Сутність соціалізації дітей дошкільного віку

Обстеження має відповідати таким основним вимогам:

• його тривалість має становити 20–30 хв., оскільки діти такого віку зберігають оптимальний рівень розумової працездатності саме протягом цього часу;
• може відбуватися в присутності батьків, що знімає у дітей і батьків небажане напруження. З іншого боку, це може створювати певні труднощі – батьки часто намагаються підказати, коментувати або оцінювати відповіді дітей. Тут необхідні тактовність, витримка, аби втримати батьків на позиції спостерігачів;
• може проводитися в один прийом або, якщо дитина працює дуже повільно, за два рази. Взагалі обстеження рекомендується проводити у два етапи, щоб діти менше втомлювались;
• по закінченні виконання всіх завдань у разі необхідності батькам дають рекомендації
• під час співбесіди з дитиною необхідно встановити товариський, безпосередній контакт. Всі завдання повинні сприйматися дитиною як гра. Атмосфера гри допомагає дітям розслабитися.

2.2 Обгрунтування використаних методик

Соціалізація особистості відбувається у декількох напрямках: екномічному, гендерному, духовному, політичному тощо. Нами обрано один із його напрямів – гендерний. З метою дослідження гендерної соціалізації особистості було використано методику «Діагностика рівня соціалізації хлопчиків і дівчаток» (І. П. Шелухіна) (Додаток А).

За допомогою запитань, на які дитина повинна відповісти самостійно, психолог отримає змогу уточнити уявлення дитини про роль та зайнятість чоловіка в сім'ї; про основний соціальний статус чоловіка і жінки; виявити уявлення про основні риси чоловіка і жінки; вивчити уявлення про відмінності між хлопчиками та дівчатками. Тестовий матеріал складається із 23 запитань. У процесі бесіди психолог отримує відомості про загальні уявлення дитини, про її здатність орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях, про становище в сім'ї.

Важливо було дослідити свідоме ставлення дитини до статево-вікової ідентичності – для цього використано методику «Дослідження дитячої самосвідомості та статевовікової ідентичності» (Н. Л. Беплопольська) (Додаток Б).

Методика призначена для дослідження рівня сформованості тих аспектів самосвідомості, які пов'язані з ідентифікацією статі. Призначена для дітей від 4 до 12 років з нормальним та аномальним інтелектуальним розвитком. Може застосовуватись для дослідження, при діагностичному обстеженні дітей, при консультуванні дитини і для корекційної роботи. Стимульний матеріал. використовуються два набори карток, на яких персонаж чоловічої чи жіночої статі зображений в різні періоди життя від немовля до старості. Кожний такий набір (чоловічий і жіночий варіанти) складається з 6 карток. Вигляд зображеного на них персонажа демонструє типові риси, що відповідають певному періоду и життя та статевовікової ролі: немовля, дошкільний вік, шкільний вік, юність, зрілість і старість.

Дослідження проводиться в два етапи. Завданням першого етапу є оцінка можливості дитини ідентифікувати свій теперішній, минулий і майбутній статевовіковий статус на представленому їй зображувальному матеріалі. Іншими словами, перевіряється здатність дитини до адекватної ідентифікації свого життєвого шляху. На другому етапі дослідження порівнюються уявлення дитини про Я–справжнє, Я–привабливе і Я–непривабливе.

Опитування батьків відбувалося за допомогою анкети (Додаток Д), яка складалася з 10 запитань, направлених на виявлення розуміння батьками гендерної соціалізації дітей дошкільного віку.

2.3 Обробка, аналіз та інтерпретація результатів дослідження

На початку дослідження з групою батьків було проведене анкетування, яке дало змогу виявити наскільки важливим є статеве виховання дітей у розумінні їхніх батьків.

На перше запитання «Хто є головою у вашій сім'ї?» 100% чоловіків відповіли «Батько», а 30% жінок стверджували, що «Жінка». Відповіді на запитання «Які якості і здібності своєї дитини вони особливо цінують?» нас цікавили з тієї причини, що якості, названі батьками дітей, одночасно виступатимуть установками на їхнє виховання. Схвальна характеристика конкретної якості сприятиме її прояву і закріпленню в поведінці дитини; якість, яка не імпонує батькам, супроводжуватиметься покаранням і гальмуванням прояву та закріпленню її в реальній поведінці. У порівнянні відповідей, отриманих під час опитування, виявилось, що орієнтири у вихованні хлопчиків і дівчаток у батьків приблизно однакові. Більшість з них виділили доброту і ласку як якість, яку найбільше цінують в своїй дитини. При цьому батьки хлопчиків називали її у 51% випадків, а батьки дівчаток – у 49%. Батькам 15% хлопчиків імпонує у своїх дітях така якість, як сміливість, а також кмітливість. Самостійність як домінуючу категорію виділили 50% батьків хлопчиків. А 66% батьків дівчаток схвалюють у своїй дочці скромність, ще 44% подобається ввічливість. Справедливість і чесність у своїх дітей підтримують 42% батьків. І тільки 13% з них серед якостей, які подобаються у своїх дітей, виділили працьовитість. Таким чином, уявлення батьків про особливості виховання найчастіше не залежать від статі дитини. Батьки і дівчаток, і хлопчиків виділяють приблизно однакові, привабливі для себе якості.

Аналізуючи відповіді на запитання «Чи враховуєте Ви стать дитини, вибираючи іграшки для неї?», встановлено, що 80% батьків беруть до уваги стать дитини, вибираючи іграшки. Це свідчить про те, що дорослі, організовуючи наочне середовище, ураховують статеві відмінності в ідентифікації дівчаток і хлопчиків до іграшок.

Наступним питанням вивчалося ставлення батьків до гри як статево-рольового методу виховання. Відповідаючи на питання «Чи згодні Ви з тим, що гра – основний чинник розвитку дитини?», більшість (60%) опитаних дорослих розуміють важливість ігрової діяльності для розвитку дитини.

На запитання «До кого ваша дитина звернеться по нову забавку?», 60% батьків однозначно відповіли, що до батька, 40% – до матері.

Більшість батьків (65%), відповідаючи на запитання «Чи забороняєте Ви гратися дитині, якщо вона виконує роль, протилежну її статі?», відповіли, що проявляють роздратованість до спроб дітей освоювати ігрові ролі, що не відповідають їх статі. Дорослі на підсвідомому рівні своїми емоційними реакціями й авторитетними для дітей висловами закріплюють прийняті в суспільстві еталони жіночності та мужності в дитячій поведінці

Відповідаючи на запитання «Чи стежите Ви за тим, щоб поведінка дитини відповідала встановленим суспільством статевим етичним нормам її статі?», батьки (90%) майже одноголосно стверджують, що стежать за дотриманням означених норм.

Наступне запитання було такого змісту: «Чи забороняєте Ви дитині наслідувати поведінку дорослих, яка Вам не подобається?». Отже, 65% відзначили, що, як правило, строго стежать за тим, щоб діти в грі не наслідували неприйнятних зразків поведінки.

На запитання анкети, спрямоване на виявлення знань батьків фізіологічних особливостей розвитку дитини, «Чи обмежуєте Ви фізичну активність дитини?» відповідь «так» дали 45% дорослих. Це переконує в їхній недостатній обізнаності в цьому напрямі, адже доведено, що у хлопчиків рухова активність і фізична працездатність значно більша, ніж у дівчаток, що пов'язане з вищим рівнем розвитку основних фізичних якостей в осіб чоловічої статі. Відтак ігри хлопчиків галасливіші й вимагають більше простору.

Аналізуючи відповіді на запитання «Чи забороняєте Ви дитині здійснювати деякі рухи, якщо вважаєте їх непристойними?», виявлено, що 70% батьків призупиняють рухову активність дітей, якщо їхні рухи не відповідають правилам пристойності, прийнятих дорослими. Цими заборонами останні обмежують можливості дітей щодо вивчення «схеми тіла», засвоєння якої є однією із форм статевої ідентифікації.

Аналізуючи відповіді на запитання анкети, ми переконалися, що батьки проявляють активність у регулюванні зовнішньої сторони поведінки дітей, розуміють необхідність статевого виховання дітей, але часто стикаються із труднощами в правильному його здійсненні.

На основі проведеного опитування дітей за методикою «Діагностика рівня соціалізації хлопчиків і дівчаток» (І. П. Шелухіна) було виявлено уявлення дитини про роль батька і матері в сім'ї, визначені знання про відмінності дівчаток і хлопчиків, культурі їх спілкування. Зокрема, всі діти знають скільки членів мешкає у їхній сім'ї, вони знають хто є головою сімейства. На думку 18 дітей це є батько і 12 дітей вважають, що це – мати. Про те, що слід купувати вирішує мати у 15 сім'ях,а в 11 – батько, залучають до обговорення й дитину тільки в 4 сім'ях Про те, до кого дитина звернеться, щоб їй купили бажану річ, 20 вказали, що до мами, а 10 дітей попросять про це батька.

Після проведення індивідуальної бесіди з кожною дитиною було виявлено уявлення дитини про роль зайнятості чоловіка і жінки в родині, визначені знання про відмінності дівчаток і хлопчиків, культурі їх спілкування. Також було виявлено, що, хлопчики усвідомлюють, що справжні чоловіки беруть на себе складні доручення і обов'язки, проявляючи, таким чином, кращі чоловічі якості – силу, витривалість, уміння долати труднощі, а дівчатка піклуються про створення краси, вчаться бути терплячими і ніжними.

Результати показують, що в сім'ях домінує «фемінне» виховання, тобто вихованням дітей досліджуваної нами групи займаються переважно мами.

Під час попередньої розмови з батьками було підраховано, що більшість батьків (20% жінок, 65% чоловіків) вважають, що занадто рано в дошкільному віці обговорювати з дитиною поведінкові, зовнішні, анатомічні відмінності хлопчиків і дівчаток, вони роблять це тільки тоді, коли ініціатива питання виходить від дитини, і лише одиниці батьків (15%) читають дітям різну науково-популярну літературу, що розкриває питання відмінності хлопчиків і дівчаток.

Тобто як показало дослідження, проблема статевого розвитку дитини досить актуальна для батьків, але не всі вони готові передати необхідні знання дитині, а саме дошкільнику, пояснити факт народження людини, розповісти йому про ідеальні образи чоловіка і жінки ( поведінка, культура спілкування ), а найголовніше, формувати все це у дитини з урахуванням його приналежності.

Наступним етапом дослідження було діагностування дітей дошкільного віку на рівень соціалізації за методикою «Діагностика рівня соціалізації хлопчиків і дівчаток» (І. П. Шелухіна). Аналіз результатів показав, що серед досліджуваних дітей виявлено три рівні статеворольової соціалізації хлопчиків і дівчаток (рис.2.1). Зокрема, високий рівень виявлено у 20 % дівчат і 6% хлопців. Високий рівень: дитина чітко знає свою стать, називає її ознаки (атрибутивні і поведінкові), має уявлення про соціальні статеворольові функції в майбутньому (буде мамою, татом, будівельником), називає ознаки еталонних фемінінних і маскулінних якостей хлопчика і дівчинки, усвідомлює незворотність своєї статі, виражає позитивне ставлення до себе як до хлопчика чи дівчинки (пишається приналежністю до своєї статі і виконанням соціально необхідних статеворольових функцій), проявляє бажання бути хорошим хлопчиком (дівчинкою), виявляє позитивне ставлення до представників протилежної статі, проявляє певні «чоловічі» чи «жіночі» способи поведінки в різних ситуаціях.

Рис.2.1 Рівні статевовікової соціалізації хлопчиків і дівчаток.

Середній рівень виявлено у 30% дівчат і 26% хлопців: дитина знає свою стать, але має дуже мало знань про її ознаки як атрибутивні, так і поведінкові; має недостатні уявлення про соціальні статеворольові функції в майбутньому, називає лише 2–3 еталонних якості хлопчика чи дівчинки, усвідомлює незворотність приналежності до певної статі, але досить легко погоджується на уявну зміну статі, усвідомлює свою статеву роль, але проявляє індиферентне ставлення як до своєї належності до неї, так і до відповідності еталонним якостям хлопчика чи дівчинки, виявляє ознаки негативного ставлення до однолітків протилежної статі, проявляє нестабільність в прояві маскулінних або фемінінних способів поведінки.

Низький рівень виявлено у 6 % дівчат і 10 % хлопців: дитина знає свою стать, деякі її атрибутивні і поведінкові ознаки, виявляє нестійкі уявлення про свої соціальні статеворольові функції в сьогоденні і відсутність їх знань в майбутньому, не знає еталонних якостей хлопчика і дівчинки і відповідних їм способів поведінки, допускає можливість зміни статі, нерідко дає собі як хлопчику чи дівчинці негативні оцінки, проявляє негативне або недовірливе ставлення до представників протилежної статі.

Статевовікова ідентифікація націлена на виявлення вікових, індивідуально-особистісних і патологічних особливостей дітей. Враховуються можливості дитини до ідентифікації себе з узагальненим статевим образом, до визначення своїх минулих і майбутніх статевовікових ролей і побудові повної послідовності образів. Отримані при цьому дані несуть інформацію про ступінь сформованості ідентичності дитини і генералізації цього знання на інших людей та на власний життєвий шлях.

На переваги дитини при побудові статевовікової послідовності, як і при виборі привабливого і непривабливого образів послідовності, впливають соціальна ситуація розвитку дитини, її досвід та інші істотні фактори її життя. Адекватність чи неадекватність цих переваг, аргументація, що приводиться дітьми для пояснення їх виборів, допомагають виявити приховані емоційно-афективні комплекси дитини, деякі особливості самосвідомості і мотиви її поведінки.

Тому проведено діагностування дітей за методикою «Дослідження дитячої самосвідомості та статевовікової ідентичності» (Н. Л. Беплопольська) (таб.2.1). Всі досліджувані хлопчики змогли правильно побудувати послідовність ідентифікації: немовля – дошкільник – школяр – юнак. Майже половина з них продовжили побудову послідовності та ідентифікували себе з майбутньою роллю чоловіка і жоден з них не ідентифікував себе, як людину похилого віку Всі досліджувані дівчата, так само, як і хлопці, правильно побудували послідовність ідентифікації: немовля – дошкільниця – школярка – дівчина. Майже половина з них мала певні труднощі із ідентифікацією себе, як жінки і жодна з них не ідентифікувала себе із образом старої жінки