Кримінальний кодекс України

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….с.3-4

РОЗДІЛ І 

Сутність стадії порушення кримінальної справи…………………с.5-7

РОЗДІЛ ІІ

Приводи і підстави до порушення кримінальної справи………………………..с.8-15

РОЗДІЛ  ІІІ

Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі……..……с.16-20

РОЗДІЛ ІV

Рішення, що приймаються за заявами і повідомленнями про злочин. Процесуальний порядок  порушення кримінальної справи та відмови  у її порушенні…………с.21-26

 

РОЗДІЛ V

Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи…….......с.27-29

РОЗДІЛ VI

Судовий контроль за законністю рішень, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи……………………………………………………….……….с30-31

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………с.32

Список використаної джерел……………….……………………………………..с.33-34

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Кримінальний процес починається з моменту прийняття  уповноваженим на це суб'єктом кримінального  процесу офіційної заяви або  повідомлення про злочин, з'явлення  з повинною або безпосереднього  виявлення ознак злочину. Заява  чи повідомлення про злочини, з'явлення з повинною або безпосереднє виявлення ознак злочину є юридичними фактами,  що породжують кримінально-процесуальні правовідносини, дають початок кримінальному процесу та його першій стадії — стадії порушення кримінальної справи.

Суть стадії порушення кримінальної справи полягає в тому, що компетентні органи повинні встановити наявність чи відсутність передбачених законом приводів і підстав для того, щоб прийняти рішення про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, які є підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

Своєчасне виявлення  приводів і підстав до порушення  кримінальної справи  є необхідною передумовою для швидкого й повного розкриття злочинів, викриття й покарання винних, запобігання злочинам і виконання завдань кримінального судочинства. Слідчі дії можна провадити лише після порушення кримінальної справи (ч. 1 ст. 113 КПК України), а порушити кримінальну справу можна лише за наявності законних приводів і підстав, вивчення, дослідження і перевірка яких включає в себе систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема: прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи або про її відмову

  Підсумковими рішеннями  стадії порушення кримінальної  справи є: рішення про порушення  справи; рішення про відмову в порушенні справи; направлення заяви або повідомлення за належністю (Направлення заяви чи повідомлення за належністю являється проміжним рішенням і з його прийняттям не варто тягнути до закінчення встановленого законом триденного строку саме для перевірки заяви і повідомлення, а не для вирішення питання про належність), яке в свою чергу ґрунтується на вивченні приводів і підстав до порушення кримінальної справи.

Швидкий та всебічний  розгляд заяв і повідомлень про  злочини створює оптимальні умови  для вирішення слідчим завдання встановлення об'єктивної істини та забезпечення захисту прав громадян і організацій. Несвоєчасне порушення кримінальної справи ці умови погіршує: особи, зацікавлені в результатах справи, отримують можливість приховати сліди злочину та перешкоджати встановленню істини.¹

Мета даної роботи: дослідити проблемі питання стадії порушення кримінальної справи.

У ході досягнення мети реалізовуються наступні завдання:

• з’ясовується суть стадії порушення кримінальної справи;
• аналізуються приводи і підстави до порушення кримінальної справи;
• вивчаються обставини, що виключають провадження у кримінальній     справі;
• досліджуються рішення, які приймаються за заявами і повідомленнями про злочин та процесуальний порядок порушення кримінальної справи та  відмови у її порушенні;
• узагальнюються питання нагляду прокурора та судового контролю за законністю рішень, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що обрана тематика стала актуальною  у практичній діяльності правоохоронних органів у сучасній українській державі.

Робота складається  з вступу, шести розділів, висновків  та списку використаних джерел.

РОЗДІЛ І

Сутність  стадії порушення кримінальної справи.

 

Важливою передумовою забезпечення законності у діяльності правоохоронних органів є чітка правова регламентація порядку провадження по кримінальних справах, правильне розуміння, додержання і застосування норм кримінально процесуального права.

Серед цих норм важливе  місце займають ті, що регламентують  процесуальну діяльність на різних стадія кримінального процесу. Особливого значення набуває додержання всіх процесуальних норм, що забезпечують законність та обґрунтованість порушення кримінальної справи.

Початковою частиною кримінально-процесуальної  діяльності є стадія порушення кримінальної справи. Жодна особа не може бути винною у вчиненні злочину, притягнута до кримінальної відповідальності без порушення кримінальної  справи.

Порушення кримінальної справи як поняття  багатозначне. У теорії і на практиці воно має декілька значень.

По-перше, мається на увазі  самостійний інститут. Як кримінально-процесуальний  інститут порушення кримінальної справи – це сукупність юридичних норм, якими регламентуються суспільні  відносини, що виникають у зв’язку  з прийняттям, розглядом та вирішенням первинних відомостей про злочин.

По-друге, поняттям порушення кримінальної справи визначають першу частину  кримінального процесу, де проходить прийом заяв та повідомлень про злочини, їх перевірка у встановленому законом порядку. Традиційно таку частину кримінального процесу називають стадією порушення кримінальної  справи.

По-третє, під порушенням кримінальної справи розуміється сам виробничий процес, тобто сукупність здійснюваних компетентними особами робочих  дій, пов’язаних з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи у зазначеній процесуальній стадії.

По-четверте, суть поняття порушення кримінальної справи відображає сутність та результат прийнятого компетентними органами  рішення, зафіксованого у відповідній постанові особи,  що проводить дізнання,  слідчого, прокурора, судді.²

У кримінально-процесуальному законодавстві, на думку автора, зазначена багатозначність  понять порушення кримінальної справи повинна бути усунена. Це забезпечить  не тільки адекватність понятійного  апарату, але й однозначність у його сприйнятті як вченими, так і практичними працівниками.

Порушення кримінальної справи має  не  тільки юридичне, але й громадське значення. Рішення про її порушення  приймає орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суду. Тому залежно від роботи цих органів у населення формується уявлення про боротьбу із злочинністю, про відношення держави до порушників громадського порядку.

На думку автора, від того, як грамотно, чітко та якісно будуть виявлені усі випадки вчинення злочинів, при  недопустимості необґрунтованих рішень про відмову у порушенні кримінальної справи, буде залежати ставлення суспільства до правоохоронних органів у аспекті оцінки ефективності її діяльності. Така позиція розвивається у державі, де  політика влади  зводиться до захисту порушених прав, свобод, інтересів громадян відповідальними особами. У нашій країні існує неоднозначність і неточність у роботі зазначених органів з приводу даного питання. Це проблема, до якої слід віднестись серйозно.

Стадія порушення кримінальної справи, як і кожна стадія кримінального процесу має свої особливі завдання, що випливають із загальних завдань кримінального судочинства. Безпосередніми завданнями цієї стадії є швидке встановлення наявності або відсутності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, а також обставин, що виключають провадження по кримінальній справі. Компетентні органи, встановивши в події, яка стала їм відомою ознаки злочину приймають рішення почати провадження по даній справі. У разі відсутності достатніх даних, що вказують на ознаки злочину, приймається рішення про відмову у порушенні кримінальної справи.

Своєрідність вказаних завдань  визначає і специфічність умов, в  яких проходить порушення кримінальної справи, і положення суб’єктів. Ця специфіка полягає в тому, що все робота проводиться на початковому етапі збирання фактичних даних, які в подальшому повинні бути визнані достатніми для прийняття рішення по справі. У ході діяльності при порушенні кримінальної справи, відповідні органи часто не шукають будь-яких додаткових даних обмежуючись перевіркою повідомлень чи заяв за відомостями, фактичними даними, що існують у первинному матеріалі. При вирішенні питання про порушення кримінальної справи не має таких суб’єктів кримінального процесу як свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених тощо. Тут є заявник про злочин, посадова особа, яка приймає та вирішує питання про це повідомлення, і представник нагляду – прокурор. Процесуальний статус цих осіб, їх дії і правовідносини тут інші, ніж в інших стадіях процесу³.

На думку автора, проблемним питанням  є діяльність компетентних осіб, які реалізовують завдання даної стадії, в аспекті  отримання великих навантажень через надходження значного обсягу інформації про різноманітні події злочинного характеру. При опрацюванні таких матеріалів відповідальна особа, в першу чергу, має керуватися своїм професійним досвідом та розумінням адекватності ситуацій і відповідності їх  наявності чи відсутності у діянні ознак злочину.

 

 

РОЗДІЛ ІІ

Приводи і підстави до порушення кримінальної справи.

 

  Необхідною передумовою  для порушення кримінальної справи  є наявність законних приводів  і підстав.

Приводи до порушення кримінальної справи — це передбачені законом  джерела первісних відомостей про  злочин, які породжують кримінально-процесуальні правовідносини та зобов'язую правоохоронні органи здійснити перевірку інформації, що міститься в них по суті.

Правильне процесуальне оформлення приводу до порушення  кримінальної справи дає змогу уникнути помилок при розв'язанні питання  про порушення справи.

Дотримання процесуальної  форми отримання інформації про  злочин дозволяє використовувати її в майбутньому як докази

Кримінально-процесуальний  кодекс України передбачає такі приводи  для порушення кримінальної справи ( ст.94 КПК України):

1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян. Заяви або повідомлення  представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними та письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що зазначається в протоколі. Письмова заява має бути підписана особою, від якої вона подається.

Анонімні заяви не можуть бути приводом до порушення  кримінальної справи. Вони лише є приводом для перевірки фактів, що в них  містяться. Приводом до порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення  ознак злочину самим органом, якому доручено перевірку.

Під час перевірки  заяв та повідомлень про злочини  може виникнути необхідність застосування спеціальних знань у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва чи ремесла.

Оскільки проведення експертизи у стадії порушення кримінальної справи чинним законодавством не передбачено, слідчий має право доручити спеціалісту проведення попередніх досліджень, довідка про які може долучатися до матеріалів справи та мати значення доказу.

2) повідомлення представників  влади, громадськості або окремих  громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з речовим доказом; Повідомлення про злочин можуть бути зроблені керівниками підприємств, установ та організацій, посадовими особами, а також представниками влади або громадськості, коли вони мають дані про вчинення злочину. Такі повідомлення мають бути зроблені в письмовій формі та підписані посадовою особою. До повідомлень можуть бути додані документи, що підтверджують факт вчинення злочину, відомості про осіб, що його вчинили (наприклад, акт ревізії, виписка з історії хвороби тощо).

3) явка з повинною  — це особиста, добровільна, зроблена  з власної ініціативи заява  особи про вчинений нею злочин  органу дізнання або досудового  слідства, прокурору або суду. При  явці з повинною складається  протокол (ст. 96 КПК)  в якому докладно викладається зроблене повідомлення. При цьому встановлюється особа того, хто з'явився, з'ясовується причина явки з повинною, виясняються дані про співучасників злочину і коло осіб, які можуть підтвердити обставини злочину. Докладне з'ясування обставин з'явлення з повинною необхідно тому, що з'явлення може бути спонукане не тільки каяттям у вчиненому, а й намаганням приховати більш тяжкий злочин або взяти на себе чужу провину.