Аграрне підприємство економічні засади функціонування виробництва та існування

Для здійснення всіх видів  діяльності приватне підприємство може ство-рювати статутний і резервний фонди. Статутний фонд створюється для забез-печення фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок грошо-вих і матеріальних внесків власника. В процесі діяльності підприємства за рішенням власника він може бути збільшений за рахунок одержаних доходів. Резервний фонд створюється з ініціативи власника з метою покриття витрат, пов’язаних з відшкодуванням збитків та позапланових витрат підприємства, шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку. Рішення про норму відрахувань і напрями використання коштів даного фонду приймається влас-ником або виконавчим директором зі згоди власника [11, с.9].

Приватне підприємство може також створювати фонд соціального  роз-витку і фонд матеріального стимулювання працівників підприємства за кін-цевими результатами діяльності. Розмір фонду соціального розвитку встанов-люється власником щорічно з орієнтацією на задоволення найнеобхідніших соціальних потреб працівників підприємства та його асоційованих членів. Кошти фонду використовуються для матеріальної допомоги вказаним фізич-ним особам, їх оздоровлення, навчання тощо. Фонд матеріального стиму-лювання створюється для матеріального заохочення найманих працівників за одержання кращих результатів роботи, добросовісне ставлення до своїх обов’язків. Розмір його встановлюється власниками.

Приватне підприємство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво  сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний  розсуд підбирає партнерів з економічних  і виробничих зв’язків в усіх сферах діяльності, в тому числі зовнішньо-економічній. Підприємство самостійно розпоряджається виробленою ним продукцією, яка є його власністю, самостійно встановлює ціни на неї і тари-фи на послуги.

Прибуток приватного підприємства утворюється з надходжень від  господарської діяльності після  відшкодування витрат. З коштів підприємства сплачуються проценти по випущених  облігаціях, повертаються кредити, а  також справляються передбачені  законодавством України податки  та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після вказаних розрахун-ків, залишається в повному розпорядженні приватного підприємства та вико-ристовується відповідно до затверджених власникам основних напрямів його діяльності .

Трудовий колектив приватного підприємства становлять наймані пра-цівники, які працюють на підприємстві на підставі трудових договорів, укла-дених відповідно до чинного законодавства. Між власником або за його дорученням директором та трудовим колективом укладається трудовий дого-вір, яким регулюються виробничі, трудові, економічні відносини трудового колективу з директором, питання охорони праці, соціального розвитку. Влас-ник самостійно визначає форми, порядок, розміри оплати праці працівників підприємства в межах, що не суперечать чинному трудовому законодавству. Підприємство вносить у бюджет соціальні платежі за працюючих у нього громадян, надає їм соціальні пільги і гарантії щодо дотримання умов праці і відпочинку згідно з чинним законодавством [3, с.66].

Припинення діяльності приватного підприємства відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації. Реорганізація  підприємства здійснюється за рішенням власника. Ліквідація підприємства відбувається або за рішенням власника, або у  зв’язку з визнанням його банкрутом.

Результати господарської  діяльності приватних підприємств  з оренд-ними відносинами в сільському господарстві показали, що цей тип підпри-ємств є конкурентоспроможним, оскільки власник такого підприємства є ефективним власником. Він організує ведення сільськогосподарського вироб-ництва на приватній власності на землю і майно, самостійно, і що дуже важ-ливо, оперативно може приймати рішення тактичного і стратегічного харак-теру з усіх видів діяльності підприємства, забезпечуючи їх виваженість, несе повну відповідальність усім майном підприємства за наслідки господарю-вання.

2.4.Створення та діяльність сільськогосподарських виробничих кооперативів

Сільськогосподарська кооперація в нашій країні в сучасному  її розу-мінні почала розвиватися за часів столипінської реформи. Проте в роки гро-мадянської війни і запровадження політики воєнного комунізму розвиток кооперативного руху зовсім припинився. З введенням нової економічної політики сільськогосподарські кооперативи стали відроджуватися і швидко розвиватися. В 1922 р. в Україні працювали 4 тис. багатофункціональних кооперативів, 1191 кооператив буряководів, 390 молочних і м’ясних коопе-ративів, 102 кооперативи у птахівництві, 691 кредитне товариство.

Проте з проведенням масової  насильницької колективізації і  створен-ням колгоспів ці сільськогосподарські кооперативи припинили своє існував-ня. Колгоспи за своєю економічною природою не були кооперативними підприємствами, бо були створені примусово. Колгоспники не були власни-ками виробленої продукції й одержаних доходів. Вони не мали права залишити колективне господарство, забравши належну їм частку майна. Управління колгоспами було одержавленим. Лише з прийняттям у травні 1988 р. Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР» кооперативний рух набув нового імпульсу для свого розвитку. Але цей процес майже не торкнувся сільського господарства, а створені кооперативи в інших сферах діяльності орієнтувалися на одержання прибутку, що не відповідало загальновизнаним у світі принципам організації кооперативних підприємств.

Поштовхом для розвитку сільськогосподарських  кооперативів уже в роки незалежної України стало прийняття Закону України «Про сільсько-господарську кооперацію» (від 13.08.1997 р.). Ним визначаються правові, організаційні, економічні й соціальні умови діяльності кооперативів у сіль-ському господарстві та їх об’єднань. Закон визначає сільськогосподарський кооператив як юридичну особу, утворену фізичними та/або юридичними особами, що є сільськогосподарськими товаровиробниками, на засадах доб-ровільного членства й об’єднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності у сільському господарстві та обслуговування пере-важно членів кооперативу.

Сільськогосподарський виробничий кооператив (СВК) - це юридична особа, утворена шляхом об’єднання фізичних осіб, які є сільськогосподар-ськими товаровиробниками, для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі у процесі виробництва. Як випливає з наведеного визначення, членами цього кооперативу можуть бути лише фізичні особи [2, с.95].

Сільськогосподарський обслуговуючий  кооператив - це юридична осо-ба, створена для надання послуг переважно членам кооперативу та іншим особам з метою провадження їх сільськогосподарської діяльності. При цьому питома вага послуг, наданих іншим особам, не повинна перевищувати 20% загального обороту кооперативу. При обслуговуванні членів кооперативу не ставиться мета отримання прибутку. Членами даного кооперативу можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які користуються його послугами, формують фонди та беруть участь у діяльності кооперативу.

Залежно від виду їх діяльності розрізняють такі види обслуговуючих  кооперативів [2, с.97]:

-переробні - займаються переробкою сільськогосподарської сировини, виробництвом продовольчих товарів;

-заготівельно-збутові - здійснюють заготівлю, зберігання, передпро-дажну обробку, продаж продукції, надають маркетингові послуги тощо;

-постачальницькі - закуповують і постачають матеріально-технічні ресурси, необхідні для сільськогосподарського виробництва;

-сервісні - надають різні послуги - меліоративні, ремонтні, будівельні, ветеринарні, науково-консультативні тощо;

-багатофункціональні кооперативи, які поєднують декілька видів діяльності.

Членом кооперативу може бути фізична чи юридична особа, яка  зроби-ла вступний і пайовий внесок у передбачених статутом розмірах, дотриму-ється вимог його статуту, визнає цілі і принципи діяльності кооперативу. Вступний внесок здійснюється у грошовій формі для організаційного забез-печення діяльності кооперативу. Він зараховується у неподільний фонд і в разі виходу з кооперативу не повертається. Пайовий внесок може бути зроб-лений шляхом передачі кооперативу майна, майнових прав на земельну ділянку. При перетворенні КСП у кооперативи колишні члени КСП здійсню-вали майнові внески своїми майновими паями. Член кооперативу користу-ється правом ухвального голосу. Ним за власним бажанням може бути внесений до пайового фонду додатковий пай понад обов’язковий пай.

До складу кооперативу  можуть входити асоційовані члени. Це - фізичні та юридичні особи, які здійснили лише пайові внески. Вони можуть не брати трудової участі в діяльності кооперативу і користуються правом дорадчого голосу.

Основними принципами діяльності кооперативів є добровільність член-ства в кооперативі та безперешкодний вихід з нього; обов’язковість трудової участі в діяльності виробничого кооперативу й обов’язковість участі членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу; відкритість і доступ-ність членства в кооперативі для тих, хто визнає його статут; демократичний характер управління, рівні права у прийнятті рішень за правилом: один член кооперативу - один голос; обмеження виплат часток доходу на паї; розподіл доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у діяльності кооперативу.

Рішення про створення  кооперативу приймається його установчими  зборами. Кількість членів кооперативу  не може бути меншою за трьох осіб. Кооператив є юридичною особою. Основним правовим документом, що регу-лює діяльність кооперативу, є його статут, який приймається засновниками на установчих зборах.

Члени кооперативу мають  право брати участь в управлінні справами кооперативу, обирати і  бути обраними в органи управління, одержувати частку доходу на пай, отримувати кооперативні виплати, забирати свій пай у разі виходу з кооперативу. Асоційовані члени мають право на отримання частки доходу на пай.

У разі ліквідації кооперативу  вони мають першочергове право на отри-мання свого майнового паю та відповідних часток доходу.

Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування. Його вищим органом є загальні збори, на яких обирають голову кооперативу, членів правління та членів ревізійної комісії на термін, що не перевищує  трьох років. Голова кооперативу  може обиратися і правлінням. Порядок  обрання голови кооперативу та його функції визначаються статутом. Між  зборами управління кооперативом здійснює правління, яке очолює голова правління.

У разі потреби кооператив наймає виконавчого директора й  утворює спостережну раду. Виконавчий директор здійснює свою діяльність на умовах контракту, який укладає з  ним правління кооперативу, формує виконавчу дирекцію. Спостережна  рада обирається з членів кооперативу в складі трьох-п’яти чоловік за умови, що кількість членів кооперативу становить не менше 50 осіб. Головна функція її - контроль за діяльністю виконавчого органу. Контроль за фінансово-господарською діяльністю кооперативу здійснює ревізійна комісія (якщо членів кооперативу менше 10 чоловік, то функції цієї комісії виконує одна особа - ревізор) [9, с.100-101].

Майно сільськогосподарського виробничого кооперативу відповідно до його статуту поділяється на неподільний і пайовий фонди.

Неподільний фонд утворюється  за рахунок вступних внесків членів кооперативу. Пайовий фонд кооперативу  формується з пайових майнових внесків  членів кооперативу та його асоційованих членів. Ці фонди можуть поповнюватися за рахунок примноженої матеріалізованої власності – приро-сту майна в натуральній або іншій формі, наприклад цінних паперів. Пропор-ції розподілу приросту майна між указаними фондами встановлюються щорічно за рішенням загальних зборів кооперативу. За рахунок одержаного доходу кооператив може утворити резервний фонд, фонд матеріального заохочення та соціального розвитку.

Земля кооперативу складається  із земельних ділянок, наданих йому в користування, а також придбаних  ділянок у приватну власність. Члени  коопе-ративу передають право користування належною їм земельною ділянкою кооперативу за відповідну плату згідно з договором у розмірах, визначених загальними зборами. За претензіями кредиторів звернення стягнення на земе-льні ділянки, надані кооперативу в користування, не допускаються.

Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім своїм майном, а члени кооперативу - лише в межах свого майнового внеску. У разі, коли член кооперативу чи його асоційований член виходить зі складу кооперативу, їм повертається майновий пай натурою, грошима або цінними паперами в роз-мірі, що відповідає вартості паю на момент виходу. При цьому термін отри-мання паю не може перевищувати двох років. Відлік терміну починається з  
1 січня року, що наступає після моменту виходу (виключення) з кооперативу. Земельна ділянка повертається в натурі (на місцевості).

Кооператив самостійно визначає напрямки господарської діяльності, на власний розсуд вибирає партнерів-споживачів, постачальників, фінансові установи та ін., реалізує продукцію і надає  послуги за цінами, що встанов-люються ним самостійно або на договірній основі.

Дохід кооперативу формується з надходжень від господарської  діяль-ності після покриття витрат (матеріальних і до них прирівнених та витрат на оплату праці). Дохід розподіляється на виплату передбачених чинним законодавством податків і зборів до відповідних бюджетів, погашення кре-дитів, покриття збитків, проведення відрахувань у фонди кооперативу, ви-плат доходу на паї. При цьому розмір доходу, що спрямовується на паї, не повинен перевищувати 20% від визначеного до розподілу. Статутом коопе-ративу може бути передбачений різний відсоток доходу на паї для членів кооперативу та асоційованих членів.

В сільськогосподарських  виробничих кооперативах, створених  на базі КСП, нерідко передбачаються кооперативні виплати членам кооперативу. З цією метою при розподілі  доходу його певна частка за рішенням загальних зборів кооперативу направляється  у фонд матеріального стимулювання за кінцевими результатами діяльності. Розподіл кооперативних виплат з  цього фонду між членами кооперативу  здійснюється пропорційно одержаній  ними заробітній платі у звітному році.

Кооператив самостійно визначає форми і систему оплати праці  членів кооперативу і найманих працівників  у відповідності з чинним законодав-ством. Кооперативні виплати і виплата часток доходу на паї до оплати праці не належать. За рішенням загальних зборів кооператив може входити в коо-перативні об’єднання (чи виходити з них), зберігаючи статус юридичної осо-би [9, с.103].