Структура, цілі та принципи СОТ

У деяких випадках, і тільки якщо інші заходи не дали бажаного результату, Орган із врегулювання спорів може надати потерпілій стороні право не дотримуватися норм відразу декількох угод в рамках Уругвайського раунду (наприклад, у відповідь на порушення норм ТРІПС не дотримуватися по відношенню до держави-правопорушника норми ГАТТ).

Варто підкреслити, що застосування подібних санкцій допускається тільки як «крайній захід». Головна роль у врегулюванні протиріч між країнами-членами СОТ належить переговорному процесу.

Новацією СОТ (порівняно  з її попередницею, ГАТТ) є те, що рішення про створення третейської  групи, про затвердження доповіді третейської групи або Апеляційного органу та про схвалення дозволу потерпілій стороні застосовувати заходи у відповідь вважається прийнятим в усіх випадках, за винятком ситуації, коли існує консенсус всіх держав-членів СОТ його не схвалювати («правило негативного консенсусу») [13, 33].

 

3. Генеральна Рада як Орган перегляду торгової політики

 

Генеральна  Рада виступає також у ролі Органу перегляду торгової політики.

Перегляд торгової політики має дві цілі:

• по-перше, дізнатися, наскільки точно та чи інша держава додержується положень Уругвайського раунду.
• по-друге, домогтися більшої «прозорості» у відносинах між різними країнами, із тим, щоб вони були більше інформовані про правила здійснення торгової діяльності, що діють у тій або іншій країні.

Механізм перегляду  торгової політики окремо передбачає, що перегляд не має своєю безпосередньою метою змусити дер-жаву-члена дотримуватися положень СОТ. Інформація, зібрана в рамках механізму перегляду торгової політики не може вико-

ристовуватися для інших  цілей, у тому числі для вирішення  спорів.

Періодичність здійснення перегляду торгової політики залежить від частки відповідної держави в загальному обсязі світової торгівлі.

Чотири учасники СОТ (США, ЄС, Японія та Китай) повинні здійснювати такий перегляд не рідше одного разу в два роки. Держави, що займають наступні 16 місць у першій двадцятці найбільше економічно розвинутих держав світу, повинні проводити такий перегляд не рідше одного разу на чотири роки.

Інші держави-члени  повинні здійснювати перегляд торгової політики не рідше одного разу на шість років. Виняток складають тільки найменш розвинуті країни, для яких можуть бути встановлені ще більші інтервали.

Перегляд торгової політики здійснюється на основі:

• доповіді держави-члена СОТ;

доповіді Секретаріату СОТ [13, 34].

 

 

 

РОЗДІЛ 3. УКРАЇНА У СВІТОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

 

3.1 Інтеграція України в СОТ

Після набуття Україною членства в СОТ особливо актуальним стало питання успішної адаптації економіки країни до нових умов. Тоді експертами з питань щодо членства в СОТ було представлено цілий перелік потенційних переваг та загроз від приєднання України до СОТ. Але до сьогодні ці переваги в основному продовжують залишатися потенційними, у той час, коли більшість загроз уже справдилися, у чому не останню роль, крім звичайної неготовності вітчизняної економіки, відіграла й світова фінансово-економічна криза. Тому в сучасних умовах на порядку денному стоїть питання перетворення потенційних переваг від членства в СОТ у реальні, з одночасним усуненням негативних факторів, що виникли з різних причин, та виокремленням напрямків адаптації економіки до вимог організації.

Кодекси та конвенції, які діють у системі СОТ не є прийнятними для всіх без винятку країн. Тому у відносинах між економічно розвинутими та країнами, що лише вступили на шлях свого розвитку виникають проблеми та непорозуміння.

Схвалення ВР України 16 травня 2008 року Закону України «Про ратифікацію протоколу про вступ України до СОТ» завершило більш ніж 14-тирічний процес переговорів про набуття державою членства в цій Організації.

Система зобов’язань  України як члена СОТ є віднині  складовою частиною єдиної політики у сфері державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Відзначені зобов’язання передбачають:

• трансформацію і зв’язування рівнів мита та лібералізацію режиму доступу до ринку послуг;
• гармонізацію національного законодавства з вимогами та правилами СОТ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ»;
• реалізацію єдиної державної зовнішньоекономічної політики з урахуванням Закону України «Про ратифікацію Протоколу про вступ України до СОТ» [1].

Членство  в СОТ створює достатні умови для інтеграції України до європейського економічного простору, створення правових засад для стабільного і передбачуваного ведення бізнесу і міжнародної торгівлі, сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій тощо.

Участь України в переговорах Світової організації торгівлі у рамках раунду Доха-Розвиток, а також у багатосторонніх та двосторонніх переговорах у рамках СОТ забезпечено Указом Президента від 26 серпня 2008 року № 767/2008 «Про делегацію України для участі в переговорах у рамках Світової організації торгівлі», яким затверджено склад та Главу делегації України.

З метою належної імплементації положень Протоколу  про вступ України до СОТ та системи угод СОТ, Міністерством економіки України ініційовано та розроблено План заходів щодо адаптації української економіки до вимог СОТ, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. № 1381 р. [2].

Головною  метою Плану є створення умов для нейтралізації можливих негативних наслідків для української економіки у зв’язку із набуттям Україною членства в СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки [2].

План передбачає комплекс заходів, структурованих відповідно до визначених сфер (галузей) економіки, зокрема: торгівлі товарами, сільського господарства, промисловості, транспорту і зв’язку, технічного регулювання, забезпечення якості та безпечності харчової продукції, фінансової сфери, соціальної політики та ринку праці тощо.

Виконання кожного  пункту плану заходів покладено  на центральні органи виконавчої влади відповідно до компетенції з конкретними строками виконання. Реалізація галузевих програм та державних цільових програм, затверджених відповідними нормативними актами, сприятиме розвитку вітчизняного ринку товарів і послуг та підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Водночас, основним чинником успішного виконання відзначених програм є, безумовно, їх фінансування. Обмеженість фінансових ресурсів ускладнює реалізацію політики із забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки в рамках повноправного членства України в СОТ.

План першочергових  заходів щодо виконання зобов’язань  України в рамках членства у Світовій організації торгівлі, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1570-р, визначає програму заходів ЦОВВ на короткострокову перспективу [3].

Він передбачає гармонізацію законодавства до єдиного  нормативного рівня з положеннями Протоколу про вступ України до СОТ, запобігання застосуванню щодо України обмежувальних заходів з боку країн-членів СОТ, а також сприяння зміцненню авторитету України як надійного і передбачуваного партнера на міжнародній арені.

Ці та інші документи передбачають розробку та прийняття низки нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, направлених на ефективне дотримання Україною положень відповідних угод СОТ. Водночас, законодавча робота під координацією Мінекономіки з імплементації зобов’язань України здійснюється з максимально можливим урахуванням інтересів вітчизняних виробників.

У частині  законодавчого забезпечення процесу  вступу України до СОТ Верховною  Радою України упродовж 2008 року було додатково прийнято 7 законів. Нині на розгляді Верховної Ради знаходиться ще низка законопроектів.

Приведення  нормативно-правової бази України у  відповідність до зобов’язань в рамках членства в Світовій організації торгівлі й положень угод СОТ залишається пріоритетним напрямком діяльності Кабінету Міністрів, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

 

2. Результати членства України у СОТ

 

Важливою  перевагою набуття Україною членства в СОТ є створення прозорого та передбачуваного бізнес-середовища. Обов’язковою умовою для цього є удосконалення систем стандартизації, сертифікації, застосування санітарних, фітосанітарних заходів та технічних регламентів. Таке удосконалення для держави має особливе значення і може бути забезпечено лише у вигляді кардинальної реформи всієї вітчизняного системи технічного регулювання. Беззаперечним є те, що система технічного регулювання країни повинна бути ефективною та прозорою.

Після набуття  Україною членства в СОТ використовується аргумент щодо заборони підприємствам виробляти продукцію, яка не буде відповідати міжнародним стандартам якості, а тому їх ринкову нішу займуть іноземні постачальники більш якісних товарів. Це не відповідає дійсності, якість продукції, що реалізується на ринках країн-членів СОТ, не регламентується угодами Організації. Стандарти, що існують в країні, можуть бути більш ліберальними, ніж міжнародні стандарти якості ІSО.

Основним  стимулом для впровадження підприємствами систем управління якістю є не формальні вимоги СОТ, а необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції власного виробництва.

Як підтверджує досвід членів СОТ, інструментом, що дозволяє державі захистити своїх громадян від споживання недоброякісної і небезпечної продукції, є процедури оцінки відповідності.

Зазначені процедури  стосовно продукції в Україні  проводитимуться на доринковій стадії. На стадії обігу продукції, тобто на ринку, відповідність продукції вимогам технічних регламентів визначатиметься шляхом проведення державного контролю та нагляду уповноваженими органами виконавчої влади. У разі виявлення в результаті контрольно-наглядових заходів невідповідності продукції встановленим вимогам органи державного контролю та нагляду застосовуватимуть законодавчо передбачені заходи щодо недопущення вчинення шкоди споживачеві [1].

Членство  в СОТ для будь-якої країни є  необхідною умовою повноцінної інтеграції у світове господарство. Для України, з обсягом експорту товарів та послуг, який становить близько половини ВВП, вступ до СОТ забезпечив міжнародно-правовий рівень торговельних стосунків з країнами-членами Організації. Україна, за даними Секретаріату СОТ, за обсягами торгівлі посідає 33 місце у світовій системі торгівлі.

Починаючи з 2005 року, спостерігається щорічне  зростання показників промислового виробництва, зовнішньої торгівлі, ВВП та прямих іноземних інвестицій. Тобто, вступ України до СОТ здійснювався у сприятливих економічних умовах. Процес поглиблення торговельно-економічного партнерства між Україною та країнами світу після набуття державою членства у СОТ було збережено.

Позитивний  вплив на динаміку експорту Центральної  та Східної Європи також пов’язується зі скасуванням кількісних обмежень на шість груп металопродукції, що дозволило суттєво збільшити експорт металопродукції до окремих країн регіону, зокрема до Болгарії – більш як у 3 рази, Румунії – у 1,7 рази тощо.

Позитивна динаміка українського експорту до країн Азіатсько-тихоокеанського регіону пов’язана зі скасуванням кількісних обмежень на імпорт у країни регіону металопродукції та продукції хімічної галузі.

Водночас, аналіз роботи промислових підприємств  не дозволяє зробити висновків щодо наслідків членства України в СОТ з огляду на негативний вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток вітчизняної промисловості. Сільське господарство було найважливішою складовою переговорного процесу в рамках вступу України до СОТ. Основною метою успішного завершення цих переговорів було забезпечення належного рівня підтримки агропромислового комплексу країни та створення умов для конкурентоспроможності вітчизняного сільськогосподарського виробника після вступу до СОТ [5, с. 247].

Незважаючи  на те, що з вступом до СОТ держава  змушена була здійснити певну лібералізацію доступу до ринку, Україні вдалось відстояти свою позицію та досягти компромісу стосовно принципових питань переговорів.

Домовлений  рівень державної підтримки сільського господарства, за умов певного реформування механізму надання такої підтримки, передбачає достатні можливості для захисту вітчизняного агропромислового комплексу в умовах членства у СОТ.

Загальний аналіз зовнішньоторговельних відносин України свідчить, що вступ держави до СОТ позитивно вплинув на гармонізацію торговельно-орієнтованого законодавства держави з договірно-правовою системою СОТ і сприяв активізації торговельних відносин з країнами-членами Організації.

Водночас, обґрунтований  аналіз наслідків для української  економіки набуття державою членства в СОТ, з огляду на значний негативний вплив на всі сектори економіки світової фінансової кризи та ураховуючи відсутність офіційних статистичних даних за повний річний період з дати вступу держави до Організації, зробити неможливо.

Отже, членство держави у СОТ стало потужним стимулом реформування торговельного режиму, формування прозорої та передбачуваної регуляторної політики, що сприяло розвитку вітчизняного підприємництва, у тому числі через вихід на зовнішні ринки.