Теоретичні основи бюджетного процесу

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 та ч. 4 ст. 23 БКУ. До прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. Особливості бюджетного процесу 2012 року в

умовах реформування бюджетної системи

В умовах реформування бюджетної  системи України особливої ваги набувають питання реалізації процесу формування і використання державних та місцевих фінансів, ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі держави, реформування системи міжбюджетних відносин та їх впливу на соціально-економічний розвиток держави і регіонів. Головною метою такого реформування є зростання ефективності бюджетного процесу і на загальнодержавному, і на місцевому рівнях.

Бюджетний процес щодо проходження  Державного бюджету України на 2012 рік в Україні відбувався в основному відповідно до ст. 152-159 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України»[6], за винятком того, що Закон потрібно було ухвалити остаточно до 1 грудня 2011 року.

Фактично його ухвалено Верховною Радою України 22 грудня 2011 року, після чого він підписаний Президентом України і набрав чинності.

Державний бюджет України  затверджено за доходами в сумі 332,8 млрд грн і видатками 358,2 млрд грн із перевищенням видатків над доходами (бюджетний дефіцит) – 25,1 млрд грн. У період доопрацювання проекту закону із часу його першого подання до Верховної Ради України 15 вересня 2011 року, порівняно із прийнятим Законом, загальні показники обсягу державного бюджету зменшені: за доходами на 4,7 млрд грн, що становить 1,37 %, за видатками – на 3,4 млрд грн або 0,94 %. Дефіцит бюджету збільшено на 4,9 млрд грн, що становить 24,25 %. У 2012 році передбачено зростання доходів державного бюджету на 11,25 % порівняно з показниками, враховуючи остаточні зміни, внесені Верховною Радою України до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», однак при цьому показник доходів 2011 року передбачає темп приросту порівняно з фактичним рівнем 2010 року 27,87 %. [3]

При формуванні державного бюджету Кабінетом Міністрів  України враховані зміни, які  передбачені в Податковому кодексі  України стосовно бази оподаткування у 2012 році:

– уведення в дію з 1 липня 2012 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

– зниження ставки податку  на прибуток підприємств із 23 % у 2011-му до 21 % у 2012 році;

– скасування звільнення від оподаткування ПДВ операцій з імпорту зернових та технічних культур;

– збільшення з 1 січня 2012 року ставки акцизного податку на коньяк на 35 % (з 20 до 27 грн. за 1 л 100-го спирту);

– зміни податкової соціальної пільги та податкового кредиту з  урахуванням норм Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України[3].

У складі доходів державного бюджету враховано 1,4 млрд грн міжбюджетних трансфертів місцевих бюджетів, що вилучатимуться до державного бюджету  в результаті бюджетного вирівнювання. У структурі доходів державного бюджету без міжбюджетних трансфертів, як і в попередні роки, основну питому вагу становили податкові надходження – 86,24 %.

Надходження доходів  бюджету від зовнішньоекономічної і міжнародної діяльності становили 123,0 млрд грн.. або 37,08 % загальних надходжень без міжбюджетних трансфертів. У зв’язку з тим, що у 2012 році дефіцит зовнішньоторговельного балансу прогнозувався в сумі 6,6 млрд дол. США, а темпи приросту імпорту товарів до України перевищуватимуть темпи експорту в межах одного відсотка, прогнозувалось збільшення надходжень до державного бюджету від зовнішньоеко-еномічної і міжнародної діяльності порівняно з показниками 2011 року на 17,8 млрд. грн.. (116,9 %) за одночасного збільшення питомої ваги доходів цієї групи на 1,62 %.

На 2012 рік  було передбачено певні зміни в міжбюджетних відносинах державного бюджету з місцевими бюджетами. Загальний обсяг міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам із загального й спеціального фондів державного бюджету, включаючи обсяги субвенцій місцевим бюджетам за бюджетними призначеннями головних розпорядників коштів державного бюджету, передбачалися в сумі 112,8 млрд. грн. Серед міжбюджетних трансфертів 45,7 % займають дотації вирівнювання (51,6 млрд. грн..). Загальний обсяг міжбюджетних трансфертів, що надаються із загального фонду державного бюджету для місцевих бюджетів, визначено в сумі 99,1 млрд. грн, що на 14,6 млрд .грн, або 17,2 %, більше порівняно з 2011 роком.

Суттєві зміни було передбачено в структурі коштів, що вилучаються з місцевих бюджетів до державного. У 2011 році із загальної суми вилучення з місцевих бюджетів до державного 2507,1 млн. грн. належало передати 58,6 % або 1470,4 млн. грн..державному бюджету з бюджету міста Києва. На 2012 рік вилучення до державного бюджету зменшено порівняно з 2011 роком на 1369,9 млн грн або 54,7 %.

Зменшення обсягів вилучення  проведено за рахунок того, що у 2012 році із бюджету міста Києва, який у попередні роки був основним донором державного бюджету, передбачено передати державному бюджету 2,3 млн. грн, що становить лише 0,15 % обсягу минулого року. Збільшення обсягу доходів, які враховують при визначенні міжбюджетних трансфертів бюджету міста Києва, можна пояснити збільшенням видатків, пов’язаних із проведенням фінальної частини чемпіонату Європи з футболу. Найбільші суми вилучень до державного бюджету у 2012 році передбачені з бюджетів міст Донецька, Запоріжжя, Енергодара та ін.

У державному бюджеті  на 2012 рік міжбюджетні відносини  сформовані так, що місцеві бюджети  надалі будуть забезпечувати свої видатки переважно за рахунок коштів, отриманих із державного бюджету у вигляді дотацій вирівнювання і цільових субвенцій. Питома вага дотацій вирівнювання (за мінусом вилучення до державного бюджету) у загальному обсязі видатків загального фонду місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, становить 78,92 %. Ураховуючи випереджальні темпи приросту міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам, порівняно з темпами приросту доходів і видатків державного бюджету, можна прогнозувати певний розмір внутрішнього дефіциту бюджетних коштів для фінансування видатків делегованих державних повноважень органами місцевого самоврядування.

До 2012 року витрати місцевих бюджетів за рахунок цільових субвенцій  із державного бюджету фінансувалися в межах бюджетних призначень, які Кабінет Міністрів України мав право змінювати протягом бюджетного року в межах затверджених призначень, визначених у законах про державний бюджет, за видами субвенцій і місцевими бюджетами. Крім того, законами про Державний бюджет України на плановий бюджетний період призупинялася дія окремих положень законів із соціальних гарантій громадян.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»[3] Кабінету Міністрів надано право встановлювати порядок застосування окремих статей 13 законів України, якими визначені певні соціальні гарантії, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Зазначене дає право Кабінету Міністрів України за недостатності ресурсів державного бюджету практично призупиняти повноту дії законів, якими встановлені окремі соціальні гарантії громадянам.

Отже, формування і прийняття Верховною Радою України Державного бюджету України на 2012 рік проведено в основному з дотриманням норм чинного законодавства. Воднораз, проаналізувавши показники Державного бюджету, робимо висновок, що в бюджетному процесі загальнодержавного рівня не відбулися ефективні зміни, спрямовані на:

– посилення рівня  децентралізації бюджетних коштів на рівень місцевих бюджетів та усунення ручного управління бюджетними коштами;

– підвищення фінансової спроможності і самодостатності  місцевого самоврядування;

– удосконалення наявних  механізмів державного регулювання  міжбюджетних відносин у частині  надання місцевим бюджетам дотацій та цільових субвенцій.

Отже, результатом ефективного  бюджетного реформування має стати  бюджетна самодостатність територіальних громад, високий рівень їх фінансової забезпеченості і спроможності, що повністю відповідало б загальнодержавним інтересам, а також сутності місцевого самоврядування і вимогам Європейської хартії про місцеве самоврядування. Вирішення цього важливого питання організаційної структури бюджетного процесу є неможливим без проведення зміни адміністративно-територіально устрою України та відповідних структурних перетворень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, у сучасний період в Україні, в умовах ринкової економіки, роль бюджету значно посилилась. Він залишається основним інструментом управляння економікою в державі. І не приділяючи належної уваги щодо його формування, допускаючи помилку за помилкою в його розрахунках, держава фактично позбавляється одного з найголовніших важелів цього управління. Розвиток економіки в державі стає стихійним та не прогнозованим.

На сьогодні з бюджетом пов’язані всі державні органи, підприємства, організації, установи. Всі державні установи, так чи інакше, беруть участь в його формуванні. Тому, як для організації і узгодженої роботи всієї системи державних органів по формуванню та виконанню бюджету, так і для найбільш правильного вирішення численних питань, що при цьому виникають, потрібен чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових. Більшої регламентації також потребує порядок затвердження Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, звітів про їх виконання і в цілому участі представницьких органів у формуванні бюджетів, в керівництві бюджетною діяльністю.

Необхідна більш деталізована правова регламентація кола прав і обов’язків різних органів державної законодавчої та виконавчої влади, порядку складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів держави. Діяльність державних органів України по складанню та розгляду проекту, затвердженню і виконанню бюджету та складанню, розгляду і затвердженню звіту про його виконання, регламентована нормами бюджетного права, що має назву бюджетного процесу.

Відносини, що виникають  у стадіях бюджетного процесу, регулюють  процесуальні бюджетно - правові норми. Вони встановлюють порядок та правові форми діяльності відповідальних державних органів. При цьому вони у всіх випадках забезпечують організацію роботи відповідальних органів, вводять її до найбільш раціональних форм, які дають їй максимальну продуктивність. Забезпечують досягнення найбільших результатів за найменших затрат часу, сил та коштів; забезпечують права та інтереси учасників процесу, створюють правові гарантії їх дотримання; закріплюють такий порядок і такі форми праці, які забезпечують послідовний, всебічний та глибокий аналіз питань, що розглядаються, та їх правильне вирішення, упереджують прояви однобічності та суб’єктивізму, можливість прийняття поспішних, необґрунтованих рішень.

На сьогодні Бюджетним  кодексом України , регулюються суспільні  відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, складання, розгляду і схвалення звітів про їх виконання,а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Отже, Бюджетним кодексом визначено, що бюджетний процес –  регламентована нормами права діяльність, повязана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що утворюють бюджетну систему України.

Його зміст визначається державним і бюджетним устроєм країни, бюджетними правами відповідних органів влади.

Бюджетний процес включає  чотири стадії бюджетної діяльності: складання проектів бюджетів; розгляд  та прийняття закону про Державний  бюджет України, рішень про місцеві  бюджети; виконання бюджетів; підготовка та розгляд звіту про виконання бюджетів та прийняття рішень щодо них.

Всі стадії бюджетного процесу  взаємоповязані. Цей процес триває протягом трьох років: складання  проекту бюджету, його розгляд і  затвердження відбуваються у рік, що передує плановому; виконання бюджету (бюджетний період) – один рік; складання звіту про виконання бюджету і його затвердження – протягом наступного року після стадії виконання (бюджетного періоду). Ці стадії є прямим відображенням не лише економічного життя суспільства, а й політичної культури.

Складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів різних рівнів в Україні, а також контроль за їх виконанням регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом, законом  про місцевесамоврядування, а також  рішеннями представницьких органів місцевої влади, виданих на основі законодавства України.

Одним із головних завдань  бюджетного процесу є проведення перспективного бюджетного планування, що має на меті забезпечити пропорційність і збалансованість намічених  на перспективу великомасштабних соціально-економічних програм.