Кримінальний кодекс України

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а в разі, якщо за цією справою ще не провадилося жодної слідчої або процесуальної дії, може відмінити постанову про порушення кримінальної справи, що, по суті, означає відмову в її порушенні. Рішення прокурора може бути оскаржене особами, інтересів яких воно торкається, до суду.

Після порушення справи:

1. прокурор направляє справу для провадження досудового слідства або дізнання;
2. слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання починає дізнання;

3) суд направляє справу прокуророві для провадження досудового слідства або дізнання, а справи про злочини, зазначені частині 1 статті 27 КПК України, приймає для розгляду в суді.

За відсутності підстав  до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю  постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Відповідно до вимог  ст. 99 КПК України за відсутності  ознак злочину та підстав до порушення  справи, а отже за наявності обставин, що виключають провадження у справі, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що виносять мотивовану постанову.

Постанова про відмову  в порушенні кримінальної справи оформляється  відповідно до вимог ст. 99, 130 КПК України та складається вступної, описово-мотивувальної та резолютивної частин.

У вступній частині постанови  вказуються дата, час, місце винесення  постанови, ким вона винесена і з  якого приводу.

Описова частина постанови містить чітко викладені підстави до відмови в порушенні справи. Це рішення має бути обов'язково обґрунтованим, з посиланням на відповідну норму кримінально-процесуального закону (відповідний пункт ст. 6, п. 2 ст. 97 та ст. 99 КПК України), якою керуються орган дізнання, слідчий, прокурор приймаючи рішення про відмову в порушенні кримінальної справи

Якщо для висновку про відмову в порушенні кримінальної справи необхідний аналіз статті кримінально-правової норми, то в описовій частині постанови  слід посилатися і на відповідну статтю кримінального кодексу.

У резолютивній частині  постанови формулюється рішення  про відмову в порушенні справи. Тут також має бути зазначено  долю речових доказів — предметів, документів та інших матеріалів, вилучених  при перевірці, а також викладено порядок оскарження прийнятого рішення. Копія постанови обов'язково вручається заявникові та іншим зацікавленим особам.

Постанову слідчого та органу дізнання про відмову в порушенні  кримінальної справи може бути оскаржено  відповідному прокурору, а якщо така постанова винесена прокурором — вищому прокурору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ V

  Нагляд прокурора за законністю порушення кримінальної справи.

 

 Відповідно до конституційного  принципу нагляду прокурора за  діяльністю органів дізнання  і досудового розслідування нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.

Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби направити  прокуророві постанови про порушення  кримінальної справи або про відмову  порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної  відмови в порушенні справи слідчим  або органом дізнання прокурор своєю  постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.( ст. 100 КПК України).

Згідно зі ст. 25 КПК  України нагляд за додержанням законів  при провадженні дізнання і досудового слідства  здійснюється Генеральним  прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб, підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального прокурора України.

Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами організаціями, посадовими особами і громадянами.

Негативні реалії сьогодення потребують зміцнення наглядових механізмів держави за додержанням законності в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і в сфері кримінально-процесуальних відносин на стадіях досудового провадження.

Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального  судочинства своєчасно вживати  передбачених законом заходів до усунення всіляких порушень закону, від  кого б ці порушення не виходили.

Здійснюючи в межах  своїх повноважень нагляд за виконанням законів органами дізнання та досудового слідства, прокурор зобов'язаний: застосовувати  наглядові повноваження для забезпечення повної реєстрації і належного розгляду органами дізнання та досудового слідства всіх заяв і повідомлень про злочини, не допускаючи залишення прав заінтересованих осіб без належного захисту; вживати заходів до того, щоб жодний злочин не залишився нерозкритим та жоден злочинець не ухилився від відповідальності.

Наділений повноваженнями з нагляду за додержанням законів  органами дізнання та досудового слідства, прокурор у межах своєї компетенції  відповідно до ст. 227 КПК України  має право: вимагати від органів  дізнання та слідчого для перевірки  кримінальні справи, документи, матеріали та інші відомості про вчинені злочини, хід дізнання, досудового слідства та розшуку злочинців; скасовувати незаконні та безпідставні постанови органів дізнання і слідчого, включаючи постанову про відмову в порушенні справи, про закриття справи та інші; порушувати, відмовляти в порушенні та закривати кримінальні справи.

Закон зобов'язує слідчого й орган дізнання терміново направляти прокурору копії основних процесуальних  рішень.

Нагляд має своїм  завданням сприяти: ,

1. розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань;
2. виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 

3) запобіганню незаконному  притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4. охороні прав, свобод та законних інтересів громадян;

5. здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.¹⁴

Але необхідно пам’ятати, що навіть в тому випадку коли були виявлені приводи і підстави до порушення кримінальної справи, можуть бути виявлені обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.

Постанову слідчого й  органу дізнання про відмову порушенні  кримінальної справи може бути оскаржені  відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором — вищому прокуророві, подається особою, інтересів якої вона стосується, або  її представником протягом семи днів з дня одержання постанови.

На думку автора, варто  звернути увагу на те, що на практиці ще зустрічаються випадки, коли прокурори скасовують постанови органів дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, але при цьому самі кримінальні справи не порушують. Такі дії прокурорів суперечать ч. 4 ст. 100 КПК, відповідно до якої, у випадку не обґрунтованої відмови у порушенні кримінальної справи слідчим, або органом дізнання прокурор своєю постановою відміняє постанову слідчого, органів дізнання і порушує кримінальну справу.

Спеціальне вивчення обставин, що зумовлюють прийняття  вказаних незаконних рішень прокурорами, показала, що на практиці такі рішення приймаються ними у зв’язку з неповнотою дослідження обставин скоєного злочину, виражений у матеріалах про відмову у порушенні кримінальної справи. Саме тому, після відміни постанов органів дізнання про відмову у порушенні кримінальної справи, такі матеріали направляються прокурорами на додаткову перевірку тим же органам дізнання¹⁵.

 

 

 

 

РОЗДІЛ VI

Судовий контроль за законністю рішень, які приймаються  у стадії порушення кримінальної справи.

 

Постанову прокурора, слідчого й органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.

Постанова судді про  відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в апеляційному порядку.

( ст. 99-1 КПК України  ).

 Судовий контроль  за додержанням законів органами  досудового розслідування — це окрема форма діяльності суду, що випливає з покладеної на нього функції захисту прав і свобод людини та здійснюється шляхом надання судом дозволу на певні процесуальні дії, пов'язані з обмеженням конституційних прав і свобод громадян та контроль за законністю їх проведення.

Стаття 55 Конституції  України визначає: "Права і  свободи людини і громадянина  захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів  державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб".

Статтями 236-1 — 236-5 КПК  України встановлена можливість оскарження в суді відповідно постанови  про відмову в порушенні справи та постанови про закриття справи.

Постанову прокурора, слідчого й органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.

Відповідно до КПК  України постанови слідчого і  прокурора про порушення кримінальної справи що до певної особи можуть бути оскаржені до суду (ч.5 ст. 234 і ч. 2 ст. 236). Однак скарга на ці постанови розглядається судом першої інстанції при передньому розгляді справи, або при її розгляді по суті (ч.6 ст. 234, ч.3 ст. 236 КПК).

Постанова про порушення  кримінальної справи що до певної особи, винесення з недодержанням вимог  КПК України, зокрема передбачених статтями 94-98, може породити наслідки, які виходять за межі кримінально-процесуальних відносин, і завдати такої шкоди конституційним правам і свободам у наслідок не своєчасного судового контролю, що поновити їх буде не можливо.

Загальною декларацію прав людини  1948 року передбачено, що кожна  людина має право на ефективне  поновлення в правах компетентними  національними судами у випадках порушення їх основних прав, наданих їй Конституцією або законом (ст.8). право на ефективний засіб захисту закріплено також у міжнародному пакті про громадянські  та політичні права (ст. 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (ст.13).

Аналізуючи вище зазначене, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

У період переходу до ринкової економіки, побудови міцної правої держави важливим завданням є забезпечення додержання законності у всіх сферах діяльності суспільства. Це, зокрема, стосується правоохоронної діяльності, розширення і поглиблення досліджень проблем кримінально процесуального права та вдосконалення на основі цієї діяльності слідчих, прокурорських та судових органів.

Важливою передумовою  забезпечення законності діяльності зазначених органів є чітка правова регламентація  порядку провадження по кримінальним справам, правильне розуміння, додержання і застосування норм кримінально-процесуального права.

Особливого значення набуває додержання всіх процесуальних  норм, що забезпечують законність та обґрунтованість порушення кримінальної справи. Помилка у цій стадії небезпечна, бо її допущення потягне за собою інші порушення закону.

Проблематика порушення  кримінальних справ актуалізується різноманітними факторами. Більшість  з них зустрічається саме в  практичній діяльності компетентних органів. Від того,  як ефективно,  якісно і головне грамотно буде побудована робота зазначених осіб на першому етапі кримінального процесу, залежить майбутнє розслідування кримінальної справи і долі багатьох людей. Тому політику української держави у сфері забезпечення правопорядку і законності необхідно зводити до створення таких правовідносин у суспільстві, які забезпечать правильну взаємодію за напрямками: «громадянин – держав, держава – громадянин».

Було б доцільно створити проект нового кримінально-процесуального закону, який відображатиме усі позитивні  зміни, пов’язані з проблемними  питаннями діяльності держави, зокрема, на першій стадії кримінального процесу – порушення кримінальної справи.

 

 

Список використаної джерел:

 

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року -К.: Вікар, 1997.
2. Загальна декларація прав людини, 1948.
3. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України (за станом законодавства на 20 грудня 2009 року). - К. - 2001. - 268 с.
5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. - К.: А.С.К., 2002. - 1056 с.
6. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України /М.М. Міхеєнко, В.П. Шибіко, А.Я. Дубинський; Відп. Ред.: В.Ф. Бойко, В.Г, Гончаренко. - 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 624 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. К.: Каннон, А.С.К., 2001.-1104с.
8. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні: Вибрані твори. - К.: Юрінком Інтер, - 1999. - 220 с.
9. Гришин Ю.А, Окончание досудебного следствия с составлением обвинительного заключения: Проблеми й пуги реформирования. - Луганск.
10. Білоусов О.І. Проблеми теорії оцінки доказів у кримінальному судочинстві. -К., 1998.В.С.
11. Зеленецкий «Возбужление уголовного дела»  Харьков: «КримАрт», 1998 г., 340 с.
12. Кримінальний процес України: навч. Посіб. – К.: Хрінком Інтер, 2004-576 с.
13. Михеєнко М.М., Молдован В.В. Шибіко В.П. Кримінально-процесуальне право. -К. , 1997.
14. Шимановский В. В. « законы и обоснования уголовного дела» Л., 1987.        
15. Белозеров Ю. Н. « Возбуждение уголовного дела» Москва- 1976 год.
16. Гопанович Н. Н. « отказ в возбуждении уголовного дела» Минск-1997 год.
17. Наказ МВС України від 14.04.2004  N 400 «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються».
18. Наказ МВС України від 04.10.2003  N 1155 «Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України».