Теоретичні основи бюджетного процесу

ВСТУП

Фінансова-економічна криза 2008р., негативні наслідки  якої економіка Україна відчуває і сьогодні, наочно продемонструвала всі слабкі сторони у фінансовій системі та бюджетному устрої України. Саме тому особливої ваги набувають питання реалізації процесу формування і використання державних та місцевих фінансів, ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі держави, реформування системи міжбюджетних відносин та їх впливу на соціально-економічний розвиток держави і регіонів. Головною метою такого реформування є зростання ефективності бюджетного процесу і на загальнодержавному, і на місцевому рівнях.

Із прийняттям у 2010 році Верховною Радою України зміненої редакції Бюджетного та Податкового  кодексів України передбачається послаблення  рівня централізації бюджетних коштів у Державному бюджеті України (надалі Державний бюджет) та удосконалення бюджетного процесу. Зміни, які відбулися в бюджетній системі України, вимагають поглибленого вивчення науково-теоретичних основ організації бюджетного процесу на всіх його стадіях і за рівнями бюджетної системи, а також ґрунтовного аналізу змін та факторів впливу на ефективність бюджетної діяльності при формуванні державного та місцевих бюджетів.

Актуальністю  даного дослідження  є те, що ситуація в економіці і в бюджетній сфері в умовах сьогодення настільки критична, що без кардинальних змін як у самій економіці, так і в організації бюджетного процесу ніяк не обійтися. 

Реформування  та вдосконалення бюджетного процесу  в Україні – безперервний процес, адже від якості ухваленого закону про бюджет залежать основні напрями розвитку країни на визначений період: буде країна орієнтована на соціальні потреби населення чи увагу буде звернено на розвиток та модернізацію економіки. Звичайно, в ідеалі бюджет повинен збалансовувати, з одного боку, безумовне виконання соціальних зобов’язань перед населенням та модернізацію економіки, а з іншого – суттєву економію бюджетних коштів. Значний ресурс такої економії закладено саме в організації бюджетного процесу, тієї організації, основи якої були закладені Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі України [1] та в подальшому внесені до Бюджетного кодексу України в редакції 2010 року [2]. Дана реформа була покликана забезпечити стимулювання економічного зростання за рахунок тісної ув’язки між бюджетними видатками та пріоритетами державної політики. Головною метою даних перетворень є підвищення ефективності використання бюджетних коштів, а саме досягнення чітко окреслених результатів з меншими витратами.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні питань, ов’язаних з поняттям та сутністю бюджетного процесу в Україні, особливостей укладання основного фінансового документу України.

Поставлена мета обумовила  необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

- вивчення  та узагальнення  теоретико-методологічних засад  з питань організації бюджетного  процесу в Україні;

- зясування поняття  та сутністі бюджетних відносин  і бюджетного процессу в Україні;

- визначити основні стадії бюджетного процесу в Україн;

- розглянути особливості бюджетного процесу 2012року.

Питання бюджетного процесу, є предметом наукових досліджень С. А. Буковинського, А. Є. Буряченко, О. І. Демківа, Т. Г. Затонацької, Т. І. Єфіменко, О. П. Кириленко, М. І. Карліна, В. Д. Макогона, Ц. Г. Огонь, К. В. Павлюк, В. М. Федосова, І. Я. Чугунова, С. І. Юрія та інших вітчизняних науковців.

 

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи бюджетного процесу.

1.1. Поняття та зміст бюджетного процесу

Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу  Бюджетного кодексу України, полягає в регламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів, - бюджетний процес. Процес у сфері бюджету є необхідним порядком реалізації матеріально-правових бюджетних норм, так само як у конституційному, цивільному та кримінальному праві, де реалізація матеріально-правових норм може відбуватися через певний порядок. Характер взаємозв'язку матеріальних і процесуальних норм бюджетного права істотно відрізняється від характеру зв'язку, наприклад, цивільного матеріального і цивільно-процесуального права, які існують як самостійні галузі права. Бюджетний процес і матеріальні норми, хоч і є окремими правовими інститутами, але об'єднані у підгалузь (розділ) фінансового права.

Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков  пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають в ході діяльності державних органів з планування доходів та видатків бюджету, визначити як "бюджетне планування"[12,с.18].

Бюджетний процес - це сукупність дій уповноважених на основі норм бюджетного права органів державної  влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження й виконання бюджету, а також зі складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Таке поняття й зміст  бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які  спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків[14,с.114].

Отже, можна зробити  висновок, що сутність цього процесу  складна та багатогранна. Широке розуміння  бюджетного процесу полягає в  тому, що вся діяльність, яка базується  на владних повноваженнях тих  чи інших органів, має бути підпорядкована суворим процедурним формам, що забезпечують законність, доцільність та обґрунтованість цієї діяльності. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що при цьому виникають.

Проблема прийняття  державного бюджету є однією з  найскладніших серед тих, які  доводиться розв'язувати державним  органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України.

Можна виділити ряд рис, що характеризують норми бюджетного процесу. Останні, зокрема, містять: 1) визначення складу учасників тієї чи іншої діяльності; 2) перелік видів необхідних дій та їх обов'язкова послідовність; 3) передбачення організаційної форми кожної дії; 4) визначення обов'язкового порядку прийняття рішень.

На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносин можна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.

Досвід інших країн зобов'язує нас розглядати бюджетний процес як нерозривний цілісний процес, що складається з трьох основних моментів:

1) періоду формування  проекту бюджету - "до початку  бюджетного року";

2) самого "бюджетного  року";

3) періоду після закінчення "бюджетного року".

Спочатку відбувається підготовка проекту бюджету органами виконавчої влади та робота органів  законодавчої влади над бюджетом, потім - виконання бюджету. На завершення - контроль за виконанням бюджету, підбиття підсумків, підготовка звіту про його виконання. Все це має бути чітко врегульовано правовими нормами, які закріплюють основні принципи бюджетного процесу, що відповідають принципам бюджетного права[12,с.113]. Закріплення принципів у нормах чинного законодавства надає їм загальнообов'язкового характеру, дає змогу глибше розібратися у їх сутності, проаналізувати їх та цим уникнути суб'єктивного тлумачення і застосування.

До завдань, що стоять перед бюджетним процесом, можна віднести: максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку; визначення доходів бюджету за окремими податками та обов'язковими платежами, а також загального обсягу відповідно до прогнозів і цільових програм соціально-економічного розвиту; узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації, спрямованої на подолання інфляційних тенденцій в економіці та забезпечення стабільності національної грошової одиниці; здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування бюджетів різного рівня шляхом перерозподілу джерел доходів держави між ними та сферою господарства, економічними регіонами; скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерел; посилення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

 

1.2. Принципи  організації бюджетного процесу.

Бюджетний кодекс визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану  зі складанням, розглядом, затвердженням  бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Стадія бюджетного процесу  являє собою етап діяльності держави  чи місцевого органу, внаслідок якого  бюджет набуває нових якостей. Як правило, цей етап закінчується прийняттям правового акта.

Стаття 19 Бюджетного кодексу виділяє чотири стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів  бюджетів;

2) розгляд та прийняття  Закону про Державний бюджет  України, рішень про місцеві  бюджети;

3) виконання бюджету,  у тому числі у разі необхідності внесення змін до Закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;

4) підготовка та розгляд  звіту про виконання бюджету  і прийняття рішення щодо нього[2].

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Усі стадії бюджетного процесу ґрунтуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, додержання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видатків.

Усі стадії бюджетного процесу  основані на єдиних принципах організації  бюджетної діяльності і мають  відповідну правову регламентацію. Основними принципами є такі.

- Принцип розподілу  повноважень ВРУ, ВРАРК, органів  державної виконавчої влади, органів  місцевого самоврядування. Цей принцип означає, що кожному органові, який бере участь у бюджетному процесі, належить певна компетенція, за межі якої він не може виходити. Втручання інших органів і організацій у процес складання, затвердження і виконання бюджету не допускається, крім випадків, зазначених у законодавстві.

- Принцип реальності  включення показників доходів  і видатків. Доходи мають включатися  до бюджету за джерелами, видатки  - за Цільовим призначенням.

- Принцип гласності.  Він полягає у тому, що показники бюджету (У тому числі і зведеного) і звіту про його виконання можуть і повинні оприлюднюватися через засоби масової інформації.

- Принцип наочності,  який означає, що відображення  показників бюджету у взаємозв'язку  із загальноекономічними показниками в Україні і за її межами відбувається шляхом використання засобів максимальної інформативності результатів порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного розвитку.

- Принцип порівняльності  полягає в систематизації доходів  і видатків бюджету за певними ознаками, які дають можливість здійснити загальнодержавне і міжнародне зіставлення бюджетних даних.

- Принцип повноти обсягу  в бюджеті означає, що до  кожного бюджету включаються  всі кошти, що направляються  з прибутково-видаткової частини.

- Принцип застосування  балансового методу спрямований  на встановлення правильного  співвідношення між доходами  і видатками всіх бюджетів, а  також між натуральними і фінансовими  показниками[8,с.216].