Правове регулювання охорони праці та її організаційно-правові форми в Україні

Підприємство зобов'язане  замінити або відремонтувати спецодяг і спецвзуття, яке прийшло в  непридатність до закінчення встановленого строку ношення з причин, що не залежать від працівника. Така заміна здійснюється власником або уповноваженим ним органом за участю представника профспілкової організації.

Повернені працівником  спецодяг і спецвзуття по закінченні строку ношення, але ще придатні для  використання, мають бути відремонтовані і використані за призначенням. Одяг, не придатний для ношення, може бути використаний для ремонту. Видача спецодягу і спецвзуття, що були у користуванні в інших працівників, можливе тільки після прання, ремонту та дезинфекції. Строки ношення такого одягу визначаються комісією.

Прання, дезинфекція і  ремонт спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів проводиться за рахунок  підприємства в період, коли працівники не зайняті на роботі (вихідний день), або під час перерви між робочими днями чи робочими змінами.

Забороняється виносити спецодяг і спецвзуття за межі підприємства. Для його збереження власник або  уповноважений ним орган зобов'язаний надавати працівникам спеціально обладнанні приміщення (гардеробні). У випадках, коли за умовами роботи спеціально обладнані приміщення не можуть бути надані (на лісозаготівлі, геологорозвідувальних роботах тощо), спецодяг може перебувати у неробочий час у працівників, що повинно бути передбачено в правилах внутрішнього трудового розпорядку чи колективному договорі. Відповідальність за збереження спецодягу в цих випадках несуть самі працівники.

Теплий спецодяг і  спецвзуття (костюми ватні, куртки ватні, штани, валянки тощо) повинні видаватись працівникам з настанням холодної пори року. Час користування цим спецодягом (початок і кінець зимового періоду) встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з профспілковою організацією з урахуванням місцевих виробничих і кліматичних умов.

Засоби індивідуального  і колективного захисту видаються працівникам на час виконання тих робіт, для яких вони передбачені. Вони також можуть бути закріплені за певними робочими місцями і передаватись однією зміною іншій. У цих випадках спецодяг і засоби захисту видаються під відповідальність майстрів та інших осіб з адміністративно-технічного персоналу. Засобами захисту вважаються костюми ізолюючі, засоби захисту органів дихання, ніг, рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти тощо.

Правом на одержання  безоплатного спецодягу, спецвзуття і запобіжних засобів користуються також учні індивідуального і бригадного навчання, особи, які навчаються в професійних навчально-виховних закладах усіх рівнів акредитації під час виробничого навчання чи проходження практики, а також працівники, які тимчасово виконують роботу за професіями, щодо яких чинними галузевими нормами передбачене забезпечення працюючих спецодягом, спецвзуттям і захисними пристосуваннями.

На роботах, пов'язаних із забрудненням тіла, видається мило у кількості  400 грамів на місяць. При негативному впливі на шкіру людини шкідливих речовин безоплатно видаються змивачі або знешкоджуючі речовини.

Перелік робіт і професій, робота на яких дає право працівникам на одержання мила, змиваючих і знешкоджуючих речовин, встановлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим органом.

Для змивання бруду під  час роботи і після її завершення повинні бути обладнані умивальники  з рушниками або повітряними осушувачами рук.

Медичними установами визначений докладний перелік токсичних речовин, для нейтралізації яких працюючі повинні вживати молоко. Молоко є продуктом профілактичного харчування, який підвищує опір організму негативним чинникам виробничого середовища, нормалізує деякі обмінні процеси і функції організму. Виходячи з визначеного переліку власник підприємства або уповноважений ним орган за погодженням з профспілковим комітетом затверджує перелік професій і робіт, при виконанні яких працівникам повинно видаватись молоко.

Молоко видається робітникам і службовцям у дні, коли вони фактично виконують роботи з шкідливими умовами праці і зайняті на цих роботах не менше половини робочого дня (зміни).

За робочу зміну, незалежно  від її тривалості, працівники одержують  по 0,5 літра молока. У виняткових випадках натуральне молоко за погодженням з медико-санітарною частиною або місцевою санітарно-епідеміологічною станцією може бути замінено рівною кількістю кефіру, простокваші, ацидофільного молока або мацоні.

Там, де виробляються і  переробляються антибіотики, замість свіжого молока повинно видаватись кисле молоко або виготовлений на основі молока колібактерин.

На роботах, пов'язаних з впливом свинця, видавати молоко не рекомендується, оскілько воно містить  кальцій, що легко засвоюється. Надмірне введення в організм кальцію викликає негативну реакцію при свинцевій інтоксикації. Тому при роботі з свинцем і його сполуками замість 0,5 літра молока повинно видаватись 8-10 грамів пектину у вигляді мармеладу або концентрату пектину з чаєм.

Молоко у зв'язку з шкідливими умовами праці видається у день роботи. Не можна видавати молоко за одну чи декілька змін наперед, а також за минулі зміни. Оскільки видача молока має цільове призначення, не можна видавати замість молока гроші або відпускати молоко додому. Робітники і службовці не одержують молока у дні їх відсутності на підприємстві незалежно від причини цієї відсутності, а також у дні роботи на інших дільницях, де видача молока не передбачена.

На роботах з особливо шкідливими умовами праці працівникам видається лікувально-профілактичне харчування. Перелік професій і посад, робота на яких дає право на безоплатне лікувально-профілактичне харчування, а також раціони і правила видачі цього харчування затверджуються в централізованому порядку. Якщо працівник відповідно до цього переліку отримує лікувально-профілактичне харчування, то молоко йому не видаєтся, незалежно від того, чи відповідає виконувана ним робота умовам, що дають право на отримання молока.

Лікувально-профілактичне  харчування видається у вигляді  гарячих сніданків перед початком роботи. В окремих випадках за погодженням  з лікувальним закладом допускається видача сніданків під час обідньої перерви. Працівники забезпечуються гарячими сніданками тільки під час роботи саме на особливо шкідливих роботах.

В гарячих цехах, на підземних  роботах працівникам повинен бути забезпечений особливий питтєвий режим. Фізичні навантаження при роботах з високою температурою викликають активне потіння організму. Разом з потом з організму працівника виділяються солі і вітаміни. Виникає сильне почуття спраги, хочеться постійно пити. Стає нестабільним артеріальний тиск, частішає пульс, знижується працездатність.

Необмежене вживання рідини збільшує навантаження на нирки і серце. Посилюється потовиділення, що викликає ще більшу спрагу, бажання пити. Скорочення вживання води змушує серце працювати у напруженому ритмі — перекачувати кров, що стала густою від нестачі вологи. Тому для усунення цих фізиологічних відхилень треба правильно організувати питтєвий режим.

Практикою доведено, що найраціональнішим  є вживання приблизно півсклянки вологи через кожні півгодини. Такий  питтєвий режим не призводить до змін у діяльності серцево-судинної системи  і посиленого потовиділення, дозволяє зберегти нормальне самопочуття протягом усієї робочої зміни.

На фізіологічний стан організму, його водно-сольовий обмін  і м'язову працездатність позитивний вплив справляють прісна газована вода, чай, молочна сироватка, кисле знежирене молоко, хлібний квас. На особливо жарких роботах газована вода повинна бути підсоленою, містити не більше 0,1 відсотка кухонної солі. Це 1 грам солі на один літр води. Постачання підсоленою газованою водою повинно проводитись з розрахунку до 5 літрів на працівника на зміну.

Цехи і виробничі  ділянки, де організується постачання газованою підсоленою водою, визначаються органами санітарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.

2.3 Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

Для неухильного і  ефективного виконання законодавства  про працю держава уповноважила відповідні органи та інспекції, які  здійснюють свої повноваження у двох напрямках: шляхом нагляду і шляхом контролю.

Нагляд – це правова форма здійснення захисної функції по додержанню законності в трудових правовідносинах, відповідності дій власника підприємства або уповноваженого ним органу приписам трудового законодавства.

Нагляд є особливо правозастосовчою діяльністю. Орган, що здійснює нагляд може вказати на допущені порушення, заявити подання, щодо їх усунення, але не покарати, оскільки орган по нагляду не має відомчих повноважень щодо організації, яка перевіряється.

Контролем визнається організаційно-управлінська діяльність що здійснюється вищими відомчими органами, профспілками трудовими колективами, Радами народних депутатів.

Контроль, як перевірка  дій власника або уповноваженого ним органу проводиться з точки  зору не тільки відповідності цих дій трудовому законодавству, а й їх доцільності, ефективності, врахування особливостей організації роботи в даній місцевості.

Хоча нагляд і контроль – поняття різні, завдання і мета їх є однаковими. Вище спрямовані на забезпечення законності, попередження правопорушень та їх усунення. Відмінність  між ними полягає в компетенції органів, що здійснюють ці функції, методах і формах їх роботи. Вищим державним органом, що здійснює державне управління охороною праці є Кабінет Міністрів України. Він розробляє і забезпечує реалізацію Національної прогрими поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, визначає функції загальних та галузевий міністрів щодо охорони праці та встановлює порядок створення і використання органів охорони праці.

Міністерство праці  і соціальної політики України здійснює державну експертизу умов праці, визначає порядок та проводить контроль за якістю і своєчасним проведенням атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам з охорони праці.

Державний нагляд за додержанням  законодавчих та інших нормативних  актів з охорони праці здійснюють органи Генеральної прокуратури. Комітет по нагляду за охороною праці, Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки України; органи державного пожежного нагляду, управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України, органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Виконуючи функції нагляду за точним виконанням законодавства про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи, підприємства міністерства, відомства, мати доступ до документів і матеріалів необхідних для проведення перевірки, вимагати для перевірки накази, розпорядження, інструкції та інші акти. В разі виявлення порушень закону прокурор має право опротестувати видані акти; попередити кримінальну справу дисциплінарне провадження та провадження про адміністративне правопорушення, давати приписи або вносити подання про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли [9].

Комітет по нагляду за охороною праці підпорядкований  Міністерству праці та соціальної політики України. Його очолює голова, який за посадою  є заступником міністра праці та соціальної політики.  Він не залежить від будь-яких господарських організацій, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і Рад народних депутатів. Основним завданням Комітету по охороні праці є: комплексне управління охороною праці на державному рівні; здійснення державного нагляду за додержанням вимог законодавчих і нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища; проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва.

Для виконання своїх  функцій Комітет по охороні праці, створює територіальні управління та інспекції.

Інспекторські перевірки  залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості поділяють на три  види: оперативні, цільові та комплексні.

Оперативна перевірка  – це перевірка стану і організації  робіт з охорони праці, додержання вимог щодо устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних  актів з охорони праці, що проводиться  посадовою особою протягом дня (зміни) .

Цільова перевірка –  це перевірка на підприємстві конкретних питань з охорони праці, що проводиться  одним чи групою інспекторів.

Комплексна перевірка  – це всебічна і детальна перевірка (ревізія) стану, безпеки і умов праці  на підприємстві. Головна її мета – оцінка ефективності системи управління охороною праці, технічного стану об’єктів підприємства, стану безпеки та умов праці, виконання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Державний Комітет України  з ядерної та раціональної безпеки здійснює державний контроль за додержанням норм і правил ядерної енергії, визначає критерії затверджує норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки, здійснює нагляд за розробленням та проведенням заходів, отриманих на запобігання аваріями на об’єктах ядерної енергії та ін.