Ринок цінних паперів та Фондова біржа,їх сутність та функції

Курсова робота - Ринок цінних паперів та Фондова біржа,їх сутність та функції

34

Курсова робота

 

На тему:

 

«Ринок цінних паперів та Фондова біржа,їх сутність та функції»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретико-методологічні  основи дослідження ринку цінних паперів.

1.1. Суть і  функції ринку цінних паперів.

1.2. Історизм розвитку ринку цінних паперів.

1.3. Державне  регулювання ринку цінних паперів.

Розділ II. Фондова  біржа-важливий елемент біржового ринку.

2.1. Поняття, класифікація фондових бірж.

1.2. Механізм функціонування фондових бірж.

2.3. Основні  види операцій та учасники біржової торгівлі.

Розділ III. Сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в Україні.

3.1. Розвиток  фондової біржі в Україні: основні тенденції.

3.2. Проблеми  розвитку фондової біржі в Україні.

3.3. Місце  української фондової біржі в системі класифікації фондових бірж.

Висновки

Список використаних джерел.

 

 

 

 

Вступ

Розвиток  ринкової економіки постійно вимагає  мобілізації, розподілу та перерозподілу  ресурсів. До основних видів економічних  ресурсів відносять працю, засоби виробництва, товари і сировину. А також фінанси. Відповідно до названих ресурсів формуються ринок праці, ринок товарно-сировинних ресурсів і фінансовий ринок, зокрема, ринок цінних паперів.

Становлення ефективного ринку цінних паперів (РЦП) в Україні повинно розглядатись у контексті загальних процесів соціально-економічних та політичних реформ, які сьогодні впроваджуються.

Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси. У зв`язку з цим, розвиток РЦП в Україні, як невід`ємного елемента національної економіки, набуває вирішального значення.

На сьогодні завершується процес формування українського РЦП і розпочинається етап його динамічного  розвитку. Каталізатором цього процесу  безумовно є масова приватизація.

В народному  господарстві України чітко окреслилась  тенденція домінування корпоративної  форми власності - найпоширенішої в  розвинутих країнах світу. Випуск в обіг великої кількості акцій призвело до того, що український РЦП за показником відношення обсягу капіталізації ринку до валового внутрішнього продукту наближається до рівня фондових ринків країн Центральної Європи - Чехії, Словаччини, Польщі.

Сучасний  РЦП України - це переважно ринок  дрібних пакетів акцій громадян та інвесторів. Це перший етап розвитку РЦП. Ринок, який не орієнтується на великі кошти інвесторів, не може існувати в довготерміновій перспективі. На другому етапі розвитку РЦП, повинна домінувати тенденція до подальшого зосередження акціонерної власності, яка склалася у процесі приватизації, з одночасною концентрацією прав власності та управління у руках інституційних інвесторів на основі масового, прозорого та ліквідного ринку.

В науково-економічній  літературі недостатньо висвітлюються  теоретичні і практичні аспекти  проблеми становлення і розвитку РЦП в Україні. Помітний вплив  на розвиток РЦП сьогодні мають засоби масової інформації, які висвітлюють  щоденні проблеми учасників РЦП. Але відсутність теоретичних  узагальнень призводить до того, що на практиці розвиток фондового ринку (ФР) здійснюється непослідовно, мають місце значні недоліки в регулюванні РЦП, помітним є вплив суб`єктивних факторів.

Для вирішення  цих питань в Україні створено єдиний орган, що впроваджує політику держави в сфері розвитку фондового ринку. Це - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Успіх економічної  реформи в Україні тісно пов`язується зі створенням ринку цінних паперів. Отже тема курсової роботи є актуальною.

Розділ 1 Теоретико-методологічні основи дослідження ринку цінних паперів

1.1. Суть і функції ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.

В сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів  є необхідним елементом ефективно  функціонуючої економіки. Ринок  цінних паперів-це складний механізм, із допомогою якого встановлюються відповідні правові та економічні взаємовідносини  між підприємцями, корпораціями та іншими структурами, яким необхідні фінансові кошти для свого розвитку та організаціями та громадянами, які можуть їх надати на певних умовах.

Як і будь-який інший, ринок цінних паперів формується, виходячи з попиту та пропозиції, а  також урівноважуючої ціни. Попит створюється державою та суб’єктами господарської діяльності, яким не вистачає власних ресурсів для фінансування інвестицій. Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чистими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чистим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи перевищують суму витрат. Ринок цінних паперів об’єднує частину кредитного ринку (ринок боргових інструментів позики або боргових зобов’язань) і ринок інструментів власності. Ринок цінних паперів в Україні складається із ринків акцій, державних та муніципальних облігацій внутрішньої позики, облігацій підприємницьких структур, казначейських зобов’язань, векселів, інвестиційних, компенсаційних сертифікатів, житлових чеків, облігацій зовнішньої позики.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинний, біржовий та позабіржовий. Первинний ринок - це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому  здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів. Тобто рамки  первинного ринку фактично обмежуються  найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) передає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій. Одне з найважливіших завдань первинного ринку полягає мобілізації й централізації капіталу, у перетворенні відносно дрібних грошових заощаджень населення у великий капітал. На це спрямовані державні законодавчі і нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо.

Як правило, більшість цінних паперів (отже, і  майнові права, що в них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого - відбувається наступна їхня купівля-продаж, інші  операції, що залежать і, в свою чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів - це прерогатива вторинного ринку.

Головною  метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто  створення умов для найширшої  торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіантах курсів та невисоких витратах на реалізацію. Вторинні ринки не збільшують обсягу фінансових активів, але їх існування підвищує ліквідність фондових інструментів, тим самим сприяє розвитку первинного ринку.

Біржовий  ринок нерозривно пов’язаний з поняттям фондова біржа, власне, ці терміни  тотожні. Під обома ними розуміють ринок з найвищим рівнем організації (як правило, вторинний), що максимально сприяє підвищенню мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін на фінансові вклади, які перебувають в обігу. Позабіржовий ринок охоплює, як видно із його назви, операції з цінними паперами поза біржею. У більшості випадків на цьому ринку відбувається первинне розміщення, а також перепродаж цінних паперів тих емітентів, які не бажають чи з об’єктивних причин не можуть виставити свої активи на біржу.

Функції ринку  цінних паперів.

Найбільш  повно сутність ринку цінних паперів  можна розкрити аналізуючи функції, які ним виконуються в економіці. До них відносяться:

А. Фінансові:

у ряді випадків випуск цінних паперів для емітента є корисною альтернативою банківського кредиту; засоби стабілізації валютного  курсу; розширення ринку капіталів; можливість ефективнішого розподілу  капіталів; можливість одержання доходів.

Б. Загальноекономічні:

виникнення  господарських інститутів з колективною  формою власності; зміна структурного устрою економічного механізму.

В. Загальносоціальні:

засіб об’єднання державних, інституціональних та індивідуальних інтересів;

розвиток  основ самоврядування на виробництві  за рахунок залучення акціонерів до управління; захист коштів від інфляції й можливість покращення матеріального стану всього населення.

1.2. Історизм розвитку ринку цінних паперів.

Перші операції з цінними паперами відбувалися  на оптових ринках та фінансових біржах. Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійське місто Антверпен. Слідом за Антверпеном котируванням майже  усіх цінних паперів почалися здійснюватися  в нідерландському місті Амстердамі. Ці події відбувалися 500 років тому на межі ХVI – ХVII століття. Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів. Позитивний вплив на цей процес справляв і прогрес державної організації та державних фінансів: поява державних (казначейських) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передовсім Англії, Франції, Німеччини. На початку ХVII століття роль фондових бірж в економіці зростає, адже з’явився новий фактор: первісне нагромадження капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випереджало зростання споживання, а отже було джерелом накопичення великих коштів. Фондовий ринок став не тільки став наслідком розвитку економіки, а й навіть вплинув на економічний розвиток, оптимізуючи господарські структури, Вільна конкуренція на фондових біржах, що не залежала від державного розподілу, забезпечувала переливання грошових коштів у галузі, які були потрібні суспільству. Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва. Саме акціонерні товариства стали в авангарді будівництва залізниць, металургійних заводів шахт. Наприкінці ХVII століття поряд з концентрацією фінансових коштів у великих фінансових і виробничих інститутах, із розвитком державно-монополістичної системи управління економікою змінюється фондовий ринок. Кількісні зміни вплинули на якість процесу обертання цінних паперів. Фондовий ринок удосконалився, що однак не ратує його від злетів і падінь. В історію фондового ринку увійшли кризи 1869, 1873, 1895 року. Якщо швидкий розвиток фондового ринку позитивно впливає на поступальний розвиток продуктивних сил людства, то спади активності на ринку цінних паперів є не тільки передвісником загальних економічних криз, а їхніми джерелами .Світова економічна криза 1929-1933 року почалася саме з краху на Нью-йоркській фондовій біржі, коли масовий продаж цінних паперів спричинив паніку інвесторів та біржовиків.

Високі темпи  зростання виробництва, технічний прогрес, нові галузі, нові підприємства сприяли збільшенню випуску цінних паперів та підвищення ринкового курсу (ціни), що зрештою породило в суспільстві розвинутих країн ейфорію – зростання багатства у діловому світі здавалося безмежним. Постійному збільшенню попиту на цінні папери відповідало й постійне збільшення їхнього випуску. Акції купували вже не тільки за власні кошти, а й за позики комерційних банків, не боячись програшу, оскільки розрив між номіналом багатьох акцій та їх біржовим котируванням постійно зростав. Ось тут і виявилася справедливість іншої на зви цінних паперів – «фіктивний капітал». Хоч цінний папір номінально відображає вартість якогось реального товару, власної вартості він не має. Коли ринковий попит на цінні папери перевищує їх пропонування, на ринку формується висока ціна на них, і номінальна сума випущених цінних паперів може перевищувати капітал, реально втілений у виробничих ресурсах.

До кінця 20-х років на Нью-Йоркській фондовій біржі розрив між номіналом акцій  та їх біржовим котируванням досяг  великих розмірів. І це робило знамениту біржу прикладом для усього фінансового світу. А того факту, що однією з причин зростання курсу акцій був кредит (у тому числі продаж на виплат), не помічали. Коли курс акцій у своєму нестримному зростанні наблизився до своєї критичної межі, їхній відрив від номіналу став надто великим, почався «несподіваний» колапс, стрімке падіння курсу. До 1933 року обсяг виробництва у провідних країнах світу скоротився вдвічі. Епідемія кризи і безробіття перекинулися до Європи. «Велика криза» стала новим етапом не лише глобальної економічної політики, а й історії фондового ринку. З того часу «дика» біржова торгівля поступилася «культурній». У США 1933 року було прийнято закон про емісію цінних паперів. Реєстрація цінних паперів стала обов’язковим  правилом. У багатьох країнах було створено державні органи контролю економічного регулювання обігу цінних паперів, опрацьовано правила, які в деталях регламентували біржові процедури. Було встановлено обмеження коливань котирування, державне страхування вкладів, законодавчо захищено інтереси дрібних вкладників.

У жовтні 1987 року сталася чергова біржова  криза. Вона не була драматичною, як у 1929 році, не призвела до всесвітньої економічної депресії, але її наслідки були дуже відчутними. Рахунок втрат вимірювався мільярдами. На Лондонській фондовій біржі вартість акцій знецінилась більше, ніж на 13 мільярдів фунтів стерлінгів, у США - 700 мільярдів доларів, в Японії – на 57 мільярдів єн, у Франції – 220 мільярдів франків. На початку грудня 1987 року загальне знеціненя сягнуло 2800 мільярдів доларів.