Правове регулювання охорони праці та її організаційно-правові форми в Україні

Міжрегіональна Академія управління персоналом

Волинський  інститут ім. В. Липинського

 

 

 

МЕЛЬНИК ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

на тему: “Правове регулювання охорони праці та її організаційно-правові  форми в Україні”

 

Шифр групи ІН7-03-2010 С5 П(2.0з)

 

 

                                                            Подається  на здобуття

                                                                  освітньо- кваліфікаційного

                                                       рівня « Спеціаліст»

                                                                                 Спеціальність: «Правознавство»

                                                                         Спеціалізація: « Комерційне та

                                                  трудове право»

 

 

 

                                                                                             До захисту допущено:

                                                                                         Завідувач кафедри права,

                                                                                                                            к.ю.н.,

                                                                                __________________Р.А.Чайка

                                                                                                                     2012.01.16.

 

                                                                                           Науковий керівник к.ю.н.

                                                                               __________________Р.А.Чайка

                                                                                                                     2011.12.19.

 

2012 р. 
ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність  теми. Кожна людина, кожний індивід для забезпечення своїх життєво необхідних потреб здійснює певний вид трудової діяльності. Така діяльність людини супроводжується потенційною небезпекою, може призводити до травм, захворювань, погіршення самопочуття, інших негативних наслідків. Тому для мінімізації таких негативних явищ в процесі трудової активності людини розробляються і закріпляються державою методологічні основи, правові бази охорони праці трудящих.

Проблема захищеності  працюючого населення; організації  охорони праці на підприємстві, в установі, організації виступила потужним стимулом для написання дипломної роботи, саме в цьому полягає актуальність теми диплмної роботи.

За даними Всесвітньої  організації охорони праці смертність від нещасних випадків займає 3 місце  після серцево-судинних захворювань, причому гинуть працездатні люди, віком до 40 років. Тому, зрозуміло, що охорона праці відіграє важливу роль, як суспільний чинник оскільки, якими б вагомими не були трудові здобутки вони не можуть компенсувати людині втраченого життя. Окрім соціального, охорона праці має важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важкі та шкідливі умови праці.

        Метою дослідження є науковий аналіз умов праці, технологічних процесів, трудових операцій, організації виробництва з метою поглиблення знань в сфері охорони праці, реальній обгрунтованій оцінці охорони праці на підприємстві, в установі та організації в нашій державі.

Об’єктом дослідження є діяльність держави в сфері регулювання охорони праці.

Предметом дослідження є організація охорони праці на підприємстві, в установі та організації різних верств працюючого населення, державні гарантії по охороні праці.

Отже, завданнями дослідження є:

- визначення поняття “охорона праці” та її організація в процесі виробництва;

- визначення нормативно-правової бази охорони праці в Україні;

- детальний розгляд та аналіз прав працівн6иків на охорону та захист свого здоров’я  в процесі своєї трудової діяльності;

- розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювань.

Вивченню питань охорони праці її правовому регулюванні приділяється серйозна увага. Вчені інженери, лікарі, психологи, представники інших наук та фахів вивчають проблеми створення безпечних та не шкідливих умов праці. Адже саме за таких умов людина здатна працювати високопродуктивно. Питання щодо забезпечення умов праці завжди супроводжували розвиток цивілізації і людства.

Умови праці розглядалися в працях Аристотеля (387-322 рр. до н.е.), Гіппократа (400-377 рр. до н.е.).

М.В. Ломоносов (1711-1765) написав основоположні  праці про безпеку в гірництві. Багато зробили для наукового  вивчення і вдосконалення гігієни  праці в умовах інтенсивного розвитку промисловості вчені Д.П.Нікольський (1855-1918 рр.) О.О.Прес (1857-1930), В.О. Левицький (1867-1943 рр.), М.О. Вендорчик (1857-1933).

Правовою основою щодо охорони праці є Конституція України, Закон України “По охорону праці”, “Про охорону здоров’я”, “Про  пожежну безпеку”, а також Кодекс законів про Працю України.

Правове регулювання  охорони праці знайшло відображення, в нормах глави ХІ “Охорона праці” (ст.ст. 153-173), глави ХІІ “Праця жінок” (ст.ст. 174-186) , глави ХІІІ “Праця молоді” (ст.. 187-200) КзпП.

З охороною праці тісно  пов’язана низка правових норм, що відноситься до певних галузей права. Це норми цивільного права, що встановлюють майнову відповідальність при ушкодженні здоров’я або смерті громадянина, норми адміністративного права, що визначають адміністративну відповідальність, порядок притягнення до неї органами охорони праці, норми кримінального права, що встановлюють відповідальність при вчиненні злочинів у галузі охорони праці і техніки безпеки. Ці правові норми безпосередньо спрямовані на забезпечення безпечних і здорових умов праці.

 

РОЗДІЛ 1

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1 Поняття охорони  праці

 

Право на безпечні та нешкідливі умови  праці визнано в Україні одним  з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових соціально-економічних організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних лікувально-профілактичних заходів та засобів.

У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці – це правила  стандарти, норми, положення. Інструкції, та ніші документи, яким надано чинність правових норм обов’язкових для виконання. У науковій літературі охорону праці як правову категорію розглядають у широкому, та вузькому значенні.

При вживанні терміну “Охорона праці” в широкому розумінні до його поняття  відносять ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства. Проте термін “охорона праці” в чинному трудовому законодавстві вживається не в такому широкому, тобто буквальному значенні цих слів, а в більш вузькому. У вузькому значенні під охороною праці розуміється сукупність заходів щодо створення безпосереднього в процесі роботи нормативних безпечних технічних і санітарно-гігієнічних умов для працюючих.

Охорона праці пов’язана з різними  галузями науки такими як медицина, токсикологія, фізіологія, біологія, біохімія, хімія, механіка, електротехніка, фізика, психологія, епідеміологія. В останні десятиріччя з’явилась нова наука – ергономіка, що вивчає методи взаємодії техніки і людини. Традиційно вважалось, що людина повинна пристосуватись до роботи. Використовували навіть термін “адаптація на робочому місці”. Ергономіка розробляє досить ефективні заходи щодо адаптації праці до людини внаслідок чого працівник ставиться у найсприятливіші з можливих умов по виконанню функціональних завдань [48].

 Визначення охорони праці дається в ст. 1 Закону України від 14 жовтня 1992 р. “Про охорону праці”.

Охорона праці – це система правових соціально-економічних організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Україна одна з перших держав на пострадянських теренах прийняла закон, що комплексно регулює питання охорони праці. У подальшому його норми були конкретизовані шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, що сформували самостійну гілку у складі кодифікованого трудового законодавства України.

Враховуючи основні міжнародні стандарти у сфері охорони праці, національне законодавство встановлює пріоритетність життя та здоров’я працівників над результатами виробничої діяльності право на одержання інформації з питань охорони праці, повну та всебічну інформацію про наявні та шкідливі умови праці, передбачає систему організації управління охороною праці на національному виробничому рівнях, створення спеціальних служб, що здійснюють комплексне управління охороною праці, запроваджує принципи оподаткування доходів роботодавця, гнучке коригування розмірів страхових внесків роботодавця на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці займає Закон України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. він містить дев’ять розділів, що встановлюють загальні положення з  охорони праці, гарантії прав працівників на охорону праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці окремий розділ визначає порядок прийняття, опрацювання та скасування нормативно-правових актів про охорону праці.

За сферою дії нормативно-правові  акти про охорону праці поділяються  на міжгалузеві та галузеві. До державних  міжгалузевий нормативних актів  про охорону праці належать акти загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства.

До державних галузевих нормативно-правових актів про охорону праці належать акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації, що належать до певної галузі економіки.

Особливістю законодавства України про охорону праці, є те, що значна частина питань з охорони праці регулюється нормативно-правовими актами прийнятими на конкретному підприємстві, в установі організації. Порядок їх прийняття встановлюється централізованим законодавством. За порядком прийняття локальні нормативні акти поділяються на такі, що приймаються роботодавцем самостійно або за погодженням з працівниками підприємства та їх представниками, і такі, що приймаються загальними зборами найманих працівників. За предметом правового регулювання, локальні нормативно-правові акти можна поділити на ті, що регулюють:

- організацію управління охороною праці на виробництві;

- забезпечення перспективного і поточного планування безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

- організацію проведення навчання з питань охорони праці;

- встановлення безпечного виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства.

За зовнішньою формою вираження  локальні нормативні акти можна поділити на:

- правила (наприклад “Правила внутрішнього розпорядку”, які визначають обов’язки персоналу);

- положення (“Положення про комісію з питань охорони праці”, “Положення про службу охорони праці на підприємстві”);

- інструкції (“Інструкція про порядок організації, та проведення зварювальних робіт на підприємстві”);

• накази (наказ “Про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідальності нормативним актам про охорону праці”);

Прийняті локальні нормативно-правові  акти з охорони праці мають  відповідати чинному законодавству  України, вимогам державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів, стандартам про оформлення документів, що забезпечує їх правильне розуміння.

До розробки проекту локального нормативно-правового акту залучаються  представники працівників-уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників здійснюється не лише на етапи розроблення проекту акта про охорону праці, але й після прийняття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його змістом . На роботодавця покладається обов’язком розповсюдження інструкцій шляхом їх видання тиражування, придбання у вигляді брошур плакатів.

Важливе значення у правовому забезпеченні охорони праці на підприємстві, установі, організації належить колективному договору. Зобов’язання сторін колективного договору з питань охорони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів спрямованих на забезпечення безпечних і не шкідливих умов праці, запобігання виникнення виробничого травматизму і професійних захворювань, зменшення факторів шкідливого впливу на організм працюючих та скорочення кількості робочих місць зі шкідливими та важкими умовами праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бути вкладені у вигляді додатка до колективного договору.

Зобов’язання роботодавця полягають  у запровадженні ефективної системи  управління охороною праці, шляхом створення  відповідних служб, які забезпечують, комплексне вирішення питань з охорони  праці, усунення причин, що призводять до нещасних випадків, у тому числі і виведення з експлуатації будівель та споруд, що перебувають у аварійному стані, проведенні лабораторних досліджень умов праці на їх відповідність встановленими правилами – нормативам, стимулювання запровадження у виробництво екологічно чистих технологій.