Облік і аналіз виробництва продукції тваринництва

 

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..2     

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ СТРУКТУР……………………………………………………………………4

РОЗДІЛ2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………………………...9

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………..12

3.1. Юридичний статус підприємства……………………………………..12

3.2. Порядок створення фермерських господарств (САТ, ТОВ, ПСП)….16

3.3. Земельні і майнові  відносини…………………………………………..20

3.4. Органи управління……………………………………………………...24

РОЗДІЛ4. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………...30

4.1. Аналіз виробництва  продукції рослинництва……………………….30

4.2. Аналіз ефективності  виробництва окремих видів сільськогосподарської  продукції……………………………………………………………………..35

4.3. Організація праці  та її оплата………………………………………....41

Висновок…………………………………………………………………….49     

Список використаних джерел……………………………………………50   

Додатки……………………………………………………………………....51   

 

 

Вступ

Акціонерним визнається засноване  на установчому договорі та статуті  товариство, яке має статутний  фонд, поділений на певну кількість  акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості  акціонерного товариства, які обумовлюють  специфіку його юридичного статусу:

• воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;
• належить до товариств – об’єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок – оплатити акцію, а персональна участь – трудова, в управлінні справами товариства – зазвичай є необов’язковою);
• статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;
• має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;
• фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств,  набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;
• особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

 

Якщо правове становище інших  господарських товариств визначається передусім законами України "Про  господарські товариства", "Про  власність", то діяльність АТ у зв’язку  з наявністю у них акцій  регулюється ще й законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні","Про акціонерні товариства".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ СТРУКТУР

Основною ланкою в економіці  народного господарства є підприємство. В умовах централізованого управління соціалістичною економікою підприємствами називалися в основному державні організації, заводи, фабрики, будівельні комбінати, будівельно-монтажні трести, великі виробничі та науково-виробничі  об'єднання. Підприємство —найбільш  стійка, довгочасна і масштабна форма  організації економічної діяльності.

Поворот до ринкової економіки  зумовив створення нових організаційно-господарських  форм підприємств, не властивих планово-директивній  економіці. А з появою законодавства  про підприємства і підприємницьку діяльність внесено деяку визначеність у поняття про організаційно-правові  форми підприємств.

Підприємством називається  самостійний суб'єкт господарювання, створений у встановленому чинним законодавством порядку для виробництва  продукції, виконання робіт і  надання послуг з метою задоволення  суспільних потреб і одержання прибутку.

Таке визначення підприємства в законодавстві наблизило його до тих, що були властиві економіці  ринкового типу. Однак воно не розкриває  організаційної суті підприємства як системи. Підприємство — це сукупність взаємодіючих підрозділів, об'єднаних  організаційними і виробничо-технологічними зв'язками. Інакше кажучи, підприємство — це організаційна виробничо-технологічна система. Така система становить  велику кількість доцільно впорядкованих  взаємопов'язаних виробничих структур та елементів виробництва, необхідних для функціонування і розвитку цієї системи.

Системи можуть бути відкритими і закритими. Відкрита система обмінюється  матеріальними цінностями, енергією, інформацією з навколишнім середовищем, тобто взаємодіє з ним. Закрита  система не взаємодіє з навколишнім  середовищем. Зв'язок підприємств із зовнішнім середовищем здійснюється через ринок, конкуренцію на ньому, рух капіталу, соціальні відносини, державне регулювання тощо. Зовнішнє середовище впливає на все, що відбувається всередині підприємства, визначає можливість його виживання. Отже, розвиток підприємства залежить від того, якими будуть економічні обставини, політичний і соціальний стан, ставлення до підприємництва, правова база.

Якщо підприємство хоче функціонувати  стабільно в умовах змін зовнішнього  середовища, воно мусить самокоригуватися. Але оскільки в Україні зовнішнє середовище змінюється в напрямку ринкової економіки, то й підприємства як відкриті мікросистеми мають змінюватися  в тому ж напрямку. У зв'язку з  переходом до ринкової економіки  змінюються й цілі функціонування підприємств, що потрібно враховувати при реорганізації  і перетворенні їх на фірми, акціонерні товариства та інші форми.

Відкриті системи мають  бути здатні до самоорганізації, тобто  переборювати внутрішні обмеження, досягати нових, стійкіших станів. Забезпечити  свій економічний розвиток зможуть  тільки ті підприємства, які одночасно  з руйнуванням старої структури  зможуть створити нову, адекватну  зміненому зовнішньому середовищу стійку структуру.

У перехідній економіці спостерігається  тенденція до створення підприємств  у формі акціонерних товариств  закритого типу. Така організаційно-господарська форма властива підприємствам, що функціонують в умовах ринку.

Закриті акціонерні товариства найчастіше створюються з обмеженою  відповідальністю і є об'єднаннями  партнерів із спільною господарською  діяльністю. Засновують їх організації, підприємства і громадяни, між якими  існує стійкий, постійний діловий  контакт, відбувається взаємодія на основі виробничо-технологічних зв'язків  і взаємної заінтересованості в  досягненні спільної мети. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в  межах свого паю в капіталі товариства. Юридичні особи як засновники — учасники товариства зберігають свою самостійність і права юридичних  осіб.

Власність акціонерного товариства закритого типу є колективною  і ґрунтується на пайовій власності  його учасників. Участь у володінні  майном закритого акціонерного товариства і розмір паю підтверджуються  свідоцтвом або сертифікатом, що не є цінними паперами. Чистий прибуток між учасниками товариства розподіляється звичайно пропорційно до частки учасника у статутному капіталі товариства.

Близьким до акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю за суттю і змістом організаційно-правової форми є акціонерне товариство відкритого типу. Основна структурна особливість  такого товариства полягає в тому, що його майно формується за рахунок  відкритого, вільного продажу акцій. Це найбільш цивілізована, сучасна  форма залучення колективу до власності підприємства.

Акціонерам відкритих  акціонерних товариств в обмін  на їхню частку у статутному капіталі товариства (фірми) видається (продається за номінальною вартістю) цінний папір  — акція, яка може бути потім предметом  вільної купівлі-продажу, дарування, застави, тобто акціонер має право  використовувати свої акції на власний  розсуд незалежно від згоди інших  членів акціонерного товариства. Відкритими акціонерними товариствами можуть бути як великі, так і середні підприємства. Створення акціонерних товариств  передбачає залучення великої кількості  учасників. Відкрите акціонерне товариство може бути створене внаслідок перереєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонерне товариство —  єдиний повновладний власник належного  йому майнового комплексу та інформаційних  інтелектуальних цінностей. Акціонери  є власниками тільки цінних паперів, що дає їм право одержувати певну  частку прибутку товариства у вигляді  відсотків —дивідендів.

Склад членів відкритих акціонерних  товариств може змінюватися внаслідок  вільного продажу і скуповування акцій. Однак засновники мають можливість передавати свою частку акціонерної  власності учасникам того ж товариства або третім особам лише за згодою інших  учасників.

Сукупність індивідуальних капіталів, об'єднаних за допомогою  випуску і розміщення акцій та облігацій, є капіталом акціонерного товариства. Кошти від випуску  і розміщення акцій утворюють  власний капітал акціонерного товариства, що може збільшуватися за рахунок  капіталізації частини прибутку та додаткової емісії акцій. Так фінансовий капітал концентрується в одному об'єднанні.

Водночас з унітарними формами організації економічної  діяльності підприємств поширюються  й асоціативні, тобто об'єднання  підприємств. До нових асоціативних організаційно-господарських форм підприємств ринкового типу належать концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, господарські асоціації.

 

Об'єднання підприємств  створюються на договірній основі. Основний принцип їх утворення —  добровільність входження. Підприємства при цьому зберігають права юридичних  осіб і можуть за бажанням виходити з об'єднання на умовах, передбачених статутом. При цьому за ними зберігаються зобов'язання перед партнерами за раніше укладеними договорами.

Мета створення асоціативних структур полягає у виконанні  спільних дорогих інвестиційних  проектів і взаємному обслуговуванні учасників асоціації.

Розглянемо окремі типи асоціативних організаційно-господарських структур, що поширені в економіці капіталістичних  країн і зароджуються в українській  економіці.

Концерн — це форма великих  договірних надоб'єднань, як правило, монопольного типу, завдяки якій можна використовувати  можливість великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування. В Україні, Росії та інших республіках колишнього СРСР концерни найчастіше створюються  на основі великих державних підприємств  та об'єднань.

Такі організаційно-господарські структури завдяки масштабам  концентрації виробництва і капіталу, виробничим потужностям, широким можливостям диверсифікації виробництва певною мірою стійкі до коливань ринкової кон'юнктури, можуть вигідно перерозподіляти інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найрентабельніших та окупних напрямах. Однак як спадкоємці радянської економічної системи концерни, створені в Україні, несуть на собі відбитки адміністративного управління, низької мобільності, непристосованості до ринкових умов господарювання. Приватизація державних підприємств, вивільнення цін, відхід від централізованого матеріально-технічного постачання і збуту продукції, прояви інерційних тенденцій серед підприємств, що входять у концерни, ставлять їх у скрутне становище. Антимонопольні заходи також можуть ускладнити їх становище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Трудові ресурси – особливий  і надзвичайно важливий вид економічних  ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають  певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у  трудовому процесі. Трудові ресурси країни включають усіх працездатних людей, які беруть безпосередню участь у суспільному виробництві, а також тих, хто в даний час з тих чи інших причин не працює, але потенційно здатний до праці. Ця сукупність характеризує повний запас трудових ресурсів країни. Чисельність трудових ресурсів постійно зменшується і залежно від демографічних, соціальних та економічних факторів.

Виконавши розрахунки можна  сказати, що середньооблікова чисельність  працівників у 2012 році порівняно  з 2010 роком зменшилась на 30 працівників. Коефіцієнт використання трудових ресурсів не змінилась у поточних роках.

Для оцінки ефективності трудових ресурсів використовуються такі показники  як вартість виготовленої продукції  у розрахунку на одного середньорічного  працівника та вартість виготовленої продукції у розрахунку на 1 люд/год. затрат праці.

Таблиця 1.3

Показники продуктивності праці в  ПАТ «Плодорозсадницьке», 2010-2012рр.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Відхилення
				Відносне (%)	Абсолютне (+;-)
Валова продукція в  співставних цінах 2005р.всього,тис  грн.	2170,25	3267,6	1582,1	-588,15	72,90
Середньорічна чисельність  працівників,осіб	55	46	25	-30	45,45
Вироблено валової продукції  на одного працівника,грн.	39,46	71,03	63,28	23,82	160,36

 

Проаналізувавши показники  таблиці можна зробити такий  висновок – що за досліджуваний  період показники продуктивності праці  зазнали змін. Так вартість виготовленої валової продукції на одного середньорічного  працівника зменшилась на 23,82 % у 2012 році порівняно з 2010роком. Що пов’язано  перш за все із зменшенням середньорічної чисельності працівників на 30 %.