Теоретичні основи бюджетного процесу

З напрямом бюджетного процесу  пов'язане й поняття бюджетного циклу. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й складання проекту акта про бюджет, його розгляду і затвердження, виконання та закінчуючи складанням, розглядом і затвердженням звітності про виконання відповідного бюджету, тобто бюджетний цикл охоплює всі стадії бюджетного процесу, у тому числі бюджетний період, і триває більше двох років. Слід зазначити, що ряд країн має триваліший термін бюджетного циклу. Зокрема, у США він триває три роки, оскільки перша стадія (складання проекту бюджету) займає 1,5 року. У ФРН процес складання проекту державного бюджету починається за 6 місяців до бюджетного періоду, в Японії - за 7, у Франції - за 14 місяців[9,с.151].

У ході здійснення окремих  етапів діяльності з бюджетом реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Отже, бюджетний процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, що надані учасникам бюджетного процесу.

РОЗДІЛ 2. Стадії бюджетного процесу в Україні та їх характеристика

2.1 Складання,  розгляд та затвердження проекту  бюджету

Складання проектів державного та місцевих бюджетів здійснюється з метою визначення обсягу коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого  самоврядування. Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями. Наскільки бюджет як інструмент економічної та соціальної політики залежить від економічних умов і у свою чергу має впливати на ці економічні умови, настільки й методи складання бюджету перебувають під впливом і покликані самі впливати на те середовище, в якому приймаються рішення. Практика останніх десятиліть європейських країн свідчить, що значно зросла роль урядів у безпосередньому перерозподілі національного доходу; дістала розвитку колективна відповідальність держави за рівень добробуту, за величину окремих фінансових ризиків, пов'язаних з коливаннями стану економіки, старістю й захворюваннями. Водночас значно зростають боргові зобов'язання урядів, що значно обмежує гнучкість їхньої поведінки. Загальна політика європейських урядів спрямована на стримування загальнодержавних витрат, забезпечення стабільності фіскальної політики з метою сприяння зростанню приватного сектора[12,с.113].

Ст. 116 Конституції України [1] та гл. 6 Бюджетнuй кодексe [2] поклали повноваження зі складання проекту бюджету і проекту закону про Державний бюджет на Кабінет Міністрів України. Відповідальність за складання проекту закону про Державний бюджет України несе Міністр фінансів, він же визначає основні організаційні засади бюджетного планування, які закладаються в основу бюджетних запитів і розроблених пропозицій проекту бюджету.

Складанню проектів бюджетів передує розробка основних прогнозних макроекономічних показників на плановий рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту, національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану. Зазначені показники розробляються до 1 червня року, що передує плановому, Міністерством економіки за участю Міністерства фінансів, Національного банку України, інших міністерств та відомств.

На підставі цих показників на плановий рік Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи самоврядування розробляють прогнози економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно- територіальних утворень, які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Сам процес розробки проекту  бюджету починається задовго  до його затвердження.

Постійні комісії Верховної Ради України, з огляду на поточний і прогнозований соціально-економічний стан, розробляють свої пропозиції щодо проекту бюджету на наступний рік і надсилають їх до постійної комісії з питань бюджету не пізніше 20 травня поточного року. Постійна комісія з питань бюджету розробляє проекти постанови про основні напрямки бюджетної політики на наступний рік (бюджетну резолюцію) і вносить її на розгляд Верховної Ради не пізніше 15 червня поточного року.

Бюджетна резолюція  в загальному вигляді окреслює пріоритети бюджетної політики держави на наступний період і має своє відображення в Постанові Верховної Ради. Вона є орієнтиром для Уряду при розробці проекту бюджету і для Верховної Ради при розгляді цього проекту і законів, що впливають на заходи і видатки державного бюджету.

Верховна Рада приймає  постанову про основні напрямки бюджетної політики не пізніше 1 липня.

Складання проекту державного бюджету організовує Кабінет  Міністрів України відповідно до засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України, міждержавних відносин, визначених Верховною Радою у бюджетній резолюції.

Міністерство фінансів України на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і  соціального розвитку України на плановий рік та фінансових можливостей держави складає попередній проект бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до міністерств, відомств, інших органів державної виконавчої влади.

Усі органи державної  виконавчої влади у двотижневий  строк розглядають доведені до них  показники щодо проекту зведеного бюджету та надають міністерству фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками та обґрунтуванням.

Міністерство фінансів розглядає зазначені пропозиції за участю представників відповідних  органів державної виконавчої влади і готує проекти зведеного і державного бюджету України.

При розробці проекту  державного бюджету до основи беруться науково обґрунтовані економічні нормативи, проекти зведених балансів доходів  і видатків та зведеш кошториси видатків міністерств і відомств; баланси доходів і видатків та кошториси видатків підприємств і установ, що перебувають на державному бюджеті і не входять до складу міністерств і відомств.

Прикладом формування планованих бюджетних показників може бути практика Великої Британії. У своїй щорічній збірці офіційних документів про державні видатки - Білій книзі - уряд Великої Британії викладає свої плани на наступні три роки. Плани на найближчий рік закладають основу асигнувань, обмежень готівки та інших засобів контролю видатків. Спеціальний постійний комітет Палати громад у справах державної скарбниці та державної цивільної служби (КДСДС) вивчає Білу книгу і доповідає про неї перед дебатами, під час яких парламент висловлює свої зауваження. Крім того, КДСДС вивчає і доповідає про осінню заяву і бюджет. Ці два документи також обговорюються у парламенті. Парламентський контроль поширюється на відомчі асигнування: тільки парламент може надавати ресурси, тобто голосувати за виділення коштів на відомчі видатки[].

Після складання проекту  починається наступна стадія бюджетного процесу - розгляд проекту бюджету.

Кабінет Міністрів України  на своєму засіданні розглядає проект державного бюджету України, приймає  рішення щодо проекту бюджету  і надає його Президенту України. Президент розглядає проект державного бюджету і в разі згоди з ним вносить його Верховній Раді до 1 вересня.

На розгляд Верховній  Раді України разом з проектом бюджету додаються: основні макропоказники економічного і соціального розвитку України на плановий рік, зведений баланс фінансових ресурсів України, основні напрямки бюджетної і податкової політики, пропозиції щодо взаємовідносин Державного бюджету України з бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, обсяги централізованих державних капітальних вкладень з розрахунками і обґрунтуваннями по окремих позиціях і загальні показники зведеного бюджету України. До проекту Закону "Про державний бюджет" додаються: прогноз доходів і видатків на три наступних роки, розроблений виходячи з основних прогнозних макроекономічних показників на цей період.

Аналогічні процедури  розгляду проектів актів про державний  бюджет є в законодавстві європейських країн. Зокрема, у Франції, перш ніж  потрапити до галузевих комітетів, подані урядом бюджетні документи аналізують фінансові комітети обох палат парламенту. Спочатку парламент ставить на голосування податкове законодавство і податкові надходження. Члени парламенту можуть змінювати закони про оподаткування, якщо це не скоротить податкових надходжень. Прийняття рішень щодо видатків починається з голосування загальної суми видатків за чинним законодавством. Потім голосують нові санкції на здійснення витрат. Ці нові заходи можуть передбачати скорочення видатків порівняно з їх рівнем за чинним законодавством. Голосування проводиться за розділами (категоріями) та міністерствами. Парламент може лише скорочувати видатки; він не може запропонувати їх збільшення або перерозподілу ресурсів. Нарешті, парламент контролює відповідність обсягів видатків попередньо встановленим граничним межам. Парламент повинен асигнувати кошти на всі видатки щорічно, в тому числі й на видатки, передбачені окремими законодавчими актами. Однак асигнування на обов'язкові видаткові програми відрізняються за своїм характером; замість граничних меж вони являють собою лише попередню оцінку, яку можна перевищувати без попередньої згоди парламенту[11, с 223].

У Швеції подані до парламенту бюджетні документи розглядають  комітет з фінансових питань і  галузеві комітети. У складанні бюджету  комітет з фінансових питань не має  зверхності над галузевими комітетами. Щорічні асигнування на всі видатки центрального уряду ухвалює парламент, у тому числі й санкції на компенсаційні та соціальні виплати, що регулюються окремими законодавчими актами. У США після подання президентом бюджету до обох палат Конгресу починається законодавча стадія розгляду бюджету, яка, як правило, складається з процесу санкціонування, завдяки якому створюються або поновлюються агентства та програми, і окремого процесу виділення щорічних асигнувань, який дає змогу федеральним агентствам брати на себе зобов'язання (операції, які потребуватимуть грошових витрат) та витрачати кошти на обумовлені цілі. Законопроекти розглядають і доповідають комітети, які володіють законодавчою юрисдикцією над тим чи іншим колом питань і які звичайно називаються головними комітетами, після чого їх розглядають обидві палати Конгресу, фінансові законопроекти розглядаються у 13 підкомітетах Палати представників і Сенату з питань розподілу бюджетних асигнувань. Ці підкомітети готують для комітетів Палати представників і Сенату з розподілу бюджетних асигнувань пропозиції щодо обсягів сум, призначених для витрачання, які у свою чергу подають рекомендації безпосередньо Палаті представників і Сенатові. Підкомітети з розподілу бюджетних асигнувань не зобов'язані забезпечувати обсяги фінансування, передбачені санкцією Конгресу[8,с.261].

Стадія розгляду проекту  бюджету продовжується в Верховній  Раді України. Порядок розгляду встановлений Регламентом Верховної Ради України. На ознайомлення депутатів з проектом бюджету дається не менше 20 днів.

До 15 вересня Президент  України представляє проект державного бюджету на засіданні Верховної  Ради. З доповіддю про проект бюджету  виступає Міністр фінансів або особа, що виконує його обов'язки. Депутати обговорюють поданий проект, після чого він передається на розгляд постійних комісій, які призначають доповідачів для участі у роботі постійної комісії з питань бюджету. Постійні комісії і депутати передають свої поправки до проекту бюджету у постійну комісію з питань бюджету.

Постійна комісія з  питань бюджету розглядає поправки, що надійшли на протязі двох тижнів і готує доповідь і таблицю  про підтримані поправки і перелік  відхилених поправок. Текст доповіді та інші матеріали роздаються депутатам  не менше як за 5 днів до засідання Верховної Ради, на якому заслуховується доповідь комісії з питань бюджету про поправки до проекту бюджету і проводиться перше читання проекту закону про державний бюджет. Після обговорення доповіді на голосування ставиться постанова про схвалення висновків і пропозицій постійної комісії з питань бюджету.

У разі схвалення доповіді постійної комісії з питань бюджету  на пленарному засіданні розглядаються  тільки ті поправки, які відхилені  комісією і на розгляді яких наполягають  ініціатори їх внесення.

Кабінету Міністрів  України надається можливість доопрацювання  проекту бюджету на протязі двох тижнів перед другим читанням на Верховній  Раді.

Друге читання починається  з доповіді Міністра фінансів або  особи, що виконує його обов'язки.

Далі починається наступна стадія бюджетного процесу - затвердження бюджету.

В тому випадку, якщо Кабінет  Міністрів надає проект бюджету  з дефіцитом, спочатку Верховна Рада затверджує граничний розмір дефіциту, після чого голосує закон про  державний бюджет постатейно. Поки Верховна Рада не проголосує закон про державний бюджет в цілому, бюджету ще немає, є тільки його проект.

Якщо після обговорення  і прийняття поправок Уряду досягається  затверджений граничний розмір дефіциту бюджету* Верховна Рада затверджує проект.

Якщо ж дефіцит бюджету перевищує граничний розмір Верховна Рада розглядає питання про пропорційне скорочення всіх статей видатків, крім захищених. За поданням Уряду визначаються перелік захищених статей видатків бюджету по всіх інших статтях, після чого закон про Державний бюджет приймається в цілому.

У разі не затвердження Верховною  Радою пропорційного скорочення видатків, проект бюджету передається  для Доопрацювання до постійної  комісії з питань бюджету.

Постійна комісія з  питань бюджету розглядає поправки протягом 5 днів, і не менш як за 3 дні до засідання Верховної Ради висновки комісії поширюються серед депутатів.

Після цього проект бюджету  подається на третє читання. Депутати обговорюють і голосують поправки про скорочення дефіциту бюджету. Якщо внаслідок цього досягнуто затвердженого граничного розміру дефіциту бюджету, Верховна Рада голосує проект бюджету в цілому, якщо ні - то пропорційно скорочуються статті видатків.

2.2. Виконання бюджету - основна стадія бюджетного процесу

Наступна стадія бюджетного процесу - це стадія виконання бюджету, яка є основною. Виконати бюджет – це означає забезпечити повне і своєчасне надходження всіх передбачених у бюджеті доходів і направлення коштів на фінансування видатків, включених до бюджету.

Касовим виконанням бюджету у різних країнах керують або міністерства фінансів, або спеціально створені державні органи - казначейство (Велика Британія, Російська Федерація), адміністративно-бюджетне управління та мережа федеральних агенцій (США), відділ бюджету при міністерстві фінансів (Швеція), бюджетне управління у складі міністерства у справах фінансів, промисловості й економіки (Франція)[8, с.225].