Закономірність видів грошей. Закони грошового обігу

      Порядок забезпечення грошових знаків установлюється державним законодавством. Забезпечуватися грошові знаки можуть товарно-матеріальними цінностями, золотом і дорогоцінними металами, вільно конвертованою валютою, цінними паперами, страховими полісами, гарантіями уряду, банків та інших установ тощо.

      Емісійна система представляє порядок грошової емісії і вилучення, тобто порядок друкування грошей, їх випуску в обіг та вилучення. Українська грошова система спирається на принцип єдності, взаємодії та взаємоперепливу готівкового і безготівкового обігу у функціонуванні суспільного виробництва, досягнення його ефективності, стабільності грошової одиниці.

      Потреба встановлення валютного курсу зумовлюється особливостями виконання грішми функції світових грошей. Українська гривня є законним купівельним і платіжним засобом тільки на території України. За межами України вона має бути обмінена на ту валюту, що є законною для іншої країни.

      Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.

      Регулювання грошового обігу та дотримання законодавства з монетарних питань в Україні здійснює Національний банк України. Це передбачено Конституцією та Законом "Про Національний банк України". НБУ виступає центральним елементом грошової системи і державним органом реалізації грошово-кредитного та валютного регулювання.

      Інші органи державного управління економікою - Кабінет Міністрів, Міністерство економіки, Міністерство фінансів - реалізують свої заходи економічної та фінансової політики. Проте регулятивні дії цих органів державного управління економікою в монетарній сфері вони мають координувати з НБУ.

      Основу грошової системи становлять принципи її організації. Це правила, відповідно до яких держава організовує функціонування грошової системи.

Принципи:

1. Принцип централізованого управління грошовою системою.

У грошовій системі ринкового типу на перший план виступають економічні методи управління. Держава через  Національний банк України створює  на ринку такі умови, які змушують банки, фінансові інститути та інших юридичних осіб у сфері грошового обігу приймати рішення, вигідні для забезпечення ефективного функціонування національної економіки.

2. Принцип сталості та еластичності  грошового обігу. Сутність цього  принципу полягає в тому, що  функціонування грошової системи  має бути організоване таким  чином, щоб, з одного боку, не  допускати інфляції, а з іншого - мати можливість розширювати  грошовий обіг, якщо зростають  потреби господарства у грошових  засобах, чи скорочувати його, коли ці потреби зменшуються.

3. Принцип кредитного характеру  грошової емісії. Поява нових  грошових знаків (готівкових чи  безготівкових) у господарському  обігу можлива лише на основі  здійснення банками кредитних  операцій.

4. Принцип забезпеченості грошових  знаків, що випускаються в обіг. Грошові знаки забезпечуються  товарно-матеріальними цінностями, золотом, іншими дорогоцінними  металами, що становлять активи  банків, цінними паперами та іншими  довгостроковими зобов'язаннями.

5. Принцип непідпорядкованості  Національного банку України  Уряду. Для підтримання сталості  грошового обігу, боротьби з  інфляцією, що є пріоритетними  завданнями НБУ, могла б виникати  загроза у зв'язку з тим,  що за певних обставин Уряд  почне використовувати грошові  засоби НБУ для вирішення своїх  проблем.

6. Принцип надання Уряду грошових  засобів лише в порядку кредитування. НБУ не повинен фінансувати  Уряд. Грошові засоби йому він  може надавати тільки в порядку  кредитування під певне забезпечення.

7. Принцип нагляду та контролю  за грошовим обігом з боку  держави. Мета цього полягає  в забезпеченні постійного контролю  за грошовим обігом, дотримання  всіма суб'єктами грошових відносин  основних принципів організації  готівкового та безготівкового  обігу. 

8. Принцип функціонування на  території України виключно національної  валюти. Платежі за товари і  послуги, інші платежі усередині  країни мають відбуватися згідно  із законодавством України виключно  в національній валюті.

      Залежно від змісту складових елементів, принципів функціонування грошової системи можна за певними критеріями виділити різні їх типи.

      Тип грошової системи залежить насамперед від того, в якій формі функціонують гроші: як товар - загальний еквівалент чи як знаки вартості. За цим критерієм належить виділити такі типи грошових систем:

- система металевого обігу, коли  роль загального еквівалента  виконують коштовні метали, грошовий  метал безпосередньо перебуває  в обігу і виконує всі функції  грошей, а інші грошові знаки  розмінні на метал;

- система паперово-кредитного обігу,  за якої золото витіснене з  обігу, а обіг грошей обслуговують  грошові знаки (паперові чи  металеві), що не мають внутрішньої  вартості, а тому в такій грошовій  системі потрібне державне регулювання.

      Становлення України як незалежної, суверенної держави, перехід до ринкового типу економіки зумовили необхідність створення власної національної грошової системи ринкового типу.

      Об'єктивними підставами для формування власної національної грошової системи стало досягнення відповідності сфери грошового обігу, багатогранності змін економічного, соціального, політичного характеру. Створювана національна грошова система мала ґрунтуватись на паперово-кредитній основі.

      Обіг грошей на території України мав стати справою виключно органів української держави. Перші практичні кроки на шляху створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР. 10 січня 1992 року в грошовий обіг були впроваджені українські купоно-карбованці багаторазового використання. В обігу в Україні одночасно опинились два види валюти. Це російські рублі, емісія яких після розвалу СРСР перейшла від союзного уряду Російської Федерації, і українські купоно-карбованці. Безготівковий обіг при цьому обслуговувався виключно рублями.

      Купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем, його курс став швидко падати. Виявились істотні недоліки у функціонуванні двовалютної системи грошового обігу, виникли перебої у внутрішніх й зовнішніх платежах, помітні стали і інші ускладнення.

      Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу рубля і купоно-карбованця, Уряд України змушений був впровадити купоно-карбованець у сферу безготівкового обігу і вилучити з нього рублі. Тим самим з'явилися нові єдині на території України засоби платежу, що отримали назву "Український карбованець". Введення в загальний обіг українського карбованця означало завершення першого етапу формування національної грошової системи України і почався другий етап.

      Розвиток грошової системи на другому етапі відбувався в кількох напрямах. Один з них полягав у розбудові емісійного механізму, зокрема в створенні відповідної матеріально-технічної бази - Банкнотно-монетного двору НБУ. Завдяки створенню Банкнотно-монетного двору, оснащеного технікою сучасного рівня, з'явилася можливість мати повний цикл високоякісного виробництва паперових грошей та монет.

      На другому етапі становлення та розвитку грошової системи України з'явилася необхідність у вирішенні питання про заміну тимчасової валюти - українського карбованця на валюту постійну. Тимчасові гроші не здатні належно виконувати одну з найважливіших функцій грошей - функцію нагромадження. А це стримує економічне зростання, бо не стимулює економічних суб'єктів до нагромадження. В Україні з 2 вересня по 16 вересня 1996 р. була проведена грошова реформа, в ході якої з обігу було вилучено український карбованець і впроваджено постійну грошову одиницю - гривню та її соту частину - копійку.

      На третьому етапі відбувається подальша розбудова та вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України, що з'явились на попередніх етапах.

      У результаті проведеної грошової реформи і заміни українського карбованці на гривню молода Українська держава отримала конституційну національну грошову одиницю ринкового типу.     

      Провідними складовими елементами грошової системи України, видами грошових знаків, що мають законну платіжну силу, стали банкноти - гривні та розмінна монета. Банкнота - гривня - основний вид грошових знаків, що використовуються у сфері грошового обігу. Розмінна монета призначена для обслуговування дрібного товарообігу.     

      Українська гривня не є вільно конвертованою валютою, а тому законним платіжним і купівельним засобом може бути тільки на території України. За межами України гривня повинна бути обмінена на ту валюту, яка є законною для даної країни.

      Забезпечення сталості національної валюти, суворий контроль стану грошового обігу здійснює незалежний фінансово-економічний орган - НБУ. Він не підпорядковується ні Президенту, ні Кабінету Міністрів, ні Верховній Раді. НБУ проводить незалежну грошову (монетарну) політику. НБУ, що наділений виключним правом емісії грошей, несе відповідальність за підтримання рівноваги у сфері грошового обігу.

      На території України функціонують готівкові гроші (банкноти і монети) та безготівкові (у вигляді коштів на рахунках у кредитних установах). НБУ встановлює порядок організації готівкового і безготівкового обігу та їхню регламентацію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Грошова маса та її структура

 

      Статистика розвинутих країн використовує кілька понять грошової маси. Найпоширеніший агрегат М0 охоплює готівку (банкноти та розмінну монету) і залишки на поточних рахунках (записані на рахунок гроші), які є основою чекового обігу. Питома вага готівки в агрегаті M1 і знижується особливо швидко при використанні ЕОМ у банківській справі. До грошової маси також належать засоби на строкових депозитах у комерційних банках, що разом з М1 належать до М2. До М3 відносять також засоби на строкових ощадних внесках у державній поштово-ощадній мережі, у кооперативних банках. Отже, основну частину грошової маси утворюють різні види банківських депозитів (кредитних грошей) і деякі види цінних паперів, які мають таку саму купівельну спроможність, як і банківські рахунки. Грошова маса у розвинутих країнах натепер формується на основі кредитів. Це означає, що банківська система, надаючи кредит організаціям чи окремим особам, збільшує грошову масу, оскільки при цьому в обіг надходять додаткові платіжні засоби.

      Грошова маса — загальний обсяг випущених в обіг паперових грошових знаків (банківських та казначейських білетів), металевих монет і депозитних грошей (грошових засобів на поточних рахунках в банках).

      У розвинутих країнах випуск державних паперових грошей і насамперед казначейських білетів зменшується. Для обслуговування роздрібного товарообігу чеканять білонні монети із міді, нікелю, алюмінію та інших металів і сплавів, їх питома вага у грошовому обігу США становить до 5 %. Приблизно така сама частка в цій країні припадає на готівкові розрахунки. Чеки і векселі обслуговують безготівковий обіг (легко переходять у готівку). У грошовому обігу також використовують казначейські векселі, сертифікати, облігації. У США грошовий обіг приблизно на 40 % обслуговує рух товарів і послуг і на 60 % — фінансові операції (з цінними паперами, податковими платежами, надання позик тощо).

      Наприкінці 90-х років XX ст. частка готівкових грошей становила до 8 %, Водночас поступово зростає частка і роль електронних грошей.

Питома вага готівки у грошовій масі розвинутих країн скорочується, а безготівкового обігу — зростає.

      У розвинутих країнах питома вага готівки в обігу досягає 10 % грошового агрегату М2, а в Україні — до 40 %. Оскільки між грошовим агрегатом М1 і ступенем розвинутості грошової системи існує обернена залежність (чим менший агрегат M1 тим розвинутіша грошова система), то зосередження в Україні готівки в тіньовому обігу, значна частка іноземної валюти в грошовій масі, необгрунтована монетарна політика перешкоджають наявній грошовій масі задовільно обслуговувати товарообмінні операції, гальмують реалізацію частини товарів і розвиток економіки загалом. Негативно впливає на структуру грошової маси доларизація економіки — поступове зростання маси американської грошової одиниці у грошовій масі окремих країн, яке посилює негативний вплив на процес розширеного відтворення.

      Доларизація відбувається, з одного боку, внаслідок невиваженої економічної політики країни (зокрема, допущення у вільний грошовий обіг всередині країни американського долара, неефективного залучення кредитів МВФ та ін.), а з іншого — внаслідок економічної експансії США, намагання послабити темпи інфляції всередині США через механізм виведення зайвої грошової маси. Це призвело до переповнення каналів міжнародної торгівлі американським доларом.         На долар США припадає 60 % світових валютних резервів, 78 % доларової готівки знаходиться поза межами США. Це забезпечує їм щорічну економію в сумі приблизно 10 млрд доларів. Внаслідок доларизації української економіки гривня недосконало виконує основні функції, її вартість значною мірою залежить від обсягу доларової маси на валютному ринку, що, у свою чергу, унеможливлює привласнення у повному обсязі емісійного доходу. Недовіра до національної валюти, особливо в період її нестабільності, виявляється у витратах значної частки фінансових ресурсів населенням країни на придбання долара та інших стійких вільноконвертованих валют. Комулятивна дія цих чинників послаблює сталість гривні та грошової системи України загалом і негативно впливає на розвиток економіки. Показник доларизації економіки як співвідношення частки депозитів і готівки у грошовій масі в обігу (М3 та готівки в іноземній валюті) становив у 1994 р. 58,6%, у 2002 р. — 57 %, у 2003 р. — 49 %. Водночас в період кримінально-тіньової приватизації з України було вивезено від 40 до 60 млрд дол., які осіли здебільшого в іноземних банках. Негативний вплив доларизації економіки України посилює те, що надання кредитів МВФ супроводжується, з одного боку, рекомендаціями та вимогами, які в основному негативно впливають на розвиток національної економіки, а з іншого — значним зростанням державного боргу та виплат по ньому, а також нераціональних витрат позичених коштів.