Правове становище жінки в Україні

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

 

”ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

 

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ

 

Кафедра історії і теорії держави і права

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Історія держави та права України»

 

 

 

на тему: ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ В УКРАЇНІ  

 

(КІНЕЦЬ ІХ – КІНЕЦЬ ХVІІІ СТ.)

 

 

 

Студентки _____ курсу ______ групи

 

Закарлюки Ніни

 

напряму підготовки__________________

 

_________«Правознавство»_________

 

 

 

Керівник __________________________

 

__________________________________

 

Національна шкала ________________

 

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

 

 

 

 

 

Члени комісії ________________________________________

 

________________________________________

 

________________________________________

 

м. Запоріжжя – 2014 рік

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………

 

РОЗДІЛ 1. СУСПІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ……………………………………..

 

1.1Жінка в давньоруській та середньовічній сім'ї (IX - XVI ст.)………..

 

1.2. Суспільне становище української православної жінки у гетьманщині в другій половині XVII - XVIII ст.

 

РОЗДІЛ 2. ПРИВАТНОПРАВОВИЙ СТАТУС ЖІНКИ В УКРАЇНІ………….

 

2.1. Право жінки на володіння і розпорядження майном, земельною власністю…………………………….

 

2.2.Особливості кримінальної відповідальності жінок

 

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ЗА СІМЕЙНИМ ПРАВОМ ........................

 

3.1 Трансформація в шлюбно-сімейних відносинах. Поняття та умови укладення шлюбу…………………

 

3.2. Припинення шлюбу та визнання шлюбу недійсним………………

 

ВИСНОВКИ……………………………………………..

 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження визначається її науково-практичною та теоретичною значимістю. Історія повсякденності є одним з найбільш перспективних напрямків, які отримали свій розвиток у вітчизняній історіографії з кінця XX століття. Тема актуальна на тлі збільшеного на рубежі XX - XXI ст. інтересу до дослідження статусу  жінки в сучасному суспільстві, для чого необхідне вивчення і осмислення економічного і соціально-політичного становища жінки  протягом тривалого історичного періоду.

 

Період кін. IX- кін.XVIIIст. - відмічений кардинальними реформами в усіх сферах життя суспільства. Вони торкнулися і повсякденне життя жінки. Внаслідок чого почали змінюватися побутові звички і спосіб життя. Дослідження проблеми допомогло оцінити масштаби модернізації суспільства та їх результати за такий тривалий період.

 

Особливий інтерес до «жіночої теми» зумовлений різноманітністю рольових функцій, які освоюють жінки в сучасному суспільстві.Всебічний аналіз життя і діяльності жінок, починаючи з найдавніших часів, дозволяє повернутися до витоків процесу входження жінки в соціум, де і відбулося усвідомлення важливості і необхідності присутності жінок у житті суспільства. Вивчення проблеми взаємин жінки і соціуму забезпечить розуміння значимості активної діяльності жінок у становленні правової держави, а також буде сприяти підвищенню статусу жінки.

 

Предметом дослідження виступає повсякденне життя жінок у період кін. IX- кін.XVIIIст .

 

Об'єктом дослідження є  жінка,яка розглядається в якості окремої соціокультурної спільності, для якої характерний життєвий стиль, який визначається правовим статусом жінки в сім'ї та суспільстві, встановлені норми поведінки, а також певні способи реалізації в суспільстві.

 

Метою дослідження є комплексне вивчення еволюції статусу жінки різних станів в системі сімейних і суспільних відносин у кін. IX- кін.XVIIIст. Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішити такі завдання:

 

- Дати характеристику становища жінки в системі майнових і сімейних відносин в Стародавньої Русі;

 

- Дати оцінку становища жінки в суспільних відносинах;

 

- Проаналізувати  приватноправові  фактори призвели до змін у системі сімейно-майнових правовідносин жінок.;

 

- Охарактеризувати зміни, що відбулися в  шлюбно-сімейних відносинах.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. СУСПІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ЖІНКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

 

1.2 Жінка в давньоруської та середньовічної сім'ї (IX - XVI ст.)

 

Велику частину життя жінка IX - XVI ст. проводила в сім'ї. Тим часом про багатьох сторони сімейного життя, звичних потребах і турботах, уявленнях русів ми знаємо поки недостатньо. Як, наприклад, розумів людей раннього середньовіччя моральні норми? Який був шлюбний ритуал, сімейний побут? Як складалися відносини між подружжям, батьками і дітьми?

 

Опис розкрадання в найдавніших літописних зведеннях відображає прояв узгодження інтересів сторін у матримоніальних справах і, отже, вільної волі жінки в цьому питанні.

 

Всі сторони вивчення соціального статусу жінки в середньовічному суспільстві так чи інакше пов'язані з сім'єю - найважливішої осередком давньоруського феодального суспільства XI - XV ст., А для освітлення статусу жінки в родині очевидна необхідність, з одного боку, вивчення церковного вчення про сім'ю і місце в ній жінки, а з іншого - сприйняття церковно-юридичних норм сучасниками, заломлення в їхній свідомості пов'язаних з ними проблем.

 

Розвиток сімейно-шлюбних відносин від великих сімей VI - VII ст. до економічно і юридично самостійним малим сім'ям XI - XII ст. не викликає сумніву у більшості дослідників. Характер сімейних зв'язків, властивих індивідуальної сім'ї, що існувала у розглянутий період, підтверджується і за археологічними та письмовими джерелами.

 

Структура індивідуальної сім'ї в епоху середньовіччя та її внутрішня організація складалися під впливом розвивається християнства, і тому розвиток сімейно-шлюбних відношенні і статус жінки в сім'ї регулювалися значною мірою нормами християнської моралі. Основу церковної концепції сім'ї становив теза про святість шлюбу. При цьому сам шлюб розглядався як

 

 

непереборне і неминуче для простого мирянина «зло». Цнотливість розглядалося як шлях до порятунку душі. Таким чином, впровадження моральних начал у насіннєву життя давньоруської людини виходило з проголошуваних церквою принципів.

 

Проблема вибору між цнотливістю, невинністю і шлюбом була для середньовічної людини проблемою співвідношення ідеалу і дійсності.

 

Мікроклімат в давньоруській сім'ї залежав саме від жінки: «Чи личить дружині чоловіка свого мети аки главу на плечах, а чоловік свою жінку - аки душу в тілі».

 

Незалежно від того, чи був заснований шлюб на відносинах взаємної схильності, або ж в основі його лежала економічна угода батьків, міцність сімейних уз охоронялася церковним законом. Тому основну увагу церковних збірників не випадково було звернено на проблеми інтимного етики. У разі вчинення «гріха», тобто відступу від норм, встановлених церквою, призначався пост. Певною мірою це сприяло розвитку культури життя у шлюбі і об'єктивно сприяло охороні здоров'я жінки.

 

Церква накладала численні заборони стосовно поведінки жінки в родині і поза домом. Однак дружини князів, бояр, а також представників вотчиною адміністрації були в той час аж ніяк не «теремним самітниця», а, наприклад, учасницями святкових бенкетів.

 

Спілкування жінки не вдома з чоловіками, не є її родичем або членами її сім'ї, також засуджувалося церковниками. Каралися й ті, хто потурав подружньої невірності. Міра покарання визначалася соціальним статусом (чим він був вище, тим суворіше був штраф), а також тим, якою мірою тут було присутнє спонтанне прояв почуття або ж навмисність (умисне образа вважають поганим).

 

Церква активно боролася і проти всіх пережитків дохристиянської моралі, одним з яких було багатоженство. Простий люд не знав багатоженства. Це явище, не ставши на Русі повсюдним, охоплювало лише деякі вищі верстви пануючого класу.

 

Зазначені церковними пам'ятками позашлюбні зв'язки були явищем досить поширеним, хоча численні приписки, зроблені на полях церковних збірників самими переписувачами з середовища кліру або читачами цих текстів, говорять про безсумнівну засвоєнні людьми християнських норм моралі та розумінні протизаконності не подружніх  зв'язків.

 

Розглянута система релігійних морально-етичних норм змушує дійти висновку про суперечливість багатьох церковних постулатів.

 

Найбільш повно коло прав та обов'язків дружини в сім'ї XVI століття був сформульований «Домостроем» - зводом правил поведінки городян, складений священиком Сильвестром. Згідно з «Домострою» саме чоловікові або батьку як голові сім'ї належало керувати усією системою домашнього життям. Розпорядження його повинні були беззаперечно виконуватися, а мораль того часу не виключала застосування ним і фізичних покарань. У той же час господиня будинку, на думку автора «Домострою», претендуючи на верховенство, в тому числі і в питаннях виховання дітей, повинна була вміти добре організовувати домашнє господарство.

 

«Домострой» відбив сформовані до часу його створення спосіб життя московитів XVI століття. Про це свідчать у своїх записках і мандрівники-іноземці. Вони залишили опис сімейного побуту жінок царського двору, повсякденне життя яких проходила далеко від людських очей.

 

Також розглядаючи цю частину питання необхідно торкнутися проблеми навчання жінок у цей час. Перші відомості про навчання дівчаток в Росії відносяться до XI століття. У 1086 році Анна Всеволодівна, сестра Володимира Мономаха, відкрила дівоче училище при Андріївському монастирі в Києві. Дочка полоцького князя Єфросинія в заснованих нею монастирях навчала не тільки черниць, але жінок-мирянок.

 

На Русі навчальні заклади іменувалися училищами: слово школа увійшло в побут починаючи з XIV століття. Вже в першій половині XI століття були відомі палацова школа князя Володимира в Києві і школа, заснована Ярославом Мудрим  у Новгороді в 1030 році.

 

Зміст освіти, як і в навчальних закладах Заходу, становили висхідні до античності сім вільних мистецтв: граматика, риторика, діалектика (так званий тривіум), арифметика, геометрія, музика й астрономія (так званий квадривіум). Особливі школи існували для навчання грамоти та іноземних мов; в 1086 році в Києві було відкрито перше жіноче училище. За зразком київської і новгородської при дворах руських князів відкривалися й інші школи - наприклад, у Переяславі, Чернігові, Суздалі школи створювалися при монастирях.

 

Зміни, що відбулися в Росії в XVI столітті і пов'язані з виникненням самодержавної, станово-ієрархічної, централізованої монархії, мали прямий вплив на лад та особливості сімейних відносин. У ієрархічно організованому державі порівняно швидко зійшли нанівець багато результати тривалої еволюції майнових прав жінок.

 

Таким чином, зіставлення церковної концепції сім'ї та соціального призначення жінки з фактами, що характеризують історичну реальність російського суспільства I X - XV I століттях, дає уявлення про культурні, юридичних і моральних нормах ставлення до жінки в давньоруському суспільстві.

 

У цілому картина життя російської родини цього часу і положення в ній жінки зовсім не такі вже й похмура, як це нерідко подається в літературі, кажучи про патріархальний побут з деспотичною владою «глави дому». Релігія і церква, хоч і грали важливу роль в житті середньовічної Русі, не охоплювали всіх сторін духовного світу людини тієї епохи. На уявлення людей про роль жінки в сім'ї впливали тоді і реалії навколишнього світу, і народні традиції, і погляди, успадковані з дохристиянських часів[9].

 

 

 

1.2 Суспільне становище української православної жінки у Гетьманщині в другій половині XVII - XVIII ст.

 

   Останнім часом у пострадянській історіографії популярності набув такий новий напрямок дослідження вчених, як історія повсякденності, який виокремлюється у самостійний науковий напрям. Головним об'єктом його вивчення є людина в усьому різноманітті її життєвих проявів. Сучасна українська наука давно потребує такого дослідження, яке б ґрунтувалося не на застарілих методологіях вивчення історії, де б не лише змальовувалася класова боротьба або соціальні відносини у суспільстві, а й відтворювалося повсякденне життя людей у різні історичні епохи. Такий підхід дозволить певною мірою переосмислити багато важливих культурно-історичних явищ. Тож відтворивши щоденне, приватне, неофіційне життя людей (непублічну сферу), причини їхніх радощів і смутку, ми уникнемо дослідження історії у безособистісних, абстрактних категоріях.

   У суспільстві завжди особливе місце посідає жіноче питання, тому що стан соціальної культури суспільства визначається по тому, яке становище у ньому займає жінка. За словами відомого українського і російського письменника й історика Д. Мордовцева „жінка... - це такий чуттєвий барометр, який перш за все відображає в собі стан...су спільної атмосфери, характер і напрям історичної епохи, такою є чи не виключно жінка, а ніж чоловік" [25].  Тому актуальним на сьогоднішній час є дослідження ролі і статусу української жінки у православному українському суспільстві, зокрема, у визначений період.

   Статус жінки серед православного населення Гетьманщини другої половини XVII -XVIII ст. вивчався істориками не глибоко, на відміну від козацької доби, коли висвітлення ролі українки знайшло відображення у низці праць істориків. Проблеми, пов'язані зі становищем жінки в українському суспільстві, а також і в російському, досліджував історик М. Костомаров [21]. Роботи польського історика Антонія І (Йосипа Ролле) були пропольської спрямованості, проте автор високо оцінював суспільний статус української жінки і відрізняв її від росіянок і полячок . Дослідженню суспільного статусу української жінки в XVI - XVIII ст. присвячено ряд робіт відомого українського етнографа та історика О. Левицького. Він першим з вітчизняних дослідників присвятив розгляду окремих аспектів цієї проблеми ряд своїх праць. Серед сучасних вчених, які вивчають дану проблему, слід назвати В. Борисенко [6] і О. Кривошия [20]. Ці українські історики присвятили низку праць дослідженню проблем суспільного статусу українки за козаччини, її ролі у правовій культурі народу, побуту і дозвіллю жінки в традиційній етнокультурі.