Структура, цілі та принципи СОТ

Цілі СОТ визначено  в преамбулі Марракеської угоди  про утворення СОТ. Основними  з них є:

• підвищення життєвого рівня;
• забезпечення повної зайнятості;
• постійне зростання доходів і ефективного попиту;
• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;
• оптимальне використання світових ресурсів відповідно до цілей сталого розвитку;
• захист і збереження навколишнього середовища;
• забезпечення для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

Участь в  СОТ пов’язано з такою умовою, що в країні повинна бути власна митна територія і повна автономія торгівельної політики. Наприклад, Європейський Союз, країни якого не володіють названими якостями, – беруть участь (разом із країнами-членами ЄС) в переговорах у СОТ як єдине ціле.

1.3 Основні  принципи та правила організації

Регулювання міжнародної  торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним із найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони - члени СОТ зобов’язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на субпринцип режиму найбільшого сприяння (РНС), який застосовується до зовнішніх ринків, та субпринцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг усім країнам у разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава -член СОТ надає окремій країні, яка необов’язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом най більшого сприяння встановити щодо інших держав - членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави-члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п’ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність [11].

Національний режим  забороняє дискримінацію іноземних  товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного надавача послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний надавач. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки [6].

Принцип взаємності, який на даний момент особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов’язання. У зв’язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна де-факто не може відступити від попередньо взятих на себе зобов’язань у зв’язку з економічними наслідками для неї [9].

До найважливіших принципів СОТ також належить наступні:

-взаємне надання національного режиму товарам іноземного походження;

- зобов’язання країн-учасниць СОТ у відмові від використання кількісних обмежень (ліцензії, квоти) в торгівлі за винятком окремих обумовлених випадків, наприклад в цілях забезпечення рівноваги платіжного балансу;

- принцип гласності торгівельної політики, включаючи відкриту публікацію і надання в ГАТТ законів і правил,

Генеральна угода з  тарифів і торгівлі в новій  редакції 1994 року є основним зведенням правил СОТ з торгівлі товарами. Цю угоду доповнюють угоди, що стосуються окремих секторів, таких як сільське господарство і текстиль, а також окремих сфер, наприклад, державної торгівлі, стандартів, субсидій і антидемпінгових заходів.

Крім застосування РНС  і національного режиму, більш  вільний доступ на ринок забезпечується також шляхом скасування кількісних обмежень імпорту на користь митних тарифів, що є більш ефективним засобом регулювання товарообігу, а також забезпечує гласність і прозорість торгівельних режимів країн-учасниць.

Кожна країна - член СОТ  повинна укласти низку угод з  країнами-учасницями. Коротку характеристику найважливіших із них наведено за галузями.

Сільське господарство. Сферою регулювання Угоди про сільське господарство є торгівля первинною сільськогосподарською продукцією і товарами, що є результатом її переробки. Угода визначає три основні сфери, щодо яких члени СОТ беруть на себе зобов’язання: доступ до внутрішнього ринку, внутрішня підтримка сільського господарства та експортні субсидії. Зокрема, застосування нета-рифних заходів як методу регулювання торгівлі має бути виключено, а всім нетарифним бар’єрам має бути визначено тарифний еквівалент. Угода вимагає від країн прийняття зобов’язання щодо скорочення внутрішньої підтримки сільського господарства в тій частині, яка справляє спотворюваний вплив на торгівлю (наприклад, експортні субсидії).

Санітарні та фітосанітарні заходи. Угода про санітарні та фітосанітарні заходи має на меті сприяти використанню цих заходів таким чином, щоб вони забезпечували захист здоров’я людини, рослин і тварин, і при цьому не призводили до невиправданої дискримінації та прихованого обмеження міжнародної торгівлі. Угода передбачає гармонізацію членами СОТ національних санітарних та фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій та рекомендацій, розроблених міжнародними організаціями (Комісією «Кодекс Аліментаріус», Міжнародним епізоотичним бюро, Міжнародною конвекцією із захисту рослин). Угодою допускається встановлення країною – членом СОТ санітарних та фітосанітарних заходів з метою досягнення належного рівня захисту, який може перевищувати міжнародні вимоги за умови наявності об’єктивного наукового обґрунтування таких заходів і якщо вони не обмежують суттєво міжнародну торгівлю.

Правила визначення походження товарів. Угода зобов’язує країни – учасники СОТ гармонізувати національні правила походження товарів і використовувати їх таким чином, щоб не створювати додаткових перешкод для міжнародної торгівлі. Правила визначення походження використовуються при застосуванні режиму найбільшого сприяння, антидемпінгових та компенсаційних мит, захисних заходів, а також будь-яких інших кількісних обмежень або тарифних квот. Вони також використовуються при застосуванні будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень і тарифних квот при здійсненні державних закупівель та в торгівельній політиці. Положення угоди визначають, що в основу правил визначення походження товарів покладено принцип застосування тільки такої інформації, яка свідчить про походження товарів, а не заперечує його. Угода передбачає продовження переговорів у цій сфері.

Субсидії  та компенсаційні заходи. Угода про субсидії та компенсаційні заходи (Угода СКЗ) визначає загальні принципи надання та використання субсидій на виробництво промислових (несільськогоспо-дарських) товарів, а також процедури застосування компенсаційних заходів у разі порушення членами СОТ цих правил. Її метою є обмеження використання субсидій, які мають негативний вплив на міжнародну торгівлю та спотворюють конкуренцію. Угода містить визначення терміна «субсидії» та поняття «адресності» субсидії. Залежно від ступеня негативного впливу різних субсидій на конкуренцію та міжнародну торгівлю, Угода визначає різні категорії субсидій та відповідні норми їх регулювання. Угода СКЗ регулює використання лише адресних субсидій, дозволяючи застосування неадресних субсидій, до яких не вживаються компенсаційні заходи. Серед адресних субсидій Угода виділяє заборонені (експортні субсидії та імпортозаміщувані субсидії) та ті, що дають підстави для вжиття компенсаційних заходів. Угода передбачає перехідний період адаптації до вимог СОТ для країн, що вступають до СОТ, а також спеціальні норми для країн, що розвиваються.

Технічні  бар’єри в торгівлі. Угода визнає право кожного члена встановлювати обов’язкові технічні стандарти, у т. ч. вимоги щодо упаковки та маркування товарів, метою яких є забезпечення якості продукції, вимог виробництва, захист життя та безпеки людей, тварин і рослин, захисту навколишнього середовища і забезпечення вимог національної безпеки. Угода розділяє «технічні регламенти», які є обов’язковими вимогами, та «стандарти», які є добровільними. Угода вимагає від членів СОТ використовувати міжнародні стандарти як основу для розроблення національних стандартів, окрім випадків, коли міжнародні стандарти були б неефективними чи недостатніми для виконання обґрунтованих додаткових завдань через кліматичні, географічні або суттєві технологічні проблеми члена СОТ. У цьому разі члени СОТ повинні на вимогу інших членів СОТ надавати пояснення підстав для тих технічних регламентів, що не відповідають міжнародним стандартам, і повідомляти Секретаріат СОТ про введення такого регламенту. Угода визначає чіткі правила сертифікації імпортних товарів, що передбачає взаємне визнання членами СОТ процесів сертифікації та самих сертифікатів. Також Угода встановлює зобов’язання кожного члена СОТ організувати та своїй території інформаційний центр, через який будь-які зацікавлені сторони могли б отримувати інформацію про національні стандарти та систему стандартизації.

Захисні заходи. Угода про захисні заходи дозволяє країнам СОТ тимчасово обмежувати обсяги імпорту окремих товарів, якщо в ході офіційного розслідування було встановлено, що цей імпорт завдає шкоди національному товаровиробникові. Угода визначає порядок запровадження захисних заходів на підставі статті XIX ГАТТ, а також встановлює тимчасові рамки застосування цих заходів. Угодою забороняється застосування захисних заходів, що не регулюються правилами ГАТТ, і вимагається їх усунення протягом чотирьох років.

Послуги. У Генеральній угоді про торгівлю послугами (ГАТС) документально закріплені принципи більш вільного експорту й імпорту послуг незалежно від способу їхнього постачання. Угода ГАТС містить три блоки прав і зобов’язань. У першому дається визначення торгівлі і постачання послуг, встановлюється, що сфера дії угоди поширюється як на транскордонний рух послуг, так і на їх постачання і споживання в межах національних територій країн -членів СОТ, формулюються принципи використання національного режиму і режиму найбільшого сприяння (РНС) у сфері торгівлі послугами, описуються процедурні й інші положення. Зважаючи на специфіку торгівлі послугами, РНС і національний режим застосовуються в цій сфері із значними винятками (індивідуальними для кожної країни). Скасування кількісних квот також має вибірковий характер, а рішення про це приймаються в ході переговорів. Члени СОТ беруть на себе індивідуальні зобов’язання в рамках ГАТС щодо відкриття внутрішніх ринків послуг для іноземних постачальників. Другий і третій блоки - це додатки, що визначають статус окремих видів послуг і списки початкових взаємних поступок щодо доступу на ринки послуг.

Інтелектуальна  власність. Угода СОТ про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) установлює стандарти і принципи щодо забезпечення прав інтелектуальної власності, а також процедури та методи їх захисту. За означенням Угоди ТРІПС, інтелектуальною власністю вважаються: авторські права, торгові марки, географічні назви, що використовуються для найменування товарів, промислові зразки (дизайни), топології інтегральних мік росхем, а також нерозкрита інформація, наприклад, торгівельні таємниці. Угода також встановлює процедури консультацій між членами СОТ у разі, коли певний член СОТ вважає, що практика ліцензування або умови підприємництва в іншій країні СОТ є порушенням угоди ТРІПС, або негативно впливає на добросовісну конкуренцію.

Урегулювання  спорів. Угода про правила і процедури врегулювання спорів передбачає створення системи, з допомогою якої країни могли б врегулювати суперечливі питання в ході консультацій. Якщо це їм не вдається, країни можуть скористатися чітко визначеною поетапною процедурою, що передбачає вирішення питань шляхом залучення групи експертів, а також передбачає можливість подавати апеляцію на рішення експертної групи. Про довіру до системи врегулювання спорів свідчить зростаюча кількість скарг, що розглядаються в рамках СОТ.

Огляд торгівельної політики. Метою створення Механізму огляду торгівельної політики є забезпечення кращого дотримання всіма членами СОТ правил, норм і зобов’язань, узятих у рамках багатосторонніх угод, а також сприяння досягненню більшої прозорості та розуміння торгівельної політики та практики країн - членів СОТ.

На сьогодні СОТ є постійно діючим міжнародним інститутом, очолюваним Генеральним директором, статус якого є еквівалентним статусові голів МВФ та Світового банку і керованим на регулярній основі незалежним Секретаріатом та Конференцією міністрів, які разом здійснюють стратегічне керівництво. Розгалужена система рад, комітетів, органів і робочих груп забезпечує виконання організацією своїх функцій та дотримання узгоджених на багатосторонній основі принципів міжнародної торгівлі [10].

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СОТ

2.1 Структура  органів СОТ

Основними органами СОТ є: Конференція Міністрів, Генеральна Рада (вона ж виконує функції Органу з врегулювання спорів та Органу з перегляду торговельної політики), Секретаріат. На відміну від Секретаріату, Конференція Міністрів та Генеральна Рада складаються з осіб, які є представниками своїх держав і пов'язані дорученнями своїх урядів. Існує також багато інших органів СОТ, про які детальніше мова піде далі.

Хоча головна мета СОТ та угод Уругвайського Раунду, які вона адмініструє, формулюється дуже просто — полегшити міжнародну торгівлю, забезпечити більш передбачувані умови здійснення торгової діяльності, досягти її можна тільки за допомогою складного юридичного механізму. Таким чином, в рамках СОТ особливо велике значення (порівняно з переважною більшістю інших міжнародних міжурядових організацій) має професійний рівень правників, як тих, що працюють в Секретаріаті СОТ, так і тих, хто представляє держав-членів.

Дуже важливим чинником, який визначає ефективність системи  органів СОТ, є той факт, що основною рушійною силою тут є не бюрократичні структури СОТ, а представники держав-членів.

Структура органів  СОТ настільки ж складна, як і  структура угод Уругвайського раунду. Ці угоди об'єднані «загальною ідеєю», і мають спільну мету. Але засоби досягнення цієї мети на різних етапах і в різних сферах торгівлі відрізняються. Організаційна структура СОТ наведена в додатку 1.

На схемі, що подана нижче, в загальному вигляді представлена структура угод Світової організації торгівлі [13, 24].

Така складна  структура не є простою примхою  чи відображенням смаків її упорядників, а є натомість втіленням складної системи підходів до різних питань міжнародної торгівлі.