Соціальна політика як функцiя державного управлiння

 

                      СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ФУНКЦІЯ 

                              ДЕРЖАВНОГО   УПРАВЛІННЯ      

 

ПЛАН

 

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ           

 

           1.1 Сутність соціальної політики

           1.2 Принципи соціальної політики держави

           1.3 Соціальна політика формування здорового способу життя

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЙОГО СПІВВДНОШЕННЯ З ВИКОНАВЧОЮ ВЛАДОЮ

            2.1 Поняття, сутність і принципи державного управління

           2.2 Механізм і апарат державного управління

            2.3 Органи виконавчої влади як “елемент” системи державного упраління

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

            4.1 Оцінка сучасної суспільної  ситуації 

            4.2 Соціальна українська держава на сучасному етапі

 

 

 

 

 

 

                                                   ЗМІСТ

 

ПЛАН______________________________________________________________1

ЗМІСТ_____________________________________________________________ 2

ВСТУП___________________________________________________________3-4

 

РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ           

 

           1.1 Сутність соціальної політики________________________________5-8

           1.2 Принципи соціальної політики держави______________________ 9-12

           1.3 Соціальна політика формування здорового способу життя______13-14

 

РОЗДІЛ 2. СУТНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА ЙОГО СПІВВДНОШЕННЯ З ВИКОНАВЧОЮ ВЛАДОЮ

            2.1 Поняття, сутність і принципи державного управління_________15-18

           2.2 Механізм і апарат державного управління__________________  19-22

            2.3 Органи виконавчої влади як  “елемент” системи державного управління______________________________________________________ 23-24

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В РЕАЛІЦАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ_____________________________________________________ 25-26

РОЗДІЛ 4. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

            4.1 Оцінка сучасної суспільної  ситуації________________________27-29

            4.2 Соціальна українська держава на сучасному  етапі____________30-32

 

ВИСНОВОК_______________________________________________________33

ЛІТЕРАТУРА______________________________________________________34

 

 

                                                     ВСТУП

Обрана мною тема „ Соціальна  політика як функція державного управління” є досить актуальною. Становлення нової економічної системи, що ґрунтується на ринкових відносинах, безпосередньо пов’язане з реформуванням існуючої соціальної політики. Для створення системи матеріального забезпечення та її функціонування необхідні макроекономічні передумови, які б охоплювали всіх членів суспільства. У цьому плані особливий інтерес викликає соціальна політика як її складова частина. Такий інтерес викликаний головним чином тим, що соціальна політика спрямована на керування суспільством, прагненням її направити розвиток соціуму в певне річище. У цьому плані перед дослідниками постають дві співзалежних проблеми. З одного боку, вони намагаються виявити нові об'єктивні закони розвитку суспільства, з іншого - виявити закономірності в управлінні людиною цим суспільством. Створення таких умов — важлива складова державного регулювання соціальної політики. Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади. Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів державного управління. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної адміністративної реформи.

В роботі особливу увагу  приділяю реалізації активної соціальної політики та інфраструктури на рівні  держави та галузей.  Широко використовую нормативні акти органів державної  влади та управління з проблем  державного регулювання економіки  та соціального розвитку, щоб з’ясувати  суть та зміст соціальної політики, комплексно розглянути проблеми складних соціальних систем, до яких належить державне управління, методи державного впливу на соціальну спрямованість ринкових перетворень, механізми розробки і  впровадження соціальних нормативів і  програм соціального захисту  населення і на цій основі сформувати практичні навики і вміння аналізувати, узагальнювати і моделювати складові елементи і напрями розвитку соціальної політики.

Соціальна політика є складною системою яка включає в себе такі підсистеми: органи управління, нормативно-правову базу, науково-дослідні установи, освітні заклади, служби профорієнтації та зайнятості, управління праці та соціального захисту населення, процедури управління, програми та організаційні заходи їх реалізації, матеріально-технічну базу, відповідні комп’ютерні технології, інформаційне забезпечення тощо. Отже, метою курсової роботи є – дослідження структури соціальної політики, сутності державного управління, її владних структур та органів, способи впливу на них з боку суспільства, їх взаємозв’язок. Відповідно до поставленої мети, завданнями цієї роботи будуть наступні:   

- сутність соціальної політики;                                                                                                      - принципи соціальної політики держави;                                                                    -соціальна політика формування здорового способу життя;                                                       - поняття, сутність і принципи державного управління;                                                             - механізм і апарат державного управління;                                                                         - органи виконавчої влади як “елемент” системи державного управління;                                                      - оцінка сучасної суспільної ситуації;                                                                                - соціальна українська держава на сучасному етапі.

Для написання курсової роботи я використовувала праці вітчизняних вчених. Для різностороннього викладу думок вчених були використані, підручники та періодичні видання. Структура курсової роботи має логічне завершення та складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

          Політика виражає докорінні інтереси різних соціальних спільностей, партій,  держав і цілі, якими вони керуються. У всіх сферах, де здійснюється політика, вона має багато форм вияву. Теорія виділяє дві великі, тісно пов’язані одна з одною сфери політики — внутрішню та зовнішню. Водночас багатоманітність реального життя дає змогу і навіть зобов’язує виділяти у внутрішній і зовнішній політиці більш вузькі, але дуже важливі сфери, такі як: економічна, соціальна, національна, політика розвитку народовладдя, культурна політика тощо.  Соціальною основою громадянського суспільства виступає суспільство з динамічною соціальною структурою, яка весь час розвивається та вдосконалюється. [4, 9]                                                                  

  Конституція України є найвищим правовим актом нашої держави. Конституцію України було прийнято Верховною Радою України на її п’ятій сесії 28 червня 1996 р. Цей день тоді ж було проголошено державним святом українського народу, оскільки Конституція є Основним Законом держави, який визначає та закріплює підвалини всього суспільного життя, статус людини й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України. Конституція України є основою правової системи нашої держави. Конституція має як правові, так і політичні ознаки. Отже, Конституція є рівночасно і політичним, і правовим актом, залишається, як втілення істотних прав людини (громадянина) на справедливость, свободу та добробут.

Конституція України визнала  людину найвищою соціальною цінністю і утвердила реальне народовладдя. За Конститйцією України (ст. 21) усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Кожна людина і громадянин має право на життя (ст.. 27), на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), працю (ст. 43), право на соціальний захист, (ст. 46), на достатній життєвий рівень (ст. 48), право на освіту (ст. 53) тощо. [9]

Одним з найважливіших соціально-політичних принципів є демократизм. Вже у ст. 1 Конституції України зазначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. [9] Природно, що визначальна риса держави зводиться у найважливіший принцип її управлінської діяльності.

Демократія — політична організація влади народу, при якій забезпечується: рівна участь усіх і кожного в управлінні державними і суспільними справами; виборність основних органів держави і законність у функціонуванні всіх суб'єктів політичної системи суспільства; забезпечення прав і свобод людини і меншості відповідно до міжнародних стандартів. (Скак148

У демократичному суспільстві  державна влада набуває форми  народовладдя. її першочерговими завданнями стають: втілення свободи і справедливості у відносинах учасників суспільного  життя; захист та охорона прав і законних інтересів особи та родини (сім'ї); функціонування державних органів  на основі права; реалізація повноважень  держави не лише через примус, а  й через силу громадської думки; забезпечення рівних для всіх можливостей  у сферах життєдіяльності людей, на базі принципів соціальної справедливості, гуманізму і загального блага. [3, 23]

Демократичний соціалізм  становить собою міжнародний  рух за свободу, справедливість, солідарність.

Свобода- це право на самостiйний розвиток особистості, звiльнення вiд принизливої для людської гiдностi залежностi вiд iнших. Свобода вимагає захисту вiд гноблення, вiд порушень прав особи.

Соціальна справедливість - це однакова свобода для всіх. Перш за все це означає рiвнiсть прав i рiвнiсть всiх перед законом.

 Солідарність- це розумiння того, що ми необхiднi один одному, що кожнiй людинi потрiбнi повага, пiдтримка та допомога iнших. Солiдарнiсть є природним проявом людяностi. Вона передбачає готовнiсть людей пiдтримати один одного, захистити права iнших, боротися з несправедливiстю i порушеннями свободи, де б вони не вiдбувались. Тiльки у взаємодiї, а не у ворожнечi мiж людьми, можна досягти добробуту.

Соціальна політика — це важлива складова внутрішньої політики держави, яка втілюється в життя через соціальні програми і на практиці реалізує відносини в суспільстві в інтересах і через інтереси основних соціальних груп населення. [7, 27]

          Визначальною у соціальній політиці є діяльність держави, спрямована на регулювання, стабілізацію і розвиток соціальних відносин у суспільстві та реалізацію (задоволення) соціальних потреб людини. Соціальна політика має завдання по розробці заходів щодо збереження та укріплення існуючого суспільного устрою, або заміни його новим (прогресивним або регресивним).

          Об’єктом соціальної політики є суспільні, зокрема соціальні, відносини, процеси життєдіяльності соціуму, що безпосередньо чи опосередковано на формування соціальної безпеки людини, задоволення нею власних соціальних потреб та інтересів, освоєння і творення соціальних цінностей. Соціальна політика виявляється в управлінні, регулюванні соціальних процесів. Соціальне управління і регулювання є основним механізмом, інструментом реалізації соціальної політики. [14, 6]

До суб’єктів соціальної політики належить людина, держава, суспільство, соціальні спільності та інститути, політичні партії, громадські організації, асоціації громадян, фонди, принципово нові для українського суспільства суб’єкти, зокрема соціального захисту (підприємці, роботодавці), і суб’єкти, що здійснюють у різноманітних формах як у межах інституціональних структур, так і на громадянських самодіяльних засадах. [14, 10] Соціальне буття, соціальні відносини функціонують на основі органічної єдності об’єктивного і суб’єктивного, свідомої цілеспрямованої управлінською діяльності. [14, 9]

Соціальна політика реалізується як через державні «одномоментні» рішення  — соціальні заходи, так і через  соціальні програми. Соціальна програма є системою заходів, спрямованих  на вирішення тієї чи іншої соціальної проблеми. У соціальній програмі визначаються необхідні параметри та нормативи, що регулюють різноманітні явища  соціального життя в суспільстві: кваліфікація ситуації, загальне рішення, етапи вирішення конкретних завдань, заходи й способи реалізації кожного етапу. Нерідко для формування соціальних програм застосовується так зване дерево цілей, що уможливлює системний виклад процесу просування від етапу до етапу реалізації програми. [4, 175] Соціальна політика у суспільстві втілюється через соціальні програми, кінцевою метою яких є задоволення соціальних потреб на більшому чи меншому рівні. Для розробки соціальних програм і оцінки їх виконання потрібні соціальні нормативи і державні соціальні стандарти.

Процес стандартизації соціальної політики базується на визначенні «соціального стандарту» і «соціальної гарантії»  згідно із Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (листопад 2000 р).

Основними цілями процесу соціальної стандартизації є

1) забезпечення в повному обсязі рівнодоступних і якісних соціальних послуг для різних категорій населення відповідно до досягнень науки, практичного вітчизняного і закордонного досвіду;

2) забезпечення взаємозв’язку систем стандартизації, сертифікації, ліцензування і контролю якості у сфері соціального обслуговування населення;

3) використання соціальних стандартів при формуванні бюджетів різних рівнів і аналізу щодо їх виконання. [7, 83]

Основою формування системи  соціальних стандартів і державних соціальних гарантій є Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який містить концептуальні поняття і терміни у такому значенні:  

- державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій;

- державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму;

- прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих;