Анализ деятельности ГП «Конотопский авиаремонтный завод« Авиакон »

Вторинні документи  надають відомості про стан, тенденції і прогнози розвитку досліджуваної проблеми чи певної галузі знань, критичні оцінки, висновки, пропозиції з посиланнями на першоджерела. Це дає можливість користувачеві безперервно стежити за появою нової інформації, здійснювати діагностику та прогнозувати розвиток предметних галузей, визначати шляхи розв'язання проблемних ситуацій в усіх сферах діяльності суспільства.

Для виробництва інформаційних  продуктів і надання послуг, необхідних для інформаційного забезпечення, формуються спеціальні інформаційні служби (бібліотеки, архіви, інформаційні агенції та центри науково-технічної інформації). Вони здійснюють збирання, збереження, пошук і поширення інформації, надання її на запити чи за регламентом [65, с.56].

В даній магістерській  роботі використовувались такі джерела інформації як:

• офіційні   публікації   державних   органів:   нормативно-правові акти, статистичні збірники, бюлетені, експрес-інформація;
• література ділового характеру, призначена для використання фахівцями у практичній діяльності: управлінська, фінансова комерційна, маркетингова,   статистична, правова  тощо;
• спеціальна література: науково-технічна, технологічна, нормативна, патентна документація, промислові каталоги, реєстри, кадастри, довідники тощо;
• наукова і навчально-методична література з різних галузей знань, словники, енциклопедії, бібліографічні видання;
• первинна облікова і технічна документація, бухгалтерська і статистична звітність;
• бази даних мережі Internet.

Доступ до інформаційних  ресурсів здійснювався за допомогою різних програмно-методологічних і нормативно-правових інструментів. Це словники, тезауруси і класифікації, інструкції і методичні матеріали, статути і положення, схеми, описи, програмне забезпечення, Internet тощо. Кожний тип інформаційного продукту вимагав специфічної технології отримання.

Початковим станом дослідження обраної теми магістерської роботи, стала робота з літературними джерелами. Причому, основною метою такої роботи стало поглиблене вивчення, осмислення й аналіз тексту, вибір найважливіших положень і їх логічне осмислення.

          Інформація (information) – латинське слово, що означає роз’яснення, усвідомлення, виклад. Під інформацією звичайно розуміють упорядковані повідомлення про процеси і явища, що відбуваються в зовнішньому світі, сукупність яких-небудь значень, даних.

          Серед потоків інформації для магістерського проектування вирішальне значення мала економічна інформація. Вона являє собою систему (сукупність) зведень про виробничо-комерційну, постачальницьку, фінансову та іншу економічну діяльність підприємств, об’єднань, окремих галузей економіки і охоплює всі області їх господарської діяльності. Економічна інформація включає планову, нормативну, облікову та звітну і супроводжує процеси виробництва, розподілу, обліку і споживання матеріальних благ та послуг.

          Основними джерелами наукової  інформації в даній магістерській роботі є:

• спеціалізована наукова література (підручники, наукові посібники, методичні вказівними, статистичні збірники, енциклопедії);
• періодичні видання (журнали, газети, альманахи, наукові збірники тощо);
• електронні носії інформації (сайти Інтернету).

Інформація, що міститься  в даних джерелах інформації стала корисною в процесі нашої роботи.

Робота з літературними джерелами проводилась в декілька етапів:

1. Пошук книг та  журналів (складання власного попереднього  каталогу за темою).

2. Попередній перегляд (орієнтуючись  на назву джерела, масштаб питань, що висвітлюються проводиться корегування каталогу).

3. Швидке читання обраних місць.

4. Поглиблене читання.

5. Письмовий запис (копіювання, сканування, конспектування окремих  тез).

Метою попереднього перегляду  літературних джерел стало визначення, чи містить дане джерело (книга, стаття) матеріал з обраної тематики. Наступним етапом роботи є визначення корисності даної інформації з огляду на тему дослідження та її осмислення.

Найелементарнішою формою запису є  план, у якому зазначається порядок  викладення окремих частин в певному порядку, він також має самостійне значення, фіксує основний зміст досліджуваного матеріалу в його логічній послідовності.

Наукові дослідження  завершуються створенням наукової продукції, яка незалежно від виду досліджень повинна мати прикладний характер для розвитку національної економіки. Такою продукцією є теоретичні і науково-методологічні положення, методики, рекомендації, створені в результаті виконання НДР. Вони застосовуються при впровадженні нових технологій організації та економічного стимулювання виробництва конкурентоспроможної продукції, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, поліпшення банківської справи при удосконаленні менеджменту, маркетингу, обліку, контролю і аудиту із застосуванням ПЕОМ в умовах ринкових відносин. Окремим видом продукції є техніко-економічні розробки, які виконуються за планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДКР) для проектних, дослідно-конструкторських і технологічних організацій. Впроваджуються вони у техніко-економічному обґрунтуванні (ТЕО) проектів різних рангів (регіональних, загальнодержавних), при розробці конструкторських, будівельних і технологічних рішень, плануванні великих широкомасштабних економічних і соціальних програм та ін. [66].

У планах науково-дослідницької роботи передбачаються кінцеві результати, місце і форми застосування їх. Ці вимоги замовник теми НДР формулює при складанні договору і відображає їх у технічному завданні (ТЗ), виходячи із призначення використання результатів наукових досліджень. Кінцеві результати досліджень можуть визначатися також нормативними документами. Наприклад, загальногалузевими керівними методичними матеріалами по створенню АСУ, технологічних процесів, які затверджені урядовими органами, передбачаються кінцеві результати і порядок введення в експлуатацію розробок поетапно зі стадії технічного проекту у міру підготовки робочої документації і введення в експлуатацію технічних засобів, що забезпечують впровадження їх за черговістю або об'єктів АСУ, технологічних процесів, які можуть самостійно функціонувати.

Критеріями ефективності науково-дослідних робіт є і обсяг наукової продукції, який вимірюється загальною кількістю або середнім числом публікацій, що припадають на одного наукового співробітника за досліджуваний відрізок часу, виконаних і захищених дисертаційних робіт, завершених тем або зданих звітів тощо. Різноманітність варіантів вирішення наукових проблем, елементи випадковості, складність елімітування результатів кожної спеціалізованої групи дослідників не дає змоги встановити єдиного критерію ефективності виконаного дослідження. Тому при оцінці ефективності досліджень застосовують кілька критеріїв, виражених показниками.

Результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт (НДКР) впливають на компоненти виробництва, засоби і предмети праці, технологічні процеси, форми і методи організації виробництва, а також сприяють зниженню трудо-, фондо-, матеріале- і енергоємності нової техніки. Це економічні результати, які відображають економію живої і матеріалізованої праці у вартісній оцінці. Єдиним критерієм економічної ефективності результатів НДКР у сфері виробництва і обслуговування є економія суспільних витрат, виражених приростом економічного ефекту на одиницю корисної роботи [67, с.95].

Методологія визначення економічного ефекту результатів НДКР, а також нової техніки, інвестицій, капітальних вкладень, оргтехзаходів повинна мати єдину основу. Спільними є методи вимірювання результатів і витрат, одноразових і поточних витрат, облік факторів часу, критерій економічної ефективності і принципи її визначення. Разом з тим окремі види НДКР мають свою особливість, оскільки її результат не зводиться лише до економічної ефективності.

На заключному етапі написання магістерської роботи передбачається написання вступу та висновків до роботи, оформлення списку літератури та додатків, редагування тексту, його доопрацювання з урахуванням зауважень наукового керівника, підготовка роботи до захисту.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина курсової (дипломної) роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що вивчається, її практична значущість; визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилось; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо студент вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.

Також, логічним завершенням наукової роботи є висновки. Головна їх мета — підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням. У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного функціонування культурологічних і документних систем, а також конкретні рекомендації щодо їх усунення. Основна вимога до заключної частини — не повторювати змісту вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах. Список використаної літератури складається на основі робочої картотеки і відображає обсяг використаних джерел [68, с.140].

Підготовка до захисту  та захист курсової (дипломної) роботи

Дипломна робота друкується та подається в Державну екзаменаційну  комісію (ДЕК) з рецензією провідного спеціаліста чи практичного працівника та відгуком наукового керівника. Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіка, затвердженого кафедрою. Захист дипломної роботи відбувається на відкритому засіданні Державної екзаменаційної комісії та регламентується "Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

Отже, виходячи з вищесказаного, магістерська робота, з одного боку, має узагальнюючий характер, оскільки є своєрідним підсумком підготовки магістра, а з іншого — є самостійним оригінальним науковим дослідженням студента, у розробці якого зацікавлені установи, організації або підприємства. Оскільки підготовка магістрів у нашій країні є справою відносно новою, то поки що не розроблені більш-менш уніфіковані вимоги щодо змісту й структури магістерської дисертації як виду кваліфікаційної роботи. Прийнятною вважається така її структура: титульний аркуш; зміст; вступ; розділи і підрозділи основної частини; висновки; список використаних джерел; додатки.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ  ДП « КОНОТОПСЬКИЙ АВІАРЕМОНТНИЙ ЗАВОД « АВІАКОН»»

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

 

Державне підприємство Міністерства оборони України «Конотопський авіаремонтний завод « Авіакон»» :

Україна 41601, Сумська область, м. Конотоп.

Форма власності: Загальнодержавна.

Орган  державного управління: МО України.

Галузь: Машинобудівна.

Вид економічної діяльності: Ремонт авіатехніки.

Послуги: Капітально-відновлювальний ремонт, переобладнання та модернізація вертольотів.

Кількість працівників 1006

Рік заснування 1931 р.

Капремонтом і модернізацією  вертольотів в Україні займаються 2 підприємства: „Конотопський АРЗ  „АВІАКОН” і „Севастопольське авіаційне підприємство”. Вони входять у Державне господарське об’єднання МО України „Концерн „Авіавоєнремонт”

Сьогодні Державне підприємство Міністерства оборони України “Конотопський  авіаремонтний завод “АВІАКОН”  – повноправний член світової авіаційної спільноти. Продукція підприємства відома в Україні і далеко за її межами. Протягом своєї діяльності завод завоював репутацію одного з провідних підприємств в області капітально-відновлювального ремонту авіатехніки. Головною концепцією діяльності заводу завжди було забезпечення високої якості, надійності та довговічності відновлених вертольотів, подальше вдосконалення технологічних і виробничих процесів .

Конотопський АРЗ „АВІАКОН” є провідним підприємством концерну. За останні 4 роки він провів глибоку модернізацію основних цехів і одержав сертифікати відповідності європейським і американським стандартам. На заводі збережені не тільки виробничі потужності, але й науково-технічний персонал. У 2009 р. завод здійснив капремонт 41 вертольоту Мі-8Т для ВПС Єгипту, а також вертольотів для Індії, Азербайджану, Грузії та інших країн. Завод є одним із провідних у Європі з модернізації та ремонту будь-якої складності колишніх радянських і російських вертольотів, у тому числі Мі-17, Мі-8 і Мі-26 усіх модифікацій, їхніх агрегатів і обладнання. До 80 % усього обсягу ремонтних робіт припадає на закордонні замовлення .

Історія ДП “АВІАКОН”  має багаті бойові і трудові традиції. Підприємство засноване у 1931 році як авіаційні майстерні у складі 18-го авіапарку 18-ої авіабригади УВО, які виконували ремонт літаків ТБ-3, Р-6, І-16, ДБ-3А, ДБ-3Ф і авіадвигунів М-5, М-17, М-87, М-88. У червні 1940 року вони отримали назву “16-ті стаціонарні авіаційні майстерні”.

З початком Великої Вітчизняної  війни 16-ті САМ увійшли до складу діючої армії і були єдиним ремонтним підприємством Південного фронту, яке відновлювало пошкоджені у боях літаки і двигуни, а також надавало технічну допомогу безпосередньо у військових частинах.

У 1945 році 16-ті САМ були перейменовані у 95-ті САМ, а з часом – у 224-у авіаційно-ремонтну базу Дальньої авіації (з 1946 року дислокується у м. Конотоп).  З 1963 року 224-а АРБ отримала статус авіаційно-ремонтного заводу (535-й АРЗ, в/ч 21653).