Соціальна політика як функцiя державного управлiння

Не менш критична ситуація склалася сьогодні й у самих галузях  соціальної сфери — в культурі, сфері молодіжної, дитячої, сімейної політики. Цілком вичерпав себе їх запас  міцності. Організаційні рамки охорони  здоров’я, освіти, соціального захисту, пенсійного забезпечення застаріли  і не відповідають ринковій інфраструктурі суспільства, яка тільки починає формуватись. Більшість підприємств і установ соціальної сфери сьогодні має жалюгідне існування і вже не може існувати без фінансових дотацій та інституціональних перетворень.

Протягом дев’яти років  триває поглиблення кризи в усіх сферах життя суспільства, небезпечне загострення соціально-політичного  напруження. Ось чому головним напрямком  оздоровлення соціального життя  та підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві може бути тільки відновлення повномасштабного виробництва та стабільний і ефективний розвиток економіки держави.(Бр190) Таким чином, можна констатувати, що на сьогодні ми маємо загальне різке зниження якості життя населення України і загальну соціальну кризу. Основою цих помилок стала відсутність наукового обґрунтування соціальних аспектів економічних реформ і відповідних суспільних інститутів. [7, 62]

Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів державного управління. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної адміністративної реформи. [1, 4]

В основі державної Стратегії  подолання бідності лежить, можна  сказати, одне поставлене урядом двоєдине завдання. Суть його в тому, щоб держава, по-перше, допомагала людям самим  долати власну бідність, якщо їм це під  силу і вони цього прагнуть; по-друге  – надавала адресну підтримку  багатодітним сім’ям, пенсіонерам, інвалідам, яким за теперішніх умов особливо важко... Найуразливіша нині категорія малозабезпечених – це, безперечно, сім’ї, де є троє і більше дітей, особливо малолітніх. Саме їм у першу чергу покликані допомогти нові кроки уряду щодо вдосконалення порядку надання всіх видів соціальної підтримки. [15]

Розуміло, що реформа проводиться відповідно до Конституції України. Передусім треба створити законодавчу базу, прийняти закони, які передбачені у Конституції. Криза в економіці і соціальній сфері, криза влади, зокрема виконавчої, потребують державного регулювання. Не можна нормально проводити реформу, наприклад, без Закону про Кабінет Міністрів, який досі не прийнято з політичних мотивів. Загалом, створення належної законодавчої бази – це складна проблема. Закони, прийняті в Україні в останні роки, не є ефективними і стабільними. Їх зміни відбуваються настільки часто, що не кожний юрист в них орієнтується. До того ж вони часто суперечать Конституції України та іншим законам і в результаті – закони не виконуються. [1, 57]

Особливу роль у сфері соціальної політики ринкової економіки із соціальною орієнтованістю відіграє розробка системи соціального захисту людей похилого віку, інвалідів, сім’ї, молоді. Важливе місце займає проблема соціального партнерства. Вона розглядається насамперед як спосіб досягнення згоди в суспільстві, а також як інструмент спільного вироблення рішень по соціальних питаннях з боку держави і громадських організацій.

Саме тому в основу економічних  перетворень і відповідних програмних заходів покладено органічне  поєднання політики фінансової стабілізації та економічного зростання з активною соціальною політикою — «Реформи заради добробуту. [7, 53]

Під час переходу України  до ринкових відносин соціальна політика держави зосереджується на тому, щоб  відповідно до наявних фінансових можливостей  забезпечити органічне поєднання  макроекономічної трансформації із соціальною спрямованістю реформ. Соціальна політика має бути адекватною стану економіки, сприяти виходу з кризи, забезпечити дотримання мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення. [17, 259]

 СОЦІАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

         Соціальну політику в сучасному світі проводять різні суб’єкти і насамперед держава — вона є одним із політичних інститутів як історично сформованих стійких форм організації спільної життєдіяльності людей. Соціальна держава сприяє соціальної стабільності в суспільстві. Серед інших суб’єктів соціальної політики виділяються різні партії, суспільні рухи й об’єднання, а також самі громадяни (цивільні ініціативи). [7, 52]

З метою забезпечення переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки в останні роки відбулися  кардинальні зміни. Так, були створені принципово нові організаційні структури, забезпечено грошово-фінансову стабілізацію в економіці, що ґрунтувалася на монетарній концепції, є безперечні успіхи в  боротьбі з інфляцією. [18, 26] Нині в Україні створюються нові приватні, суспільні й державні організації, що обслуговують соціальну сферу і споживчий ринок. Головним їх призначенням є врахування потреб громадян, які (потреби) залежать від загальноприйнятих у суспільстві морально-психологічних норм і цінностей, і послідовне забезпечення цих потреб шляхом реформування систем соціального захисту, освіти, охорони здоров’я, забезпечення житлом, охорони довкілля, захисту прав людини та в широкому розумінні — захисту інтересів споживачів. Ці системи поступово пристосовуються до ринкових умов, змінюючи свої функції та структуру, що, у свою чергу, сприяє досягненню основних макропоказників споживання, підпорядкованих завданням суспільного розвитку. [17, 256]

Акти договірного характеру  є джерелами права соціального  забезпечення. Під час вступу до Ради Європи Україна взяла до виконання низку зобов’язань, наведених у Висновку Парламентської асамблеї Ради Європи №190 (1995 р.)

Європейська соціальна  хартія - це один із найважливіших загальноєвропейських документів, що стосується соціальних прав людини та контролю за їх дотриманням. В ній ідеться про зайнятість, професійне навчання та рівні можливості; охорону здоров'я, соціальне забезпечення та соціальний захист; трудові права та питання міграції, захисту дітей і сім'ї.

Наша держава відповідно до постанови Верховної Ради України  «Про підготовку до ратифікації Верховною  Радою України Європейської соціальної хартії від 5 листопада 1997 р. № 620/97»  має намір надати обов'язковості  цьому акту на території України. [12, 99])Законодавство України в цілому відповідає вимогам обов’язкових і низки додаткових статей Хартії, які забезпечуються нормами трудового законодавства, а в окремих питаннях, зокрема щодо захисту прав неповнолітніх у сфері праці, містить навіть більш високі стандарти. Водночас для забезпечення повної відповідності необхідним є здійснення адаптаційної діяльності шляхом унесення змін та доповнень до Конституції України та інших нормативно правових актів України. Ратифікація Хартії є свідченням того, що Україна справді орієнтується на європейські соціальні стандарти.

Становлення нової економічної  системи, що ґрунтується на ринкових відносинах, безпосередньо пов’язане  з реформуванням існуючої соціальної політики. На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні вже  здійснено лібералізацію економіки  та зовнішньоекономічної діяльності, розпочато приватизацію, практично  ліквідовано адміністративно-командну і розподільчу систему управління, демократичнішими стали трудові  відносини. [18, 18]

Реформа має радикально змінити  систему державного управління всіма  сферами суспільного життя, перетворити  її в один з визначальних чинників економічних та соціальних реформ. Розуміло, що реформа проводиться відповідно до Конституції України.

Зараз в Україні проводяться реформи в освіті. Реформа робиться для того, аби забезпечити вищу якість навчання та справедливий доступ до освіти: конкурують здібності вступників, а не знайомства та глибина гаманців. Аналізуючи сучасні зміни законодавчої бази у сфері освіти, можна стверджувати, що зараз відбувається інтенсивна реорганізація структури університетів, проводиться адміністративна реформа та деякі перебудови у системі навчання. [16] Реформа спонукатиме до того, що доступ до вищої освіти матимуть ті, хто насправді може і хоче вчитися. Результатом реформи освіти будуть краще освічені професіонали і вища якість їхнього внеску у суспільство.

Пенсійна реформа започаткована  Указом Президента України від 13 квітня 1998 року «Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні». У рамках цього стратегічного  документа урядом запропоновані  законопроекти «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», що дає реальну можливість створити належну законодавчу базу, яка дозволить побудувати цивілізовану пенсійну систему. Поступове проведення реформи дозволить вирівняти пенсії чоловіків та жінок, забезпечити бездефіцитність ПФУ до 2012 року та ввести в дію другий рівень накопичувального пенсійного забезпечення, пожвавивши одночасно роботу третього рівня – недержавних пенсійних фондів. Також, для ефективної роботи пенсійної системи необхідне економічне зростання та пожвавлення фінансового і фондового ринку.

Стратегія політики соціального  захисту держави сформульована  у програмах діяльності Кабінету Міністрів починаючи з 1996-го по 2011 рр. і визначає тенденції та пріоритети соціальної політики у середньостроковій перспективі. Виходячи з необхідності її реформування, урядом визначено принцип гарантованості матеріальних та соціальних благ не за професійним чи службовим статусом людини, а виходячи зі ступеня її бідності або ж малозабезпеченості. Під безпосередньою опікою держави мають залишитися найвразливіші верстви населення: діти, пенсіонери, інваліди, малозабезпечені сім’ї. [7, 138]

З метою створення належних матеріальних умов для виховання  дітей у сім'ях держава надає  батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену  Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та іншими законами України. Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення. Відчутна державна допомога при народженні дитини сприяє певному поліпшенню демографічної ситуації в Україні.

Здійснена реформа системи соціальної підтримки. З метою підвищення стандартів життя Верховна Рада України прийняла Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI. Згідно з цим Законом з 1 січня 2011 р. єдиний соціальний внесок замінить усі нинішні обов’язкові соціальні внески: на пенсійне страхування, на страхування від безробіття, на страхування тимчасової втрати працездатності і на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

В загальному вигляді  соціальну політику можна визначити  як складову політики, що здійснюється в суспільстві, втілену в соціальні  програми та практику задоволення соціальних потреб(Яг26). Україна має бути самостійною, демократичною державою, творення якої поєднує соціальну, національну і політичну ідеї, ставлячи в центр людину, громадянина України. В такому підході вбачається джерело стабільності, злагоди, запобігання негативним подіям.[18, 24]

                                              ВИСНОВКИ

Говорячи про соціальний розвиток, слід вважати, що суспільство  практично ніколи не розвивається "само по собі", тобто як неактивний, пасивний об'єкт. Суспільні зміни, що відбуваються в соціальному часі і просторі, здійснюються під впливом людського  фактору, що означає реалізацію відповідної  політики. Соціальна політика є частиною загального поняття "політика" й  уявляє собою багатовимірну систему  програм, служб та заходів (управлінських, регулятивних та саморегулятивних), спрямованих  у соціальну сферу. Соціальна  політика всебічно охоплює різноманітні напрями суспільного буття. Нормальне  функціонування соціальної політики є  гарантом суспільної злагоди та солідарності, створює умови реалізації та самореалізації економічної та соціальної безпеки  членів людської спільноти.

Метою соціальної політики є створення умов для розвитку та оптимального функціонування соціальних відносин, надання особливого захисту  потребуючим верствам населення, а  саме об'єктам соціальної політики, вирішення або пом'якшення соціальних проблем, спричинених економічними обставинами або несподіваною чи ненормальною поведінкою особи.

Активний характер соціальної політики є основою соціального  прогресу, базою зростання економічної  безпеки людини. Пасивний характер соціальної політики призводить до поширення  інфляційних процесів, утвердження  в суспільстві ідей утриманства, зниження ділової активності його членів і є шляхом суспільного регресу.

Найголовнішим суб'єктом  соціальної політики є людина та координуючим - соціальна держава. Соціальна держава  має виконавчий орган - уряд, який розпоряджається  певною кількістю заходів та методів  для досягнення цілей (інструментів) соціальної політики, які можна втілити  при наявності відповідних складових  соціальної політики. Тому дуже важливим при розумінні суспільних процесів є поняття "соціальна політика" у вузькому значенні цього слова. Саме на її основі відбуваються усі  трансформаційні процеси у соціумі, беруть початок всі соціальні  зміни.

         Докорінні зміни в соціально-політичному розвитку нашої держави пов’язані з радикальною економічною реформою, демократизацією, формуванням громадянського суспільства і правової держави. Ці процеси надзвичайно актуалізують соціальну потребу в політичних знаннях, підносячи їх на рівень національно-державних інтересів.