Кримінальний кодекс України

Явка з повинною є пом'якшуючою відповідальність обставиною, а в деяких випадках і обставиною, яка в сукупності з іншими фактами може звільняти особу від кримінальної відповідальності.

Тому своєчасне і  правильне процесуально оформлення явки з повинною має суттєве процесуальне значення.

4) повідомлення, опубліковані в пресі: є статті, фейлетони, листи тощо, надруковані в багатотиражних газетах та журналах. (Сюди ж цілком доречно було б віднести інформацію, оголошену по радіо що теж є формою опублікування, до того ж, ця інформація фіксується на матеріальних носіях).

Матеріали стінної газети не є повідомленнями преси, і тому не можуть бути використані як привід до порушення справи. Якщо такі матеріали  стануть відомі органу, який має  право порушили кримінальну справу, то приводом до її порушення буде виявлення ознак злочину самим органом.

Статті, дописи, листи, які  редакціями не були надруковані, а переслані  в органи слідства, можуть бути приводом до порушення кримінальної справи як повідомлення громадських організацій  або державних установ.

5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину як привід до порушення кримінальної справи означає, що ці органи самі, без будь-чийого повідомлення виявляють злочин і порушують кримінальну справу, використовуючи надані їм повноваження.

Органи дізнання здійснюють безпосереднє виявлення ознак злочину  в процесі адміністративної діяльності, а органи дізнання, наділені оперативно-розшуковою юрисдикцією,— також у процесі оперативно-розшукових заходів.

Виявлення злочинів є  одним із завдань міліції та служби безпеки. Відповідно до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність": для виконання вказаного завдання вони мають право: провадити контрольні закупки; здійснювати безпосереднє візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням засобів технічного документування; опитувати громадян, вимагати документи та провадити інші інформаційно-пошукові дії.

Законом України "Про  заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" органам МВС, СБУ та іншим органам, які мають право проведення оперативно-розшукової діяльності надане право, з метою виявлення джерел та каналів збуту наркотиків, здійснювати контрольовані оперативні закупки та контрольовані поставі наркотичних засобів, огляду транспортних засобів, вантажу та особистих речей водія та пасажирів.

Слідчий безпосередньо  виявляє ознаки злочину, щодо якого  не було порушено кримінальної справи, в процесі провадження слідчих дій, а суд — у процесі судового розгляду. 

Про безпосереднє виявлення  ознак злочину співробітники  органів дізнання повинні складати рапорт або інший документ, що прирівнюється  до повідомлення посадових осіб та підлягає розгляду нарівні з іншими приводами до порушення справи. (ч. 1 ст. 94КПК України). Цей перелік є вичерпним.  Інша інформація про злочини: повідомлення громадян по телефону, повідомлення про спрацювання, охоронної сигналізації, інформація негласних співробітників, повідомлення по радіо, телебаченню, інформація медичних установ про надходження осіб з ознаками кримінальних травм та інша інформація, яка не має характеру офіційних повідомлень та заяв про злочини, не може бути приводом до порушення кримінальної справи і не породжує кримінально-процесуальних відносин. Однак вона підлягає перевірці в адміністративному порядку. Вона може бути підставою для виїзду на місце події, проведення оперативно-розшукових заходів, призначення ревізії, проведення контрольних закупок та інших перевірних дій. Якщо в процесі перевірних дій будуть виявлені ознаки злочину, складається рапорт про безпосереднє виявлення ознак злочину.

Офіційні заяви та повідомлення про злочини (приводи  до порушення справи) відповідно до Інструкції про порядок прийому, реєстрації, обліку та розв'язання в органах внутрішніх справ заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини і події підлягають реєстрації в Книзі обліку інформації про злочини і події, яка ведеться в черговій частині органу внутрішніх справ⁴. При реєстрації заяв та повідомлень на них проставляється штамп реєстрації із зазначенням дати реєстрації та порядкового номера реєстраційного запису. Дані відомості засвідчуються підписом чергового органу внутрішніх справ. Строк розгляду заяв та повідомлень рахується з моменту їх реєстрації⁵.

Відмова в прийомі  заяв і повідомлень про злочини  за будь-якими мотивами неприпустима. Працівники міліції зобов'язані  приймати заяви та повідомлення про  злочини в будь-який час і в  будь-якому місці, якщо вони перебувають при виконанні службових обов'язків. Отримані заяви негайно передаються до чергової частини для реєстрації та належної перевірки⁶.

Отримавши заяву чи повідомлення про злочин, слідчий або співробітник органу дізнання зобов'язаний у найкоротший  строк визначити, чи є необхідність вжиття негайних заходів з попередження, припинення злочину, надання допомоги потерпілим та збереження слідів, і в необхідних випадках вжити таких заходів.⁷

Підстави для порушення  кримінальної справи мають містити  два необхідних елементи: 1) наявність ознак злочину в події, що стала відомою органу дізнання, слідчому, прокурору або суду; 2) наявність достатніх даних, на основі яких встановлюються ознаки злочину.

Що слід розуміти під  ознаками злочину?

Виходячи зі змісту ст. 11 Кримінального кодексу України, злочином вважається суспільно небезпечне, винне та протиправне діяння, за вчинення якого передбачена кримінальна відповідальність, вчинене осудною та деліктоздатною особою.

Злочином може бути тільки діяння, тобто дія або бездіяльність. Злочином є тільки суспільно небезпечне діяння. Суспільна небезпечність — якість, яка проявляється в тому, що такою дією заподіюється або створюється загроза заподіяння шкоди об'єктам, які перебувають під охороною кримінального закону. Злочином є тільки таке протиправне та суспільно небезпечне діяння, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним кримінальним законом.

На підставі викладеного  під "даними, які вказують на присутність  ознак злочину", слід розуміти докази, що вказують на те, що діяння, яке розглядається, є суспільно небезпечним, протиправним та кримінально караним. Достатніми даними, які вказують на наявність ознак злочину слід вважати наявність доказів, що підтверджують реальність конкретного протиправного посягання на конкретний об'єкт  кримінально-правової охорони (наявність об'єкта та об'єктивної сторони конкретного складу злочину). В кожному конкретному випадку питання про достатність даних для порушення справи вирішується компетентною особою за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням всієї сукупності матеріалів.

Безперечно, що на момент порушення кримінальної справи завжди є можливість встановити, хто вчинив злочин і ступінь провини кожного  з його учасників. Але закон цього  і не вимагає. На практиці багато справ  порушуються саме за фактом вчиненого злочину (пограбування, крадіжки, розбою, вбивства тощо), що є припустимим та правомірним. У ст. 98 КПК України зазначено якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути порушено щодо цієї особи.

Однак у деяких випадках злочин може бути вчинений лише певними  суб'єктами, у зв'язку з чим їх виявлення входить в поняття  встановлення  ознак злочину (ухилення від сплати податків, хабар, порушення  правил торгівлі, ухилення від лікування  венеричного захворювання, дезертирство тощо) Тут закон пов'язує можливість кримінальної відповідальності тільки з діями осіб, які мають особливий статус (суб'єкт підприємництва, посадова особа, хворий, військовослужбовець тощо). В такому разі ознаки злочину міститимуть в собі і дані про суб'єкт злочину, а кримінальна справа порушується щодо конкретної особи за конкретною статтею Кримінального кодексу України. Дані, що вказують на наявність ознак злочину, мають бути достатніми, а це значить, що вони повинні з достовірністю вказувати на наявність названих обставин складу злочину.

Таким чином, кримінальна  справа порушується за наявності  приводів до її порушення (ст. 98 КПК  України) та за відсутності обставин, що виключають її порушення (ст. 6 КПК  України).⁸

Приймаючи рішення про  порушення кримінальної справи, слідчий, орган дізнання, прокурор або суддя  виносять постанову, а суд — ухвалу.

Говорячи про прийняття  будь-якого процесуального рішення, мають на увазі низку моментів:

а)який орган має право  прийняти рішення про виконання цієї дії та реалізувати її;

б) в які строки має  бути прийнято та реалізовано рішення;

в) які конкретні дії  мають передувати прийняттю рішення  і в якій процесуальній формі  виконуватися;

г) як документально має  бути оформлено прийняте рішення;

д) які можуть бути наслідки прийнятого рішення, хто і як може його оскаржити, хто може відмінити  прийняте рішення;

е) які правовідносини виникають у зв'язку з прийнятим  рішенням, які права при цьому  мають учасники процесу;

є) які наслідки настають у разі визнання рішення незаконним.

Приймаючи рішення, необхідно  зважити всі обставини, що мають  значення, визначити юридичну процедуру  прийняття та виконання прийнятого рішення.

Є деякі особливості  взаємодії слідчого та працівників  органу дізнання у стадії порушення кримінальної справи. Так, відповідно відомчої інструкції МВС України реалізація оперативних матеріалів з порушенням справи може бути здійснена як слідчим так і оперативним працівником. Однак у всіх випадках порушенню кримінальної справи має передувати їх спільний розгляд. При цьому матеріали безпосереднього виявлення органом дізнання ознак злочину, наприклад матеріали про виявлену крадіжку, як правило спільно обговорюються слідчим та оперуповноваженим. Слідчий має право повернути такі матеріали органу дізнання на додаткову перевірку. В цьому разі він складає письмовий висновок із зазначенням обставин, які заважають порушенню справи, а також заходів, які підлягають виконанню з метою усунення допущених прогалин.⁹

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ

Обставини, що виключають провадження у кримінальній справі.

 

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомленні що надійшли, не встановлено підстав  для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять  дані про наявність у діянні особи  адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання суддя вправі, відмовити в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу або власнику підприємства, установи організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Відповідно до вимог  ст. 99 КПК України за відсутності  ознак злочину та підстав до порушення  справи, а отже за наявності обставин, що виключають провадження у справі, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд відмовляють у порушенні  кримінальної справи, про що виносять мотивоване рішення.

Згідно зі ст. 6 КПК  України кримінальну справу не може бути порушено за наявності обставин, які виключають провадження по справі:

• через відсутність події злочину;
• через відсутність в діянні складу злочину;
• щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;
• внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з помилуванням окремих осіб;
• за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 КПК України;
• через відсутність скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і в разі відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК України);
• щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження у справі необхідне для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
• щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;
• щодо особи, про яку є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому самому обвинуваченню;
• якщо про відмову в порушенні справи по тому самому факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Якщо обставини, зазначені  в перших двох пунктах, виявляються  в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє виправдувальний вирок. ( частина 2 ст. 27 КПК України )

Закриття справи на підставі амністії не допускається, якщо обвинувачений  проти цього заперечує. В цьому  разі провадження у справі продовжується в звичайному порядку.

У випадках, коли обвинувачений  підлягає амністії, якщо ця обставина  виявлена в суді — суд постановляє  обвинувальний вирок із звільненням  засудженого від покарання.