Структура, цілі та принципи СОТ

Особливі  підходи існують також стосовно окремих груп товарів (сільськогосподарська продукція) і послуг (телекомунікаційні, фінансові, бухгалтерські послуги).

Всі ці особливості  відповідним чином враховані  в системі органів Світової організації  торгівлі.

Вищим органом в інституційній системі СОТ є Конференція Міністрів. Згідно із Марракеською угодою, цей орган збирається на засідання не рідше одного разу на два роки. Конференція Міністрів приймає найбільш важливі рішення. Наприклад, на конференціях міністрів укладаються нові міжнародні договори з питань торгового режиму.

Станом на 1 січня 2010 року було проведено сім  Конференцій міністрів.

Перша Конференція  міністрів відбулася 9-13 грудня 1996 року в Сінгапурі. На Конференції було розглянуто результати та ефективність діяльності СОТ за два роки, імплементація зобов'язань та домовленостей згідно угод СОТ та рішень міністрів, процес подальшої лібералізації та розвиток світової торгівлі товарами і послугами, хід багатосторонніх переговорів та завдання і виклики, що їх ставить перед Членами майбутнє. За результатами Конференції 13 грудня було прийнято Декларацію міністрів. Серед важливіших результатів Конференції наступні:

• закріплено прогрес, досягнутий у виконанні зобов'язань щодо доступу на ринок промислових товарів і торгівлі послугами, а також у просуванні програми реформування у сільськогосподарському секторі, включаючи імплементацію зобов'язань щодо тарифних поступок, внутрішньої підтримки та експортних субсидій;
• підтримано багатосторонню ініціативу щодо скасування митних тарифів на товари інформаційних технологій, а також на більше ніж 400 фармацевтичних товарів;
• розглянуто результати, яких досягли учасники переговорів відносно доступу до ринку послуг, та прийнято рішення щодо подальших кроків в напрямку лібералізації, розширення зобов'язань на основі режиму найбільшого сприяння та національного режиму. Головна увага приділялась переговорам у секторах основних телекомунікацій, фінансових, професійних послуг, послуг морського транспорту, а також переговорам щодо захисних заходів, державних закупівель та субсидій в сфері послуг;
• прийнято низку рішень направлених на підтримку та створення сприятливіших умов для найменш розвинених країн та країн, що розвиваються, з огляду на економічні та соціальні проблеми, з якими вони стикаються;
• досягнуто домовленості про продовження переговорів в сфері сільського господарства, послуг, ТРІПС, перегляд та подальшу роботу щодо антидемпінгу, митної оцінки, процедури врегулювання суперечок, імпортного ліцензування, передвідвантажувальної інспекції, правил походження, санітарних та фітосанітарних заходів, захисних заходів, субсидій та компенсаційних заходів, технічних бар'єрів, торгівлі текстилем та одягом, огляду торговельної політики та інвестиційних заходів, що мають відношення до торгівлі.

Друга Конференція  міністрів відбулась в Женеві 18-20 травня 1998 року і співпала у часі з офіційним відзначенням 50-річчя створення багатосторонньої торговельної системи. За результатами роботи Конференції було прийнято два основні підсумкові документи, що мають назву «Декларація міністрів» та «Декларація з глобальної електронної торгівлі», і спрямовані на повнішу імплементацію домовленостей Уругвайського раунду, Сингапурської конференції міністрів СОТ та подальшу лібералізацію міжнародної торгівлі. Конференцією було закріплено успішне завершення багатосторонніх переговорів щодо доступу до ринку послуг в секторах основних телекомунікацій та фінансових послуг, а також відзначено прогрес в імплементації Угоди по інформаційних технологіях. Значну увагу Конференція приділила огляду застосування спеціального режиму стосовно країн, що розвиваються, зокрема реалізації прийнятого у Сінгапурі Плану дій для найменш розвинених країн.

На третій Конференції міністрів, що відбулась  в м. Сіетл (СІЛА) 30 листопада — 3 грудня 1998 року була досягнута домовленість про проведення переговорів з питань подальшої лібералізації торгівлі послугами, сільськогосподарськими товарами тощо.

Четверта  Конференції міністрів відбулася  в м. Доха (Катар) 9-14 листопада 2001 року.

На Конференції  була прийнята Декларація міністрів  про ТРІПС та лікарські засоби. Декларація відбиває визнання міністрами можливості гнучкого застосування урядами положень Угоди ТРІПС у випадку вирішення проблем охорони здоров'я.

Підкреслюється, що Угода ТРІПС не повинна заважати діям членів СОТ, спрямованим на забезпечення охорони здоров'я. Також були визначені окремі правила обов'язкового ліцензування, паралельного імпорту, врегулювання спорів тощо.

Досягнута згода  на надання ЄС права звільнення від  зобов'язань недискримінації у торгівлі з метою узаконення наданих ним преференційних тарифних поступок країнам Африки, Карибського басейну та Тихоокеанського регіону — колишнім колоніям країн-членів ЄС.

Прийняте  рішення про початок нового раунду багатосторонніх торговельних переговорів — у 2003 р. в Мехіко.

На п'ятій Конференції міністрів, що відбулася  в Канкуні (Мексика) 10-14 вересня 2003 року предметом обговорення було досягнення прогресу з порядку денного раунду «Доха-розви-ток». Однак конференція завершилась без досягнення консенсусу по основних питаннях [13, 28].

Одним з головних зауважень до оновленого проекту  тексту декларації, рішення про підготовку якого було прийняте у перший день роботи Конференції, була необхідність обов'язкового відображення в ньому змісту позиційного матеріалу, спільно висунутого Африканським Союзом та країнами Афро-Карибсь-ко-Тихоокеанського регіону. Зазначена група учасників наполягала на подальшій розробці рамкового документу, та відповідних текстових конструкцій щодо майбутніх зобов'язань з урахуванням, в основному, спеціального та диференційного режиму для країн, що розвиваються.

Учасники  засідання також до останньої  миті висловлювали сумніви щодо доцільності початку переговорів по переліку Сінгапурських питань, який включає продовження переговорів з розвитку зобов'язань в сфері торгівлі та інвестицій, торгівлі та конкурентної політики, прозорості в державних закупівлях, сприяння торгівлі.

За підсумками роботи Конференції було прийнято Рішення (Заяву Конференції Міністрів), яке доручало міністрам та відповідальним співробітникам урядів продовжити роботу з пошуку балансу інтересів в проблемних питаннях, маючи на увазі максимальне урахування всіх позицій, заявлених в процесі роботи Конференції.

Шоста Конференція  міністрів проходила 13 — 18 грудня 2005р. у Гонконзі. На конференції передбачалось завершити Дохійський раунд багатосторонніх торговельних переговорів в рамках СОТ.

За підсумком роботи країнам-членам вдалося досягти принципових домовленостей, які дозволили розвинути положення проекту Декларації Конференції Міністрів (Рамкової домовленості СОТ від 1 грудня 2005 р.) зокрема:

• дійти принципової згоди щодо можливої дати скорочення всіх сільськогосподарських субсидій до 2013 року;
• узгодити домовленість щодо бавовни;
• узгодити безмитний та безквотний режим доступу для 32 найменш розвинених країн-членів;
• суттєво розвинути та наповнити конкретними зобов'язаннями проекти домовленостей у сферах сільського господарства та промислових товарів;
• дійти згоди щодо подальших дій у переговорах з узгоджен 
  ня зобов'язань у сфері послуг.

Сьома Конференція  міністрів відбулась з 29 листопада по З грудня 2009 у Женеві. Відповідно до порядку денного Конференції були розглянуті питання: торговельних аспектів інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) та електронної торгівлі.

За результатами розгляду зазначених питань було прийнято рішення щодо продовження мораторію відносно обкладення об'єктів електронної торгівлі ввізним митом та продовження мораторію на подання скарг до Органу СОТ із врегулювання спорів, які не пов'язані з безпосереднім порушенням прав інтелектуальної власності.

У перерві  між засіданнями Конференції  Міністрів її функції виконує Генеральна Рада. Оскільки вона є постійним органом, відповідальність Генеральної Ради за повсякденну політику СОТ останнім часом невпинно зростає.

Генеральна  Рада також виступає в якості головного арбітра в тих випадках, коли між державами-членами СОТ виникає суперечка з приводу тлумачення або застосування норм угод Уругвайського раунду.

Генеральна  Рада вирішує лише найбільш важливі  і загальні питання СОТ. Менш важливі  питання розглядаються в рамках одного з таких органів:

• Рада із торгівлі товарами. Вона відповідає за вирішення питань, що виникають із застосування або тлумачення ГАТТ і асоційованих до неї угод;
• Рада із торгівлі послугами відповідає за реалізацію Генеральної угоди по торгівлі послугами;
• Рада із торговельних аспектів інтелектуальної власності, що мають відношення до торгівлі (Рада із ТРІПС). її мета — допомагати Генеральній Раді при здійсненні його функцій у тій частині, що відноситься до Угоди ТРІПС.

У рамках СОТ  існує також цілий ряд комітетів, робочих груп і т.п., на які покладена оперативна робота з вирішення проблем, що виникають при реалізації угод, асоційованих до ГАТТ.

До числа  органів СОТ також входять  робочі групи, що створюються для того, щоб реалізувати процес вступу до СОТ нових держав.

У рамках СОТ  постійно проводяться переговори із різноманітних питань міжнародної торгівлі.

Деякі угоди, укладені в рамках Уругвайського  раунду, прямо вимагають проведення регулярних переговорів між країнами-членами з метою перегляду їхніх положень або «націлюють» на продовження переговорів із тим, щоб розвинути і доповнити вже існуючі угоди (наприклад, Угода СОТ про сільське господарство або Генеральна угода по торгівлі послугами).

Саме тут  відіграє особливу велику роль високий рівень спеціалізації органів СОТ. Зазвичай вони утворювалися таким чином, щоб кожній угоді в рамках СОТ, по можливості, відповідав окремий орган. Однак, існують органи, чиї функції не зводяться до опрацювання та розвитку окремих угод. До таких належить зокрема Комітет з обмежень пов'язаних з питаннями платіжного балансу. Роль цього та інших органів СОТ полягає в тому, щоб не тільки допомагати державам розвивати існуючі положення права СОТ, але й досягати згоди щодо змісту та тлумачення діючих норм [13, 31].

.

 

2.2 Генеральна Рада як Орган врегулювання спорів

 

Застосування  правових норм нерозривно пов'язане  з процесом їх тлумачення. Природа права є такою, що завжди існує потенційна можливість виникнення розбіжностей між суб'єктами права в розумінні правових норм.

Якщо дві  держави-члени СОТ розходяться  в думці щодо тлумачення або застосування угод Уругвайського раунду, перше, що вони повинні зробити — це спробувати врегулювати свої протиріччя на двосторонній основі.

При цьому  вони можуть попросити Генерального секретаря СОТ або іншу особу виступити в якості посередника для врегулювання спору.

Тільки якщо протягом 60 днів після початку врегулювання спору на двосторонній основі сторони не досягли згоди, вони можуть звернутися до Органу врегулювання спорів.

Орган врегулювання спорів (функції якого виконує  Генеральна рада), створює третейську групу для розгляду спору і його вирішення. Третейська група повинна складатися з трьох осіб, якщо тільки сторони спору не домовляться про те, що третейська група повинна складатися з п'ятьох осіб.

Третейська  група об'єктивно оцінює фактичну сторону справи, а потім визначає, наскільки ті заходи або дії, з приводу яких виник спір, відповідають правилам та принципам системи угод Уругвайського раунду. Не пізніше ніж через дев'ять місяців

після початку  розгляду спору третейська група  повинна винести своє рішення і сформулювати його в письмовому виді.

Якщо одна зі сторін спору  не згодна з висновками Третейської групи, справа може бути передана на розгляд Апеляційного органа.

Апеляційний орган включає сім постійних  членів. У розгляді кожної окремої справи бере участь три члени Апеляційного органу.

Апеляційний орган переглядає рішення третейської  групи тільки з питань права, не торкаючись фактичної сторони справи, і не пізніше 90 днів передає винесене рішення до Органу із врегулювання спорів.

Орган із врегулювання спорів повинен розглянути отриманий звіт не пізніше, чим через дев'ять місяців після створення третейської групи, якщо проти її рішення не подавалася апеляція. У випадку ж якщо така апеляція подавалася, рішення повинно бути винесено не пізніше дванадцятьох місяців після створення третейської групи.

Насамперед, якщо третейська група або Апеляційний  орган вирішать, що порушення правил СОТ дійсно мало місце, то сторона, яка порушила, повинна негайно привести торговий режим у відповідність із цими правилами.

Якщо з якихось причин держава-порушниця не в змозі  негайно привести свої правила торгового  режиму у відповідність із правилами і принципами СОТ, Орган із врегулювання спорів може, на прохання цієї країни, дозволити їй зробити це протягом «розумного періоду часу».

Якщо протягом «розумного періоду часу» таких заходів вжито не було, країна, що постраждала від такого порушення правил СОТ може зажадати здійснення компенсації. Також передбачено, що сторона, яка порушила, може сама здійснити таку компенсацію.

Якщо ж сторона, що порушила, продовжує застосовувати  у своєму внутрішньому законодавстві  правила, що не відповідають нормам та принципам угод СОТ, то потерпілій стороні може бути надане право тимчасово не дотримуватися цих угод у відношеннях із стороною, що порушила. При цьому в тих випадках, коли це можливо, такі «заходи у відповідь» повинні стосуватися тільки тієї частини відповідної угоди, що була порушена іншою стороною.