Порядок отримання патенту України на промисловий зразок з набуття прав інтелектуальної власності

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

Порядок отримання  патенту України на промисловий  зразок з набуття прав інтелектуальної власності

зі спеціальності

Інтелектуальна  власність"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ

2013

 

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ І. Поняття промислового зразка та його патентоздатність

1.1 Поняття промислового  зразка

1.2 Умови надання правової  охорони промисловому зразку

Розділ ІІ. Порядок  отримання патенту України на промисловий зразок

2.1 Умови патентоспроможності  промислового зразка

2.2 Право на отримання  патенту України на промисловий зразок

2.3 Порядок оформлення  та подання заявки на промисловий  зразок

2.4 Експертиза заявки

Розділ ІІІ. Характеристика законодавства з питань отримання  патенту України на промисловий  зразок

Висновки

Перелік посилань

Додатки

 

 

ВСТУП

 

Сучасна світова економічна криза, яка болюче вразила й Україну, штовхає суспільство на пошук нових джерел зростання. Свого часу такими джерелами стало винайдення парового двигуна, залізниці, автомобіля, телефону, літака, комп’ютера і, насамкінець, Інтернету. Зараз центрами такого зростання можуть стати новітні біотехнології, нанотехнології, тощо. Але, у будь-якому випадку, природнім наслідком світової економічної кризи стане підвищення ефективності технології в розвинутих країнах, а отже падіння попиту на сировину: при виробництві автомобілів буде використовуватись менше заліза, авто будуть споживати менше палива і споживатимуть в основному біопальне, в будівництві знизиться споживання арматури та бетону і так далі. Тобто ресурси будуть використовуватись з більшою ефективністю. Як наслідок – ціни на сировину в найближчі десять років вже ніколи не будуть такими високими як у серпні цього року.

Саме тому основною рушійною силою економічного та соціального  розвитку у світі і, зокрема, - України  нині стає саме інтелектуальний потенціал нації. Цю тезу підтверджують і загальносвітові тенденції: по-перше, найважливішою частиною національного суспільного багатства стає інтелектуальний продукт; по-друге, господарська діяльність все більш перетворюється на процес безперервних інтелектуальних нововведень; по-третє, конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів, виживання цілих галузей і держав безпосередньо залежать від здатності сприймати і виробляти інтелектуальний продукт; по-четверте, особливе значення у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен інтелектуальної власності, тобто власності на інтелект, інтелектуальну діяльність та інтелектуальний продукт [ 1, c. 12-15].

Динамізм, масштабність і стійкість розвитку інтелектуальної  сфери нині перетворюється для будь-якої країни у вирішальний чинник підвищення конкурентоспроможності економіки, забезпечення економічного зростання, підвищення рівня життя населення, оборонної, технологічної та екологічної безпеки.

В сучасній економіці України інтелектуальний  потенціал недооцінюється і тому незатребуваність накопиченого інтелектуального багатства вже призвела до розпаду багатьох наукових і виробничих колективів, масового відтоку талановитих фахівців за кордон, до технологічної деградації виробництва. Економічний розвиток України всупереч наявному могутньому інтелектуальному потенціалу приймає все більш виражений сировинний, трудомісткий і енергоємний характер.

Слід підкреслити, що протягом останнього десятиріччя в  Україні інтенсивно розбудовувалась  державна система правової охорони інтелектуальної власності, яка нині знаходиться в завершальній фазі формування. Вона регулюється 37 законами і понад 100 підзаконними актами, які поширюють свою дію на принаймні 16 самостійних об'єктів авторського права у галузях науки, літератури і мистецтва, три види об'єктів суміжних прав, дев'ять видів промислової власності та на сферу захисту від недобросовісної конкуренції. Саме цей факт дозволив Всесвітній організації інтелектуальної власності під час парламентських слухань в Верховній Раді України «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» у березні 2007 року засвідчити, що Україна першою з країн СНД досягла європейського рівня правової системи охорони інтелектуальної власності. [2, c. 10-12].

Головною метою та завданням даної роботи є визначення поняття промислового зразка як об’єкта промислової власності, правовий аналіз існуючих у вітчизняному законодавстві форм і методів правового забезпечення охорони промислових зразків, функціонування права на промисловий зразок у сфері господарювання та розроблення пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства з приводу охорони промислових зразків.

Виходячи з цього, об’єктом дослідження  є промисловий зразок як об’єкт промислової власності, а також правові засади отримання патенту України на промисловий зразок.

Предметом дослідження є поняття  промислового зразка як об’єкта охорони, правовідносини, що виникають з приводу  патентної охорони промислового зразка, зокрема при виникненні та здійсненні права на промисловий зразок, а також засоби захисту виключного права на промисловий зразок.

 

 

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ПРОМИСЛОВОГО ЗРАЗКА ТА ЙОГО ПАТЕНТНОЗДАТНІСТЬ

 

1.1 Поняття промислового зразка

 

Промисловий зразок прийнято називати результатом творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання. Під промисловим зразком розуміють новий зовнішній вигляд виробу, естетика та ергономіка виробу.

В той же час, в різних країнах  світу існують особливості щодо визначення поняття промислового зразку.

У Австралії промисловий зразок визначено як особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту, застосованих на виробі, про які в готовому виробі можна судити за зовнішнім виглядом, але які не містять відомостей про спосіб або принцип його створення.

У Бразилії промисловий зразок визначено як декоративну форму об’єкта або декоративну комбінацію ліній та кольорів, яка може бути застосована до продукту для отримання нового оригінального візуального результату в його зовнішній конфігурації і може служити моделлю для промислового виробництва.

У Канаді промисловий зразок означає особливості форми, конфігурації, малюнка або орнаменту та будь-яку комбінацію цих особливостей, які в готовому виробі розраховані на візуальний ефект і про які можна судити лише за зовнішнім виглядом і т.п [3, c. 135-140].

Отже, промисловий зразок є правовим явищем – об’єктом промислової власності, але одночасно і окремою формою інтелектуального досягнення, що являє собою рішення зовнішнього вигляду промислового виробу, яке не продиктоване його функцією. Цей об’єкт охорони складається з таких аспектів дизайнерської розробки (результату художнього конструювання) або твору декоративно-прикладного мистецтва, які створюють зовнішній вигляд промислового виробу.

 

1.2 Умови надання правової охорони промисловому зразку

 

Правова охорона промислових  зразків тісно пов'язана з індустріалізацією  промисловості та виникненням технологій масового виробництва. Вже у кінці XVII століття у провідних європейських державах майже одночасно з'явилися закони, що надавали правову охорону виробам текстильної промисловості та їх художньому оформленню. Поступово правовий захист естетичного оформлення промислової продукції розповсюдився і на інші її види. Сьогодні під промисловим зразком розуміють результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, а саме у тій її частині, яка візуально проявляється у зовнішньому вигляді виробу і характеризує його декоративне та естетичне вирішення, що в міжнародній практиці називається англійським словом "дизайн".

Головна цінність дизайнерських  рішень виробів масового виробництва  у тому, що вони поліпшують продаж останніх. Загальновідомо, що ринок характеризується гострою конкуренцією між виробниками  аналогічних товарів, і не останню  роль у цьому відіграє їх зовнішній вигляд. Тож дуже часто саме дизайнерські рішення виробів є вирішальним фактором у боротьбі за покупця. Перевага, яку віддає виробник тому чи іншому малюнку або кольору тканини, тій або іншій формі посуду тощо, обумовлена прагненням задовольнити вибагливі і різноманітні смаки покупців.

Промисловий зразок є  одним із об'єктів промислової  власності, якому в Україні згідно Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" від 15.12. 1993 р. № 3688-ХІІ, із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21.12. 2000 р. № 2188-Ш та від 10.01. 2002 р. № 2921-Ш ( далі Законом) надається правова охорона.

Відносини, що виникають  у зв'язку з набуттям і здійсненням  права власності на промисловий  зразок в Україні, регулюються Законом, а також міжнародними договорами, учасницею яких є Україна.

Право на промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Правова охорона в  Україні надається промисловому зразку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і  моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

Об'єктом промислового зразка, якому надається правова  охорона, може бути форма, малюнок чи розфарбування або поєднання  кольорів, які визначають зовнішній  вигляд промислового виробу і призначені для задоволення його естетичних та ергономічних потреб.

Це дозволяє трактувати об'єкт правової охорони промислового зразка не у вигляді будови виробу або продукту, а як зображення, яке застосовується або відтворюється в таких виробах або продуктах.

Промисловий зразок є  орнаментальним (декоративним) аспектом виробу, який диктується виключно його призначенням[4, c. 80].

Не можуть одержати правову  охорону в Україні:

• об'єкти архітектури, крім малих архітектурних форм (телефонних будок, кіосків, палаток), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди;
• друкована продукція як така (зміст текстової частини друкованої продукції не патентується. Однак конфігурація шрифту може бути об'єктом охорони);
• об'єкти нестійкої форми, що відтворюються з рідких, газоподібних, сипких або їм подібних речовин тощо.

Такі об'єкти, в основному, призначені для використання в фонтанах, атракціонах та інших об'єктах  садово-паркових і видовищно-масових  споруд. Естетичне враження від використання таких рішень обумовлено гідродинамічними, кольорооптичними, світлодинамічними і кінематичними ефектами. Візуально зафіксувати і адекватно відтворити новий зовнішній вид виробу, що виникає від їх використання, непросто. Естетична цінність таких рішень полягає саме у їх унікальності.

Обсяг правової охорони, що надається патентом, визначається сукупністю суттєвих ознак промислового зразка, зображених на фотографіях виробу (макета, малюнка). Тлумачення ознак повинно провадитись тільки у межах опису промислового зразка.

Можна назвати такі принципи правової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам.

По-друге, визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права  інтелектуальної власності.

По-третє, додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

По-четверте, додержання балансу інтересів правовласника  з одного боку і суспільства - з  іншого шляхом обмеження монополії  на об'єкт права, наприклад, встановленням  розумного строку дії охоронного документа [5, c. 17].

Отже, надання правової охорони промисловому зразку – це вільний шлях до нових досягнень, як матеріальних, так і моральних, це впевненість у тому, що порушник права власності на промисловий зразок відповість перед Законом, а власник зуміє захистити своє творіння від посягань.

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ПОРЯДОК ОТРИМАННЯ ПАТЕНТУ УКРАЇНИ НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

 

2.1 Умови патентноспроможності  промислового зразка

 

Стаття 6 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначає умови патентноздатності промислового зразка, а саме:

• промисловий зразок відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим і промислово придатним;
• промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі Установи) або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх заявок, що раніше надійшли доУстанови;
• на визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту;
• промисловий зразок визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності [6, c. 4-7].

Спробуємо розтлумачити ці юридичні визначення. Розглянемо для  прикладу нове авто, що припало до душі. Мабуть очевидно, що усі без виключення транспорті засоби на нашій планеті можна віднести до об'єктів промислової власності. Отож поринемо у віртуальний світ, де можна робити усе, що заманеться. Покладемо на операційний стіл улюблене авто, візьмемо до рук скальпель і перетворимося на мить у хірургів. Розріжемо капот і дістанемося до силового агрегату - двигуна. З погляду інтелектуальної власності він мабуть буде належати до об'єктів, що захищаються винаходами і корисними моделями. Теж можна стверджувати і про ходову частину, і про усі без винятку електричні агрегати машини тощо. "Лейбочка" з назвою фірми виробника або моделі автомобіля, наприклад "BMV" або "Slavuta" буде відноситися до об'єктів, що захищаються законодавством про товарні знаки. А от те, що заграло на потаємних струнах душі і серця - її зовнішній вигляд, форма очей-фар, які так привітно всміхалися та підморгували, і буде об'єктом промислового зразка. Тобто, образно кажучи, те, що всередині автомобіля - стосується винахідництва, а зовнішній вигляд, дизайнерські рішення - сфера охорони промислових зразків. Відповідно і суттєві ознаки також стосуються художньо-конструкторських рішень виробу. Вони характеризують його композиційні особливості і впливають на процес формування зовнішнього вигляду виробу. Істотність ознаки промислового зразка визначається її участю у створенні зорового образу виробу, що дозволяє безпомилково виділити його з ряду аналогічних.