має бути зазначене в договорі в зрозумілій формі. Більшість сучасних законів про міжнародний комерційний арбітраж дозволяють сторонам самим обрати матеріальне право. Якщо ж сторони арбітражного розгляду не зробили цього, застосовуються колізійні норми права для того, щоб вибрати те право, котре має регулювати договір.

Таке положення закріплене в Законі Великобританії "Про арбітраж" і в Законі України "Про міжнародний комерційний арбітраж" 1993 р.

Матеріальне право, обране за допомогою колізійних норм, може ніяк не стосуватися тієї правової системи, у якій проводиться арбітражний розгляд.

З огляду на "змішаний" характер арбітражної угоди і можливість застосування для його кваліфікації норм матеріального та процесуального права, слід зазначити, що при цьому може застосовуватися колізійне право за умови, що мова йде про дійсність арбітражної угоди (праводієздатність сторін, дотримання вимог форми, предмета тощо).

Щодо питання припустимості арбітражної угоди і виключення юрисдикції державного суду, воно вирішується на підставі закону тієї країни, де відбувається арбітражний розгляд або вимагається виконання арбітражного рішення.

Таким чином, арбітражна угода - це угода про вирішення арбітражем цивільно-правового спору, який виник між сторонами, що виключає компетенцію державного суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.Лазарев С.Л., Международный  коммерческий арбитраж. М.:Международные  отношения, – 1991.

2. Лебедев С. Международный коммерческий арбитраж: компетенция арбитров и соглашение сторон. – М., 1988.

3. Захарченко Т. Арбітражна  угода як правова основа передачі  спору на розгляд у міжнародний  комерційний арбітраж. // Міжнародний  комерційний арбітраж в Україні: теорія і законодавство 2007/

4. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року

5. Бєлоглавек О. К. Міжнародне контрактне право. — К.: Таксон, 2000.

6. Брунцева Е.В., Международный коммерческий арбитраж СпБ.:Издательский дом «Сентябрь», 2000.

7. Михайловський М.К.Міжнародний  арбітраж. К. Вид-во Академія наук  УРСР, 1963.

8. Кисельова Т.С., Оспорювання  та примусове виконання рішень  міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно-правове дослідження, дисертація  на здобуття наукового ступеню  канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАН України; Інститут економіко-правових досліджень. — Донецьк, 2003.

9. Цірат Г. А. Міжнародний комерційний арбітраж: Навч. посіб. — К.: Істина, 2002

10. Волков А.Ф., Торговые  третейские суды // Третейский суд. – 2000. – №4. 11. Притика Ю. Д. Теоретичні  проблеми захисту прав учасників  цивільних правовідносин в третейському  суді 2006.

12. Рамзайцев Д. Ф. Внешнеторговый  арбитраж в СССР / Д. Ф. Рамзайцев. – М. : Внешторгиздат, 1957. – 182 с

13. Бєлоглавек О. Правовий  характер міжнародного арбітражного  розгляду у торговельних справах  та прояви конфліктів між правовими  культурами / О. Бєлоглавек // Право України. – 2011. – № 1. – С. 22–36.