Анализ деятельности ГП «Конотопский авиаремонтный завод« Авиакон »

Авіаційна промисловість  є одним із пріоритетних напрямів розвитку сучасної української економіки, тому необхідна державна підтримка  галузі. У 2010 р. на розвиток авіаційної промисловості України було виділено 623 млн грн., в бюджеті на 2011 р. на ці цілі виділено вже 890 млн грн недержавних інвестицій.

За експертними оцінками, розвиток нових проектів (наприклад, відомого військово-транспортного  літака Ан-70) і вихід української  техніки на міжнародні ринки стануть  комерційно вигідними лише після початку серійного виробництва відповідних літаків. А отже, на даному етапі одним із можливих шляхів вирішення цього завдання є державне фінансування програм і держзамовлення на нову техніку (наприклад, для озброєння української армії).

Однією з переваг України при виведенні своїх літаків на зовнішні ринки має стати розгалужена мережа підприємств, що займаються сервісним обслуговуванням і післягарантійним ремонтом літаків. Розташування цих заводів має стимулювати продажі наших літаків на віддалених ринках Південної Америки, Африки, Австралії. Саме розміщення своїх сервісних підприємств у країнах експлуатації техніки, максимальна їх близькість до покупців мають усунути деяку слабкість конкурентних позицій України на ринку регіональних і середньомагістральних літаків.

Що ж до «Авіакона» то на 2012 рік, державне підприємство отримало перше замовлення на випуск 18 перших вітчизнянихвертольотів. Про це повідомив голова Сумської ОДА Юрій Чмирь. Засловами керівника Сумської області, до 2014 року на підприємстві плануютьналагодити виробництво 40 вертольотів на рік, а до 2015-му, - вийти назовнішній ринок.

«Сумщина демонструє перші кроки в реалізації державної  програми. І ми вже отримали конкретний результат. Через кілька років область  вийде навнутрішній і зовнішній ринок з першими українськими вертольотами.Підприємство в 3 рази збільшить оборот - до одного мільярда гривень. Це нові робочі місця, додаткові відрахування до бюджету і розвитокінфраструктури », - зазначив голова Сумської ОДА Юрій Чмирь.

Перехід до ринкової економіки, пошук нових методів оздоровлення авіаремонтної промисловості потребують нестандартних підходів до планування, нормування, стимулювання, обліку і контролю. Ситуація, яка склалася, вимагає прийняття превентивних заходів для стабілізації роботи підприємств цієї галузі. А тому, розробляючи облікову політику, необхідно враховувати як специфічні, так і загальногалузеві умови роботи авіаремонтних підприємств. З цих позицій і проводилось дослідження побудови обліково-аналітичної роботи на підприємствах авіаремонтної промисловості, пошук раціональних та більш ефективних методів обліку формування та використання фінансових результатів, їх аналіз та організація внутрішньогосподарського контролю. Дослідження дало змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції.

1.Авіаційна промисловість України може конкурувати з найвпливовішими авіаційними підприємствами на світовому ринку. Але через нестабільну економічну ситуацію в країні держава не мала можливості підтримувати підприємства, що виробляють таку високоточну та дуже дорогу продукцію. Вони не мали змоги розширювати виробництво та приділяти достатню увагу розробці нових, більш сучасних авіаційних моделей.

2.Важливими передумовами раціональної побудови обліку на авіаремонтних підприємствах треба вважати:

-тип виробництва та його дрібносерійний характер;

-технологічні особливості виробництва і їх вплив на величину витрат, собівартість продукції та фінансові результати; норми і нормативи матеріальних та трудових витрат на ремонт;

- організація відпуску матеріалів на виробництво;

-методи обліку витрат і калькулювання собівартості продукції;

-форми розрахунків з замовниками та покупцями;

-кадри працівників обліку;

-забезпеченість підприємства засобами обчислювальної техніки;

-організація документообороту;

-нормативно-правове забезпечення працівників обліку;

-ступінь централізації облікових робіт;

-організація внутрішньогосподарського контролю та його ефективність.

3.Специфічні особливості авіаремонтного виробництва обумовили застосування позамовного методу обліку витрат, який для даної галузі є більш доцільним і раціональним. Позамовний метод обліку витрат лягає в основу калькулювання собівартості продукції ремонтного виробництва, що передує удосконаленню нормування матеріальних, трудових і фінансових витрат, використання реальних норм витрачання ресурсів, застосування ефективної організації відпуску матеріалів на виробництво ремонтних робіт.

4. Формування фінансового  результату безпосередньо пов’язано  з методами обліку витрат і  калькулювання собівартості продукції, організацією обліку доходів і витрат на підприємствах авіаремонтної промисловості відповідно до вимог національних стандартів.

5. Результати роботи  кожного підприємства, його конкурентноздатність  залежать від якості продукції,  обсягів понесених ним витрат та отриманих доходів, ефективності їх використання. Тому здійснення дієвого контролю за формуванням фінансового результату стає однією з важливих задач системи управління виробництвом. Впровадження протизатратної системи господарювання, раціональний розподіл прибутку зумовлює необхідність удосконалення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції.

6. Трансформаційні процеси  в економіці України потребують  перегляду положень та розробки  нових підходів до питань обліку  витрат і доходів, їх наукового обґрунтування в авіаремонтній промисловості з врахуванням її специфічних особливостей.

7. Наявні загальнометодологічні  методики обліку фінансових результатів  побудовані на уніфікованій для  всіх галузей промисловості основі  і не відображають особливостей впливу реальних умов авіаремонтного виробництва на величину витрат та доходів, не вказують конкретних напрямків пошуку резервів економії. Ця галузь не має чітко визначеної загальної облікової політики щодо ведення обліку фінансових результатів для всіх підприємств, що обумовило необхідність розробки комплексу заходів по удосконаленню обліку ресурсів, їх оцінки, закріпленню в обліковій політиці більш реальних та об’єктивних заходів.

8. Необхідність розробки облікової політики підприємства та пошуку резервів зниження собівартості робіт. На загальну суму прибутку, впливає кількість замовлень. На жаль, на авіаремонтних підприємствах при нестабільності замовлень неможливо передбачати обсяги прибутку та кількість замовлень. Це відбувається тому, що авіаційна промисловість переживає застій, кількість літаків в експлуатації не збільшується. Крім того, дебіторська заборгованість на цих підприємствах з року в рік збільшується. Але позитивним у фінансовій діяльності підприємств є те, що вони намагаються зменшити частку бартеру у виручці від реалізації продукції.

В цілому діяльність підприємств  є достатньо ефективною, хоча недостатньо  використовуються внутрішні резерви, а тому потрібен більш дійовий  механізм контролю за виявленням та використанням  цих резервів. Аналіз показує, що основними джерелами фінансування діяльності підприємств є: отримані позики – 57,4%, прибуток – 16,5%, надходження власного капіталу – 15,5%, інші – 10,5%. На придбання необоротних активів підприємство спрямувало 42,2% фінансових джерел, на збільшення активів – 38,8%, на сплату податку на прибуток – 16,5%, інші цілі – 2,5%. В той же час коефіцієнт зносу складає 0,25%, що потребує технічного переобладнання підприємств.

Специфіка сучасного  стану ремонту і модернізації авіаційної техніки  полягає у значній невідповідності досягнутого рівня авіаційних технологій ефективності їх використання на авіаремонтному підприємстві.

Очевидно, що розв’язання  такої проблеми вимагає комплексного підходу, що включає використання сучасних технологій механообробки, використання нових матеріалів, нових методів і принципів побудови  системи технологічної підготовки виробництва, розробку математичних моделей процесу множинного руйнування конструктивних елементів літаків та авіадвигунів, методологію прогнозування граничного стану деталей авіаційних двигунів при множинному руйнуванні, методологію віброакустичного діагностування авіаційних двигунів, методичне та апаратурне забезпечення діагностування елементів конструкції авіаційної техніки за критеріями пошкоджуваності, впровадження нанотехнологій та інформаційних технологій.

Тому розробка перспективних технологій відновлення та модернізації авіаційної техніки, у тому числі і інформаційних технологій, а також проведення ремонту авіаційної техніки є надзвичайно актуальною науково-технічною проблемою.

Для покращення виробництва на підприємствах авіаремонтної промисловості актуально запровадити програму впровадження новітніх авіаційних технологій по відновленню експлуатаційно-технічних характеристик авіаційної техніки шляхом оптимізації витрат на основі метода прогнозованого бюджетування, яка дає змогу втілити в життя взаємозв’язані інноваційні рішення, розв’язувати питання, що виникають під час їх впровадження. Використання нового метода прогнозованого бюджетування, який є інтегрованою системою складання прогнозованих бюджетів, поточного контролю за їх виконанням, обліку відхилень фактичних показників від бюджетних та аналізу причин суттєвих відхилень. При цьому бюджет підприємства є засобом балансування доходів та витрат, надходжень і виплат грошових коштів.

В основі концепції прогнозованого бюджетування покладено забезпечення успішного функціонування підприємства способом погодження стратегічних планів з поточними та оперативними; координації  й інтеграції поточних планів за різними напрямками бізнесу; створення системи якісного інформаційного забезпечення менеджерів різних рівнів управління в необхідні терміни; створення системи контролю за виконанням фінансових планів, що дає змогу втілити в життя взаємозв’язані інноваційні рішення, розв’язувати питання, що виникають під час їх впровадження.

Структура системи прогнозованого бюджетування і ступінь деталізації  її складових визначається особливостями  ремонтного процесу (у тому числі  видом та обсягом продукції та послуг, методами виробництва й маркетингу); організаційної структури; організації системи бухгалтерського обліку, виробничого й фінансового контролю; інформаційними потребами менеджменту; розмірами підприємства й тим, що є предметом прогнозованого бюджетування; кваліфікацією керівників (менеджерів) і тих, хто розробляє прогнозовані  бюджети. 

Показано, що прогнозоване бюджетування є першим етапом розробки системи регулярного економічного управління й сприяє оптимізації  фінансових потоків і ресурсів підприємства, що дозволяє значно знизити їхній обсяг і потребу в них, знизити собівартість і підвищити конкурентоспроможність підприємства. Особливо варто виділити прогнозоване бюджетування як найважливішу сполучну ланку між стратегічним і оперативним управлінням всіма господарськими операціями, спрямоване на координацію економічних процесів ремонту авіаційної техніки на підприємстві й, як наслідок, на підвищення його конкурентоспроможності.

Бюджетний метод, заснований на контрольованому прогнозі, має  цілий ряд переваг і в цей час є одним з найбільш передових методів керування підприємством. Прогнозоване бюджетування - це процес складання й прийняття прогнозованих бюджетів, з одного боку, а з іншого боку - управлінська технологія, призначена для вироблення й підвищення фінансової обґрунтованості прийнятих управлінських рішень. Запровадження методики прогнозованого  бюджетування є умовою формування прогнозованого  фінансового забезпечення та економічного регулятора відносин між структурними підрозділами підприємства й підприємства із зовнішнім середовищем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Використання маркетингових комунікацій як чинник  зростання ефективності управління збутовою діяльністю підприємства

 

Управління підприємством, як цілісністю, включає в себе управління різними аспектами його діяльності. Управління маркетингом – це складний процес, який охоплює функції, пов’язані з ринком, потребами клієнтів, доставкою товарів, їх цінами, комунікацію зі споживачами. Він включає дослідження, планування та прогнозування, організацію, реалізацію на практиці та контроль за проведенням заходів, розрахованих на встановлення, зміцнення та підтримку вигідних стосунків з цільовими споживачами з певною метою (одержання прибутку, зростання обсягів збуту, розширення частки ринку тощо, завдяки задоволенню їхнього попиту).

В сучасних умовах господарювання необхідною складовою успіху підприємства, зростання його конкурентоспроможності є орієнтація на прийняття концепції  маркетингу, яка встановлює перевагу ринкових вимог споживача над  виробничими. В цьому випадку маркетинг визначається як сукупність напрямків діяльності підприємства, що стосуються формування, оцінки стимулювання і задоволення попиту на продукцію [11, с. 28]. Автори відомого підручника “Маркетинг” Ф. Котлер, Г. Армстронг, Дж. Сондерс, В. Вонг, досліджуючи еволюцію концепцій управління маркетингом, визначили, що: “Концепція маркетингу відштовхується від чіткого визначення ринків збуту, орієнтуючись на вимоги споживача, координуючи всі види маркетингової діяльності, спрямованої на задоволення споживача, отримуючи прибуток від створення довгострокових відносин із споживачем” [39, с. 47]. 

Впровадження цієї концепції  на підприємствах дозволить проводити  чітке позиціонування кожного виду продукції і просування його у  відповідні сегменти ринку. Проте,  тут важливо враховувати і те, що жодне підприємство не зможе досягнути переваг над конкурентами за всіма характеристиками товару і шляхами доведення його до споживачів. Необхідно зробити вибір пріоритетів і, відповідно, використовуючи сильні сторони підприємства, розробити таку маркетингову стратегію, яка б у найбільшій мірі відповідала тенденціям розвитку ринкової ситуації. Економічний ефект від використання концепції маркетингу полягає в прискоренні віддачі виробничих фондів підприємства через підвищення рівня конкурентоспроможності продукції і просування її на  сегменти ринку, що можуть дати максимальну віддачу для виробника. Основними задачами підприємств, які займаються авіаремонтом, за сучасних умов є підвищення конкурентоспроможності  власних послуг, що зумовлено поступовим зростанням даного сегменту ринку.