Сутність соціалізації дітей дошкільного віку

Таблиця 2.1

Ідентифікація хлопчиків і дівчаток із зображеннями на картинках

Зображення картинок	Досліжувані, %
	хлопчики	дівчатка
Немовля	100	100
Дошкільник/Дошкільниця	100	100
Школяр/Школярка	100	100
Юнак/Дівчина	100	100
Чоловік/Жінка	70	70
Людина похилого віку	0	0

 

В якості привабливого образу досліджувані діти частіше за все вказували образи школяра – 90% дівчат і 75% хлопчиків. Непривабливими образами діти вважали образи старості – 100%дівчат і 80% хлопчиків. А 20% хлопчиків вважали за непривабливий образ – немовля.

Рис.2.2 Привабливі та непривабливі образи в ідентифікації дітей дошкільного віку.

Загальною характерною рисою для всіх досліджуваних дітей виявилась важлива, на наш погляд, тенденція обирати в якості «привабливого» наступну вікову категорію. Ця особливість відображає неусвідомлене прагнення дитини до росту і розвитку, готовність прийняття нової вікової і соціальної ролі

На основі проведеного дослідження необхідно розробити програму щодо покращення гендерної соціалізації дітей дошкільного віку та рекомендації для батьків.

 

2.4 Програма щодо покращення  гендерної соціалізації

дітей дошкільного віку

 

Програма скерована на підвищення соціалізації дітей дошкільного віку. Гендерне виховання поруч із сім'єю здійснюється у дитячому навчальному закладі, де вихователі і психологи проводять спеціально розроблені заняття, скеровані на покращення соціалізації дитини. Оскільки гра – провідний вид діяльності дошкільника, її використовують,як ефективний та результативний прийом. Вона дозволяє проводити заняття у вигляді сюжетно-рольового дійства. Хлопчики та дівчатка в них відображають цікаве, насичене життя сім'ї. Наприклад це такі ігри, як «Сім'я», «Очікуємо гостей», «Я – дівчинка, ти – хлопчик».

У роботі з дошкільниками доцільно використовувати метод «таємних порад», під час яких індивідуально обговорюються уявлення дітей про мужність та жіночність, про сильні та ніжні руки, про красу та користь праці. При цьому пояснюють дітям, які чоловічі та жіночі якості потрібні для тієї чи іншої професії, ремесла, а розгляд сюжетних картинок, на яких зображені люди різних професій, допомагає закріпити ці знання.

Тому вихователі не просто дають дітям певні знання, а й вчать реалізувати їх у житті. Для цього насамперед використовують життєві та спеціально створені проблемні ситуації, близькі досвіду дітей. Ефективними є театралізовані проблемні ситуації, в яких персонажі демонструють кілька варіантів поведінки, а діти вибирають правильну, яка відповідає чоловічій або жіночій моделям поведінки.

Варто звертати особливу увагу на навчання дітей, робити подарунки один одному, обмінюватися компліментами, що дуже актуально для формування природних взаємин між хлопчиком та дівчинкою, а згодом між чоловіком та жінкою.

Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи. Приблизний план занять подано у таблиці 2.2. Передбачено 5 занять, кожне з яких триває 15-20 хвилин, 1 раз на тиждень.

Таблиця 2.2

Заняття щодо покращання соціалізації дитини

 

Заняття	Етапи заняття	Спостереження за дитиною
«Я дівчинка, ти – хлопчик»	Привітання Дитині пропонують назвати по 3-4 риси характеру для кожної статі. Релаксація	Чи виникають труднощі у дітей при підборі рис характеру для протилежної статі?
«Сім'я»	Привітання Дітям пропонують помінятися ролями: хлопчики будуть виконувати обов'язки мами, а дівчатка – батька. Релаксація.	Як дитина виконує нову для себе роль?
«Очікуваня гостей»	Привітання. Дітям пропонують самостійно накрити стіл до приходу гостей. Релаксація.	Як діти розподілили ролі між собою? Як виконують «чоловічі» і «жіночі» обов'язки?
«Асоціації»	Привітання. Дитині пропунують ряд картинок із фемінним (каструля,плаття, візок) маскулінним (молоток,машина,краватка) та гендерно-нейтральним (дерево, книга, стіл) забарвленням і просять класифікувати їх на мамині і татові. Релаксація.	Чи правильно діти класифікують картинки? Які труднощі виникають під час виконання класифікації?
«Вербальні асоціації»	Привітання. Дитині пропонують слова-стимули (мама, тато, хлопчик, дівчинка, чоловік, жінка) і пропонують підібрати слова, що пов'язані із ними. Релаксація.	Чи виникають труднощі у дитини при підборі слів до слів-стимулів?

 

Одним із аспектів роботи дошкільного закладу щодо гендерного виховання є просвітницька та консультативна діяльність з батьками. Тому в програму були включені лекції для батьків «Стосунки між батьками – основа сімейних відносин і їх роль у формуванні особистості» та «Гендерне виховання дітей дошкільного віку». У рамках лекцій батькам були подані рекомендації для успішної соціалізації дітей.

Рекомендації для батьків щодо покращення гендерної соціалізації дітей.

1. Радимо батькам правдиво подавати інформацію дитині щодо ознак своєї статі, її відмінностей від дітей іншої статі, а також, їх формування у майбутньому. Адже дівчаткам, зростаючи, хочеться стати жінками, а хлопчикам – чоловіками. Оскільки статева відмінність проявляється і в зовнішньому вигляді, дітям дошкільного віку слід пояснювати, що хлопчики й дівчатка відрізняються зростом і розмірами тіла. Хлопчики повинні захищати дівчаток, бо вони сильніші. Наприклад, дошкільнятам буде цікаво, коли батьки разом з ними визначать, що тато вищий від мами (як правило), сильніший. Мама має нижчий зріст, коротші руки і не така сильна як тато. Необхідно використовувати кожну слушну нагоду, купуючи, чи шиючи дитині одяг, пояснювати, чому один із них призначений для дівчаток, інший – для хлопчиків. Дітям слід розповісти, що в дівчаток зазвичай волосся є довшим, його прикрашають косами, стрічками, шпильками; хлопчикам волосся підстригають коротше.

2. Дівчатка і хлопчики можуть виконувати різні (відмінні) трудові доручення. Для цього дорослі повинні залучати дітей до господарсько-побутової роботи. Перед цим доцільно разом поміркувати, що дитина може зробити самостійно (витерти пил, помити посуд, винести сміття). Це сприятиме формуванню їх поведінки як майбутнього чоловіка чи жінки.

3. Спробуйте пограти із сином чи донькою в «сім'ю». Візьміть на себе роль дитини, а ролі старших – тата чи мами, запропонуйте їй.

4. Читайте дітям твори художньої літератури, вони будуть асоціювати себе з героями казок, оповідань.

5. Постійно слід пам'ятати, що від допитливих очей малюка неможливо приховати деякі моменти інтимної близькості дорослих, які вони можуть відображати в ігровій діяльності. Саме тому необхідно сприяти, щоб така гра дітей була педагогічно доцільною. Діти помічають, кого називають жінками – дочку, сестру, маму, бабусю, а кого чоловіками – сина, брата, тата, дідуся. Разом із дітьми дійдіть висновку, що важливо знати свою стать і з повагою ставитися до протилежної статі.  
Висновок до другого розділу

 

У ході дослідження показано, що засвоєння гендерної ролі у дітей шести років виявляється через їхню ідентифікацію з батьками, оскільки сім'я є найпершим і найважливішим інститутом статевої соціалізації дитини. Саме тому роль батьків у формуванні статево-рольової ідентичності є визначальною, оскільки вони є основними та взаємодоповнюючими взірцями для наслідування. Важливим завданням дорослих є виховання особистісних якостей хлопчиків та дівчаток, які повинні відповідати їх статі. Зокрема для хлопчиків – виховання таких рис, як витримка, мужність, уміння захистити, допомогти, підтримати. У дівчаток, відповідно, – співчуття, доброта, відчуття краси і гармонії власного тіла.

Прикладом для наслідування таких стереотипів статевої поведінки виступають насамперед батьки, родичі, близькі люди, вихователі дошкільних навчальних закладів і навіть герої казок, кінофільмів чи телепередач, ототожнення (ідентифікація) з якими допомагає дітям у засвоєнні статевої ролі, особливо в молодшому і середньому дошкільному віці. Якщо в цей період допускаються грубі помилки в спрямуванні статево-рольової поведінки дітей, то в подальшому виправити їх буде надзвичайно важко.

За результатами дослідження було виявлено, що засвоєння гендерної ролі у дітей шести років виявляється через їх ідентифікацію з батьками. На основі чого, можна стверджувати, що гіпотеза підтвердилася.

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

На основі аналізу наукової літератури та проведеного власного дослідження, можна зробити наступні висновки. Соціалізація особистості відбувається упродовж усього її життя. Соціалізація особистості включає в себе гендерний, економічний, політичний та духовний аспекти. Дане дослідження скероване на гендерну соціалізацію дошкільників, тому що саме гендерне виховання є особливо важливим на даному етапі розвитку особистості. Досліджуючи поведінку хлопчиків і дівчаток у суспільстві з дітьми різних статей, можна спостерігати, що дівчатка більш соціально-активні, порівняно з хлопчиками.

Метою дослідження було вивчення особливостей соціалізації дітей дошкільного віку. У процесі дослідження були розглянуті суть і зміст гендерної соціалізації дітей дошкільного віку та проведені дослідження гендерної соціалізації дошкільників, а також розроблені рекомендації для створення умов повноцінної соціалізації дитини дошкільного віку.

Робота за статево-рольового вихованню вимагає висококваліфікованої підготовки педагогів та педагогічної освіти батьків, тому, реалізуючи завдання гендерної соціалізації дітей дошкільного віку, особливу увагу слід звернути на засвоєння дошкільниками знань про соціальні особливості буття статей. Мова йде не лише про розкриття дитині того, що чоловіки і жінки різняться між собою за біологічними ознаками, а й про забезпечення усвідомлення нею того, що незважаючи на цю різницю, вони мають рівну суспільну цінність (принцип гендерного паритету) – рівні права та обов'язки, рівну відповідальність у сім'ї, суспільстві, одне перед одним. Тобто, здійснюючи гендерну соціалізацію необхідно надавати дітям допомогу в усвідомленні та прийнятті своєї статевої належності, опануванні й реалізації відповідних соціальних ролей, а також в освоєнні багатьох інших соціальних ролей, що не зумовлюються статтю. Від того, як дорослі зуміють дохідливо й зрозуміло пояснити дітям (сину чи доньці) різні життєві явища у взаєминах статей, залежатиме й формування статевих установок у дошкільному віці, розуміння ними своїх обов'язків, необхідності управління собою, своїми бажаннями і поведінкою.

Проблема гендерної соціалізації є однією з найбільш актуальних у загальному контексті основних напрямків виховної роботи з дітьми. Специфіка процесу гендерної соціалізації дитини дозволяє вважати правомірною роботу за статевою вихованню вже в дошкільному віці, вимагає продовження і на інших етапах розвитку дитини. Організація статеворольового виховання повинна здійснюватися в аспекті цілісної педагогічної системи, що не допускає недооцінку будь – якого з її компонентів.

Таким чином, уже в дошкільному віці виховання дівчаток і хлопчиків має свої специфічні особливості. Саме цей віковий етап розвитку і виховання особистості закладає основи моральних установок психологічних особливостей майбутньої жінки і чоловіка, створює необхідні умови для ідентифікації статевої ролі. Засвоєння статевої ролі – це, перш за все, пізнання її моральних вимог, норм, правил поведінки. Зразки поведінки, які діти переймають від дорослих, шляхом наслідування, накладають найбільший відбиток на моральне обличчя й поведінку дітей: хлопчиків і дівчаток, процес їх гендерної соціалізації. Завдання педагога – разом із родиною прищеплювати підростаючій людині відповідні до своєї статі способи поведінки, надаючи елементарну гендерну освіту і здійснюючи виховання. Тому так важливо починати формування в дітей достатнього рівня статево-рольової культури ще з дошкільного дитинства, що в подальшому дозволить їм успішно пристосуватися до умов соціального середовища.

На основі викладеного вище, можна сказати, що завдання виконані, мета досягнута. 
                           Список використаної літератури

 

1. Андрєєва Г.М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 392 с.
2. Асмолов О. Г. Психология личности. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
3. Беличева С.А. Основы превентивной психологии. – М.: Социальное здоровье России, 1994. – 224 с.
4. БожовичЛ.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
5. 13. Венгер Л.А. Восприятие и обучение (дошкольный возраст). – М., 1969. – 365с.
6. Велиева С. В. «Диагностика психических состояний детей дошк возр»: Учебно-метод пособие. Сост.: Велиева. СПб: Речь, 2005. –240 с.
7. Вихователю про роботу з сім'єю: Посібник для вихователя дитячого сада/Під ред.Н.Ф.Виноградовой/, К., 1989. –127 с.
8. Виготський Л.С. Уява і творчість у дитячому віці: психологічний нарис: Книга для вчителя.– К.,1991. – 193 с.
9. Выготский Л.С.Собрание сочинений.Т.4: Детская психология/ Под ред. Д. Б.Эльконина /. – М.: Педагогика,1984. – 386 с.
10. ВыготскийЛ.С. Педагогическая психология. – М:Педагогіка – Пресс, 1996. –374 с.
11. Говорун Т.В., Кікінеджі О. М. Гендерна психологія. – К., 2004. – 308 с.
12. . Говорун Т.В. Соціалізація статі як фактор розвитку Я –концепції. – К., 2002. – 265 с.
13. Даніліна Т. Сучасні проблеми взаємодії дошкільного закладу з родиною // Дошкільне виховання. – 2000. – №1. – 48 с.
14. Зимова І.А. Педагогічна психологія: Навчальний посібник. – Ростов на Дону.: Фенікс, 1997.- 135 с.
15. Кривов Ю.І. Проблема социализации будущих поколений в зарубежной педагогике.:Автореферат канд.пед.наук. –М., 1992, – 32 с.
16. Козлова С.А. Теория и методика ознакомления дошкольников с социальной действительностью. – М.: Академия, 1998. – 145 с.
17. Коломийченко Л. В. Концепція і яскрава програма соціального розвитку дітей дошкільного віку. Дитячий сад від А до Я. – 2004. – №5. –32 с.
18. Костюк Г.С. Навчання і розвиток особистості. Навчально–виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.: Рад. школа – 379 с.
19. Крамнікова В. О. Психодіагностика розвитку дошкільників –старший дошкільний вік – Х.: Ранок, 2013. – 192 с.
20. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка.: посібник для студентів вузів. Під ред. В.А.Сластенина. – К.: Академія, 1999. – 294 с.
21. Мудрик А.В. Соціалізація у смутні часи. – К.: Знання, 1991. – 176 с.
22. Обухова Л.Ф. Детская психология: теория, факты, проблемы. – М.:Тривола, 1995. – 375 с.
23. Отрут В.А. Социальная идентификация личности. – М., 1994. – 297 с.
24. Парыгин Б. Г. Психология личности и образа жизни. – М.: Наука, 1987. – 390 с.
25. Павелків Р.В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості в дитячому віці/ під ред. Р.В. Павелків. –Волинь.: Волинські обереги. – 2004. – 248 с.
26. Сергєєнкова О. П. Вікова психологія. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 376 с.
27. Шелухина И.П. Мальчики и девочки: Дифференцированный подход к воспитанию детей старшего дошкольного возраста. – М.:ТЦ Сфера, 2006. – 96 с.