Робочий час по трудовому праву України

На роботу вахтовим методом можуть переводитись як підприємства в цілому, і їх окремі підрозділи або створюватися комплексні бригади для виконання визначеного обсягу робіт.

До робіт, що виконуються  вахтовим методом, забороняється залучати осіб віком до 18 років, вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, а також осіб, які мають медичні протипоказання для такої роботи.

Обліковий період охоплює  весь робочий час, час у дорозі та час відпочинку, який припадає на цей календарний відрізок часу. Робочий  час і час відпочинку регламентуються графіком змінності, затверджуються власником за погодженням з профспілковим комітетом і доводяться до відома працівників не пізніше ніж за місяць до введення їх у дію.

Тривалість вахти не може перевищувати 1 місяця, а в окремих випадках, з дозволу міністерства та відповідної профспілки, - 2 місяців. Тривалість робочого дня не повинна перевищувати 10 годин.

Власник зобов'язаний забезпечити  працівників соціально-побутовими умовами - проживанням, транспортом, спецодягом, щоденним гарячим харчуванням, медичним обслуговуванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Проаналізувавши законодавчу  базу трудового права України, варто  зазначити, що :

1. Робочий час, як  норма праці не має чітко  визначеного поняття на законодавчому  рівні, але має регламентовану тривалість. Згідно з кодексом законів про працю України виділяються такі види робочого часу, як нормальний, скорочений і неповний робочий час, кожен з яких має свою особливу категорію працівників і  відповідний режим оплати праці.

2. В трудовому законодавстві України також зазначається про відхилення від нормативів робочого часу – надурочна робота та чергування, які застосовуються тільки  у виняткових випадках і за згодою профспілкового комітету.

3. Порядок розподілу  і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів в діючому законодавстві визначається як режим робочого часу, який складається зі своїх специфічних елементів, які залежно від характеру трудового процесу і умов праці можуть змінювати свою періодичність і тривалість. Окрім того, можуть встановлюватися загальні і спеціальні режими робочого часу.

Отже, перед складанням трудового договору з роботодавцем слід дуже уважно і детально ознайомитися з прописаними в ньому умовами  праці, а зокрема з режимом  робочого часу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів // Право України Г. Давиденко — 1992. — № 7.
2. Кодекс законів про працю України. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2007, статті 50-65.
3. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. – Київ: Преса України, 1997, стаття 45.
4. Міжнародно-правове регулювання робочого часу і часу відпочинку // Праця і зарплата. – 2002. - №28.
5. Навчальний посібник «Правознавство» П. В. Мельник – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001.
6. Навчальний посібник «Трудове право України» ред. П. Д. Пилипенка – Київ, 2003.
7. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 р. №7 (із змінами внесеними наказом Мінпраці України від 5 лютого 1998р. №18) // Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики України. - 1997. - №12. - С. 27-28; 1998. - №3. - С. 38.
8. Наказ МНС України 20 травня 1999 р. №147 //Праця і зарплата. - 1999. - №33. - Грудень.
9. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. – 6-те вид., доп. і перероб. В.Г. Ротань, І.В. Зуб, Б.С. Стичинский. – Київ: А.С.К., 2005. – Коментар до гл. „Робочий час”.
10. Науково-практичний коментар: Кодекс законів про працю України. – Харків: Консум, 2003.
11. Особливості правового регулювання робочого часу медичних працівників // Право України П. Маловичко. – 2005. - №11.
12. Підручник «Трудове право України» Н. Б. Болотіна – Київ, 2008.
13. Підручник «Трудове право України» ред. Н. Б. Болотіної, Г. І. Чанишевої – Київ, 2000.
14. Підручник «Трудове право України» ред. Н. М. Хуторяна – Київ, 2004.
15. Постановление Секретариата ВЦСПС "О дежурствах на предприятиях и в учреждениях" от 2 апреля 1954 г. // Кодекс законів про працю з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11—12. — С. 381.
16. Регулювання ненормованого робочого часу в умовах ринкової економіки // Право України В. Венедиктова. – 1999. - №7. – с. 131.
17. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладанням, зміною і припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України Г. І. Давиденко— 1997. —№3.
18. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми трудового договору // Право України. Л. Вороніна — 1994. — №11 -12.
19. Сфера укладання колективного договору // Право України. Г. Гончарова, В. Жернаков — 2000. — № 8.
20. «Трудове право України» П. Д. Пилипенко – Київ: ,,Ін Юре’’, 2006.
21. http://www.refine.org.ua/pageid-4316-1.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лифшиц, Ю. П. Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
2. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева, Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999.
3. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков: Консум, 1998.
4. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.
5. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики // Право України. — 2000. — № 6.
6. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і цивільного права // Право України. — 2000. — № 7.
7. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні аспекти. Правова держава. — К.: ІнЮре, 1998. — Вип. 9.
8. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у Конституції України // Право України. — 1997. — № 9. — С 39-41.
9. Клюев А. А., МавринА. В. Трудовые споры. — М.: Профиздат, 1978.
10. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. — 1997. — № 11.