Визначення ефективності органів місцевого самоврядування в залежності від типу виборчої системи

Міністерство освіти та науки України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Соціально-гуманітарний факультет

Кафедра політології

 

 

Курсова робота

ВИЗНАЧЕННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО  САМОВРЯДУВАННЯ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД  ТИПУ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ

 

 

 

 

Виконавець

Студент групи 

СП-09-1                                    _________________                  Студент В.Ю.             

 

 

Науковий керівник

Доцент 

Кандидат політичних наук     _________________                       Кремена В.І.

 

 

Допускається до захисту:

Завідуючий кафедри              __________________                      Тупиця О.Л.                    

 

 

 

2012 
Зміст

 

 

ВСТУП

 

Проблема: визначення характеру впливу виборчих систем на процес формування та діяльності іпредставницьких органів на місцевому рівні.

Мета: визначити вплив виборчих систем на ефективність діяльності органів місцевого самоврядування.

Завдання:

1. Охарактеризувати критерії ефективності діяльності органів місцевого самоврядування щодо яких здійснюється вплив з боку виборчих систем.
2. Розглянути проблематику політичної відповідальності як засадного мотиву діяльності виборних органів на місцевого самоврядування та її кореляції у відповідності до різних виборчих систем.
3. Визначити сучасну систему виборів до органів місцевого самоврядування. Проаналізувати її здатність для ефектизації діяльності місцевого самоврядування та основні перепони для такої.

Об’єкт: виборчі системи та місцеве самоврядування.

Предмет: визначення можливостей виборчих систем щодо підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування.

Огляд використаної літератури:

Дана проблематика є  досить поширеною в науковій літературі. Зокрема питання впливу виборчих систем на ефективність роботи органів місцевого самоврядування розглядали такі дослідники як Жакке Ж.-П., Мерло П., Хантінгтон С., Уолерстайн М. та інші. Серед українських дослідників варто виділити праці Кіса Т.І.,Мазуренка Г.М., Райковського Б.С., Суржко М.О., Романюка А., Шведи Ю., Кочубея Л. та інших

Актуальність:

Місцеве самоврядування є одним із ключових інститутів влади  в демократичних суспільствах. На сьогодні саме за його допомогою створена інституційна можливість для автономного  управління справами громади з боку її безпосередніх представників. Така можливість створює умови для формування серед жителів населених пунктів культури політичної участі, оскільки на такому найближчому до громади рівні політичної влади, потенційно кожен має можливість прийняти безпосередню участь у справі вирішення локальних проблем розвитку. Відтак інститут місцевого самоврядування є базовим для формування громадянського суспільства.

Однак існуючі виборчі  моделі створюють істотний позитивний або негативний вплив на ці процеси. Відповідно вони можуть встановлювати перепони для безпосередньої участі громади в управлінні містом, так і сприяти підвищенню відповідальності та ефективності місцевого самоврядування. Відтак встановлення оптимальної виборчої формули з урахуванням територіальних особливостей є ключовою умовою подальшої ефективної діяльності органів місцевого самоврядування.

Обґрунтування структури:

У першому пункті курсової робити здійснюється загальний опис проблем ефективної діяльності органів  місцевого самоврядування, надається  характеристика кожній виборчій системі, аналізується їх вади та переваги в питанні підвищення ефективності в діяльності місцевої влади.

Другий пункт присвячений  розгляду питання політичної відповідальності в розрізі виборчих систем. Необхідність даного аналізу обумовлюється прямо пропорційною залежністю між відповідальністю та ефективності влади. Необхідність першої як передумови другої. Отож в цьому розділі розглядаються інституційні механізми, які можуть гарантувати існування політичної відповідальності в різних виборчих системах.

У третьому розділі здійснюється аналіз сучасної ситуації в Україні  з точки зору піднятих питань. Визначаються вади та позитивні сторони вітчизняної  виборчої системи, що застосовується на виборах до органів місцевого  самоврядування. Надаються рекомендації щодо змін в виборчі формули, які змогли б підвищити ефективність діяльності органів місцевого самоврядування в Україні.

 

1. Загальна характеристика  критеріїв ефективності та типів  виборчих систем та на локальному  рівні

 

Ступінь функціональності виборчої системи впливає не лише на формування якісної політичної влади, а й на перспективу демократичного розвитку всього суспільства, адже загальновизнаним сьогодні є той факт, що тип виборчої системи має велике значення для функціонування демократії та демократичних інститутів.

Для сучасної науки досі невирішеним залишається питання  ефективності виборчих систем, а саме «виміру та характеристики ступеню  відображення реальних настроїв та інтересів  суспільства в органах державної  влади» [1; c. 51]. Тобто питання можна поставити таким чином: «Чи дійсно виборча система виконує свою основну функцію, а саме – забезпечення представництва інтересів суспільства?» Це питання потребує глибинного аналізу та дослідження, результатами якого мають бути критерії ефективності виборчих систем.

Ефективність управління (administration effectiveness) (від лат. effectivus —  досягаючий певного ефекту, необхідного  результату) розглядається як «результат, зіставлений із витратами на його досягнення» [2; c. 135].

1.1 Критерії ефективності виборчих систем в розрізі функціонування органів місцевого самоврядування

 

Підходячи до питання визначення критеріїв, варто звернути увагу на вимоги до виборчих систем. Виборча система, на думку М.Харропа, повинна відповідати  трьом основним вимогам: «робити управління можливим для верхів і прийнятним для низів; сприяти зменшенню політичної фрустрації і толерантності в суспільстві; не створювати нових проблем на додаток до вже існуючих» [3; c. 77].

Основним критерієм ефективності виборчих систем має бути її адекватність та дієздатність в конкретних умовах для конкретної держави, зважаючи на її історію, рівень соціально-політичного розвитку, суспільні, політичні і культурні традиції, актуальність у конкретній ситуації, тощо. Максимальне врахування національних особливостей – одна з найважливіших умов ефективності обраної форми системи

Наступним фактором визначення ефективності виборчої системи можна розглядати принципи правової регламентації виборчих кампаній: забезпечення рівності можливостей для всіх кандидатів і партій, які беруть участь у виборах; принцип лояльності, відповідно до якого кандидати зобов’язані лояльно поводитись стосовно своїх суперників; невтручання державного апарату в хід передвиборчої роботи

Критерії ефективності виборчих систем варто представляти комплексно. В першу чергу розглядати відповідність результатів виборів та результатів соціологічних опитувань населення, щоб запобігти викривлення результатів волевиявлення. По-друге, виборча система має представляти репрезентативність в політичній системі (інституційна система, в тому числі й поділ влади, відповідає наявній етнічній різноманітності в державі) та надавати можливість соціалізації та політизації населення в розумних межах. По-третє, виборча система повинна забезпечувати стабільність політичного процесу та стимулювати розвиток партійної системи. Кінцевим результатом механізмів виборчої система мають буди виконані системою функції, які визначаються для органів місцевого самоврядування в залежності від їх пріоритетів, форми локального режиму, устрою та правління.

Оптимізація виборчої системи на виборах  до органів місцевого самоврядування є важливим елементом упорядкування  суспільного життя загалом. «Проблемою демократії і, зокрема, виборчого процесу  є те, як у результатах виборів найповніше і найчіткіше відобразити суспільну преференцію, а, отже, й агрегувати суспільне благо» [2; c. 138]. На практиці виходить, що в результаті різних систем виборів перемогти можуть зовсім різні актори.

Окрім політичної структуризації, посилення зв’язку партій з виборцями та інших цілей, виборчі системи мають забезпечувати ефективне функціонування системи публічної влади, у контексті розглядуваної теми – системи місцевого самоврядування. У зарубіжних країнах це завдання досягається різноманітними шляхами. По-перше, через обрання мера більшістю від складу ради. Така система вирішує проблему конфліктів між мером та радою, оскільки мер спирається на підтримку більшості в раді. По-друге, через проведення виборів мера за мажоритарною системою абсолютної більшості. Імовірність конфліктів між мером та радою в цій системі достатньо висока, однак і мер, і рада принаймні підтримуються більшістю виборців, що спонукає їх до пошуку компромісів. По-третє, шляхом «прив’язки» результатів виборів до представницького органу до результатів виборів мера. Така система застосовується, наприклад, в Італії.

У кожній виборчій системі існує  набір формотворчих елементів, що мають  істотний вплив на її вигляд, динаміку та наслідки застосування. Система  виборів – «низка незмінних виборчих правил, за якими проводяться вибори у певній країні й яка детермінується не лише виборчим місцевим законодавством, а й реальним рівнем атрибутивної відповідності та ресурсного забезпечення самого виборчого процесу» [4; c. 21]. Серед таких елементів виборчої системи – величина виборчого округу, форма виборчого бюлетеня, метод перетворення голосів на представницькі мандати тощо. Саме від згаданих складових, якщо розглядати їх у комплексі, залежить створення необхідних умов для максимальної реалізації активного та пасивного виборчого права громадян, а також забезпечення виконання покладених на виборчу систему інституційних завдань.

1.2 Визначення  ефективності та недоліків типів  виборчих систем

 

Щодо типів вибопчих систем, що використовуються як на локальному так і державному рівнях, прийнято виділяти наступні:

- мажоритарну (альтернативну);

- пропорційну (представницьку);

- змішану.

Існує дуже мало країн, у яких виборчі системи будуються на “чистих”, мажоритарному або пропорційному, принципах. прикладом перших є виборчі системи Канади, Великої Британії та США. “чистий” пропорційний принцип використовує лише Ірландія. Більшість країн намагаються поєднати переваги обох принципів і нейтралізувати їхні вади. тому говорять про змішані системи з домінуванням того чи іншого принципу. З урахуванням світової практики моделі виборчих систем можна охарактеризувати так:

Мажоритарна виборча система. Історично  першою виникла мажоритарна виборча  система, яка базується на принципі, за якого обраними вважаються ті кандидати, які одержали передбачену законом більшість голосів виборців виборчого округу, в якому вони балотувалися; решта ж кандидатів вважаються необраними. На виборах, що проводяться за цією системою, виборці голосують безпосередньо за конкретну особу, яка є кандидатом на виборну посаду.

Мажоритарна система має кілька різновидів: відносної, абсолютної та кваліфікованої більшості.

Мажоритарна система абсолютної більшості або система перебалотування (французька модель) передбачає, що обраним вважається той кандидат, який набрав більше половини (50% + 1 голос) голосів виборців у відповідному виборчому окрузі. система перебалотування. якщо в першому турі жоден з кандидатів не набирає 50% голосів, то далі проводиться другий тур, але з числа учасників виключається кандидат, що отримав найменшу підтримку. правила, що визначають право на участь у перебалотуванні, значно варіюються. У Франції, де подібна система використовується на виборах в Національну асамблею, кандидати, що здобули підтримку принаймні 12,5% виборців, мають право взяти участь у перебалотуванні. і той кандидат, який у другому турі отримує більшість голосів, оголошується переможцем. У Франції під час президентських виборів у перебалотуванні можуть взяти участь лише два кандидати з більшою кількістю голосів. Ця умова є гарантом того, що президент обирається більшістю голосів і користується підтримкою населення.

Поширенішою є мажоритарна система відносної більшості (англійська модель), за якої обраним вважається кандидат, який одержав кількість голосів виборців більшу, ніж кожен з інших кандидатів, взятих окремо. при цій системі поріг виборчої активності, як правило, не встановлюється, тож обраним може стати кандидат, який одержав відносну більшість голосів, що належать абсолютній меншості виборців. Країни, де існує подібна система, навіть не намагаються зрівняти кількість одержаних голосів і депутатських місць у парламенті. Відповідно в державах з двопартійною системою, наприклад у Великій Британії, партія, що програла, отримує дуже мало мандатів, непропорційно до завойованих нею голосів. В країнах, де існує велика кількість незначних партій, заснованих на регіональному рівні, і одна національна фракція, що користується широкою підтримкою, «влада постійно знаходиться в руках останньої, незважаючи на те, що на виборах її частка голосів є незначною відносно загальної їх кількості» [5; c. 75]. В країнах, де існує кілька впливових місцевих етнічних фракцій, система простої більшості може давати цим незначним партіям значні переваги. Це характерно для Шотландії, Уельсу та північної Ірландії.