Органи в апараті держави

Згідно із Законом  України "Про адвокатуру" адвокати та адвокатські об'єднання можуть створювати профспілки та асоціації. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у Міністерстві юстиції України. В Україні діє громадська організація — Спілка адвокатів України.

Нотаріат в Україні  — це система органів і посадових  осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законодавством з метою надання їм юридичної вірогідності. Організацію і діяльність нотаріату регулює Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені  державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Державні нотаріальні  контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності й фонду заробітної плати.

Державна нотаріальна  контора є юридичною особою. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться управліннями юстиції Ради міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата.

Висновки

Державний орган — це відносно самостійна частина держави, яка офіційно наділена певними повноваженнями (компетенцією), має певні завдання і функції, виступає представником держави з цих питань і діє на підставі Конституції і інших законів України.

Державних органів досить багато, всі вони взаємопов'язані між  собою і суспільством в цілому і виступають як певна система. Державні органи створюються так, щоб нормально функціонувала держава, щоб вона повністю виконувала свої внутрішні і зовнішні функції.

Всі державні органи можна класифікувати  на дві великі групи за рівнем і силою їх компетенції: на вищі (або центральні) державні органи і місцеві державні органи (обласні, районні, міські державні адміністрації). Вищі (центральні) органи держави — це такі, які розповсюджують свої повноваження на територію всій держави, а місцеві державні органи — тільки в межах своєї території.

Вищі (найвищі) органи державної влади  можна класифікувати залежно  від принципу розподілу влади  на законодавчі, виконавчо-розпорядчі, судові і контрольно-наглядові. За новою Конституцією України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Президент України є главою держави і виступає від її імені. Згідно Конституції України інститут Президента необхідно віднести до вищих представницьких органів влади, оскільки він обирається всім народом, має право законодавчої ініціативи, має право вето щодо прийнятих законів Верховною Радою із наступним поверненням їх на повторний розгляд, підписує закони, прийняті Верховною Радою, видає укази і розпорядження на основі Конституції і законів України та на їх виконання, приймає інші важливі рішення, які стосуються діяльності парламенту. В Конституції прямо не сказано, до якої гілки влади відноситься Президент. Цей інститут не можна віднести і до виконавчої влади, оскільки вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Таким чином, по нашій Конституції Президент відноситься до найвищих представницьких органів державної влади, який має значні повноваження при здійсненні законодавчої влади, а також виконавчої і судової влади. Як глава держави Президент є найвищою посадовою особою держави. Разом із тим в Законі «Про Президента УРСР» від 5.07.1991 р. сказано, що відповідно до попередньої Конституції Президент є найвищою посадовою особою Української держави і главою виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України є  вищим органом у системі органів  виконавчої влади, який відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. До виконавчої влади відносяться міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які підпорядковуються Кабінетові Міністрів. Вищими органами судової влади є Конституційний Суд, Верховний Суд (найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції). Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди (наприклад, Вищий арбітражний суд України). До вищих, центральних контрольно-наглядових органів відноситься Прокуратура України, оскільки вона продовжує виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів.

Місцеві державні органи також можна поділити на органи виконавчі, судові і контрольно-наглядові. До виконавчої влади відносяться місцеві державні адміністрації, голови місцевих державних адміністрацій і їх управління (УВС, освіти, охорони здоров'я); до судової влади — обласні, районні, міські і спеціалізовані суди; до контрольно-наглядових органів — органи прокуратури області, району, міста, різні інспекції тощо.

Систему регіонального самоврядування становлять районні і обласні  Ради народних депутатів, місцеві референдуми, а сільські, селищні, міські Ради народних депутатів та їх органи відносяться до системи місцевого самоврядування згідно Закону «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування».

Список використаної літератури

1. Основи держави і права: Навчальний посібник/ За ред. А.М. Колодія і А.Ю. Олійника. – К., 1997.
2. Правознавство/ За ред. М. Настюка. – Львів, 1994.
3. Котюк В.О. Основи держави і права. – К., 2001.
4. Тодоров И.Я., Чередниченко Э.А. Основы государства и права. – Донецк, 1997.
5. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – М., 1995.
6. Теория государства и права/ Под ред. Корельского В.М. – М., 1998.
7. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права. Навч. Посібник. – К., 2003.
8. Комаров С. А. Общая теория государства и права. - М., 1995
9. Конституційне право України./ За ред. В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фруцький. – К., 2000.
10. Сумський Д. О. Основи держави та права. – К., 1999
11. Теория права и государства./  Под ред. Лазарева. - М. 1997.
12. Правознавство./ За ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2002.
13. Молдован В. В. Правоохоронні органи. – К., 1998.
14. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2004.
15. Організація судових та правоохоронних органів./ За ред. І.Є. Марочкіна - Харків, 2000.
16. Правознавство./ За ред. В.Ф. Опришка, Ф.П. Шульженка. – К., 2003.