Ліквідність банку

План

 

ВСТУП……………………………………………………………………………2

1. Ліквідність банку як об’єкт фінансового управління…………………..5
2. Конкурентне середовище фінансового ринку та його вплив на ліквідність………………………………………………………………….9
3. Кількісна оцінка ліквідності як індикатор стійкості банку…………….14
4. Методи оцінювання та прогнозування ліквідності банку……………..19

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...…25

Список використаних джерел…………………………………………………..28

 

ВСТУП

Актуальність теми. Процеси економічної трансформації в країні потребують адекватних перетворень у всіх сферах економічної діяльності, в тому числі у банківській системі. За роки економічної незалежності в Україні побудована власна банківська система, проте становлення економіки ринкового типу потребує нових підходів до функціонування банків, підвищення якості банківських послуг, забезпечення стійкості та ліквідності. На сучасному етапі дотримання ліквідності та її забезпечення є однією із нагальних потреб діяльності банків, адже саме завдяки ліквідності банки зберігають і примножують кошти клієнтів, своєчасно задовольняють попит на кредитні ресурси. Ліквідність є умовою самозбереження банку, оскільки підтримання належного рівня ліквідності банку дає змогу постійно залишатися платоспроможним, створюючи цим достатні умови для досягнення основних цілей банківської діяльності та стійкого розвитку економіки.

 Дослідженню банківської  ліквідності присвячено багато  наукових праць. В Україні цю  проблему вивчали такі науковці, як А. М. Герасимович, Я. В.  Грудзевич, О. В. Дзюблюк, Л.  М. Кіндрацька, В. В. Корнєєв, А. М. Мороз, Б. Л. Луців, Л. О. Примостка та ін. Серед російських вчених слід відмітити праці Л. Г. Батракової, М.Б. Диченка, В.В. Кротонова, О.І. Лаврушина, Г.С. Панової. Фундаментальними з даної проблематики є праці Пітера С.Роуза та Сінкі Дж.Ф.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення системи заходів з управління ліквідністю банків; вироблення методичних та практичних рекомендацій щодо її впровадження у вітчизняну банківську систему.

Реалізація даної мети зумовила необхідність постановки та вирішення таких завдань:

• комплексно обґрунтувати суть дефініції банківська ліквідність;
• виявити та систематизувати чинники впливу на банківську ліквідність;
• встановити взаємозв’язок конкурентного середовища фінансового ринку та ліквідності банку;
• критично оцінити наявну систему показників ліквідності та методи їх розрахунку;
• комплексно дослідити елементи управління банківською ліквідністю;
• проаналізувати структуру активів, зобов’язань та капіталу банку і розробити алгоритм їх оптимізації на основі використання інструментарію економіко-математичних методів;
• вивчити інструменти впливу Національного банку України на ліквідність окремих банків та банківську систему загалом.

Предметом дослідження є система фінансових відносин, зумовлених механізмами регулювання, управління та оптимізації банківської ліквідності.

Об’єктом дослідження є банківська ліквідність як системоутворюючий чинник функціонування банків у системі грошово-кредитних відносин за умови наявності конкурентного середовища.

Теоретико-інформаційну базу дослідження становлять нормативні та законодавчі акти, які регулюють  діяльність банків, зокрема, банківське законодавство, інструкції та положення НБУ.

Конкретизованою категорією стійкості банків є категорія  ліквідності. Ліквідність можна порівняти із функціями лоцмана, який проводить кораблі у фарватері. З цієї категорії банк починає і завершує робочий день, прогнозує та планує свої дії для різних планових горизонтів. Відсутність ліквідності або великі труднощі в даній сфері свідчить про зниження стійкості та надійності банку або групи банків, банківської системи в цілому.

Ліквідність має важливе  значення не тільки для банку, а й  для його клієнтів. Висока ліквідність  є показником того, що клієнт у будь-який момент зможе повернути вкладені кошти або отримати в банку кредит. Низька ліквідність є джерелом внутрішньої нестабільності банківської системи, що обмежує можливості розширення обсягу фінансових операцій банків і робить банківську систему нестійкою до зовнішніх негативних впливів. Таким чином, підтримання ліквідності банків на певному рівні є одним із важливих завдань для покращення функціонування банківської системи України.

В Україні, на жаль, багато банків не приділяють необхідної уваги  проблемі підтримання оптимального рівня ліквідності, хоча світовий досвід підтверджує, що управління ліквідністю є одним із завдань банківського менеджменту, а помилки і прорахунки в цій галузі можуть призвести до негативних наслідків як для окремого банку, так і всієї банківської системи. Ліквідність є динамічним показником, тобто показником, який відображає здатність банку відповідати за своїми зобов’язаннями як на сучасному етапі, так і в майбутньому. Однак для чіткого розуміння проблеми необхідно виокремити поряд із поняттям ліквідності банку поняття його платоспроможності.

Платоспроможність банку  означає здатність проводити  розрахунки і відповідати за зобов’язаннями клієнтів у повному обсязі у встановлені  терміни на певний момент. Відмінними рисами платоспроможності є її залежність не тільки від ліквідності, а й від таких чинників, як політична і економічна ситуація в країні або регіоні, стан грошового ринку, можливість рефінансування НБУ, розвиток ринку цінних паперів, надійність клієнтів і банківських партнерів, рівень менеджменту в банку.

Поняття платоспроможності  є дещо вужчим, ніж поняття ліквідності, оскільки платоспроможність – це статистичний показник діяльності банку. Дані дефініції необхідно розрізняти, тому що в банківській практиці, а саме в сучасних умовах, часто складається ситуація, яка характеризується короткотерміновими розривами в платоспроможності, коли банки, залишаючись ліквідними, не можуть виконати зобов’язання перед клієнтами.

 

 

1. Ліквідність банку як об’єкт фінансового управління

Розвиток банківської системи в умовах ринкових трансформацій потребує забезпечення ефективного функціонування основних інституцій. Стратегічний підхід до управління та планування банківською діяльністю дає змогу зберегти або покращити позиції банку на фінансовому ринку, досягти визначених цілей, уникнути фінансових, у тому числі банківських ризиків, привести у відповідність основні показники діяльності.

Ліквідність є одним  із ключових понять у банківській  діяльності, основою характеристик  надійності та стійкості банківських інститутів. Не відносячи до основних цілей банківської діяльності, наприклад, отримання прибутку, організація інвестицій в тій чи іншій галузі економіки, організація та розвиток системи розрахунків, проблеми управління ліквідністю посідають важливе місце у діяльності банків, оскільки підтримання належного рівня їх ліквідності дає змогу постійно залишатися платоспроможним, створюючи цим достатні умови для досягнення основних цілей банківської діяльності та стійкого розвитку національної економіки.

Враховуючи відмінності функціонування в економічних механізмах України та країн Європи, на даний час поняття ліквідності в наукових працях іноземних та вітчизняних авторів трактується по різному як за формою, так і за змістом. Принципова відмінність визначення, на наш погляд, пов’язана з різним тлумаченням проявів ліквідності.

Термін “ліквідність”  походить від латинського liquidus, що в  перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю в реалізації, продажі, перетворенні матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти.

Дж. Кейнс зазначав, що умову ліквідності задовольняє  наявність грошей. Відповідно у банківській  діяльності такий підхід до розуміння  ліквідності означає можливість і легкість оборотності різних вкладень банку (його активів) у готівкові кошти для виконання зобов’язань перед його кредиторами. Безперечно під впливом теорії Дж. Кейнса про “надання переваг ліквідності” сформувалась думка щодо ліквідності банку як його здатності своєчасно виконувати боргові зобов’язання за рахунок активних статей балансу (насамперед коштів у касі та на рахунках в інших банках).

В Україні термін “ліквідність”  запозичений із німецької мови на початку ХХ ст. який використовували  тільки банки, щодо оцінювання діяльності клієнта – юридичної особи. Ліквідність розглядалась як здатність активів до швидкої та легкої мобілізації.

Отже, ліквідність слід розуміти, як здатність банку своєчасно  та з мінімальними витратами виконувати вимоги щодо виплати за своїми зобов’язаннями та бути готовим задовольнити потреби в кредиті клієнтів банку.

Із визначення випливає, що основними чинниками ліквідності  є такі: час; джерела ліквідності; типи платіжних засобів. Залежно від джерела формування ліквідності банку, виокремлюють купівельну та нагромаджену ліквідність.

Купівельна або залучена ліквідність пов’язана із залученням банком коштів на фінансових ринках. Проте їх здатність позиціювання на ринку неоднакова і залежить насамперед від розміру банку. Таким чином, оскільки доступ банків на ринку міжбанківських кредитів в Україні обмежений, а залучення коштів від клієнтів залежить від “репутації” капіталу, то це накладає певні обмеження на використання стратегії управління ліквідністю через управління пасивами банків.

Нагромаджена ліквідність  є внутрішнім джерелом коштів у тому розумінні, що вона “утворюється” у формі визначених активів у балансі банку. Така ліквідність реалізується або створюється, коли активи трансформуються в готівку. З даним видом ліквідності пов’язаний такий метод управління ліквідністю, як “перетворення активів”, або “переміщення активів”.

Слід виокремити такий  вид ліквідності, як поточна ліквідність. Як відомо, банки повинні мати в  стратегії ділового розвитку стратегічний план управління ліквідністю, який містить  плани підтримання операційної  ліквідності, плани на випадок виникнення кризи ліквідності.

Поточна ліквідність  банку пов’язана з щоденним моніторингом вхідних та вихідних грошових потоків  для задоволення операційних  потреб банку в грошових коштах (тобто  розуміння ліквідності як ліквідність-потік). З цією метою складаються поточні плани (від 1 до 10 днів), або плани ліквідності.

Ліквідність як потік  аналізується з точки зору динаміки, що передбачає оцінювання здатності  банку впродовж певного періоду  змінювати несприятливий рівень ліквідності або запобігати погіршенню досягнутого, об’єктивно необхідного рівня ліквідності (зберігати його) шляхом ефективного управління відповідними статтями активів та пасивів, залученням додаткових коштів, підвищення фінансової стійкості через збільшення доходів. Ліквідність-потік відображає стан ліквідності запасу в майбутньому, тобто дає змогу визначити її прогнозні значення і динамічні зміни з врахуванням впливу вхідних і вихідних грошових потоків, які утворилися при придбанні банком нових зобов’язань і вимог, а також здатності банку змінювати структуру пасивів та активів. Прогнозування здійснюється на короткотермінову перспективу (від одного до трьох місяців) і характеризує поточну або короткотермінову ліквідність банку.

Таким чином, кожний банк має самостійно забезпечувати підтримання ліквідності шляхом аналізу її стану та прогнозувати результати діяльності й проводити політику в області формування статутного капіталу, фонду спеціального призначення. Крім цього, діяльність банків, які є посередниками між тими, що розпоряджаються грошовими коштами у вигляді вкладів, і тими, хто їх потребує, полягає в тому, щоб раціонально залучати ці кошти і надавати їх у вигляді позики або інвестувати за високими ставками для отримання доходу. Для цього банку потрібні кошти у вигляді ліквідної форми, тобто такі активи, які можуть легко і швидко перетворюватися у грошові кошти з невеликим ризиком або без нього.

На нашу думку, для  комплексної оцінки ліквідності  банку потрібно в сукупності розглядати поточну ліквідність балансу  банку (запас) й перспективну ліквідність (потік).

Ліквідність щодо господарюючого суб’єкта, ринкового об’єкта і  загалом ринку є якісною характеристикою. Ліквідність ринкового об’єкта, господарюючого суб’єкта і ринку  – це необхідна умова взаємодії  суб’єктів і задоволення їх інтересів. Крім цього, ліквідність як якісна характеристика є об’єктивною вимогою всього ринкового механізму.

Основними умовами для  ринкового об’єкта, необхідною для  реалізації ліквідності як якісної  характеристики та задоволення вимог  ринкового механізму, такі: спільність вартості та споживчої вартості товару, мінімальна величина трансакційних витрат, легкість реалізації товару.

 Ліквідність суб’єкта  загалом можна охарактеризувати  за такими параметрами:

1) наявністю ліквідних  активів для виконання зобов’язань перед постачальниками, підрядниками, бюджетом, різними кредиторами;

2) достатністю власних  коштів для життєдіяльності (оборотних  і основних коштів, які характеризуються  якісними і кількісними показниками);

3) залежністю від зовнішніх  джерел фінансування.

Ліквідність абстрактно вважають можливістю ефективної взаємодії  суб’єктів ринку, а “економічні  відносини” – результатом реалізації економічних процесів суб’єктів. На наш погляд, у сучасних економічних  умовах банківську ліквідність слід розглядати як багаторівневу систему категорій, яка містить структурні елементи (рис.1.4).

 

 

 

 

Ліквідність банку –  це його здатність своєчасно погашати свої зобов’язання. Інакше кажучи, суми його грошових коштів, які можна  швидко мобілізувати з інших джерел, дають змогу вчасно виконувати зобов’язання за пасивом. Зокрема, з метою підтримання стабільності банк повинен мати певний ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, які можуть бути зумовлені як змінами стану грошового ринку, так і фінансовим станом клієнтів або банків-партнерів. Ліквідність банку буває статистичною та динамічною.