Органи в апараті держави

Зміст

 

 

Вступ

 

Для виконання функцій управління загальносуспільними справами створюється механізм держави — ієрархічна система органів, наділених повноваженнями безпосередньо здійснювати державну впаду, а також державних установ, відомств і підприємств, за допомогою яких реалізуються функції держави.

Та частина механізму держави, що безпосередньо уповноважена здійснювати державну владу, управляти загальними справами суспільства, виконувати функції держави, називається державним апаратом. Він складається з окремих органів держави (парламент, президент, уряд, судові органи) та установ (центральні і місцеві органи виконавчої влади, силові відомства: прокуратура, міністерства оборони, внутрішніх справ, служба безпеки, прикордонні, внутрішні війська, податкові органи тощо).

У державному апараті на професійній основі працюють виборні особи (депутати, президент) або державні службовці, військові тощо, статус яких визначений нормативно-правовими актами (наприклад. Законами «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про міліцію» та ін.). Для здійснення своїх повноважень державним органам (державному апарату) надаються матеріальна база (приміщення, транспорт, засоби зв'язку, організаційна техніка тощо) та фінансові кошти, які формуються з податків.

Органи держави безпосередньо пов'язані з її функціями. Вони змінюються, постійно вдосконалюються відповідно до історичного типу держави та її функцій на тому чи іншому етапі розвитку, в ту чи іншу епоху. Скажімо, органи соціальної правової держави (відповідно до її функцій) суттєво відрізняються від органів феодальної чи буржуазної держави (на ранніх етапах її розвитку). У разі потреби з'являються нові органи.

Питанням правового  становища в Україні державного апарату України присвячені праці  таких вчених, як: А.В. Колодій, В.В. Копєйчиков, В.О. Котюк, В.В. Марочкін, М.І. Мельник, В.В. Молдован, М. Настюк, А.Ю. Олійник, В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фруцький, Сумський Д. О.

Отже, об’єкт дослідження курсової роботи – Державний апарат України.

Предмет дослідження  – зміст державного апарату України.

Мета роботи – здійснення комплексного аналізу системи та структури державного апарату України, на основі аналізу та узагальнення нормативно-правових актів, монографій, наукових статей.

Завданнями курсової роботи є:

- визначення поняття державного апарату України;

- розгляд видів органів державного апарату України;

- аналіз органів державного апарату України;

Методологічна основа ґрунтується  на результатах науково-теоретичних  досліджень у сфері конституційного  права. Вона складається з комплексного поєднання загально філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У курсовій роботі широко використовувались такі методи наукових досліджень, як аналіз та синтез, порівняльно-правовий, структурно-функціональний та  системно-логічний.

 

1. Апарат української держави

 

Для здійснення своїх  завдань і функцій кожна держава  створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здійсненні завдань  і функцій держави, називається  її механізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державно-владними повноваженнями. Систему таких органів і називають апаратом держави. Звідси механізм держави криє в собі:

- апарат держави;

- державні підприємства;

- державні установи;

- інші державні організації.

Державні підприємства - вид державних організацій, які  безпосередньо реалізують функції  та завдання держави у сфері матеріального  виробництва. Сюди слід віднести державні підприємства з виробництва товарів, надання послуг, торгівлі, громадського харчування та ін. Державні установи - вид державних організацій, на які покладено завдання з реалізації функцій держави у сфері нематеріального виробництва. До них слід віднести установи у сфері культури, охорони здоров'я тощо. Це, наприклад, державні дошкільні дитячі установи, школи, училища, середні й вищі навчальні заклади, система лікарень, санаторіїв та інших установ охорони здоров'я.

Апарат держави - система  всіх державних органів, які здійснюють завдання та виконують певні функції  держави.

Основними принципами державного апарату України є: демократизм; національна рівноправність; законність; суверенність; поділ влади; соціальна справедливість; гуманізм і милосердя; поєднання переконання і примусу; гласність, відкритість і врахування громадської думки тощо.

Принцип демократизму в  Україні характеризується тим, що державний  апарат формується з волі більшості  населення, виражає та виконує волю громадянського суспільства.

Як корінна, так і  решта національних груп, що проживають на території України, є рівноправними. Держава гарантує всім здійснення, охорону, захист і відтворення політичних, економічних, громадських, соціальних і культурних прав.

Державний апарат організується  й діє на підставі законів. Його діяльність спрямовується на виконання законів  у порядку, передбаченому чинним законодавством. 
Державний апарат є єдиним носієм влади на засадах самостійності й незалежності, виразником суверенітету народу і нації.

Державна влада в  Україні здійснюється за принципом  її поділу на законодавчу, виконавчу  й судову. Єдиним органом законодавчої влади є Кабінет Міністрів. Правосуддя в Україні здійснюється виключно Конституційним, загальними та господарськими (арбітражними) судами.

Принцип соціальної справедливості державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, консенсусу між різними частинами суспільства, балансу різноманітних інтересів усіх соціальних прошарків, груп та інших верств населення.

Державний апарат визначає, гарантує, допомагає здійснювати  всім верствам населення їхні суб'єктивні права, охороняє та захищає основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритет загальнолюдським цінностям, забезпечує гуманне й милосердне ставлення до всього населення України і кожного, окремо взятого, індивіда.

Важливим принципом  державного апарату України е поєднання методів виховання і примусу. Примус до осіб застосовується лише тоді, коли вичерпано всі методи переконання, але особа не підкорилася загальнодержавним інтересам та інтересам громадянського суспільства.

Свої функції державний  апарат виконує відкрито, співпрацює з різними громадськими об'єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації та здійсненні покладених на нього завдань.

Отож, державний апарат (вибраний чи призначений) є системою державних органів, що здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього українського народу.

 

2. Види органів  державного апарату України

 

Первинною клітинкою  державного апарату є орган держави. Це окремий службовець чи структурно оформлений колектив державних службовців, наділений владними повноваженнями, відповідними матеріально-технічними засобами, утворений на законних підставах для виконання конкретних завдань і функцій держави.

Один службовець як орган  держави - це, скажімо, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно оформлений колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені певного органу. Кожний орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, які полягають у тому, що орган держави спроможний встановлювати формально обов'язкові правила поведінки (як нормативні, так і індивідуальні) та домагатися їх здійснення.

В юридичній літературі розглядають різні підстави класифікації державних органів. Розрізняють, наприклад, такі види органів держави:

- за місцем у системі  державного апарату; первинні (створюються  через вибори всім населенням  або його частиною); вторинні (створюються  первинними, походять від них  і підзвітні їм);

- за змістом або  напрямками державної діяльності: органи державної влади, глава держави, органи державного управління чи виконавчо-розпорядчі органи, судові органи, контрольно-наглядові органи;

- за способом утворення: виборні,  призначувані, ті, що можуть успадковуватися;

- за часом функціонування: постійні, тимчасові;

- за складом: одноособові, колегіальні;

- за територією, на яку поширюються  їхні повноваження: загальні, або  центральні; місцеві, або локальні. Державна влада в Україні здійснюється  за принципом її поділу на  законодавчу, виконавчу й судову. Вдосконалення органів державної влади реалізується в Україні на основі Конституції України.

До системи державних органів  України належать: законодавчий орган - Верховна Рада України; глава держави - Президент України; виконавчі органи, що поділяються на вищі Кабінет Міністрів України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, центральні (міністерства, державні комітети і відомства України та Автономної Республіки Крим), місцеві (обласні й районні, міст Києва і Севастополя, районів у містах Києві й Севастополі державні адміністрації на чолі з головами цих адміністрацій та їхні відділи й управління, а також адміністрації державних підприємств і установ); виконкоми й голови сільських, селищних, міських (міст районного та обласного підпорядкування) рад у частині виконання державних повноважень, що були їм делеговані органами державної влади.

Органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і  міст, тобто обласні й районні  ради, а також органи місцевого  самоврядування: міські, сільські, селищні ради та їхні виконавчі органи є самостійною системою об'єднань громадян у громадянському суспільстві.

Система судових органів охоплює: Конституційний Суд України; загальні [Верховний Суд України, суди Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя) суди, міжрайонні, районні, міські (міст обласного підпорядкування), районні в місті народні суди]; арбітражні [Вищий арбітражний суд України, арбітражний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя) арбітражні суди, інші спеціальні суди].

У самостійну систему органів держави  виокремлюються контрольно-наглядові  органи України. До них належать: Генеральний  прокурор України і підпорядковані йому прокурори; податкові адміністрації, санітарні, пожежні, контрольно-ревізійні та інші державні інспекції. Отже, апарат держави посідає головне місце в системі організацій державного механізму, оскільки здійснює державну владу і управління в суспільстві.

 

3. Органи в  апараті держави

3.1. Законодавчі державні органи

 

Єдиним  органом законодавчої влади в  Україні є парламент — Верховна Рада України. Конституційний склад Верховної Ради України — чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі. Вони не можуть бути на державній службі або мати інший представницький мандат. Їм гарантується депутатська недоторканність.

Верховна Рада України працює сесійно. Вона є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. Верховна Рада України збирається на першу сесію не пізніше, ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання Верховної Ради України відкриває найстарший за віком .депутат. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії Верховної Ради, із зазначенням порядку денного, скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу не менш як третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України або на вимогу Президента України.

Засідання Верховної Ради України  проводяться відкрито, Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конституційного складу Верховної Ради.

Верховна Рада України розглядає  і вирішує питання державного і суспільного життя, що потребують врегулювання законами України, а також здійснює установчі й контрольні функції, передбачені Конституцією України. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції  України в межах і порядку, передбаченому розд. XIII Конституції України;

2) призначення всеукраїнського  референдуму з питань, визначених  ст. 73 Конституції;

3) прийняття законів;

4) визначення засад внутрішньої  і зовнішньої політики;

5) призначення виборів Президента України в строки, передбачені Конституцією;

6) заслуховування щорічних і  позачергових послань Президента  України про внутрішнє й зовнішнє  становище України;

7) усунення Президента України  з поста в порядку особливої  процедури (імпічменту);

8) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України;

9) здійснення контролю за діяльністю  Кабінету Міністрів України та ін.

Конституція України встановлює також, що виключно законами визначаються: