Опис процедури дослідження та використаних методик

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

Розділ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ НАСТРОЮ

1.1.Поняття «емоційний стан» у науковій літературі………………………….....5

1.2.Теоретичний аналіз поняття настрою, як емоційного стану особистості…..9

1.3. Характеристика видів настрою………………………………………….........12

1.4. Особливості настрою………………………………………………………….15

1.5.Характеристика способів підняття настрою………………………………….17

Розділ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ  ДОСЛІДЖЕННЯ НАСТРОЮ

2.1.Опис процедури дослідження та використаних методик……….…………..21

2.2.Опис та аналіз результатів дослідження…………....…....….……………..…27

ВИСНОВКИ...………………………………………………………………….......29

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ……………………………………...30

ДОДАТКИ…………………………………………………………………...……..32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність  теми. Щаслива особистість і сімейне життя,висока ділова продуктивність,благополучний психологічний клімат в групі і багато інших явищ в соціумі,мікросоціумі,а також в окремій людині, залежить від особливостей настрою взаємодіючих людей і являються наслідком цих настроїв. Настрій впливає на характер багатьох видів поведінки,на готовність до високо значущої діяльності,визначаючи  майбутній успіх чи невдачу.

Велике значення настрій  займає у здоров’ї людини. Затяжні  розлади настрою являються причиною ряду нервово-психічних,сердечно-судинних,ендокринних  і інших хвороб,які носять в  тій чи іншій степені психосоматичний  характер. Потреби управління психологічними станами,їх діагнозу і прогнозу,а також вплив на поведінку,діяльність,особистий розвиток,міжособистісна взаємодія стикаються з недостатньою взаємодією цих явищ і недостатньою кількістю методичних засобів діагностики,а також поганою розробкою прийомів і методів управління психологічними станами. Соціальні і соціально-психологічні причини динаміки настрою,потенціал особистості,який дозволяє протистояти життєвим труднощам.

Мета: теоретично-методологічне та емпіричне дослідження настрою особистості,його обумовленість особистісними якостями,соціально-психологічними і соціальними факторами, визначення психологічної стійкості особистості.

Об’єкт: настрій як емоційний стан.

Предмет: особливості стану настрою.

Завдання:

1.Здійснити теоретичний аналіз наукової літератури щодо настрою як емоційного стану особистості.

2. Провести теоретичний аналіз і обробку результатів досліджень настрою особистості.

3. Визначити роль настрою в регуляції психічного стану.

4.Визначити особливості настрою,а також особистісні і соціально-психологічні фактори динаміки настрою.

5.Визначити як настрій змінюється протягом дня,а також виявити якими способами можна підняти настрій.

Теоретичне значення роботи полягає у систематизації знань про настрій як емоційний стан, дослідженні різних наукових теорій щодо розгляду поняття настрій, особливості і види настрою, визначення ролі настрою житті людини.

Практичне значення.Результатидослідженняможуть бути використаніпри роботі з підлітками, студентами коледжу і ліцеїв; носитимуть інформаційне значення як для психологів, педагогів, батьків та учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ НАСТРОЮ

 

1.1.Поняття«емоційний стан» у науковій літературі

 

Емоції – це психічні явища,які відображають у формі переживань особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини. Емоції служать для відображення суб’єктивного ставлення людини до самої себе і до навколишнього світу.

Емоції–це психічний процес відображення відношення суб’єкта до явищ внутрішнього і зовнішнього світу.Найбільш суттєвою рисою емоцій є суб’єктивність. Так само емоції характеризуються спрямованістю(позитивною або негативною),ступенем напруги і рівнем узагальненості[23].

С. Л. Рубінштейн,розглядаючи емоцію як феномен,виділяє три основні ознаки:

1.Емоції виражають стан  суб’єкта і його ставлення до об’єкта(на відміну від сприйняття,в якому відбивається зміст самого об’єкта);

2.Емоції,звичайно,відрізняються  полярністю,тобто володіють позитивним чи негативним знаком:задоволення-незадоволення,веселощі-смуток і т.д. Причому,ці два плюси не є взаємовиключними. У складних людських почуттях вони часто утворюють суперечливу єдність;

3.В емоційних станах так само,як зазначив В.Вундт, виявляються протилежності напруження і розрядки,збудження і пригніченості. Наявність напруги,порушення і протилежних їм станів вносить істотну диференціацію в емоції:поряд з радістю-захопленням,радість-тріумфом існує «тиха» радість-розчуленість і т.п. [12].

Три аспекти цілісного  визначення емоцій:

а)внутрішнє переживання;

б)фізіологічну активізацію(процеси,що проходять в нервовій,ендокринній та інших системах організму);

в)піддаються спостереженню  виразні комплекси емоцій(зовнішнє вираження в поведінці).

Класифікація емоційних  явищ(Грановська):

1)Афект– найбільш потужна емоційна реакція. Відмінні риси афекту ситуативність,узагальненість,велика інтенсивність,мала тривалість. Короткочасний емоційний стан,який швидко виникає і бурхливо протікає. Негативно впливає на психіку і поведінку людини. Якщо настрій це порівняно спокійний емоційний стан,то афект це емоційний шквал,що раптово налетів і зруйнував нормальний душевний стан людини.

Афект може виникнути раптово,але  може також готуватися поступово  на основі акумуляції накопичених переживань,коли вони починають переповнювати душу людини [30].

У стані афекту людина не може розумно керувати своєю поведінкою. Охоплена афектом вона іноді робить такі дії,про які потім гірко  шкодує. Усунути або загальмувати афект неможливо. Проте стан афекту не звільняє людину від відповідальності за свої вчинки,оскільки кожна людина повинна навчитися керувати своєю  поведінкою в даній ситуації. Для  цього необхідно в початковій стадії афекту перемкнути увагу з  об’єкта,що викликав його,на щось інше нейтральне. Оскільки в більшості випадків афект проявляється у мовних реакціях,спрямованих на його джерело,слід замість зовнішніх мовних дій здійснити внутрішні,наприклад,порахувати повільно до 20. Так як афект проявляється короткочасно,то до кінця цієї дії його інтенсивність зменшується і людина буде в більш спокійному стані [29].

Афект проявляється переважно  у людей холеричного типу темпераменту,а  також у невихованих,істеричних суб’єктів,які не вміють керувати своїми почуттями і вчинками.

2)Власне емоції– триваліші стани вони можуть бути реакцією не тільки на доконані події,але і на вірогідні або згадувані.

3)Почуття – ще більш стійкі психічні стани,що мають чітко виражений предметний характер. Переживання людини можуть виявлятися не тільки у вигляді емоцій і емоційних станів,а й у вигляді різних почуттів. Почуття на відміну від емоцій мають не тільки більш складну структуру,а й характеризуються,як уже вказувалося,визначеним предметним змістом. Залежно від їх змісту почуття бувають:моральні чи етичні,інтелектуальні або пізнавальні й естетичні. У почуттях виявляється виборче ставлення людини до предметів і явищ навколишнього світу.

4) Настрій – найтриваліший емоційний стан,вся поведінка людини. Він є найбільш загальним емоційним станом,що охоплює людину протягом певного періоду часу і надає істотний вплив на її психіку,поведінку і діяльність. Настрій може виникати повільно поступово,а може охопити людину швидко і раптово. Він буває позитивним чи негативним,стійким або тимчасовим.

Позитивний робить людину енергійною,бадьорою і активною. Будь-яка  справа при хорошому настрої вдається,все виходить,продукти діяльності мають високу якість. При поганому настрої все валиться з рук,робота йде мляво,допускаються помилки і брак,продукти виходять низької якості [23].

Настрій має особистісний характер. У одних суб’єктів настрій  буває хорошим,в інших – поганим. На настрій дуже впливає темперамент. У сангвініків настрій завжди бадьорий,мажорний. У холериків настрій часто змінюється,хороший настрій раптом змінюється на поганий. У флегматиків настій завжди рівний,вони холоднокровні,впевнені в собі,спокійні. Меланхолікам часто властивий негативний настій,вони всього бояться і побоюються. Будь-яка зміна в житті вибиває їх з колії і викликає депресивні переживання.

Будь-який настрій має  свою причину,хоча іноді здається,що він виникає сам по собі. Причиною настрою може бути становище людини у суспільстві,результати діяльності,події  в особистому житті,стан здоров’я тощо. Настрій,пережитий однією людиною,може передаватися іншим людям [29].

5)Стрес – емоційний стан,викликаний несподіваною та напруженою обстановкою. Він виникає раптово під впливом екстремальної ситуації,пов’язаної з небезпекою для життя або діяльністю,що вимагає великої напруги. Стрес як і афект таке ж сильне і короткочасне емоційне переживання. Тому деякі психологи розглядають стрес як один із видів афекту. Але це далеко не так,тому що він має свої відмінні риси. Стрес,перш за все,виникає тільки при наявності екстремальної ситуації,тоді як афект дезорганізує,а й мобілізує захисні сили організму для виходу з екстремальної ситуації [26].

Стрес може робити як позитивний,так  і негативний вплив на особистість. Позитивну роль робить стрес,виконуючи  мобілізаційну функцію,негативну  роль-шкідливо діючи на нервову систему,викликаючи психічні розлади та різного виду захворювання організму.

Стресові стани по різному  впливають на поведінку людей. Одні під впливом стресу виявляють певну безпорадність і не в змозі протистояти стресовим впливам,інші,навпаки,є стресостійкими особистостями і найкраще проявляють себе в моменти небезпеки і в діяльності,що вимагає напруження всіх сил.

Емоційні стани – психічні стани,які виникають у процесі життєдіяльності суб’єкта і визначають не тільки рівень інформаційно-енергетичного обміну,але і спрямованість поведінки. Емоції керують людиною набагато сильніше,ніж це здається на перший погляд. Навіть відсутність емоцій це емоція,точніше цілий емоційний стан,який характеризується великою кількістю особливостей у поведінці людини. Емоційні стани людини зумовлені соціальними умовами існування і мають особистісний характер [29]. Емоції-це суб’єктивні переживання,що сигналізують про благополучний або неблагополучний стан організму і психіки.Почуття ж мають не тільки суб’єктивний,а й об’єктивний предметний зміст. Вони викликаються об’єктами,що мають ціннісне особистісне значення,і адресуються до них.Якість переживань зумовлених почуттями,залежить від того особистісного змісту і значення,яке має для людини предмет. Звідси почуття пов’язані не тільки із зовнішніми властивостями об’єкта,що сприймаються безпосередньо,а й з тими знаннями і поняттями,які має людина про нього. Почуття мають дієвий характер,вони або спонукають або пригнічують активність людини.Почуття,які спонукають активність,називаються стенічними,почуття,які пригнічують її настрою як емоційного стану– астенічними [29].

Основні емоційні стани,що виділяються  в психології:

1)Радість(задоволення,веселощі);

2)Смуток(апатія,сум,депресія);

3)Гнів(агресія,озлоблення);

4)Страх(тривога,переляк);

5)Подив(цікавість);

6)Огида(презирство,огида).

Отже, можна зробити висновок що емоції і різні емоційні стани  весь час супроводжують наше життя, роблячи його кольоровим, різноманітним, і в деякій мірі неповторним. Відомі психологи, науковці і навіть прості люди повсякденно стикаються з емоціями і емоційними станами у побуті тому що кожна жива істота наділена емоціями. Тому дослідження емоційних станів є досить цікавою темою на сьогоднішній день [30].

 

 

1.2.Теоретичний  аналіз поняття настрою,як емоційного стану особистості

 

Настрій– це внутрішній продовжений емоційний стан людини в даний момент часу. Настрій не залежить від якихось речей або діяльності людини. Він залежить тільки від життєвої ситуації в цілому. Це означає,що незначні труднощі не можуть глобально по впливати на настрій людини,на його емоційну стабільність. Можна сказати,що настрій непереривний психологічний процес,який є постійно в головах кожного з нас. І тому,який настрій у людини ми часто можемо взнати по тому,яка життєва ситуація у людини,як він себе почуває,можемо визначити як і на які теми потрібно з ним розмовляти. Від настрою залежить,яке рішення прийме людина і як відреагує на будь яку життєву ситуацію. Він є відносно тривалий,стійкий психічний стан помірної або слабкої інтенсивності,що виявляється як позитивний або негативний емоційний фон психічного життя індивіда. Настрій може бути радісним або сумним,бадьорим або пригніченим [27]. Джерелом виникнення того чи іншого настрою є,як правило,стан здоров’я або становище людини серед людей. Разом з тим настрій,у свою чергу,впливає на ставлення людини до свого оточення:неоднаковим воно буде у радісному настрої,наприклад,у пригніченому.