Фінансовий аналіз діяльності підприємства на прикладі приватного підприємства «Бочарова В.В.»

       Говорячи  про ліквідність підприємства, мають  на увазі наявність у нього  оборотних коштів у розмірі,  теоретично достатньому для погашення короткострокових зобов'язань хоча б і з порушенням термінів погашення, передбачених контрактами.

       Під  ліквідністю якого-небудь активу  розуміють  його здатність  трансформуватися в кошти, а  ступінь ліквідності визначається  тривалістю тимчасового періоду,  протягом якого ця трансформація  може бути здійснена. Чим коротше  період, тим вище ліквідність  даного виду активів.

       В залежності  від ступеня ліквідності  всі  активи підприємства поділяються  на :

1. високоліквідні активи – кошти і короткострокові фінансові вкладення (А1);
2. активи, що швидко реалізуються – дебіторська заборгованість до 1 року (А2);
3. активи, що повільно реалізуються – стаття розділу 2 «Запаси», стаття «Довгострокові фінансові вкладення», стаття «Розрахунки з учасниками» розділ 1 активу, дебіторська заборгованість більш 1 року (А3);
4. активи, що тяжко реалізуються – статті розділу 1 активу балансу, за винятком статей, що ввійшли в попередню групу (А4);

         Пасиви балансу по ступеню  зростання термінів погашення  зобов'язань  групуються:

1. найбільш термінові зобов'язання – кредиторська заборгованість (П1);
2. короткострокові пасиви – короткострокові кредити і позикові засоби, що підлягають погашенню до 1 року (П2);
3. довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові засоби  (П3);
4. постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу (П4);

 Для визначення ліквідності  балансу варто зіставити підсумки  приведених груп активу і пасиву. Баланс вважається ліквідним, якщо має місце таке співвідношення (формула 1.5.):

 

                                А1  >  П1    

                                А2  >  П2                                                        (1.5.)

                                А3  >  П3 

                                А4  <  П4.

 

Платоспроможність означає  наявність у підприємства коштів і їхніх еквівалентів, достатніх  для розрахунків по кредиторській  заборгованості, що вимагає негайного  погашення. Таким чином, основними  ознаками платоспроможності  є:

• наявність у достатньому обсязі  коштів на розрахунковому рахунку;
• відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Очевидно, що ліквідність  і платоспроможність не тотожні  друг другу. Так, коефіцієнти ліквідності  можуть характеризувати фінансове  положення як задовільне, однак власне кажучи ця оцінка може бути помилковою, якщо в поточних  активах значна питома вага припадає на неліквіди і прострочену дебіторську заборгованість.

Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності  поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх у готівку. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність .

        Щоб визначити  поточну платоспроможність, необхідно  ліквідні засоби  першої групи   порівнювати  з платіжними  зобов'язаннями першої групи.  Ідеальний варіант,  якщо коефіцієнт  буде складати  одиницю чи  небагато більше.  За даними балансу цей показник можна  розрахувати  тільки один раз на місяць чи квартал. Підприємства ж роблять розрахунки з кредиторами  щодня. Тому для оперативного аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, від погашення дебіторської заборгованості та інших надходжень  коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками й іншими кредиторами складається платіжний календар, у якому, з однієї сторони, розраховуються наявні й очікувані платіжні кошти, а з іншої сторони платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів,місяць ). Оперативний платіжний календар складається на основі даних об відвантаження і реалізації продукції, про закупівлю засобів виробництва, документів про розрахунки по оплаті праці , на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін.

Для оцінки перспектив платоспроможності  розраховуються показники

ліквідності. Наведемо основні  показники, що дозволяють оцінити ліквідність  і платоспроможність підприємства.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності. При обчисленні цього показника в ліквідні засоби  включають тільки кошти в касі, на розрахункових рахунках, а також  цінні папери, що можуть бути реалізовані  на фондовій біржі. 

Він розраховується за формулою 1.6.:

 

                                                                                        (1.6.)

 

У формулі 1.6., К_і – високоліквідні активи; П - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  є найбільш твердим критерієм  ліквідності підприємства і показує, яка частина короткострокових позикових  зобов’язань може бути при необхідності погашена негайно.  Нижня границя показника, що рекомендується в західній літературі - 0,2. Оскільки розробка галузевих нормативів  - справа майбутнього, на практиці бажано проводити аналіз динаміки даних показників, доповнюючи його порівняльним аналізом доступних даних по підприємствах, що має аналогічну орієнтацію своєї господарської діяльності.

Коефіцієнт  критичної ліквідності. Цей показник відрізняється від коефіцієнта  абсолютної ліквідності тим, що до складу ліквідних засобів   включається  також дебіторська заборгованість.

Він розраховується За формулою 1.7.:

 

                                                                              (1.7.)

 

У формулі 1.7., Д_з – дебіторська заборгованість.

        Коефіцієнт  показує яка частина поточних  активів за мінусом запасів  і дебіторської заборгованості (терміном  більш 1 року) покривається поточними  зобов'язаннями. Цей коефіцієнт допомагає  оцінити можливість погашення  підприємством короткострокових  зобов'язань у випадку коли  не буде можливості продати  запаси. Орієнтоване нижнє значення  показника –1;  однак ця оцінка  також носить умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта,  необхідно звертати увагу на  фактори, що обумовили його  зміну. Так, якщо ріст коефіцієнта  критичної ліквідності був зв'язаний  в основному з ростом невиправданої  дебіторської заборгованості, те  це не може характеризувати  діяльність підприємства з позитивної  сторони. 

Одна з найважливіших  характеристик фінансового стану  підприємства – стабільність його діяльності у світлі довгострокової перспективи. Вона зв'язана із загальною  фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.

Надлишок чи недолік джерел засобів  для формування  запасів  і витрат  (матеріальних оборотних  фондів) є одним  із критеріїв  оцінки фінансової стійкості підприємства. Виділяють чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість  фінансового стану, якщо запаси (З) менше суми власного оборотного капіталу (С_воб) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КР_тмц) (формула 1.8.)

 

                                                                                (1.8.)

     

а коефіцієнт  забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів (К_з.з.) більше одиниці (формула 1.9.)

 

                                                                           (1.9.)

 

2. Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства згідно формулам 1.10. та 1.11.

 

                                                                                (1.10.)

 

                                                                           (1.11.)

 

3. Хитливий фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але зберігається можливість відновлення  рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д_тч) в оборот підприємства (резервного фонду, фонду нагромадження і споживання), кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською розуміється за формулами 1.12. та 1.13.

 

                                                                              (1.12.)

 

                                                                              (1.13.)

 

При цьому фінансова нестійкість  вважається припустимою, якщо дотримуються наступні умови:

- виробничі запаси плюс  готова продукція рівні чи  перевищують суму короткострокових  кредитів і позикових засобів,  що беруть участь у формуванні  запасів;

- незавершене виробництво  плюс витрати майбутніх періодів  рівні чи менше  суми власного  оборотного капіталу;

Якщо ці умови не виконуються, то має місце тенденція погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на грані банкрутства), при якому правильними є формули 1.14. та 1.15.:

 

                                                                            (1.14.)

 

                                                                         (1.15.)

 

 Рівновага платіжного  балансу в забезпечується за  рахунок  прострочених платежів  по оплаті праці, позичка банку,  постачальникам, бюджету. Стійкість  фінансового стану може бути  відновлена шляхом:

- прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на карбованець товарообігу;

-   обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу);

- поповнення власного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

 Тому при внутрішньому  аналізі здійснюється поглиблене  вивчання причин зміни запасів  і витрат, оборотності поточних  активів, наявності власного оборотного  капіталу, а також виявлення резервів  скорочення довгострокових і  поточних матеріальних активів,  збільшення власного оборотного  капіталу.

Наявність власного оборотного капіталу і його зміну мають дуже велике значення в забезпеченні фінансової стійкості підприємства, доцільно провести факторний аналіз його динаміки.

Не існує якихось єдиних нормативних  критеріїв для розглянутих показників. Вони залежать від багатьох факторів: галузевої приналежності підприємства, принципів кредитування, що склалися, структури джерел засобів , оборотності  оборотних коштів, репутації підприємства й ін. Тому прийнятність значень  цих коефіцієнтів, оцінка їхньої динаміки і напрямків зміни можуть бути встановлені тільки в результаті зіставлення по групах.

При аналізі фінансового  стану підприємства також необхідно  знати  запас його фінансової стійкості. З цією метою попередньо усі витрати  підприємства варто розбити на дві  групи у залежності від обсягу виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні витрати.

Змінні витрати збільшуються і зменшуються пропорційно обсягу виробництва  продукції. Ці витрати  сировини, матеріалів, палива, заробітної плати працівникам, відрахування і  податки від зарплати і виторгу  і т.д.

Постійні  витрати не залежать від обсягу виробництва  і реалізації продукції. До них відносяться  амортизація основних засобів і  нематеріальних активів, суми виплачених відсотків за кредити банку, орендна  плата, витрати на керування й  організацію виробництва , зарплата персоналу підприємства при погодинній оплаті і т.д. Постійні витрати разом  з прибутком складають маржинальний дохід підприємства.

Розподіл витрат на постійні та змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто ту суму виторгу, що необхідна для того щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде  і збитку.   Рентабельність при такому виторзі буде дорівнювати нулю.  Розраховується поріг рентабельності  відношенням суми постійних витрат у складі собівартості реалізованої продукції до частки маржинального доходу у виторзі (формула 1.16.)